Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №495/12752/23 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокуСправа № 495/12752/23

Номер провадження 1-кп/495/401/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгороді-Дністровському кримінальне провадження №12023166240000426, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.10.2023, за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Білгорода-Дністровського Одеської області, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, в цивільному шлюбі, має на утриманні 2-річну доньку, працює за наймом, не депутата, раніше судимого:

вироком Комінтернівського районного суду Одеської області 09.04.2021 за ч.3ст. 185 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений умовно-достроково від відбування покарання на підставі Малиновського районного суду м. Одеси від 13.04.2023 на невідбутий строк 8 місяців 7 днів,

вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.03.2025 за ч.4 ст.186 КК України до 7 років позбавлення волі,

вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.01.2026 за ч.4 ст.185 КК України до 7 років 1 місяця позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 129 та ч. 1 ст. 162 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

1.1. ОСОБА_7 , будучи раніше засудженим, востаннє Комінтернівським районним судом Одеської області 09.04.2021 за ст.185 ч.3, ст.263 ч.1, ст.71 КК України, кінцево до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнившись із місць позбавлення волі 21.04.2023, відповідно до ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 13.04.2023, умовно-достроково на невідбутий строк 8 місяців 07 днів, на шлях виправлення не став, маючи непогашену судимість, скоїв нове умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

16 жовтня 2023 року приблизно о 16 годині 50 хвилин, більш точний час встановити не надалось можливим, у ОСОБА_7 , який проходив поблизу будинку АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_9 , виник умисел на незаконне проникнення до вищевказаного будинку. Одразу після цього ОСОБА_7 , перебуваючи в тому ж місці в той же час, реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до житла, діючи умисно, з хуліганських мотивів, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний, протиправний характер та ігноруючи вказану обставину, будучи впевненим, що за ним ніхто не спостерігає і він залишиться непоміченим, всупереч ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 30 Конституції України, яка гарантує право кожного громадянина на недоторканість житла особи, без будь-якого дозволу та всупереч волі власника чи іншого законного користувача домоволодіння, підійшовши до паркану, що огороджує територію вищевказаного будинку, скориставшись відсутністю власника та інших осіб, переліз через паркан та зайшов на подвір`я, тим самим проник на його територію.

Після цього, ОСОБА_7 , продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на незаконне проникнення до житла, підійшов до вхідних дверей будинку, що знаходиться за вищевказаною адресою та всупереч волі власника через вхідні двері, умисно, незаконно проник до вищевказаного будинку, де перебував на протязі певного часу та був викритий мешканцями будинку й працівниками охоронного агентства, які прибули за викликом встановленої у приміщенні сигналізації.

1.2. 16 жовтня 2023 року приблизно о 16 годині 55 хвилин, більш точний встановити не надалось можливим, ОСОБА_7 , знаходячись у приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел, направлений на погрозу вбивством потерпілій ОСОБА_9 та її доньці – неповнолітній потерпілій ОСОБА_10 , з метою їх залякування, тримаючи металевий предмет (лом) у правій руці і розуміючи те, що ця загроза може викликати у ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , реальне побоювання за своє життя, підійшов до міжкімнатних дерев`яних дверей із скляним вікном, які зачинили, та за якими сховалась ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , та почав наносити хаотичні, численні удари ломом по дерев`яній частинні дверей в області запірного механізму, при цьому словесно висловлював погрози вбивства, викрикуючи «відкривайте, бо я вас вб`ю», створивши таким чином для потерпілих, з урахуванням обставин та характеру дій, погрозу для життя, щодо якої були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , сприйняли дану погрозу як реальну, оскільки у них з урахуванням виниклої обстановки були реальні підстави побоюватися реалізації такої погрози.

2. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Такими діями, описаними в п. 1.1. вироку ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, що полягає в незаконному проникненні до житла.

Такими діями, описаними в п. 1.2. вироку ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 129 КК України, що полягає в погрозі вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

За сукупністю ОСОБА_7 вчинив кримінальні проступки, передбачені ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 162 КК України.

3. Оцінка доказів.

Суд, з`ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснив сторонам вимоги ч.3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_7 відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують особу обвинуваченого, стосуються заходів забезпечення кримінального провадження та вирішення долі речових доказів.

Так, обвинувачений ОСОБА_7 , його захисник та прокурор погодилися з тим, щоб судовий розгляд обмежився вищезазначеним порядком. ОСОБА_7 було роз`яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.

Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що визнає вину в інкримінованих йому діях, повністю підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті.

Щодо інкримінованих йому кримінальних правопорушень пояснив, що в той день він біг через провулок Мельничний, хотів скоротити дорогу. Ворота були закриті, він почав лізти через паркан, такий високий, з каменю як фортеця. Побачив, що замок висів з внутрішньої сторони і він подумав, що вдома нікого нема і можна собі полазити, подивитися. І почав лазити по дому, також заліз в підвал, сараї. Але коли зайшов на веранду – вийшла жінка. Вона втекла від нього і закрилася. Він взяв лом і вдаряв по дверній ручці і кричав. Побачив, що та жінка говорила до дитини про виклик поліції. Коли зрозумів, що там дитина, подумав, що вони налякалися і дійсно могли боятися за своє життя, відійшов і почав курити, потім приїхала чи то поліція, чи то охорона.

Вказав, що розкаюється у вчиненому, просить суворо не карати.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю доведена.

Обвинувачений не вчинив кримінальні правопорушення у стані обмеженої осудності чи у стані неосудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.

4. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_7 у відповідності до ст.66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

В обвинувальному акті та в судових дебатах обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 , у відповідності до ст.67 КК України прокурором зазначено рецидив злочинів.

І суд одразу відзначає, що не погоджується із стороною обвинувачення у тому, що наявною є обставина, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 і передбаченап.1 ч.1 ст. 67 КК України, зокрема рецидив злочинів. ОСОБА_7 дійсно є особою, яка має судимість за вчинення умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185, яке в силу ч.5 ст.12 КК України є саме злочином (позаяк вироком Комінтернівського районного суду Одеської області 09.04.2021 ОСОБА_7 визнано винуватим у вчинення злочину, передбаченого ч.3ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений умовно-достроково від відбування покарання на підставі Малиновського районного суду м. Одеси від 13.04.2023 на невідбутий строк 8 місяців 7 днів).

Отже, хоча 16.10.2023 ОСОБА_7 і вчинив нові (інші) умисні кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 129, ч.1 ст.162 КК України, такі в силу статті 12 КК України являються саме проступками, а не злочинами. Тому, незважаючи на те, що ОСОБА_7 на момент вчинення цих кримінальних проступків і мав судимість за вчинення умисного тяжкого злочину і знову вчинив два умисні кримінальні проступки, які злочином не являються, суд не може погодитись із тим, що має місце рецедив злочинів, тобто що має місце обставина, передбачена п.1 ч.1 ст.67 КК України, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 за вчинені проступки.

Суд враховує ч.1 ст.34 КК України за якою, рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення. І рецедив кримінальних правопорушень щодо ОСОБА_7 дійсно має місце. Однак ч.1 ст.35 КК України уточнює, що рецидив кримінальних правопорушень враховується при призначенні покарання у випадках, передбачених цим Кодексом. Проте КК України не передбачає випадку за яким суд повинен враховувати рецедив кримінального правопорушення при призначенні покарання за ч. ст.. 129, ч.1 ст.162 КК України. А обставиною, яка обтяжує покарання і передбаченап.1 ч.1 ст. 67 КК України є саме рецидив злочинів, а не кримінальних правопорушень. Більш того, ч.3 ст. 67 КК України передбачає, що при призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Але разом з цим, має місце обставина, яка на підставі п.1 ч.1 ст.66 КК України відноситься до обставини, яка пом`якшує його покарання за обидва проступки, зокрема: щире каяття обвинуваченого у вчиненні кожного проступку.

5. Мотиви призначення покарання.

Оскільки в ході судового розгляду було встановлено обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_7 кримінального обвинувачення, необхідно призначити йому покарання.

Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 162 КК України, у вчиненні яких визнається винуватим ОСОБА_7 згідно із ч. 2 ст. 12 КК України відносяться до кримінального проступку.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є кримінальними проступками, дані про особу винного, а саме те, що ОСОБА_7 раніше судимий, проте відповідних висновків не зробив, на шлях виправлення не став, на обліку в лікаря нарколога не перебуває, негативно характеризується за місцем проживання, при цьому, призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

За таких обставин справи, враховуючи дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують покарання, та відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі в межах, передбачених санкціями ч. 1 ст. 129 та ч. 1 ст.162 КК України.

При вирішенні питання про те, який із передбачених ч. 1 ст. 70 КК України принципів необхідно застосувати щодо ОСОБА_7 при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку про застосування принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Таким чином, суд вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Окрім того, вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.03.2025 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України та призначено покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту обрання запобіжного заходу взяття під варту, тобто з 20.12.2024.

Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.01.2026 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 5 років 5 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 березня 2025 року призначено ОСОБА_7 покарання у виді 7 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_7 за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Комінтернівського районного суду Одеської області 09.04.2021 та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання за сукупністю вироків у виді 7 років 1 місяця позбавлення волі.

Оскільки кримінальне правопорушення за даним вироком ОСОБА_7 вчинив до постановлення попереднього вироку від 08.01.2026, тому остаточне покарання обвинуваченому слід визначити за правилами передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, перевівши при цьому згідно пп. б п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України менш суворий вид покарання в більш суворий вид, виходячи із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Відповідно до ч.4 ст.70, ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбутого покарання обвинуваченому слід зарахувати відбуте частково покарання за вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.01.2026 за період з 20.12.2024 до дня набрання вироком законної сили. Початок строку відбування покарання обвинуваченим слід обчислювати з дня набрання вироком законної сили, оскільки згідно з ч. 1 ст. 17 КПК України, особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту ухвалення судом обвинувального вироку та набрання ним законної сили.

6. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні не обирався. Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_7 відбуває покарання за вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.01.2026 та відповідно до цього вироку фактично перебуває в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор», суд вважає що до набрання вироком законної сили будь-який запобіжний захід обвинуваченому обирати немає необхідності.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Також відповідно до ст. 174 КПК України слід скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.10.2023, 26.10.2023.

Процесуальні витрати відсутні. Цивільний позов у цьому кримінальному провадженню не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 128, 349, 369, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 129 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;

- за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 4, ч. 1 ст. 70, пп. б п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.01.2026 та визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 7 (семи) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Відповідно до положень ч.4 ст.70, ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбутого покарання ОСОБА_7 зарахувати відбуте частково покарання за вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.01.2026 за період з 20.12.2024 до дня набрання вироком законної сили.

Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме: арешти, накладені ухвалами слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.10.2023 у справі № 495/11271/23 (номер провадження 1-кс/495/2254/2023) та від 26.10.2023 у справі № 495/11271/23 (номер провадження 1-кс/495/2323/2023) скасувати.

Речові докази:

- металевий лом з біркою та пояснювальним текстом, металевий предмет (лом) загальною довжиною 95 см. з біркою та пояснювальним текстом (металевий лом, ОМП від 25.10.2023 провулок Мельничний, 6, м. Білгород-Дністровський), які зберігаються в камері зберігання речових доказів Білгород-Дністровського РВП ГУ НР в Одеській області – знищити.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_11