Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №473/423/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/423/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"05" серпня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Москаленко С.Л., позивачки ОСОБА_1 , її представниці ОСОБА_2 , представниці третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, в якому вказувала, що з 20 грудня 2008 року до 26 жовтня 2010 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_5 , яка після припинення між сторонами сімейних відносин та розірвання шлюбу проживає з матір?ю. Відповідач тривалий час проживає за межами України.

У той же час, відповідач ОСОБА_4 тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини, зокрема: з 2017 року з донькою не підтримує жодного зв`язку; з 2010 року не піклується про стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, не приймає жодної участі у її вихованні; з цього ж року не цікавиться життям, здоров`ям, навчанням, успіхами, потребами ОСОБА_5 ; з цього ж року не утримує доньку матеріально.

У зв`язку з цим ОСОБА_5 протягом тривалого часу знаходиться на повному утриманні матері.

Враховуючи вказані обставини, з метою найкращого врахування та забезпечення інтересів дитини, позивачка просила позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо доньки.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представниця ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Представниця третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала, вказуючи на наявність передбачених законом підстав для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно доньки, що буде відповідати інтересам останньої.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки позивачка та її представниця не заперечували проти такого порядку розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , її представниці ОСОБА_2 , представниці третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , думку неповнолітньої ОСОБА_5 , показання свідка ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка з 2010 року проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні.

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини, зокрема: з донькою не підтримує жодного зв`язку; не піклується про стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, не приймає жодної участі у її вихованні; не цікавиться життям, здоров`ям, навчанням, успіхами, потребами ОСОБА_5 ; не утримує доньку матеріально.

Зокрема, допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 (рідний брат відповідача) пояснив, що відповідач тривалий час не підтримує жодних відносин з донькою, абсолютно не цікавиться її життям. Після розлучення сторін він мав лише одне нетривале побачення з донькою у 2018 році, хоча жодних перешкод у спілкуванні з дитиною йому ніхто не створював. Також, починаючи з 2014 року, він матеріально не допомагає доньці. З цього часу ОСОБА_4 лише один раз передав ОСОБА_5 подарунок. Відповідач має задовільний стан здоров`я, є працездатною особою, тобто може виконувати батьківські обов`язки, однак чому їх не виконує, свідок не знає.

Згідно характеристики ОСОБА_5 за місцем навчання (а.с. 12) вихованням доньки займається виключно мати ОСОБА_5 .

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів (а.с. 14-19) за період з вересня 2010 року до грудня 2025 року ОСОБА_4 не сплачував аліменти на утримання доньки та має заборгованість у загальному розмірі 418 950 грн.

Суд з урахуванням положень ч. 2 ст. 171 СК України при вирішенні спору з`ясував думку неповнолітньої ОСОБА_5 , яка не заперечувала проти позбавлення відповідача батьківських прав, пояснивши, що вона не бачить сенсу зберігати буд-які зв`язки з батьком, який починаючи з 2010 року лише один раз мав нетривалу зустріч з нею (приблизно у 2016 році), жодного іншого зв`язку з донькою не підтримував, взагалі не цікавиться її життям, не утримує її матеріально, лише один раз зробив їй подарунок, який - не пам`ятає.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3, 5 ст. 150, ч.ч. 1, 3 ст. 155, ст. 180 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, забезпечити здобуття нею загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, що є найважливішими обов`язками матері і батька, а також повинні матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» (аналогічно положеннями Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року) передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ч. 1 ст. 9 Конвенції).

У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року та у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року висловлено наступне: «Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним».

Тому, ретельно зваживши доводи, надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини - ухилення відповідача від виконання ним батьківських обов`язків, байдуже ставлення до життя та долі доньки, приймаючи до уваги висновок Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради від 05 травня 2026 року про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав (а.с. 41), суд вважає доцільним позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо його неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , що буде відповідати інтересам останньої.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Вознесенська Миколаївської області.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.В. Вуїв