Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №930/1131/26 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1131/26

№2/930/1087/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельного О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Райгородської об`єднаної територіальної громади Гайсинського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Райгородської сільської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся – ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина.

Позивачка зазначає, що за життя спадкодавиці здійснювала за нею догляд та матеріально її утримувала, а після її смерті фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, зокрема доглядає за житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , чим, на її думку, прийняла спадщину.

На обґрунтування свого права на спадкування позивачка посилається на те, що є онукою ОСОБА_2 по лінії матері – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до відкриття спадщини після смерті спадкодавиці, у зв`язку з чим вона успадковує за правом представлення.

Позивачка вказує, що після смерті ОСОБА_2 до складу спадщини увійшло право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай), виданим 25 липня 1997 року на підставі рішення Немирівської районної державної адміністрації № 172 від 07 липня 1997 року.

Звернувшись до державного нотаріуса Немирівської державної нотаріальної контори Вінницької області для оформлення спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину на зазначене майно, позивачка не змогла оформити спадщину у зв`язку з відсутністю оригіналу сертифіката на право на земельну частку (пай). У зв`язку з цим нотаріусом їй було рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання щодо визнання права на спадкове майно.

Посилаючись на наведені обставини, позивачка просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай), що належала спадкодавиці.

Ухвалою судді від 28 травня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, а справу розглянути за її відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За вказаних обставин, суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права свободи чи інтереси інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина.

Оскільки спадщина відкрилася до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, чинного на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є у рівних частках діти, дружина і батьки померлого. Онуки та правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їхніх батьків, який був би спадкоємцем; вони успадковують за правом представлення у тій частці, яка належала б їхньому померлому родителю.

Із матеріалів справи вбачається, що матір позивачки – ОСОБА_3 , яка була дочкою спадкодавиці, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 . За таких обставин позивачка є спадкоємцем за законом за правом представлення.

У постанові Верховного Суду у колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 643/1216/15-ц (провадження № 61-6924св18) зроблено висновок по застосуванню статті 1266 ЦК України та вказано, що «спадкуванням за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом при якому спадкоємці п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини. По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб`єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємців за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п`ятої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу».

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

На підтвердження фактичного прийняття спадщини позивачкою до матеріалів справи долучено довідку Райгородської сільської ради № 429 від 08 липня 2021 року, відповідно до якої ОСОБА_1 після смерті своєї бабусі ОСОБА_2 фактично вступила в управління спадковим майном та здійснює його утримання.

Крім того, відповідно до довідки виконавчого комітету Райгородської сільської ради № 41 від 22 лютого 2019 року після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, заповіт від її імені не посвідчувався, інших спадкоємців, зі слів заявника, немає.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Райгородської сільської ради № 516 від 23 серпня 2019 року після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, заповіт спадкодавицею не складався, інших спадкоємців, зі слів заявника, немає. Також зазначено, що на день відкриття спадщини за місцем проживання спадкодавиці інших зареєстрованих осіб не було, а відомості про їх зняття з реєстрації станом на день відкриття спадщини відсутні.

Наведені письмові докази узгоджуються між собою, відповідають іншим матеріалам справи, не спростовані належними та допустимими доказами та підтверджують, що позивачка після смерті спадкодавиці фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, а тому відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР вважається такою, що прийняла спадщину.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай), виданим 25 липня 1997 року на підставі рішення Немирівської районної державної адміністрації № 172 від 07 липня 1997 року.

При цьому суд враховує, що право на земельну частку (пай) виникло у спадкодавиці не з моменту видачі сертифіката, а з моменту набуття нею права на земельну частку (пай) у процесі паювання земель колективної власності, тоді як сертифікат є лише документом, що посвідчує таке право.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що рішенням 3 сесії 24 скликання Семенської сільської ради від 12 грудня 2002 року погоджено організацію території земельних часток (паїв). До зазначеного рішення додано список померлих громадян Семенської сільської ради, які мають право на земельну частку (пай) та яким не виготовлялися державні акти на право власності на землю. У зазначеному списку під № 351 значиться ОСОБА_2 , що додатково підтверджує наявність у спадкодавиці права на земельну частку (пай) та свідчить про те, що це право не було припинене у зв`язку з її смертю, а увійшло до складу спадщини.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додавався до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами цивільного законодавства, навіть якщо сертифікат на право на земельну частку (пай) був отриманий після смерті особи або не був отриманий взагалі.

Відповідно до ст.3 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Згідно роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», викладених у п. 3.1, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, як це визначено в ст.81 ч.1 п. г Земельного кодексу України.

Як убачається з матеріалів справи, позивачка звернулася до державного нотаріуса для оформлення спадкових прав, однак отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) не змогла у зв`язку з відсутністю оригіналу сертифіката на право на земельну частку (пай), унаслідок чого реалізація її спадкових прав можлива лише у судовому порядку.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи викладене, надавши оцінку кожному доводу, наведеному позивачкою на обґрунтування позовних вимог, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх належними та допустимими доказами, оцінивши відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, керуючись принципами верховенства права, розумності, справедливості та добросовісності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи. З огляду на те, що позивачка є спадкоємицею за законом за правом представлення, фактично прийняла спадщину, а оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку не має можливості, а також враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.328, 346, 1217-1218, 1258, 1262, 1266, 1268-1270 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 200, 206, 247, 258, 259 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) розміром 2,80 умовних кадастрових гектарів, право на яку посвідчувалося сертифікатом на право на земельну частку (пай), виданим 25 липня 1997 року на підставі рішення Немирівської районної державної адміністрації № 172 від 07 липня 1997 року на ім`я ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко