Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №527/2063/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/2063/25 Номер провадження 22-ц/814/2610/26Головуючий у 1-й інстанції Олефір А. О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Полтав?

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 05 березня 2026 року (час ухвалення судового рішення з 11:45:32 (03.03.2026) до 10:30:00 (05.03.2026); дата виготовлення повного текста судового рішення не зазначена) у справі за позовом адвокатки Радзинської Яни Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 до Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в :

У липні 2025 року ОСОБА_1 через представника звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким за визнати за ним як за колишнім членом КСП ім. Суворова с.Святилівка Глобинського району Полтавської області право на земельну частку (пай) орієнтовного розміру 3,11 умовних кадастрових гектара за рахунок земель запасу в межах Святилівського Старостинського округу Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, стягнути з відповідача на його користь судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач з 1986 року був членом колгоспу ім. Суворова с. Святилівка (Глобинського) Кременчуцького району Полтавської області та працював у вказаному колективному господарстві, у подальшому був прийнятий і працював у ТОВ «Агрофірма Росток», яке було правонаступником колгоспу ім.Суворова, і отримало 11.01.1997 року Державний акт про право колективної власності на землю, проте позивач не був включений до списку громадян-членів ТОВ «Агрофірма Росток», який є додатком до Державний акт про право колективної власності на землю, відповідно сертифікат про право на земельну частку (пай) позивачу не був оформлений і не видавався.

У лютому 2025 року позивач звернувся до Градизької селищної ради із заявою про виділення йому частки (паю) із земель колективної власності колишнього колгоспу ім.Суворова, проте йому було безпідставно відмовлено.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 05 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що висновок суду першої інстанції про недоведеність членства і роботи позивача у колгоспі ім.Суворова та його правонаступника – АГ «Росток», на час видачі Державного акта про право колективної власності на землю суперечить поданим у справі доказам і положенням Примірного статуту колгоспу, положенням статуту АГ «Росток», а також архівним довідкам, якими підтверджено, що рішення про виключення позивача із членів колгоспу і АГ «Росток» не приймалося. Суд проігнорував повністю довідку про навчання позивача у період з 17 лютого по 18 липня1986 року, за змістом якої після закінчення навчання його було направлено на роботу до колгоспу ім.Суворова.

Суд безпідставно поклав увесь тягар доказування тільки на позивача, не забезпечив змагальності судового розгляду справи.

У відзиві Градизька селищна рада, посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Наголошується, що посилання позивача на рішення розширеного засідання правління та профспілкового комітету колгоспу ім.Суворова від 19 лютого 1986 року є необгрунтованим, так як пунктами 59,61 Примірного статуту колгоспу, на який посилається позивач, передбачено, що рішення про прийняття особи у члени колгоспу приймається загальними зборами членів колгоспу, проте такого рішення не приймалося, принаймі у справу відповідних доказів не подано, а наявні у справі документи не підтверджують факт прийняття позивача у члени колгоспу.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального закону у частині права учасника справи подавати докази і забезпечення судом змагальності судового процесу суперечить матеріалам справи.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю, серія ПЛ-17, агрофірмі «Росток» с. Святилівка видано державний акт, яким передано у колективну власність 2 269,4 гектарів землі для ведення колективного сільського господарства, зареєстрованого 11.01.1997 року в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 6 (т.1 а.с.36-40).

Згідно Списку громадян-членів агрофірми «Росток», ОСОБА_1 до вказаного списку не включений (т. 1 а.с.55-69).

Як вбачається з листа Відділу № 5 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 31-16-0.165-663/15-25 від 19.03.2025, в списку громадян-членів агрофірми «Росток» Святилівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю серія ПЛ-17, зареєстрованого 11.01.1997 року в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 6, гр. ОСОБА_1 не значиться, сертифікат на право на земельну частку (пай) на гр. ОСОБА_1 не зареєстровано, державний акт не зареєстровано (т. 1 а.с.33).

Відповідно до листа Відділу № 5 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 31-16-0.165-696/15-25 від 21.03.2025, загальна площа сільськогосподарських земель, що підлягали приватизації агрофірми «Росток» становила 2056,20 га, загальна кількість громадян-членів КСП, які мали право на земельну частку (пай) складала 661 (т. 1 а.с.34).

Рішенням Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області № 101 від 10 квітня 2025 року, сесія селищної ради вирішила відмовити ОСОБА_1 у виділенні земельної частки (паю) із земель колишнього КСП ім. Суворова у зв`язку з відсутністю сертифіката на право на земельну частку (пай) (т. 1 а.с.16).

Відповідно до Архівної довідки, виданої Архівним відділом Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області від 13.01.2025 № 07-03-Г/25, відповідно до розпорядження Представника Президента України в Глобинському районі від 24 березня 1993 року № 106 зареєстровано агрофірму «Росток» (с. Святилівка Глобинського району). Пунктом 1.1 Статуту агрофірми «Росток» зазначено: «…створена при реорганізації колгоспу ім. Суворова і є його правонаступником». Відповідно до розпорядження голови Глобинської районної державної адміністрації від 20 червня 1997 року № 290 реорганізовано агрофірму «Росток» в приватну агрофірму «Росток». У протоколі загальних зборів агрофірми «Росток», що відбулися 11.02.1997 року вирішено: перейти на нову форму господарювання і … новостворене господарство, яке буде являтися правонаступником агрофірми «Росток» на основі приватної власності. Відповідно до розпорядження голови Глобинської районної державної адміністрації від 14.03.2000 року № 159 зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Святилівка» та його статут. Відповідно до розпорядження голови Глобинської районної державної адміністрації від 28.12.2000 № 750-а зареєстровано внесені зміни та доповнення до Статуту ТОВ «Агрофірма «Святилівка». Пунктом 3.2 зазначено: «… є правонаступником всього майна і зобов`язань приватної фірми «Росток». Відповідно до розпорядження голови Глобинської районної державної адміністрації від 21.12.2001 року № 631 проведено скасування державної реєстрації ПАФ «Росток», с. Святилівка Глобинського району. Проведена державна реєстрація припинення за судовим рішенням щодо визнання ТОВ «Агрофірма «Святилівка» банкрутом 25.04.2007 (т. 1 а.с.17).

Відповідно до Архівного витягу з протоколу розширеного засідання правління та профспілкового комітету колгоспу ім. Суворова від 19 лютого 1986 року, наданого Архівним відділом Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області, ухвалили рекомендувати загальним зборам уповноважених колгоспників прийняти в члени колгоспу ОСОБА_1 . В протоколі загальних зборів уповноважених членів агрофірми «Росток» с. Святилівка (Глобинського) Кременчуцького району Полтавської області за 1995 рік питання про звільнення з роботи чи з членів колгоспу громадянина ОСОБА_1 не розглядалося (т.1 а.с.12).

Згідно Довідки № 07-01-Г/14 від 15.01.2025, наданої Архівним відділом Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області, останній повідомив, що у Наказах директора з основної діяльності та особового складу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Святилівка» с. Святилівка (Глобинського) Кременчуцького району за 2004 рік питання про звільнення з роботи чи з членів колгоспу громадянина ОСОБА_1 не розглядалося (т. 1 а.с.14).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих позивачем документів суд позбавлений можливості встановити, чи був ОСОБА_1 прийнятий в члени колгоспу ім. Суворова, оскільки з протоколу від 19 лютого 1986 року вбачається, що профспілковим комітетом було рекомендовано загальним зборам уповноважених колгоспників прийняти в члени колгоспу ОСОБА_1 , проте дату прийняття ОСОБА_1 загальними зборами уповноважених колгоспників до членів колгоспу ім. Суворова встановити не можливо, як і не можливо встановити чи було таке рішення прийняте взагалі.

Посилання позивача на той факт, що у період з 1995 року по 2004 рік питання про звільнення з роботи чи з членів колгоспу громадянина ОСОБА_1 не розглядалося є підтвердженням лише факту нерозгляду такого питання у 1995 році та у 2004 році, проте не є достовірним підтвердження факту його членства в агрофірмі «Росток» на момент видачі останній 11 січня 1997 року державного акту.

Надана позивачем Довідка, відповідно до якої ОСОБА_1 після завершення навчання в Середньому професійно-технічному училищі № 45 (СПТУ № 45) м. Хорол був направлений на роботу до колгоспу імені Суворова Глобинського району (т.2 а.с.7) не є достовірним підтвердженням його прийняття на роботу чи в члени колгоспу, оскільки підтверджує лише факт такого направлення.

Враховуючи те, що трудова книжка колгоспника — це основний документ, що засвідчував членство в колгоспі, фіксував трудодні, виконаний річний мінімум робіт та інші відомості про трудову діяльність, а позивачем не надано суду трудової книжки колгоспника, суд також позбавлений можливості встановити перебування позивача в членах агрофірми «Росток» на момент видачі останній 11 січня 1997 року державного акту.

Окрім того, на виконання ухвали суду від 17 грудня 2025 року комунальною установою «Трудовий архів» Глобинської міської ради надано ОСОБА_2 довідку, відповідно до якої остання повідомила, що згідно документів колгоспу імені Суворова (з 23.03.1993 року – Агрофірма «Росток», з 20.06.1997 року – Приватна агрофірма «Росток») с.Святилівка, які зберігаються в Трудовому архіві, інформація стосовно ОСОБА_1 відсутня (т.1 а.с. 232).

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт того, що він працював та був членом Агрофірми «Росток» на момент видачі останній 11 січня 1997 року державного акту, тому відсутні докази того, що він набув право на земельну частку (пай).

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року, Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

За змістом наведених нормативних актів з урахуванням сталої судової практики у спорах такої категорії особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання підприємством цього акта.

Ключовою обставиною, яка встановлена судом і стала підставою для відмови у позові, є недоведеність перебування позивача в членах колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства на час паювання, тобто за станом на січень 1997 року.

На переконання апеляційного суду суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.

Довідка №01-05/07 від 05 січня 2026 року (т.2 а.с.7), згідно якої позивач після закінчення навчання у липні 1986 року був направлений на роботу до колгоспу ім.Суворова, а також архівний витяг з протоколу розширеного засідання правління та профспілкового комітету колгоспу ім.Суворова від 19 лютого 1986 року (т.2 а.с.9), згідно якого ухвалено рішення рекомендувати загальним зборам уповноважених колгоспників прийняти ОСОБА_1 у члени колгоспу, не є достатніми у розумінні ст.80 ЦПК України доказами на підтвердження факту прийняття ОСОБА_1 у члени колгоспу ім.Суворова.

Позивач помилково тлумачить положення п.3 розділу ІІ Примірного статуту колгоспу (т.2 а.с.11) про те, що особа є прийнятою у члени колгоспу з дня ухвалення рішення правлінням колгоспу про рекомендацію загальним зборам прийняти певну особу у члени колгоспу, адже за змістом наведеного положення рішення про прийняття у члени колгоспу приймається виключно загальними зборами колгоспників, а особа, яка рекомендована правлінням, лише набуває прав члена колгоспу до проведення загальних зборів колгоспників. У тому ж пункті п.3 розділу ІІ Примірного статуту колгоспу зазначено, що на кожного члена колгоспу ведеться трудова книжка колгоспника єдиного зразка, проте копія чи оригінал такого документа суду не наданий, наявні у справі докази не містять відомостей про те, що така книжка була заведена.

До справи долучена копія списку громадян-членів агрофірми «Росток» (т.1 а.с.55-69), у якому відсутнє прізвище, ім?я та по-батькові позивача – наявні лише: ОСОБА_3 (№407), ОСОБА_4 (№414), ОСОБА_5 (№423), отже твердження позивача (за відсутності трудової книжки) про те, що він автоматично відповідно до статуту агрофірми «Росток» (т.1 а.с.41-54) став членом цього добровільного об?єднання сільськогосподарських колективів не підтверджено належними і допустимими доказами.

Відповідно до приписів ст.367 ЦПК України апеляційний суд не приймає і не досліджує долучені до апеляційної скарги нові докази, зокрема довідку від 09 липня 2025 року ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП за результатами перевірки заяви ОСОБА_1 , оскільки наведені у клопотанні про долучення нових доказів обставини про поважність причин неподання доказів суду першої інстанції не свідчать про існування у позивача перешкод для своєчасного подання таких доказів. У будь-якому випадку зміст довідки від 09 липня 2025 року, яку позивач вважає вирішальним доказом, не містить відомостей та/або посилань на належні і допустимі докази, які достеменно підтверджують факт членства позивача у колгоспі ім.Суворова; з огляду на повноваження органів НПУ, останні не в праві встановлювати такі обставини з урахуванням існування спору у суді.

Доводи апеляційної скарги з урахуванням практики Європейського суду з прав людини у питанні застосування і тлумачення п.1 статті 6 Конвенції (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) не потребують детальної оцінки з урахуванням характеру спору, наданих у справу доказів, встановлених фактичних обставин та правових позицій сторін спору.

В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Оскільки у задоволенні позову суд першої інстанції обгрунтовано відмовив за недоведеністю, питання строку давності судом першої інстанції не досліджувалося, але, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 червня 2026року (справа № 530/656/24), встановлені у справі фактичні обставини і подані у справу докази, ОСОБА_1 пропустив трирічний строку давності і не підтвердив існування об?єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду із цим позовом.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 05 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 05 серпня 2026 року.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов