Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №161/13944/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/13944/26 Провадження №33/802/770/26 Головуючий у 1 інстанції:Кихтюк Р. М.

Доповідач: Клок О. М.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря Тарновської О.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисників Любчича В.С., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши апеляційні скарги адвокатів Любчича В.С. та Шаповал Г.Г. на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП та на підставі ст.36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень.

Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Згідно з постановою судді ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 24.06.2026 близько 19:00 год в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: словесно ображав, шарпав, штовхав, нецензурно висловлювався, внаслідок чого була завдана шкода психологічному та фізичному здоров`ю дітей.

Крім того, ОСОБА_1 , в тому ж місці і за вказаного часу, вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_2 в присутності малолітніх дітей, саме: словесно ображав, шарпав, штовхав, нецензурно висловлювався, чим була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої.

Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою судді суду першої інстанції, захисники ОСОБА_1 – адвокати Любчич В.С. та Шаповал Г.Г. подали апеляційні скарги в яких вважають оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою та невмотивованою. Вказують, що між ОСОБА_1 та дружиною вже тривалий час існував сімейний конфлікт, а 24.06.2026 між ними виникла звичайна словесна перепалка, що не може бути свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні ст.173-2 КУпАП. Також, звертають увагу, що в оскаржуваній постанові відсутнє будь-яке медичне/експертне підтвердження заподіяння фізичної шкоди. Також, судом першої інстанції не було досліджено відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції та не з`ясовано дотримання процесуальних гарантій щодо малолітніх дітей. Враховуючи викладене, апелянти просять оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника, які скарги підтримали з підстав викладених у них, думку потерпілої, яка заперечила проти її задоволення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до приписів ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Вимоги ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП передбачають, що суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Так, диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 2 вказаної статті передбачено відповідальність за такі дії, вчинені відносно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Крім того, згідно з Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Стамбульська конвенція визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Судом першої інстанції ці вимоги закону, при винесенні постанови, враховано та дотримано в повному обсязі.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення серії ВАД № 847866 та серії ВАД № 847865 від 24.06.2026, в яких відображено обставини та дії ОСОБА_1 , які утворюють склад інкримінованого йому правопорушення; терміновими заборонними приписами стосовно кривдника серії ЕТ № 111224 та серії ЕТ № 111227 від 24.06.2026; заявою потерпілої ОСОБА_2 від 24.06.2026; рапортом інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону УПП у Волинській області лейтенанта поліції від 24.06.2026; ОСОБА_5 ; поясненнями потерпілої ОСОБА_2 у яких вона вказала, що 24.06.2026 її чоловіком ОСОБА_1 вчинив відносно неї, у присутності малолітніх дітей, домашнє насильство, яке полягало у словесних образах, нецензурних висловлюваннях, шарпанні та штовханні.

Також, у потерпілі ОСОБА_2 та малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які були свідками виниклого конфлікту, працівниками поліції було відібрано форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, за результатами яких поліцейським уповноваженого підрозділу визначено рівень небезпеки ОСОБА_1 відносно кожного з запитуваних осіб.

В сукупності ці докази підтверджують факт здійснення ОСОБА_1 домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої та малолітніх дітей, що тягне за собою відповідальність за ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП.

Сумніви щодо достовірності зазначених доказів у суду відсутні.

Отже, апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, та правильність кваліфікації його дій за ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП, є обґрунтованими.

Разом з цим, доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, є безпідставними, і такими, що спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами, яким надано належну та об`єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.

При цьому, апеляційний суд відхиляє покликання апелянтів відсутність будь-якого медичного/експертного підтвердження заподіяння фізичної шкоди, з огляду на таке.

В диспозиції ст.173-2 КУпАП зазначено, що склад адміністративного правопорушення має місце у діях особи, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода потерпілій особі. Тобто, якщо особа, яка притягається до відповідальності вчинила дії, передбачені ст.173-2 КУпАП, а шкода не настала, але могла бути заподіяна, то в діях цієї особи є склад адміністративного правопорушення, що об`єктивно спростовує доводи апелянта.

При цьому, слід зазначити, що ОСОБА_1 під час розгляду справи місцевим та апеляційним судом вину у вчиненні правопорушення за ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП не визнав.

Водночас, з пояснень, викладених в апеляційній скарзі, слідує, що ОСОБА_1 не заперечує, що між ним та дружиною 24.06.2026 виникла суперечка, однак пояснює це як тривалий існуючий конфлікт між ними, пов`язані з кризою сімейних відносин.

Інші обставини, які зазначені в апеляційній скарзі, та на переконання апелянтів, слугують підставами для закриття провадження у справі, є необгрутованими і недостатніми, тому суд їх не бере до уваги.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтами не надано та матеріали справи їх не містять.

При розгляді справи судом першої інстанції докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст.252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене ОСОБА_1 правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційні скарги захисників Любчича Василя Станіславовича та Шаповал Ганни Геннадіївни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2026 року стосовно останнього - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Волинського апеляційного суду О.М. Клок