Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №155/1939/23 — Волинський апеляційний суд

Справа № 155/1939/23 Головуючий у 1 інстанції: Яремчук С. М.

Провадження № 22-ц/802/679/26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

секретар Власюк О. С.

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 поданою її представником ОСОБА_3 на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 10 березня 2026 року в складі судді Яремчук С. М.,

встановив:

У грудні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя мотивуючи такими обставинами.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 14 лютого 2011 року між сторонами укладено шлюб, який розірвано 05 липня 2023 року. Під час перебування в шлюбі, 04 лютого 2021 року, відповідач придбала шляхом укладення договору купівлі-продажу житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 . Зазначене майно набуте відповідачем за спільні кошти подружжя. Просив суд визнати за ним право власності на житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , як на об`єкт спільної сумісної власності. 02 січня 2024 року позивач змінив предмет позову (подано заяву про збільшення позовних вимог) та просив суд також визнати за ним право власності на земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 , площею 0.25 га, кадастровий номер 0720887401:01:001:0111, як на об`єкт спільної сумісної власності.

12 квітня 2024 року відповідач ОСОБА_5 уклала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

Рішенням Горохівського районного суду від 10 березня 2026 року позов задоволено.

Ухвалено в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на (одна друга) житлового будинку АДРЕСА_1 , та на (одна друга) земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,25 га, кадастровий номер 0720887401:01:001:0111.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 7735 (сім тисяч сімсот тридцять п`ять) гривень 20 копійок судового збору за подання позовної заяви та за подання заяв про забезпечення позову.

Захід забезпечення позову, обраний на підставі ухвал Горохівського районного суду Волинської області від 20 грудня 2023 року та 03 січня 2024 року у виді накладення арешту на житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки, кадастровий номер 0720887401:01:001:0111, площею 0,25 га, продовжує діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили.

В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити в справі нове судове рішення. Також просила призначити в справі судову будівельно-технічну експертизу на предмет визначення варіантів поділу житлового будинку та земельної ділянки в натурі.

Посилається на те, що судом проведено поділ майна в неефективний спосіб, визначивши ідеальні частки кожного із подружжя, суд безпідставно не призначив судової будівельно-технічної експертизи, висловлює свої заперечення щодо ухвали Горохівського районного суду від 21 травня 2025 року суду про відмову у призначенні судової будівельно-технічної експертизи, зазначає, що судом при вирішенні спору не було враховано боргів подружжя, які виникли в інтересах сім`ї у зв`язку із позикою у ОСОБА_7 грошей на суму 50000 доларів США для придбання за згодою чоловіка у спільну сумісну власність житлового будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_1 . Також вказує на те, що позивач не включив у предмети поділу автомобіль марки КІА Соренто, 2016 року випуску.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 зазначає, що предметом спору є вимога про визнання права власності на частину подружнього майна, а не про поділ його в натурі, тому підстави для призначення судової будівельно-технічної експертизи відсутні. Відповідачем не доведено коштів та фактичного використання отриманих у позику грошових коштів в інтересах сім`ї, тобто, на придбання житлового будинку та земельної ділянки.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

14 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 липня 2023 року. Рішення набрало законної сили 05 серпня 2023 року (а. с. 5 – 7).

У період перебування у шлюбі, а саме в 04 лютого 2021 року, подружжям було придбано житловий будинок та земельну ділянку.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №358750659 від 17 грудня 2023 року, за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею – 227,1 кв.м., житловою площею – 102,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 0720887401:01:001:0111, площа 0,25 га. Дата державної реєстрації – 04 лютого 2021 року (а. с. 10 – 11).

Договір купівлі-продажу житлового будинку був укладений 04 лютого 2021 року на ім`я ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області Волошин С.А. та зареєстрований в реєстрі за №166. Згідно з п. 2.1 договору, продаж зазначеного житлового будинку проводився за ціною 93969 гривень, які покупець повністю сплатив продавцю до нотаріального посвідчення договору. Підписання договору продавцем свідчить про повний розрахунок за проданий житловий будинок та відсутність майнових претензій до покупця (п. 2.2 договору). Згідно з пунктом 4.10 договору купівлі-продажу чоловік покупця – ОСОБА_1 надав згоду на укладення цього договору, що підтверджується його заявою, справжність підпису на якій засвідчено Волошин С.А., приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу, 04 лютого 2021року за реєстровим номером 165.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки був укладений 04 лютого 2021 року на ім`я ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області Волошин С.А. та зареєстрований в реєстрі за №167. Згідно з п. 2.1 договору продаж земельної ділянки здійснено за ціною 25075 гривень, які покупець повністю сплатив продавцю до нотаріального посвідчення договору. Підписання договору продавцем свідчить про повний розрахунок за продану земельну ділянку та відсутність майнових претензій до покупця (п. 2.2 договору). Згідно з пунктом 6.5 договору купівлі-продажу чоловік покупця – ОСОБА_1 надав згоду на укладення цього договору, що підтверджується його заявою, справжність підпису на якій засвідчено Волошин С.А., приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу, 04 лютого 2021року за реєстровим номером 167.

Згідно з п. 6.3 договорів сторони свідчать, що «у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення договору і не відображені у його тексті, після підписання цього договору не матимуть правового значення».

Як встановлено судом, на розгляді Горохівського районного суду Волинської області перебуває цивільна права № 155/1987/23 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. При розгляді справи судом досліджується факт отримання позики ОСОБА_5 та ОСОБА_1 за борговою розпискою та порушення зобов`язання щодо своєчасного повернення коштів. Провадження у справі №155/1987/23 зупинено на клопотання ОСОБА_1 для проведення судової технічної експертизи, на вирішення якої поставлено питання про час виготовлення боргової розписки та проставляння підпису на ній.

Апеляційним судом встановлено, що після відмови суду у прийнятті зустрічного позову відповідачки ОСОБА_8 до сумісного розгляду з первісним, самостійного позову про поділ майна подружжя відповідачка не подавала, ухвали суду про повернення зустрічної позовної заяви не оскаржувала.

Заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

На підставі частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі, що переглядається судом першої інстанції встановлено, що за час шлюбу сторонами було придбано майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя - житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , також земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_1 , площею 0.25 га, кадастровий номер 0720887401:01:001:0111.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

Виходячи з приписів статей 70, 71 ЦК України, за наявності спору між подружжям, один із сторін має право заявити вимоги про визнання за ним права на ідеальну частку в спільному майні подружжя.

Апеляційним судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву та під час розгляду справи судом відповідачка просила відмовити у задоволенні позовних вимог, тим самим заперечувала рівність часток у праві спільної сумісної власності на спірне майно, стверджуючи, що 50000 доларів надали для придбання майна її батьки на підставі договору позики, укладеного з відповідачкою.

Встановивши, що спірне майно придбане за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу,покупцем за договорами була відповідачка, (на той час носила прізвище ОСОБА_5 ), позивач ОСОБА_1 надавав згоду на придбання майна у спільну сумісну власність, рівність часток подружжя заперечується відповідачкою, яка стверджує про придбання майна у тому числі за надані їй у позику гроші, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову та визнання права власності за позивачем на частину спірного майна.

Аргументи апеляційної скарги про неефективність обраного способу захисту права не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, оскільки відповідачка не позбавлена права звернутись з позовом до відповідача про поділ будинку та земельної ділянки в натурі навіть після визначення судом ідеальної частки позивача у цьому майні. При цьому апеляційний суд враховує ту обставину, що такий позов подано у зв`язку із тим що відповідачка заперечує право позивача на частку у майні, придбаному під час шлюбу у зв`язку із укладеним останньою без письмової згоди ОСОБА_1 договору позики грошових коштів на суму 50000 доларів США.

Ураховуючи предмет заявленого позову, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у призначення судової будівельно-технічної експертизи, оскільки для визначення ідеальної частки у праві власності на спільне майно подружжя не виникає потреби у спеціальних знаннях, у той час як згідно з вимогами статті 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Покликання заявниці на необхідність врахування при вирішенні цього спору правової позиції Верховного Суду , яка викладена у постанові від 17 січня 2024 року у справі № 522/17831/22 апеляційний суд відхиляє, оскільки у справі, яка була предметом розгляду Верховного суду предметом спору була вимога про поділ подружнього майна в натурі, у той час як в цій справі позивач з таким позовом не звертався до суду.

Оскільки позивачем не було заявлено позовних вимог про поділ в натурі спільно придбаного будинку та земельної ділянки, аргументи апеляційної скарги та посилання на практику Верховного Суду, які стосуються порядку здійснення поділу спільного майна в натурі, апеляційний суд визнає безпідставними та такими, що не стосуються предмету спору.

Суд першої інстанції врахував зміст договорів купівлі – продажу житлового будинку, від 04 лютого 2021 року на ім`я ОСОБА_5 , який посвідчений приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області Волошин С.А. та зареєстрований в реєстрі за №166, згідно з пунктом 4.10 якого чоловік покупця – ОСОБА_1 надав згоду на укладення цього договору, що підтверджується його заявою та земельної ділянки від 04 лютого 2021 року на ім`я ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області Волошин С.А. та зареєстрований в реєстрі за №167, згідно з пунктом 6.5 договору купівлі-продажу чоловік покупця – ОСОБА_1 надав згоду на укладення цього договору, що підтверджується його заявою, а також ту обставину, що відповідачка не зверталася із зустрічними позовними вимогами про визнання спільними боргових зобов`язань за укладеним договором позики грошей на суму 50000 доларів США, або ж про визнання за нею права особистої власності на будинок та земельну ділянку в цілому або на певну частину, тому відсутність доказів про джерело походження коштів для придбання спірного майна у спільну сумісну власність не спростовує ні презумпції спільної сумісної власності подружжя, ні презумпції рівності часток кожного із сторін у спільній сумісній власності.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про неврахування боргів подружжя при ухваленні рішення, оскільки у цій справі позовні вимоги про поділ майна в натурі не заявлялись тому і не були предметом судового розгляду. Водночас у справах, які були предметом розгляду Верховного Суду та на які посилається заявник в апеляційній скарзі, правові висновки щодо необхідності врахування боргів подружжя висловлені Верховним Судом при розгляді справ про поділ в натурі подружнього майна.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оскарженим судовим рішенням, виходять за межі предмета спору та висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 подану її представником ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 10 березня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді