Рішення від 03 березня 2024 р. у справі №759/15967/22 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/15967/22

пр. № 2/759/291/24

04 березня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача Суровцова А.В., відповідачки ОСОБА_2 , представника відповідача Босенка О.М., секретарів судового засідання Сініцина В.А., Мирзак А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільної сумісної власності,

встановив:

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Суровцова А.Ю. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за яким просив встановити факт, що він та відповідачка з серпня 2018 року по липень 2022 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнати спільною сумісною власністю сторін квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки Volkswagen Tiguan, р.н. НОМЕР_1 , а також визнати за ним право власності на 1/2 частку зазначеного майна в порядку його поділу.

Позов мотивовано тим, що позивач та відповідачка, знайомі з дитинства, з серпня 2018 року почали проживати однією сім`єю в квартирі, яка залишилась після бабусі відповідачки за адресою: АДРЕСА_2 , а в подальшому за спільні кошти придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , та автомобіль Volkswagen Tiguan; після припинення відносин сторони не досягли згоди щодо добровільного поділу зазначеного майна.

Ухвалою судді від 22.11.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

Відповідачка через свого представника - адвоката Босенка О.М. подала відзив на позов, за яким просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, за недоведеністю. При цьому відповідачка визнала факт існування між нею та позивачем тривалих стосунків, проте зазначила, що вони мали виключно інтимний (романтичний) характер, спільного проживання однією сім`єю, спільного побуту та спільного бюджету між сторонами не було, а спірні квартира та автомобіль придбані нею особисто за власні та родинні кошти. Відповідачка також зазначила, що аналогічний позов з тим самим предметом та підставами вже подавався позивачем раніше у справі № 759/9279/22 і був залишений без розгляду за заявою самого позивача, а стосовно поданих позивачем у цій справі документів Офісом Генерального прокурора відкрито кримінальні провадження за фактом можливого подання завідомо неправдивих доказів.

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Ухвалою суду від 14.02.2023 року підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до розгляду по суті.

Судом встановлено таке.

Сторони в судовому засіданні, на задоволення їх клопотань, дали показання під присягаю, що по суті зводяться до викладен6ого в їх заявах.

З огляду на ці показання, сторони сходяться на тому, що дійсно знайомі з дитинства, оскільки разом займались в секції плавання певного навчального закладу, в наступному вони захопилися спортом на аматормському рівні, приймали участь, в тому числі спільно, в численних офіційних та неофіційних змаганнях як в Україні так і за кордоном нашої держави, тобто сторони з дитинства принаймі підтримували дружні стосунки, що додатково підтверджується з огляду на фотосвітлини.

ОСОБА_2 14 листопада 2012 року побралась шлюбом з ОСОБА_3 , в цьому шлюбі у у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24.09.2018 року було задоволено спільну заяву подружжя про розірвання шлюбу, за нотаріально посвідченим договором дитина лишилась проживати разом з матір`ю, батьку були визначені аліменти та порядок його участі у вихованні дитини.

ОСОБА_2 , з огляду на трудову книжку, після навчання в Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця та проходження інтернатури, з серпня 2013 року безперервно надає послуги, як лікарь-стоматолог.

ОСОБА_1 в свою чергу вказував, що він був представником певних компаній, що торгують медичним обладнанням, проте відповідних доказів про це матеріали справи не містять.

ОСОБА_2 не заперечувала, що з часу розлучення з чоловіком, стала підтримувати віносини з ОСОБА_1 , але послідовно заявляла, що ці відносини зводились лише для задоволення інтимних потреб, та для проведення дозвілля, урочистостей, тощо, наміру створити з ним сім`ю не мала, спільного бюджету у них не було, все заявлене до поділу майно набуте за рахунок її заощаджень, та заощадженнь її родичів.

ОСОБА_1 в противагу відповідачці посилався на те, що за час спільного проживання ними було придбано майно в інтересех сім`ї.

Дійсно ОСОБА_2 , з огляду на Державний реєстр речових прав на не рухоме майно, 01.04.2019 року набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі документів щодо фінансування будівництіва ЖК "ВЕРХОВИНА", в тому числі і на підставі договору відступлення прав та переведення обовязків покупця.

В жодному з документів, що стали підставою для набуття ОСОБА_2 права власності на квартиру, що є у справі, ОСОБА_1 не наведений.

Письмового документу (договору), що ОСОБА_1 приймав участь у придбанні вказаної квартири суду також не надано.

ОСОБА_2 визнала, що на придбання квартири вона позичила в ОСОБА_1 44000 доларів США.

ОСОБА_1 заявляв, що 47000 доларів США отримав в позику від матері ОСОБА_5 .

Остання підтвердила це в суді, будучи опитаною в якості свідка.

Проте відповідачка наполягала, що повернула ці кошти, і це підтвердив судовому засіданні свідок ОСОБА_6 .

Сам позивач з приводу повернення коштів на декілька запитань суду відповідав "Не пам`ятою".

За відсутності письмових доказів, неоднозначної позиції позивача, того факту, що жоден документ, який став підставою для придбання відповідачкою квартири не містить посилання на позивача, з урахуванням доказів, наданих позивачкою на походження коштів, суд знаходить що спірну квартиру відповідачка придбала за власні кошти.

Той факт, що ця квартира відповідачкою в наступному відчужена родичам не спростовує наведеного висновку суду, а вказує лише на те, що вона розпорядитись майном на власний розсуд.

Що стосується автомобіля Volkswagen Tiguan, р.н. НОМЕР_1 , то позивач не надав доказів, щодо участі у його придбанні.

Документи на автомобіль, в тому числі договір купівлі-продажу оформлені на відповідачку.

Позивач в обгрунтування позову також подав копії платіжних документів на оплату комунальних та інших послуг за місцем продживання відповідачки в різні періоди часу в тому числі коли відповідачка під час війни проживала за кордоном України.

Відповідачка вказувала, що після розлучення вона та її родитчі приймали певний час грошову допомогу ОСОБА_1 щодо оплати комунальних послуг, а щодо придбаної нею квартири, вона пояснила, що з початком війни з березня 2022 року, разом з дитиною виїхала до Польщі, і залишила квартиру на позивача для проживання та нагляду, а тому оплату ним за користування житлом вважає витпрадоною.

Що стосується спільних подорожей сторін, то вони як правило збігались із змаганнями з плавання, чи з заходами по підвищенню професійного рівня, чи святкуванням певних подій.

Опитані в суді свідки з боку позивача в основному посилались саме на вказані міроприємства, де вони бачили сторони разом, і позицінували їх як пару.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Статтею 74 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Разом з тим, згідно з частиною другою статті 21 Сімейного кодексу України, проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

У пункті 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільного побуту; взаємних прав та обов`язків (статті 3, 74 СК України).

У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 (провадження № 61-46210св18) зазначено, що сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 наведено перелік доказів, які беруться до уваги для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, а саме: показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту; документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання); фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї та витрачання коштів на спільні цілі. При цьому у цій же постанові зазначено, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Подібний висновок про те, що показаннями свідків за відсутності інших належних доказів не може бути встановлений факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, викладено і в постанові Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі № 738/1452/17 (провадження № 61-13412св19).

Сам собою факт періодичного спільного відпочинку та присутності на святах не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц.

Переконливих доказів, що сторони постійно проживали разом, вели спільний побут, мали спільний бюджет суду так і не було надано.

Напроти досліджені докази вказують на те, що відповідачка не мала наміру створювати сім`ю з ОСОБА_1 .

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Принцип змагальності не покладає на суд обов`язку вважати доведеною обставину, про яку лише стверджує сторона, якщо це не підтверджено належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами.

Отже, факт проживання позивача та відповідачки однією сім`єю без реєстрації шлюбу не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, а тому позовна вимога про встановлення такого факту задоволенню не підлягає.

За такого рішення, з урахуванням того, що позивач не приймав участі у придбанні спірних квартири та автомобіля, суд не знаходить підстав для визнання цього майна спільним, а відповідно підстав для його поділу не має.

Інші докази не ставлять під сумнів наведені рішення суду.

У разі відмови у позову, витрати, понесені позивачем на розгляд справи, розподілу не підлягають.

Представник відповідачки заявив про те, що докази понесених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду у строки, визначені частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Заходів забезпечення позову судом не вживалось.

На підставі вказаних в рішенні норм закону, керуючись статтями 12, 76-81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільної сумісної власності відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Можливість отримати інформацію щодо справи, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://sv.ki.court.gov.ua.

Головуючий Сенько М.Ф.