Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №755/5911/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/5911/26

Провадження №: 2/755/6451/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) від суми несплачених аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несплачені аліменти нараховані з 15.12.2023 по 01.04.2026 на її утримання в розмірі 146 967,73 грн; судовий збір покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 755/19717/23 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти в розмірі 1/6 частини від усіх видів його доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з 15.12.2023, на утримання дружини до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку. 22.07.2024 головним державним виконавцем Дніпровського ВДВС у місті Києві КМУ МЮ Дєдовою-Осипенко В.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4. Відповідно до розрахунку заборгованості зі слати аліментів, складеного головним державним виконавцем, борг по аліментам станом на 01.04.2026 складає 146 967,73 грн. Таким чином, відповідач має обов`язок щодо сплати пені у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. З урахуванням вимог законодавства, сума пені, яка підлягає стягненню становить 146 967,73 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.04.2026 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та визначено відповідні строки.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі представником позивачки отримано 13.05.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідачем копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками отримано не було, рекомендоване повідомлення повернулося до суду із відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання».

Будь-яких заяв по суті справи та клопотань від учасників справи до суду не надійшло.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 та його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 755/19717/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на її утримання у розмірі 1/6 частини від всіх видів його доходів (заробітку), щомісячно, починаючи з 15.12.2023 і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

22.07.2024 старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дєдовою-Осипенко В.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 755/19717/23 виданого 11.07.2024 Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на її утримання у розмірі 1/6 частини від всіх видів його доходів (заробітку), щомісячно, починаючи з 15.12.2023 і до досягнення ОСОБА_3 трирічного віку.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом № 755/19717/23 від 11.07.2024 виданого Дніпровським районним судом міста Києва, складеного головним державним виконавцем Валерією Дєдовою-Осипенко, станом на 01.04.2026 заборгованість ОСОБА_2 складає 146 967,73 грн.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина 1-2 статті 5 ЦПК України).

Частиною 9 статті 7 СК України визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За вимог частини 2 статті 75 СК України, право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями частини 2 статті 84 СК України визначено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

У відповідності до норм частини 4 статті 84 СК України, дружина з якою проживає дитина має право на утримання незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Частиною першою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у складі від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 635/6679/16-ц, Глава 15 СК України містить статтю 196 у відповідній редакції, якою передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Верховний Суд вказав, що вимоги статті 196 СК України передбачають відповідальність за прострочення сплати аліментів у вигляді неустойки, тільки при виникненні заборгованості за аліментами, які сплачуються на дітей, і не розповсюджуються на правовідносини щодо сплати аліментів на утримання батьків.

Так, в даній справі позивачка звернулася до суду з вимогами про стягнення з відповідача пені за несплачені аліменти нараховані на її утримання. В той же час, суд зауважує, що посилання позивачки на статтю 196 СК України, згідно якої при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, є безпідставними, оскільки до даних правовідносин положення ст. 196 СК України не застосовується.

Відповідно до статті 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідальність за прострочення сплати аліментів СК врегульована, проте на правовідносини, що виникли не розповсюджується, оскільки дана норма передбачена главою 15 СК України, яка регулює правовідносини, щодо обов`язку матері, батька утримувати дитину та його виконання.

В той же час, суд наголошує, що права та обов`язки подружжя по утриманню врегулювано главою 9 СК України, яка не передбачає сплати пені у разі виникнення заборгованості зі сплати аліментів та не містить приписів про поширення на такі правовідносини дії статті 196 СК України.

Відтак вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання позивачки не підлягають до задоволення.

Інші доводи сторін, наведені ними у заявах по суті справи, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58 (sad) принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 8, 75, 80, 84, 196 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 2, 4, 5, 12, 76-78, 80, 89, 263, 274, 279, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання за ВПО: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця проживання за ВПО: АДРЕСА_2 ) про стягнення неустойки (пені) від суми несплачених аліментів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: