Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №442/4171/21 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року

м. Київ

справа № 442/4171/21

провадження № 51-846 км 24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 червня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2

ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Змістоскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 червня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

2. Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.

3. Львівський апеляційний суд ухвалою від 06 листопада 2023 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін.

4. Суд визнав ОСОБА_6 винуватим у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів.

5. Як установив суд, ОСОБА_6 , будучи працівником правоохоронного органу - молодшим інспектором відділу нагляду та безпеки державної установи «Дрогобицька виправна колонія № 40», діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, 07 лютого 2021 року, у період з 18:40 до 19:20, перебуваючи неподалік приміщення державної установи «Дрогобицька виправна колонія № 40» на вул. Трускавецька, 77 у м. Дрогобич Львівської області за невстановлених органом досудового розслідування обставин (час, місце, спосіб) та у невстановленої слідством особи незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою у перерахунку на суху речовину 38,2125 грам, який у зазначений період часу того ж дня з метою збуту зберігав при собі у розфасованому та упакованому вигляді.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

7. Зазначає, що винуватість його підзахисного у частині зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу не доведена поза розумним сумнівом, що залишилося поза увагою як суду першої, так і апеляційної інстанції. Вказує, що судами не надано оцінки версії сторони захисту про те, що ОСОБА_6 знайшов наркотичний засіб і хотів віддати його працівникам установи виконання покарань.

8. Стверджує, що апеляційний суд не навів жодних мотивів належності ОСОБА_6 до працівника правоохоронного органу, не врахував, що останній не уповноважений на прийняття будь-яких адміністративних, організаційно-розпорядчих чи інших управлінських та санкційних рішень у міру своїх посадових обов`язків, яким наділені працівники правоохоронних органів, та не вірно трактував положення ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».

9. Вказує, що залишено поза увагою судів і численні порушення допущені органами досудового розслідування, зокрема, проведення розслідування неуповноваженим суб`єктом, здійснення допиту ОСОБА_6 07-08 лютого 2021 року - у час заборонений нормами Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а 29 квітня 2021 року - без захисника.

10. Також зазначає, що оскільки із матеріалами службового розслідування щодо ОСОБА_6 він ознайомився лише під час судового розгляду, то був позбавлений можливості оскаржити їх.

11. Захисник посилається на те, що ухвала апеляційного суду усупереч вимогам ст. 419 КПК не містить відповіді на всі доводи його апеляційної скарги.

12. Стверджує, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення потягли за собою невідповідності призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі винного.

13. До початку касаційного розгляду захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 подав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив про неправильну кваліфікацію дії ОСОБА_6 , зокрема у частині незаконного придбання особливо небезпечних наркотичних засобів з метою збуту та з корисливих мотивів.

14. Обґрунтовуючи наявність істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, що тягне за собою недопустимість доказу на підставі частин 1-3 ст. 87 КПК, захисник вказує на порушення під час проведення та оформлення огляду місця події 07 лютого 2021 року; пред`явлення для впізнання за фотознімками 28 квітня 2021 року.

15. Наголошує, що в порушення вимог частин 4, 5 ст. 208 КПК під час затримання його підзахисного.

16. Апеляційним судом не в повній мірі були перевірені і оцінені обставини інкримінованих ОСОБА_6 правопорушень, не в повній мірі оцінені докази і доводи сторони захисту щодо їх допустимості, необґрунтовано відхилено доводи про неправильне застосування норм кримінального закону, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

17. У повторних додаткових поясненнях захисник ОСОБА_5 вказує на неповноту судового розгляду. Стверджує, що суд не перевірив і не з`ясував яким чином ОСОБА_6 намагався зателефонувати, оскільки протокол тимчасового доступу до речей і документів від 26 травня 2021 року не містять інформації щодо наявних інтернет з`єднань та доступу мобільного номеру до мережі мобільного інтернету. Також захисник зазначає, що відомості про з`єднання абонентів, надані постачальником електронних комунікаційних послуг у вигляді файлу електронної таблиці на електронному носії не відповідають вимогам статей 86, 94, 99 КПК, статей 5-7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

18. Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

Позиції учасників судового провадження

19. Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував щодо її задоволення.

Мотиви Суду

20. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

21. Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

22. Відповідно до положень ст. 438 КПКпідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

23. Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

24. Статтею 94 КПК встановлено, що суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

25. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

26. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

27. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, що підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з додержанням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.

28. Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних під час судового розгляду свідків:

- ОСОБА_9 - старшого оперуповноваженого оперативного відділення Дрогобицької виправної колонії № 40, який повідомив, що на час події в його обов`язки входило здійснювати огляд працівників при перетині ними лінії охорони установи, яка знаходиться на пішохідному контрольно-пропускному пункті, де працівники зобов`язані здати усі заборонені предмети. 07 лютого 2021 року у інспектора ОСОБА_6 виявлено за поясом штанів чотири шприци із зеленою речовиною, в яких, як згодом з`ясувалося, містився наркотичний засіб. Він проводив огляд ОСОБА_6 після перетину лінії охорони, перед будівлею адміністративного корпусу, попередньо запитавши, чи є в нього заборонені предмети, на що той відповів, що є. Після виявлення в останнього заборонених речей, його було проведено у кабінет оперативників, повідомлено про цю подію чергового та викликано слідчо-оперативну групу. У кабінеті обвинувачений перебував до приїзду слідчо-оперативної групи та під час усіх слідчих дій. Шприци були вилучені у присутності понятих - чергових фельдшера та водія установи. Також при цьому були присутні слідчий та експерт;

- ОСОБА_10 - старшого інспектора відділу охорони Дрогобицької виправної колонії № 40, який повідомив, що, приїхавши того дня в установу, близько 19 год. він пішов у кабінет оперативників, де знаходився обвинувачений. В останнього за ременем знаходилися шприци із зеленою речовиною. Поліцейські запропонували ОСОБА_6 самостійно показати заборонені речі, після чого він підняв на собі футболку та добровільно видав шприци. Свідок був понятим при вилученні цих речей, зауважень від учасників не було;

- ОСОБА_11 - оперуповноваженого у відділі внутрішньої безпеки, який здійснював перевірку установ. В один із днів перебував у Дрогобицькій виправній колонії № 40, де до нього звернувся заступник начальника і повідомив, що існує підозра щодо одного з працівників у перенесенні наркотичних засобів. Він пройшов у кабінет оперативників, де знаходився ОСОБА_6 та інші працівники установи, які очікували слідчо-оперативну групу. ОСОБА_6 добровільно видав працівникам поліції шприци, які знаходилися у нього за поясом. У його присутності складався протокол огляду місця події, який він також підписував, зауважень до протоколу не було ні в кого. Установу він покинув після того, як завершилися усі слідчі дії. Жодних погроз до ОСОБА_6 ніхто не висловлював;

- ОСОБА_12 - чергового фельдшера, який був понятим при вилученні у ОСОБА_6 шприців. Він пояснив, що того дня його покликали у кабінет оперативників, коли там перебував ОСОБА_6 , після чого останній витягнув із-за пояса штанів шприци та видав їх працівникам поліції; все фотографувалося, слідчим складалися якісь документи, а також протокол огляду місця події, який він підписував;

- ОСОБА_13 - чергового помічника начальника установи, який повідомив, що того дня він перебував на службі, до нього ввечері звернувся ОСОБА_6 з проханням вийти з установи, щоб зателефонувати рідним, він дозволив. Після того, як ОСОБА_6 повернувся до установи, у нього виявили наркотичні засоби, про що йому повідомив начальник оперативного відділу Петренко, спершу усно, потім рапортом. При вилученні у ОСОБА_6 наркотичних засобів він не був присутнім, цим займалися працівники оперативного відділу.

29. Також в судовому засіданні суду першої інстанції від 18 жовтня 2022 року, яке відбулося за участю захисника ОСОБА_8 , ОСОБА_6 надав пояснення, відповідно до яких частково визнав вину та пояснив, що 01 квітня 2017 року він проходив службу в Дрогобицькій виправній колонії (№ 40). Того дня він вийшов на вулицю, зателефонувати батькам, на вулиці побачив якийсь пакунок, підійшовши побачив, що то чотири шприци і він, розуміючи, що то може бути заборонена речовина, вирішив віддати її оперативникам у колонії. Спочатку він залишив у роздягальні свій телефон, шприци засунув за портупею (ремінь), тоді пройшов пропускний пункт і зайшов у головний корпус, де його зупинили. Він повідомив, що мав дещо віддати і його відвели до кабінету оперативників, де вони чекали близько години на приїзд поліції. На КПП його не запитували чи має він заборонені предмети (т. 1 а.п. 238-239).

30. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. З огляду на зазначене, та як убачається з вироку суду, цей суд взяв до уваги лише показання, надані ОСОБА_6 під час судового засідання, яке відбулося за участю захисника.

31. Будь-яких інших показань ОСОБА_6 судом не було покладено в основу обвинувального вироку. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт, затверджений 28 травня 2021 року, до суду надійшов 31 травня 2021 року. Враховуючи наведене посилання захисника на порушення положень КПК під час проведення допиту ОСОБА_6 під час досудового розслідування, зокрема відсутності захисника при його проведенні, не вплинуло на правильність висновків суду при ухваленні вироку.

32. Крім того, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, підтверджується фактичними даними, що містяться:

- у протоколі огляду місця події від 07 лютого 2021 року з фототаблицею, відповідно до якого у присутності понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , за участю спеціаліста ОСОБА_14 , о 22:50 розпочато огляд службового кабінету в адміністративному корпусі Державної установи «Дрогобицька виправна колонія № 40» на вул. Трускавецькій, 77 у м. Дрогобичі. Під час огляду у кабінеті встановлено особу ОСОБА_6 - молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки, який добровільно вказав, що у нього за штанами на рівні живота знаходяться чотири шприци ємністю 20 мл, заповнені подрібненою речовиною зеленого кольору рослинного походження. На запитання «Яка саме речовина знаходиться у шприцах?» повідомив, що це канабіс, а також вказав, що проніс вказану речовину особисто для себе. Виявлені під час огляду шприци упаковано та вилучено.

Із протоколу вбачається, що слідча дія відбувалася за участю ОСОБА_6 , понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , спеціаліста ОСОБА_14 , та під час її проведення використовувався технічний засіб - фотоапарат NiconD 7100. Протокол містить перелік вилучених речей. Його підписано учасниками та понятими без зауважень та доповнень, у тому числі й ОСОБА_6 (т. 1 а.п. 88-101). Також до цього протоколу долучено фототаблицю, яка підписана спеціалістом ОСОБА_15 та в якій зазначено про те, що огляд місця події було сфотографовано нею 07 лютого 2021 року на фотоапарат NiconD 7100. Зміст цього протоколу та долученої до нього фототаблиці, порядок вчинення процесуальної дії не суперечить положенням статей 104, 105, 106, 234, 237 КПК. Протокол огляду місця події відбувався одразу після виявлення ознак кримінального правопорушення, будь-яких даних про те, що хтось із учасників, зокрема ОСОБА_6 заявляв клопотання про участь захисника чи мав зауваження до протоколу він не мстить;

- у висновку службового розслідування, затвердженому начальником Державної установи «Дрогобицька виправна колонія № 40» 30 березня 2021 року, згідно з яким перевіркою встановлено, що 07 лютого 2021 року о 18:40 під час проведення огляду молодшого інспектора чергової зміни ВНіБ ОСОБА_6 після перетину лінії охорони, біля входу в адміністративне приміщення зони, що охороняється, в останнього за поясом штанів, у замаскованому вигляді, виявлено чотири шприци із речовиною невідомого походження, зеленого кольору, про що було повідомлено ДБР у м. Львові та викликано слідчо-оперативну групу Дрогобицького РВП (т. 1 а.п. 114-115);

- у протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 квітня 2021 року, відповідно до яких ОСОБА_10 та ОСОБА_12 впізнали ОСОБА_6 як особу, у якої 07 лютого 2021 року під час огляду місця події було виявлено та вилучено 4 колби об`ємом 20 мл кожна, заповнені подрібненою речовиною зеленого кольору, ззовні схожою на наркотичні засоби; а ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_6 , вказавши, що ця особа 07 лютого 2021 року заступила на чергування разом із ним у Державну установу «Дрогобицька виправна колонія № 40» та близько 18:40 того дня відпросився покинути пост, щоб із вулиці зателефонувати, і в цієї особи близько 19:10 під час огляду оперативними працівниками було виявлено речовину, ззовні схожу на наркотичний засіб (т. 1 а.п. 159-170).

До того ж із зазначених протоколів вбачається, що у свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_13 і ОСОБА_12 до початку цієї процесуальної дії було з`ясовано чи можуть вони впізнати особу, запитано про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вони бачили цю особу. Ці свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за дачу завідомо неправдивих показань за статтями 384, 385 КК відповідно. Зазначені слідчі дії були проведені за участю понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Протоколи пред`явлення особи для впізнання від 28 квітня 2021 року підписані всіма учасниками без зауважень і відповідають положенням ст. 231 КПК;

- у висновку експерта від 28 квітня 2021 року № СЕ-19/109-21/4124-НЗПРАП, зазначено, що надані на дослідження рослинні речовини у чотирьох шприцах подібні між собою за комплексом ознак та мають спільну родову належність; є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом; загальна кількість якого у двох шприцах становить 19,8281 грам та у інших двох шприцах - 18,3844 грам (т. 1 а.п. 173-181);

- у висновку від 17 травня 2021 року № 1116, яким підтверджується заперечення вживання ОСОБА_6 наркотичних речовин (т. 1 а.п. 187);

- у протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 26 травня 2021 року, згідно з яким вилучено інформацію щодо з`єднань усіх типів, які відбулися з використанням абонентського номеру НОМЕР_1 (яким користується обвинувачений ОСОБА_6 ).

Відповідно до даного протоколу на підставі ухвали слідчого судді від 11 травня 2021 року було вилучено оптичний носій інформації щодо з`єднань всіх типів, які відбулися з використанням абонентського номеру НОМЕР_1 DVD-Rз записом «Київстар» (т. 1 а.п. 191-196). Суд звертає увагу, що записані на оптичний диск електронні файли з інформацією за результатами слідчих дій є оригіналом (відображенням) електронного документа, здобутого в ході проведення вказаних процесуальних дій. Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали і відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення. Така позиція узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа № 756/4855/17), 19 травня 2020 року (справа № 490/10025/17);

- у протоколі огляду від 27 травня 2021 року, з якого вбачається, що вказаний абонент 07 лютого 2021 року здійснював телефонні з`єднання з абонентами: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 із зазначенням періодів фіксації таких з`єднань (т. 1 а.п. 199-202);

- у інформаційному листі в.о. начальника ДУ «Дрогобицька виправна колонія (№40)» від 27 травня 2021 року № 2/1860, з якого вбачається, що станом на 07 лютого 2021 року у секторі максимального рівня безпеки відбувало покарання 33 засуджених; з них - 2 засуджених перебувають в установі на профілактичному обліку за «вживання та розповсюдження наркотичних та одурманюючих речовин»; з 01 січня 2021 року по час надання відповіді працівниками адміністрації ДУ «Дрогобицька виправна колонія (№40)» було виявлено 8 фактів зберігання різного роду заборонених предметів (т. 1 а.п. 188);

- інших письмових документах детальний зміст яких наведений у вироку.

33. Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

34. Посилання захисника у касаційній скарзі щодо недоведення наявності мети збуту особливо небезпечного наркотичного засобу у його підзахисного були предметом перегляду судами попередніх інстанцій і не знайшли свого підтвердження.

35. Як правильно зазначив суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, спосіб упакування та розфасування наркотичного засобу, який незаконно придбав та зберігав ОСОБА_6 , поведінка останнього (як під час вчинення злочину, так і після його виявлення), а також те, що він не вживає наркотичні засоби, що вбачається із висновку медичного огляду, беззаперечно свідчать саме про наявність мети направленої на збут виявленого у нього наркотичного засобу.

36. Так про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за збут таких засобів і речовин настає незалежно від їх розміру. Така позиції узгоджується з висновком, викладеним у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 березня 2020 року (справа № 464/6797/18).

37. Наведені у судових рішеннях обставини спростовують версію захисника про відсутність у ОСОБА_6 умислу на збут вилученого у нього наркотичного засобу.

38. Не знайшли свого підтвердження і доводим захисника щодо неправильного формулювання обвинувачення його підзахисного в частині «зберігання», з підстав, що органами досудового розслідування не встановлено - час, місце, спосіб та особа у якої було придбано особливо небезпечний наркотичний засіб, також те, що в період з 18:40 по 19:20 ОСОБА_6 перебував за межами виконання своїх функціональних обов`язків - тобто поза межами робочого місця, а тому цей період, на думку захисника, не може вважатися часом зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу.

39. Із аналізу норм кримінального законодавства вбачається, що під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов`язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів у володінні винної особи (вона може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів настає незалежно від його тривалості.

40. З огляду на зазначене посилання захисника на відсутність такої кваліфікуючої ознаки цього злочину, як зберігання, не знайшли свого підтвердження.

41. Була предметом перевірки судами і версія сторони захисту щодо наміру віддати знайдені наркотичні засоби працівникам установи, на що суд правильно зазначив, що ОСОБА_6 , достеменно знаючи про заборону, заніс всередину режимного об`єкту, наркотичні засоби, де був зупинений працівниками оперативного відділу установи. Апеляційний суд обґрунтовано зауважив, що ОСОБА_6 , приховавши чотири шприци, знайдені, з його слів, при в`їзді в колонію, розуміючи, що в них може бути заборонена речовина (імовірно канабіс), не повідомив про це проходячи контрольно-пропускний пункт.

42. За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження діяння ОСОБА_6 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 307 КК. З таким рішенням погодився і суд апеляційної інстанції.

43. Вирок суду першої інстанції в цій частині відповідає вимогам ст. 370 КПК.

44. Доводи сторони захисту щодо помилкової вказівки, що ОСОБА_6 є працівником правоохоронних органів були предметом перегляду суду апеляційної інстанції, який правильно зазначив, що відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», працівники установи виконання покарань відносяться до працівників правоохоронних органів.

45. Із матеріалів провадження вбачається, що наказом начальника Державної установи «Дрогобицька виправна колонія (№40)» від 31 січня 2018 року за № 5/ОС ОСОБА_6 призначено на посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки державної установи «Дрогобицька виправна колонія (№40)» з 01 лютого 2018 року і відповідно до наказу від 08 лютого 2021 року за № 4/ОС його звільнено із займаної посади за власним бажанням (т. 1 а.п. 108, 110).

46. Відповідно до правового висновку, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 серпня 2023 року, єдиним чинним нормативно-правовим актом, який визначає орієнтовний перелік правоохоронних органів України, є Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 року № 3781-XII, в абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 2 якого визначено, що правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

47. Тобто законодавець пов`язує правоохоронні органи зі здійсненням ними однієї з двох функцій: правозастосовної або правоохоронної.

48. Системне тлумачення норм КПК України свідчить про те, що термін «працівник правоохоронного органу», крім п. 1 ч. 4 ст. 216 КПК України, використовується в цьому Кодексі у ч. 2 ст. 130-1, ч. 6 ст. 135, п. 2 ч. 5 ст. 216, ч. 7 ст. 223, ч. 2 ст. 247. У кожному із цих випадків працівником правоохоронного органу визнається особа, яка наділена владними повноваженнями, зокрема й повноваженнями застосовувати заходи державного, у тому числі процесуального, примусу.

49. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що Дрогобицьким ВП ГУ НП у Львівській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021141110000021 від 07 лютого 2021 року за ч. 2 ст. 307 КК щодо ОСОБА_6 . Оскільки було встановлено, що ОСОБА_6 працює на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки ДВК «Дрогобицька виправна колонія (№ 40)» і згідно з Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником правоохоронного органу, то постановою прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури ОСОБА_18 від 10 лютого 2021 року було визначено територіальну підслідність зазначеного кримінального провадження за територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові (т. 1 а.п. 81-82). З огляду на що, доводи сторони захисту про порушення правил підслідності не знайшли свого підтвердження.

Щодо доводів сторони захисту про невідповідність ухвали апеляційного суду ст. 419 КПК

50. Посилання захисника на порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК, та права на справедливий судовий розгляд не знайшли свого підтвердження.

51. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що не погодившись з вироком місцевого суду щодо ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_8 та прокурор ОСОБА_19 подали апеляційні скарги. При цьому захисник просив вирок місцевого суду скасувати та закрити кримінальне провадження. Натомість прокурор просив апеляційний суд ухвалити свій вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна. Водночас ні сторона захисту, ні сторона обвинувачення не ставили питання в апеляційних скаргах про повторне дослідження доказів.

52. Слід звернути увагу, що апеляційний розгляд двічі був відкладений за клопотаннями сторони захисту (т. 2 а.п. 100, 105).

53. У судовому засіданні 06 листопада 2023 року апеляційний суд з`ясував наявність клопотань в учасників процесу, однак ні сторона обвинувачення, ні сторона захисту не заявили жодних клопотань, тому суддя-доповідач доповів зміст оскарженого судового рішення, доводи, наведені в апеляційних скаргах, заслухав позицію учасників апеляційного розгляду щодо поданих апеляційних скарг, надав слово стороні захисту та стороні обвинувачення, з`ясував наявність доповнень та клопотань, надав всім учасникам провадження слово в судових дебатах, та ОСОБА_6 - останнє слово.

54. З огляду на зазначене доводи сторони захисту про нетривалий розгляд кримінального провадження, що на його думку, викликає сумнів у справедливому судовому розгляді не знайшли свого підтвердження.

55. Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за апеляційними скаргами захисника та прокурора, належним чином перевірив усі викладені у них доводи та, навівши підстави прийнятого рішення, обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених вимог.

56. Крім того ухвала суду апеляційної інстанції містить відповіді на доводи поданих апеляційних скарг. Так, цей суд розглянув, зокрема, доводи апеляційної скарги захисника про порушення права на захист ОСОБА_6 , порушення прав його підзахисного при затриманні, розслідування кримінального провадження неуповноваженим органом та щодо недопустимості окремих доказів, та правильно зазначив, що вони повторюють лінію захисту в суді першої інстанції, яким місцевий суд надав обґрунтовану оцінку та вмотивовано спростував їх у своєму рішенні.

57. Ухвала суду апеляційної інстанції не суперечить положенням статей 370, 419 КПК, а переконливих аргументів на спростування висновків цього суду в поданій скарзі не зазначено.

Щодо порушення вимог частин 4, 5 ст. 208 КПК

58. Відповідно до ст. 209 КПК особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

59. Із матеріалів кримінального провадження не вбачається, що ОСОБА_6 під час досудового розслідування взагалі був затриманим на підставі ст. 208 КПК. Натомість у супровідному листі до обвинувального акта зазначено, що заходи забезпечення кримінального провадження щодо підозрюваного ОСОБА_6 під час досудового розслідування не застосовувалися (т. 1 а.п. 1). Не міститься таких даних і в реєстрі матеріалів досудового розслідування, долученого до обвинувального акта (т. 1 а.п. 7 - 10).

60. Враховуючи наведене посилання сторони захисту на порушення вимог частин 4, 5 ст. 208 КПК не знайшли свого підтвердження. Також колегія суддів зауважує, що матеріали провадження не містять відомостей щодо зауважень чи скарг обвинуваченого на незаконні дії органів досудового розслідування чи порушення його права на захист на цій стадії кримінального провадження.

Щодо неправильного застосування положень ст. 59 КК

61. Частиною 2 ст. 59 КК передбачено, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

62. Корисливим тяжким або особливо тяжким злочином може бути визнаний будь-який із злочинів, визначених у частинах 4 чи 5 ст. 12 КК, якщо його вчинено з корисливих спонукань. Під корисливими спонуканнями необхідно розуміти бажання винного отримати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди.

63. Із матеріалів кримінального провадження убачається, що у цьому провадженні, попри посилання у судових рішеннях, судами не встановлено наявності у ОСОБА_6 корисливого мотиву під час незаконного придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів. Тому застосування у цьому випадку додаткового покарання за ч. 2 ст. 307 КК у виді конфіскації належного засудженому майна, навіть за умови, що воно передбачене санкцією цієї статті як обов`язкове, є безпідставним.

64. З огляду на зазначене, Суд вважає, що вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 червня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року щодо ОСОБА_6 у цій частині необхідно змінити.

65. Інших порушень вимог матеріального чи процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування судових рішень у провадженні, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника задовольнити частково.

Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 червня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року щодо ОСОБА_6 змінити.

Виключити із судових рішень посилання на вчинення кримінального правопорушення «з корисливих мотивів», а також рішення про призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді конфіскації у власність держави всього майна, яке є власністю засудженого.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3