Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №686/24750/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 686/24750/25

провадження № 61-2327 св 26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Держава Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2025 року у складі судді Хараджі Н .В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року у складі колегії суддів:Спірідонової Т. В., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про стягнення моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що не виконано судове рішення у справі № 686/13188/21, що завдає йому моральну шкоду. Порушено його право на судовий захист. Право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме частини першої статті 23, статті 1173 ЦК України, статей 55, 56, частини дев`ятої статті 129, статті 129-1 Конституції України.

Зазначав, що розмір відшкодування моральної шкоди визначений із урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який буде справедливою сатисфакцією за порушене право та приведе до його реального відновлення.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на свою користь 25 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач, звертаючись до суду з позовом, не довів у встановленому законом порядку факту завдання йому моральної шкоди внаслідок невиконання судового рішення у справі № 686/13188/21, а саме не довів наявності протиправних дій чи бездіяльності відповідача, причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та завданою моральною шкодою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16 лютого 2026 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц, від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 01 вересня 2022 року у справі № 216/3521/16-ц, від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17, у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі № 826/7371/15, від 04 вересня 2020 року у справі № 640/5757/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19, від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 826/13511/17, від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19, від 01 березня 2023 року у справі № 496/1691/19, від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22, від 22 жовтня 2025 року у справі № 761/415/24, у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/24750/25, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

20 березня 2026 року справа № 686/24750/25 надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2026 року через підсистему Електронний суд ГУ ДКС у Хмельницькій області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило про необґрунтованість її доводів, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рушення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2021 року у справі № 686/13188/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з держави Україна на користь ОСОБА_1 500 грн компенсації моральної шкоди та 10 грн майнової шкоди.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 січня 2022 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Постановою Верховного суду від 23 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 січня 2022 року скасовано, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2021 року залишено в силі.

02 січня 2025 року до Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області надійшла заява ОСОБА_1 та виконавчий лист № 686/13188/21, виданий Хмельницьким міськрайонним суду Хмельницької області 12 грудня 2022 року, про стягнення з Держави Україна на користь ОСОБА_1 500 грн компенсації моральної шкоди та 10 грн майнової шкоди.

02 січня 2025 року Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області на виконання абзацу 2 пункту 36 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845), направило до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області та Офісу Генерального прокурора лист № 04-20-10/48 щодо надання у разі наявності документів (відомостей), які можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувача на виконання виконавчого листа у справі № 686/13188/21.

Листом від 08 січня 2025 року № 4507-2025 Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області та листом від 08 січня 2025 року №15/1/2-14110-21 Офіс Генерального прокурора повідомили про відсутність документів (відомостей), які можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету.

Листом від 14 січня 2025 року № 04-20-08/368 Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області на виконання пунктів 35-37 Порядку № 845 направило до Державної казначейської служби України виконавчий лист у справі № 686/13188/21 та інші документи, передбачені Порядком № 845, для виконання.

Виконавчий лист у справі № 686/13188/21 не виконано у зв`язку з недостатнім обсягом фінансування.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Змістом статті 56 Конституції України передбачене право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частинами першою, третьою і п`ятою та пунктом 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частина перша статті 1174 ЦК України передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

За частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).

Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, урахувавши вжиття всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання виконавчого листа у справі № 686/13188/21, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження заподіяння позивачеві моральної шкоди внаслідок невиконання судового рішення у справі № 686/13188/21, а також доказів на підтвердження розміру такої шкоди.

Аналогічних висновків щодо застосування норм матеріального права у тотожних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) та Верховний Суд у постановах від 17 листопада 2020 року у справі № 686/10710/18, (провадження №61-125св19), від 25 жовтня 2021 року у справі № 686/27099/20 (провадження № 61-6880ск21), від 15 листопада 2021 року у справі № 686/24617/20 (провадження № 61-10922св21).

При цьому колегія суддів зауважує, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати своє повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи (постанова Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 804/2076/17).

Відтак, установивши недоведеність ОСОБА_1 факту заподіяння йому моральної шкоди внаслідок невиконання судового рішення у справі № 686/13188/21, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням цього судового рішення.

Додатково, колегія суддів зауважує, що оскільки наведені в касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, на переконання Верховного Суду відсутні підстави повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Підсумовуючи, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи та у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

Щодо клопотання про розгляд справи з викликом сторін

У касаційній скарзі заявник просить розгляд касаційної скарги здійснювати за його обов`язкової участі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Заявник реалізував свої процесуальні права, які відповідають принципу змагальності на стадії касаційного перегляду справи, шляхом викладення своєї позиції у касаційній скарзі. Клопотання про розгляд справи судом касаційної інстанції з викликом сторін не містить обґрунтувань того, які ще важливі для справи пояснення може надати сторона заявника лише особисто в суді, окрім тих, які викладені письмово у касаційній скарзі.

Колегія суддів, враховуючи викладене, виходячи із повноважень суду касаційної інстанції, який не може встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами, оцінивши характер спору та суть правового питання, яке підлягає вирішенню у розглядуваній справі, вважає, що у цій справі відсутні підстави для виклику учасників справи у судове засідання для надання особистих пояснень на стадії касаційного перегляду справи.

Верховний Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Ураховуючи викладене та зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників справи для надання пояснень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання заявника.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні із викликом сторін відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк