Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №753/15552/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

(додаткова)

04 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 753/15552/24

провадження № 61-3989св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.

розглянув у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Клименко Яни Миколаївни про ухвалення додаткової постанови у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини батьком, встановлення способу участі батька у вихованні дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, за участю третіх осіб: Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім`ї Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, про скасування розпорядження, встановлення способу участі батька у вихованні сина, зобов`язання вчинення дій

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та ухвалених у справі судових рішень

1. У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив:

- зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 ;

- установити такі спосіб і графік побачень та спілкування батька із сином з дня вступу рішення у законну силу:

1) щонеділі з 09 год 00 хв до 19 год 00 хв безперервно без присутності матері поза межами місця проживання дитини;

2) кожного парного року за місцем проживання батька дитини для святкування дня народження дитини протягом доби ІНФОРМАЦІЯ_1 та державних свят: Новий Рік (з 09 год 00 хв 31 грудня по 01 січня включно), Різдво, Великдень без приступності матері;

3) кожного року в липні або серпні місяці протягом 14 днів безперервно для забезпечення відпочинку та оздоровлення дитини спільний відпочинок батька із сином, зокрема за кордоном, без приступності матері;

4) кожного непарного року для забезпечення оздоровлення та відпочинку дитини спільний відпочинок батька із сином, зокрема за кордоном, протягом 14 днів з 02 по 16 березня без присутності матері;

5) кожного парного року для забезпечення оздоровлення та відпочинку дитини спільний відпочинок батька із сином, зокрема за кордоном, протягом 14 днів безперервно з 17 по 31 жовтня без приступності матері.

- зобов`язати ОСОБА_1 не допускати противоправних дій щодо перешкод у побаченні батька з дитиною та негативних розмов стосовно батька дитини.

2. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 , Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, у якому просила:

- скасувати розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 30 листопада 2021 року № 529 «Про визначення участі батька у вихованні його дитини» в частині встановлення ОСОБА_2 графіка спілкування із сином у присутності матері: щовівторка, щочетверга, щосуботи з 15 год 00 хв до 18 год 00 хв;

- визначити ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 та встановити такий графік побачень з дитиною до досягнення ним 14 років:

1) дві неділі кожного місяця з 10 год 00 хв до 13 год 00 хв безперервно в присутності матері;

2) кожного парного року ІНФОРМАЦІЯ_1 у день народження ОСОБА_3 та в дні державних свят: Новий Рік та Різдво Христове - за місцем проживання дитини, а також в місцях проведення свята в часи святкування у присутності матері;

3) кожного року в період з липня по серпень включно протягом семи календарних днів безперервно для забезпечення відпочинку та оздоровлення дитини в межах території України спільний відпочинок батька із сином у присутності матері.

- зобов`язати ОСОБА_2 проводити зустрічі із сином за попередньою домовленістю з матір`ю дитини з урахуванням стану здоров`я, бажання та розпорядку дня дитини.

3. Рішенням від 25 червня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва первісний та зустрічний позови задовольнив частково.

Визначив способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і спілкуванні з ним у формі зустрічей та спільного відпочинку за таким графіком:

- у суботу першого, третього, п`ятого тижня кожного місяця з 13 год 00 хв до 18 год 00 хв без присутності матері, з урахуванням стану здоров`я, бажання та розкладу дня дитини;

- у неділю другого та четвертого тижня кожного місяця з 13 год 00 хв до 18 год 00 хв без присутності матері, з урахуванням стану здоров`я, бажання та розкладу дня дитини;

- кожного року в день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 з 18 год 00 хв до 21 год 00 хв та кожного парного року у дні державних свят: Новий Рік з 15 год 00 хв 31 грудня по 15 год 00 хв 01 січня; Різдво, Великдень з 12 год 00 хв до 19 год 00 хв, з урахуванням стану здоров`я дитини та його бажання присутності матері;

- щорічно під час літніх канікул з метою оздоровлення та відпочинку дитини протягом чотирнадцяти днів без присутності матері, з урахуванням стану здоров`я, бажання та розпорядку дня дитини.

Зобов`язав ОСОБА_2 для зустрічі із сином ОСОБА_5 забирати його за місцем проживання, або, за домовленістю між батьками, у іншому місці.

Постановив, що за результатами домовленості між батьками період зустрічей дитини з батьком може бути змінений.

Установив перехідний період до визначеного рішенням суду графіка: перші чотири зустрічі ОСОБА_2 з ОСОБА_5 проводити у присутності матері ОСОБА_1 .

Зобов`язав ОСОБА_1 не перешкоджати та сприяти необмеженому спілкуванню батька із сином будь-якими засобами зв`язку: телефонним, поштовим, електронним тощо.

Зобов`язав ОСОБА_1 повідомляти про наявність об`єктивних причин, які перешкоджають дотриманню встановленого судом графіка зустрічей та спільного відпочинку батька з дитиною.

Зобов`язав ОСОБА_1 на вимогу батька дитини надавати інформацію про місцезнаходження дитини, умови її життя, навчання та виховання.

Зобов`язав ОСОБА_2 під час спілкування із сином дотримуватися розпорядку його дня і режиму харчування, не допускати негативних розмов стосовно матері дитини та письмово або в електронній формі повідомляти ОСОБА_1 про намір забрати дитину під час канікул - не пізніше ніж за два тижні до початку спільного відпочинку.

У решті вимог первісного та зустрічного позовів відмовив.

4. Додатковим рішенням від 15 липня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

5. Постановою від 23 лютого 2026 року Київський апеляційний суд апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року та додаткове рішення цього суду від 15 липня 2025 року - без змін.

6. 25 березня 2026 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року, додаткове рішення цього суду від 15 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року, в якій просив скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

7. Ухвалою від 20 травня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з місцевого суду.

8. 12 червня 2026 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року - без змін. Також просила здійснити розподіл судових витрат.

У відзиві ОСОБА_1 зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла в суді касаційної інстанції, складається з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Повідомила, що подасть докази понесених витрат і кінцевий розрахунок витрат в порядку, передбаченому частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

9. Постановою від 01 липня 2026 року Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року, додаткове рішення цього суду від 15 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року - без змін.

Короткий зміст наведених у заяві вимог

10. 10 липня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Клименко Я. М. подала до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткової постанови, якою стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Також просила поновити ОСОБА_1 строк на подання цієї заяви, пославшись на те, що вона отримала копію постанови касаційного суду 08 липня 2026 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів, наведених у заяві

11. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов таких висновків.

Щодо клопотання про поновлення строку для подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу

12. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

13. У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судових дебатів немає.

14. За статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

15. Згідно із частинами першою-п`ятою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

16. За змістом наведених правових норм суд може поновити пропущений строк лише у разі пропуску такого строку з поважних причин.

17. Водночас поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

18. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із відповідною заявою, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

19. Отже, згідно з положеннями статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі (в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі), повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними (див. пункт 44 додаткової постанови Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 753/23417/19).

20. Оскільки у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заявила клопотання про стягнення судових витрат та навела орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу (15 000,00 грн), а також повідомила що протягом п`яти днів після ухвалення Верховним Судом судового рішення у справі надасть докази понесення відповідних витрат на стадії касаційного провадження, після чого з моменту отримання через представника - адвоката Клименко Я. М. (доставлено до електронного кабінету 08 липня 2026 року 1:26:05) постанови Верховного Суду від 01 липня 2026 року подала такі докази у межах п`ятиденного строку, а саме 10 липня 2026 року, то є підстави для поновлення строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, для подання доказів понесення витрат, пов`язаних з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду у додаткових постановах від 25 липня 2023 року у справі № 522/564/21, від 10 серпня 2023 року у справі № 392/581/22, від 13 вересня 2023 року у справі № 367/1267/20, від 22 листопада 2023 року у справі № 513/730/21, від 17 січня 2024 року у справі № 357/6367/15-ц, від 02 квітня 2025 року у справі № 643/1342/17.

Щодо розподілу судових витрат

21. За пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

22. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

23. Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

24. За статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

25. Верховний Суд у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі

№ 211/3113/16-ц, від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

26. Під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

27. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та наголошує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим [див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року («East/West Alliance Limited v. Ukraine», заява № 19336/04, § 268)].

28. У постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

29. Так, у відзиві на касаційну скаргу та заяві про ухвалення додаткової постанови ОСОБА_1 просила здійснити розподіл судових витрат, понесених під час розгляду справи судом касаційної інстанції, та стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 15 000,00 грн на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

30. 11 червня 2026 року ОСОБА_1 направила відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку (накладна Акціонерного товариства «Укрпошта» 0216300093003). Це поштове відправлення повернули відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання (https://track.ukrposhta.ua/?barcode=0216300093003).

31. До заяви про ухвалення додаткової постанови долучила:

- копію договору про надання правової допомоги від 08 жовтня 2024 року № 2024/34, укладений між нею та Адвокатським бюро Яни Клименко»;

- копію додаткової угоди № 1 від 13 червня 2025 року до цього договору;

- копію акта приймання-передачі послуг № 2 від 08 липня 2024 року до цього договору;

- докази направлення заяви учасникам справи.

32. За пунктом 3.2 договору про надання правової допомоги від 08 жовтня 2024 року № 2024/34 розмір гонорару за домовленістю сторін може визначатися погодинно або у фіксованому розмірі.

33. У пункті 1 додаткової угоди № 1 від 13 червня 2025 року до цього договору сторони узгодили, що оплата наданих послуг (розмір гонорару) здійснюється клієнтом за фактом їх надання виконавцем на підставі погоджених та підписаних сторонами актів приймання-передачі послуг упродовж 30 календарних днів з моменту проголошення судом рішення у справі № 753/15552/24.

34. В акті приймання-передачі послуг № 2 від 08 липня 2024 року до цього договору сторони узгодити такі обсяг та вартість наданих послуг:

- ознайомлення з касаційною скаргою ОСОБА_2 , надання консультацій клієнту щодо позиції захисту в суді касаційної інстанції - 2 500,00 грн;

- підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 - 10 000,00 грн;

- підготовка та подання заяви про ухвалення судом касаційної інстанції додаткової постанови у справі № 753/15552/24 - 2 500,00 грн.

35. Фіксована загальна вартість наданих виконавцем послуг (розмір гонорару) складає 15 000,00 грн (пункт 2 зазначеного акта приймання-передачі послуг).

36. За даними Товариства з обмеженою відповідальністю «Поштова служба

«Е-Пост» (квитанція № 2147680) адвокат Клименко Я. М. направила заяву про ухвалення додаткової постанови із зазначеними додатками ОСОБА_2 09 липня 2026 року о 16 год 42хв.

37. Згідно з інформацією щодо стану доставки відправлення № 2147680 його вручили одержувачу 13 липня 2026 року (https://send.e-post.com.ua/check-order).

38. Станом на 04 серпня 2026 року заперечень щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу від ОСОБА_2 до Верховного Суду не надійшло.

39. У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після внесення змін до ЦПК України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року, роль суду в позовному провадженні полягає в оцінці доказів і доводів, наведених сторонами, без вчинення дій на користь будь-якої зі сторін.

Принцип змагальності, зокрема, знайшов своє відображення у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких обов`язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу та наявності підстав для їх зменшення покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Тому під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд оцінює насамперед ті обставини, щодо яких інша сторона висловила заперечення.

40. Оцінивши надані ОСОБА_1 докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати в розмірі 15 000,00 грн є реальними, необхідними та співмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт під час розгляду справи судом касаційної інстанції.

41. Водночас ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про подання заяви про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат, не подав до Верховного Суду заперечень щодо заявленого розміру витрат, не навів доводів про їх неспівмірність та не заявив клопотання про їх зменшення.

42. За таких обставин немає підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з ініціативи суду.

43. Оскільки Верховний Суд постановою від 01 липня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року, додаткове рішення цього суду від 15 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року - без змін, водночас не вирішив питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи судом касаційної інстанції, заява представника ОСОБА_1 - адвоката Клименко Я. М. підлягає задоволенню, а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 15 000,00 грн на відшкодування витрат, понесених в суді касаційної інстанції, на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 127, 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Поновити ОСОБА_1 строк для подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

2. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Клименко Яни Миколаївни про ухвалення додаткової постанови задовольнити.

3. Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. на відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Мартєв

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська