Окрема думка від 26 липня 2026 р. у справі №910/10976/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

судді Кібенко О.Р.

27 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/10976/25

1. Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу Релігійної організації "Релігійна громада Храму Різдва Пресвятої Богородиці м. Хмельницького Хмельницької Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної державної адміністрації (Хмельницької обласної військової адміністрації) (далі - Хмельницька ОВА), Релігійної організації "Релігійна громада Храму Різдва Пресвятої Богородиці м. Хмельницького Хмельницької Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" (далі - Релігійна організація) про визнання недійсним рішень, оформлених протоколом загальних (парафіяльних) зборів, зобов`язання скасувати розпорядження, визнання недійним статуту релігійної громади у новій редакції, вирішив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.

2. Не можу погодитися з ухваленим колегією суддів рішенням, виходячи з таких міркувань.

3. У цій справі ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Хмельницької ОВА та Релігійної організації про визнання недійсним рішень, оформлених протоколом загальних (парафіяльних) зборів, зобов`язання скасувати розпорядження, визнання недійним статуту релігійної громади у новій редакції.

4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.05.2023 відбулись парафіяльні загальні збори членів Релігійної організації, оформлені протоколом №3, за результатами яких прийнято статут організації у новій редакції, що був зареєстрований розпорядженням першого заступника начальника Хмельницької ОВА від 12.05.2023 №371/2023-р. Втім позивач зазначає, що проведення цих загальних зборів відбулось без дотримання вимог статуту щодо порядку їх скликання та з порушенням чинного законодавства, а тому статут у новій редакції підлягає визнанню недійним.

5. Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.02.2026:

1) закрив провадження у справі №910/10976/25 за позовом ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК);

2) справу №910/10976/25 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації про визнання недійсним рішень, оформлених протоколом загальних (парафіяльних) зборів, визнання недійним статуту релігійної громади у новій редакції передав до Господарського суду Хмельницької області за підсудністю.

6. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

- у зв`язку із наявністю ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі №910/7900/23, яка набрала законної сили, про закриття провадження між тими самими сторонами, про той самий предмет (скасування розпорядження №371/2023-р від 12.05.2023 "Про реєстрацію статуту Релігійної організації "Релігійна громада Храму Різдва Пресвятої Богородиці м. Хмельницького Хмельницької Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)") і з тих самих підстав (недійсність рішення Загальних (парафіяльних) зборів, оформлених протоколом №3 від 07.05.2023, внаслідок порушення порядку їх скликання та проведення, встановленого статутом, та положень ст.8 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації"), підлягає закриттю провадження у справі №910/10976/25 в частині вимог до Хмельницької обласної державної адміністрації (Хмельницької обласної військової адміністрації);

- щодо позовних вимог до Релігійної організації: справа підлягає передачі за підсудністю до Господарського суду Хмельницької області, оскільки станом на дату подання позовної заяви така Релігійна організація зареєстрована та знаходиться у місті Хмельницькому.

7. Північний апеляційний господарський суд постановою від 20.05.2026 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 скасував, а справу повернув до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

8. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- у цій справі суд першої інстанції помилково ототожнив підстави обох позовів, оскільки у первісній справі №910/7900/23 підставою позову були зовнішні юридичні факти, а саме порушення процедури державної реєстрації та перевищення повноважень державним органом, адже позивач посилався на незаконні та безпідставні дії органу державної влади; тобто, предметом позову у справі №910/7900/23 було безпосереднє скасування індивідуального акта суб`єкта владних повноважень - розпорядження Хмельницької ОВА;

- у цій же справі №910/10976/25 підставою позову є внутрішні юридичні факти (корпоративний спір), а саме відсутність членства в релігійній громаді у осіб, які голосували на парафіяльних зборах; ухвалення статуту неуповноваженими суб`єктами, тобто, предметом спору є визнання недійсними рішень загальних зборів релігійної громади та її статуту; вимога щодо державної адміністрації змінила свій процесуальний статус і стала похідною вимогою, яка автоматично залежить від вирішення питання про недійсність рішень громади;

- оскільки закриття провадження щодо Хмельницької ОВА є передчасним та помилковим, то і висновок про передачу справи до Господарського суду Хмельницької області є помилковим.

9. Релігійна організація звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 залишити в силі.

10. Релігійна організація посилалася на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме п.3 ч.1 ст.231 ГПК, а свої доводи обґрунтовувала таким:

- у справі №910/7900/23, як і у справі №910/10976/25 позивач оспорює один і той самий комплекс юридичних фактів, а саме, правомірність проведення загальних зборів релігійної громади 07.05.2023, повноваження осіб, які брали участь у таких зборах, законність прийняття рішення про зміну підлеглості релігійної громади, затвердження нової редакції статуту та подальшу державну реєстрацію відповідних змін на підставі розпорядження Хмельницької ОВА від 12.05.2023 №371/2023-р;

- в обох справах позивач посилається на ті самі фактичні обставини, зокрема, на відсутність належних повноважень у осіб, які брали участь у голосуванні, недотримання вимог законодавства та статутних документів під час проведення зборів, а також незаконність державної реєстрації змін, здійсненої на підставі рішень таких зборів;

- фактичні підстави позовів у справах №910/7900/23 та №910/10976/25 є однаковими; сам по собі інший спосіб формулювання позовних вимог або доповнення позову новими способами захисту не свідчить про зміну підстав позову, якщо такі вимоги ґрунтуються на тому самому фактичному складі обставин;

- суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 73, 74, 76, 86, 236 та 269 ГПК не дослідив у повному обсязі матеріали справи №910/7900/23, не навів порівняльного аналізу фактичних підстав двох позовів та не мотивував, які саме нові юридично значимі обставини не були предметом судового дослідження у попередній справі;

- посилання суду апеляційної інстанції на те, що позивач "доповнив свої вимоги принципово новими обставинами, а саме легітимністю статусу учасників зборів", не відповідає фактичним матеріалам справи, оскільки саме ці обставини були покладені в основу позовних вимог у справі №910/7900/23 та зазначалися позивачем як підстава для скасування оспорюваного розпорядження;

- суд апеляційної інстанції фактично не встановив жодної нової фактичної підстави спору, а лише надав іншу юридичну оцінку вже існуючим обставинам, які були предметом дослідження у справі №910/7900/23;

- обґрунтовуючи відсутність тотожності спорів, суд апеляційної інстанції фактично зосередився на питанні належності та ефективності обраного позивачем способу захисту; водночас для вирішення питання про застосування п.3 ч.1 ст.231 ГПК визначальним є встановлення тотожності сторін, предмета та підстав позову, а не оцінка ефективності заявленого способу захисту.

11. 26.06.2026 Хмельницька ОВА через систему Електронний суд подала до Верховного Суду пояснення, в яких просила касаційну скаргу задовольнити.

12. Верховний Суд постановою від 27.07.2026 у цій справі №910/10976/25 касаційну скаргу залишив без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

13. Верховний Суд у постанові від 27.07.2026 виходив, зокрема, з такого:

- оцінюючи правомірність висновків апеляційного суду (що є предметом касаційного оскарження), колегія суддів відзначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду; нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору;

- з огляду на предмет, підстави (як фактичні, так і правові) позову та суб`єктний склад сторін у справі №910/7900/23 та у справі, що розглядається, колегія суддів вважає, що Північний апеляційний господарський дійшов заснованого на законі висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі у спірній частині вимог відповідно до п.3 ч.1 ст.231 ГПК;

- колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції, що у цій справі матеріально-правові підстави позову в частині вимог позивача до Хмельницької ОВА не є тотожними як у справі №910/7900/23, що виключає застосування до спірних правовідносин положень п.3 ч.1 ст.231 ГПК.

14. Не погоджуюсь із цією позицією, вважаю, що доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, були частково обґрунтованими з огляду на таке.

15. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без ухвалення рішення по суті у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого розгляду справи.

16. Відповідно до п.3 ч.1 ст.231 ГПК господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 ч.1 ст.175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.2 ст.175 цього Кодексу.

17. Так, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (п.2 ч.1 ст.175 ГПК).

18. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.3 ст.231 ГПК).

19. Мета цих норм полягає у забезпеченні юридичної визначеності та недопущенні повторного розгляду спору, щодо якого набрала законної сили ухвала про закриття провадження. Встановлена законом заборона унеможливлює використання нового позову як способу подолання процесуальних наслідків розпорядчих дій позивача.

20. Передумовою для застосування п.2 ч.1 ст.175 ГПК і, як наслідок, п.3 ч.1 ст.231 ГПК є тотожність у двох справах сторін, предмета та підстав позову.

21. Отже, для закриття провадження у справі необхідна одночасна наявність трьох однакових складових - сторін, предмета та підстав звернення до суду з позовною заявою (постанова Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №904/2759/20).

22. Відповідно до пунктів 4, 5 ч.3 ст.162 ГПК позовна заява повинна містити зміст позовних вимог щодо кожного відповідача, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує ці вимоги, зазначення доказів, що підтверджують такі обставини, та правові підстави позову.

23. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить ухвалити судове рішення. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимогу про захист права або охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це наведена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин. Вони не є тотожними фактичним підставам позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19).

24. Тому, зміна посилань норм права без зміни фактичних обставин, якими обґрунтована матеріально-правова вимога, не свідчить про зміну підстав позову.

25. Чинні положення ГПК не перешкоджають зверненню з вимогою про той самий предмет, якщо її заявлено з інших фактичних підстав та підтверджено відповідними доказами. Водночас доповнення правового обґрунтування або інша правова оцінка вже наведених фактів не створюють нового спору (постанови Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №909/783/20, від 16.11.2021 у справі №910/694/21, від 01.11.2022 у справі №925/1152/21, від 28.06.2023 у справі №910/1182/23).

26. У справі з кількома відповідачами і кількома позовними вимогами тотожність необхідно перевіряти стосовно тієї конкретної матеріально-правової вимоги, щодо якої вирішується питання про закриття провадження. Додавання до нового позову інших вимог до іншого відповідача саме по собі не усуває тотожності повторно заявленої вимоги.

27. У справі №910/7900/23 та у справі, що розглядається (№910/10976/25), вимогу заявив той самий позивач - ОСОБА_1 - до того самого відповідача - Хмельницької ОВА.

28. Зміна процесуального статусу Релігійної організації з третьої особи у попередній справі №910/7900/23 на відповідача за іншими вимогами у цій справі №910/10976/25 не змінює складу сторін у межах спірної вимоги до Хмельницької ОВА.

29. Предмет обох вимог також є тотожним. У справі №910/7900/23 позивач просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Хмельницької ОВА від 12.05.2023 №371/2023-р, а в цій справі - зобов`язати Хмельницьку ОВА скасувати те саме розпорядження.

30. Хоча ці вимоги сформульовані не ідентично, їхній безпосередній матеріально-правовий результат є однаковим - припинення дії одного й того самого індивідуального акта Хмельницької ОВА. Вимога зобов`язати орган, який видав акт, скасувати цей акт не передбачає іншого самостійного результату для позивача порівняно з вимогою про скасування цього акта судом. Тому, зміна словесної конструкції способу захисту не свідчить про зміну предмета спору.

31. Фактичні підстави вимог також збігаються. Як встановили суди, у справі №910/7900/23 ОСОБА_1 уже посилався на те, що подані для реєстрації протокол і статут прийняті неуповноваженими особами, які не були членами релігійної громади, а парафіяльні збори проведені без належного скликання, повідомлення та фактичного проведення.

32. У цій справі №910/10976/25 вимогу до Хмельницької ОВА позивач обґрунтовує тими самими обставинами: участю у зборах осіб, які не були членами Релігійної організації, відсутністю у них повноважень, недотриманням установленого статутом порядку скликання і проведення зборів та реєстрацією статуту, прийнятого за результатами таких зборів.

33. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про те, що легітимність учасників зборів є новою обставиною, не узгоджується зі встановленим ним же змістом позову у справі №910/7900/23.

34. Поділ судом апеляційної інстанції обставин на "зовнішні юридичні факти" у першій справі №910/7900/23 та "внутрішні юридичні факти" у цій справі №910/10976/25 відображає різну правову оцінку того самого фактичного складу, але не доводить зміни фактичної підстави вимоги до Хмельницької ОВА.

35. Крім того, посилання у новому позові на інші або додаткові норми матеріального права не змінює підстави позову. Правова кваліфікація спірних відносин не є фактичною підставою позову, а суд, з`ясувавши зміст правовідносин, самостійно визначає норми права, які підлягають застосуванню.

36. Додані у цій справі вимоги до Релігійної організації про визнання недійсними рішень загальних зборів та статуту мають інший предмет і заявлені до іншого відповідача. Вони підлягають розгляду в установленому процесуальним законом порядку, однак їх приєднання до позову не надає позивачу права повторно заявити до Хмельницької ОВА вимогу, від якої він уже відмовився в іншій справі.

37. Посилання суду апеляційної інстанції на неефективність способу захисту, обраного позивачем у справі №910/7900/23, не впливає на застосування ч.3 ст.231 ГПК. Закон пов`язує заборону повторного звернення з фактом набрання законної сили ухвалою про закриття провадження у тотожному спорі, а не з причинами, з яких позивач відмовився від позову, чи з оцінкою ефективності раніше обраного способу захисту.

38. ОСОБА_1 розпорядився своїми процесуальними правами, подавши на стадії апеляційного перегляду справи №910/7900/23 заяву про відмову від позову. Після прийняття Північним апеляційним господарським судом цієї відмови ухвалою від 01.10.2025 та закриття провадження у справі №910/7900/23 настали прямо передбачені законом процесуальні наслідки.

39. Те, що спір у справі №910/7900/23 не завершився ухваленням рішення по суті, не усуває цих наслідків. Частина 3 ст.231 ГПК поширює заборону повторного звернення саме на випадки закриття провадження, у тому числі внаслідок прийняття судом відмови позивача від позову. Інше тлумачення дозволило б обходити встановлену законом заборону шляхом приєднання до повторної вимоги нових вимог або зміни її правового обґрунтування.

40. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність передбачених п.3 ч.1 ст.231 ГПК підстав для закриття провадження у справі в частині вимоги ОСОБА_1 до Хмельницької ОВА.

41. Натомість суд апеляційної інстанції порівняв позови у цілому, надав вирішального значення появі нових вимог до Релігійної організації та іншій правовій кваліфікації обставин, але не спростував встановленого судом першої інстанції збігу сторін, матеріально-правового результату і фактичних підстав конкретної повторної вимоги до Хмельницької ОВА.

42. Вважаю, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції п.3 ч.1 ст.231 ГПК знайшли своє підтвердження, з огляду на що Верховний Суд повинен був касаційну скаргу задовольнити, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 залишити в силі.

Окрему думку складено відповідно до ч.3 ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. Кібенко