Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №642/1289/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 642/1289/25

провадження № 22-ц/818/3793/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря – Муренченко С.А.,

учасники справи:

позивачка – ОСОБА_1 ,

відповідачі – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа – Харківська міська рада,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради на ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 24 березня 2026 року в складі судді Петрової Н.М.

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Харківська міська рада про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою, в якій просила в порядку усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою зобов`язати відповідачів солідарно звільнити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованої споруди (паркану) між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 24 березня 2026 року визнано причини неявки представника третьої особи Харківської міської ради в судові засідання, призначені на 12.01.2026, 11.02.2026, 24.03.2026 – неповажними; викликано у судове засідання представника Харківської міської ради, визнавши його явку до суду обов`язковою; роз`яснено, що відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; з метою забезпечення явки представника Харківської міської ради в судове засідання, оголосити перерву до 10.00 години 30 квітня 2026 року (м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 20, зал судового засідання № 4); клопотання представника позивача – адвоката Рябовола В.В. про стягнення з представника третьої особи - Харківської міської ради штрафу відповідно до ст.148 ЦПК України – задоволено, стягнуто з Харківської міської ради в дохід державного бюджету України штраф в розмірі 998,40 грн.

Не погоджуючись з ухвалою суду Харківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати в частині визнання причин неявки представника Харківської міської ради неповажними; задоволення клопотання представника позивача адвоката Рябовола В.В. про стягнення з представника третьої особи - Харківської міської ради штрафу відповідно до ст. 148 ЦПК України; стягнення з Харківської міської ради в дохід державного бюджету України штрафу в розмірі 998,40 грн, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Рябовола В.В. про стягнення з представника третьої особи - Харківської міської ради штрафу відповідно до ст. 148 ЦПК України.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у справі про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення паркану між двома сусідніми ділянками Харківська міська рада залучена як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог. Спір стосується приватноправових відносин між сусідами. Рішення суду щодо знесення паркану не може глобально вплинути на права чи обов`язки територіальної громади в такому обсязі, щоб вимагати обов`язкової особистої явки представника міської ради в кожне судове засідання. Суд не обґрунтував, які саме обставини справи неможливо з`ясувати без особистої участі представника Харківської міської ради. В умовах воєнного стану значно зменшилась чисельність працівників виконавчих органів міської ради. Оскільки, більшу частину робочого часу діє режим повітряної тривоги, це змушує працівників Харківської міської ради, зокрема Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, переходити до укриття. Ці обставини є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення Харківської міської ради, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного виконання представниками Харківської міської ради процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Зазначила, що міська рада є третьою особою у справі, яка не має зацікавленості у тривалості розгляду спору між фізичними особами щодо паркану. Неявка представника не була спрямована на перешкоджання правосуддю, а зумовлена виключно надмірним робочим навантаженням працівників Департаменту земельних відносин Харківської міської ради та інших виконавчих органів Харківської міської ради в умовах воєнного стану в м. Харкові та необхідністю участі представників у пріоритетних справах, де вирішуються питання територіальної громади.

Вказала, що неявка представника третьої особи не є систематичним зловживанням. Суд не встановив, що неявка спричинила реальне затягування розгляду справи або перешкодила встановленню обставин. Штраф у розмірі 998,40 грн накладено без достатніх підстав і без врахування принципу пропорційності.

Посилалася на те, що накладення штрафу на орган місцевого самоврядування за неявку представника у справі, де третя особа не є основним учасником спору, не сприяє ефективному розгляду справи, а лише створює додаткові перешкоди для роботи органу, який представляє інтереси всієї територіальної громади та додаткові фінансові навантаження на бюджет територіальної громади, що у час війни є неприпустимим. Умови воєнного стану значно ускладнюють діяльність органів місцевого самоврядування.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали оскарження ухвали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Харківської міської ради необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду в оскаржуваній частині – залишити без змін.

Ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивована тим, що оскільки явка представника Харківської міської ради визнана обов`язковою, а її представник не з`явилась до суду, виникли підстави для застосування заходу процесуального примусу у виді штрафу.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами оскарження ухвали цивільної справи, що в провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Харківська міська рада про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою, в якій просила в порядку усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою зобов`язати відповідачів солідарно звільнити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованої споруди (паркану) між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 11 березня 2025 року прийнято до розгляду позов та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.49).

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2025 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 12.01.2026 (а.с.57).

Копія вказаної ухвали та судова повістка доставлено до електронного кабінету Харківської міської ради 01.12.2025 (а.с.58,59).

З протоколу судового засідання від 12.01.2026 вбачається, що представник Харківської міської ради у судове засідання, призначене на 12.01.2026, не з`явився (а.с.70).

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 12 січня 2026 року підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду на 11.02.2026, визнано обов`язкову явку в судове засідання для надання пояснень представника – Харківської міської ради (а.с.62-63).

Копія вказаної ухвали доставлено до електронного кабінету Харківської міської ради 12.01.2026, а судова повістка – 16.01.2026 (а.с.64,65).

13.02.2026 секретарем судового засідання складено довідку, відповідно до якої справу знято з розгляду 11.02.2026 у зв`язку з відсутністю електропостачання. Судове засідання відкладено на 24.03.2026 (а.с.66).

13.02.2026 до електронної скриньки Харківської міської ради доставлено копію ухвали суду від 12.01.2026 (а.с.68).

Судова повістка на 24.03.2026 доставлена до електронного кабінету Харківської міської ради 15.02.2026 (а.с.69).

З протоколу судового засідання від 24.03.2026 вбачається, що представник Харківської міської ради у судове засідання, призначене на 24.03.2026, не з`явився (а.с.70).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Пунктом 3 частини 2 статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

За змістом частини 3 статті 43 ЦПК України у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема, ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзиви, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що у хвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає.

Відповідно до вимог статті 260 ЦПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Вжиття заходів процесуального примусу є правом суду за конкретні цивільні процесуальні правопорушення. При цьому, такі заходи, у тому чисті штраф, мають бути застосовані, якщо особа знала про необхідність вчинити певних процесуальних дій, проте їх не вчиняла.

Суд повинен контролювати процесуальну поведінку осіб, які беруть участь у справі, так як на них поширюється порядок цивільного судочинства, а також і обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. В прямі обов`язки осіб, що беруть участь у справі, входить дотримання процесуальної дисципліни протягом всього провадження у справі.

У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував про обов`язок національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (справа «Шульга проти України», пункт 28, справа від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (справа «Мусієнко проти України», пункт 24, рішення від 20 січня 2011 року).

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).

Матеріали оскарження ухвали цивільної справи свідчать про те, що розгляд справи признався неодноразово, зокрема на 12.01.2026, 11.02.2026, 24.03.2026, проте представник міської ради у вказані дати до суду не з`являвся, причини неявки не надавав.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 12 січня 2026 року визнано обов`язкову явку в судове засідання для надання пояснень представника – Харківської міської ради.

Однак, Харківська міська рада у судове засідання не з`явилася, докази на підтвердження поважності причини неявки суду не надала, клопотань про розгляд справи в режимі відеоконференції не подавала, обов`язок покладений на неї ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 12 січня 2026 року, не виконала.

Виходячи з наведеного, з метою спонукання Харківської міської ради до виконання встановлених правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про застосування відносно неї заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

Доводи Харківської міської ради на відсутність підстав для застосування до неї заходів процесуального примусу не відповідають фактичним обставинам справи.

Посилання апеляційної скарги на те, що 11.02.2026 розгляд справи не відбувся з підстав відсутності електропостачання у суді, висновків суду не спростовують, з огляду на те, що матеріали оскарження у хвали не містять доказів того, що представник міської ради прибув до суду в цей день.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду по суті вирішення спору й до власного тлумачення норм матеріального та процесуального права, однак вони спростовуються матеріалами справи та наведеними нормами права, а тому відхиляються судом.

Докази та обставини, на які посилається Харківська міська рада в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

В іншій частині ухвала суду не оскаржувалась та не переглядалась.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради – залишити без задоволення.

Ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 24 березня 2026 року в оскаржуваній частині – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова