Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №338/1422/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 338/1422/25

Провадження № 22-ц/4808/1158/26

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л. М.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О. О.,

суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду від 06 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Битківського Л. М. в селищі Богородчани, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП) № 1769 від 29.09.2023 «Про внесення змін до додатку до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» діяльності з розподілу природного газу», з 01 жовтня 2023 року змінено місце провадження (розширено територію) господарської діяльності з розподілу природного газу ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» на територію провадження господарської діяльності з розподілу природного газу АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз». Таким чином, з 01.10.2023 ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» має право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу на території Івано-Франківської області.

Відповідно, з 01 жовтня 2023 року споживачам природного газу (в тому числі і побутовим), об`єкти газопостачання яких знаходяться на території Івано-Франківської області необхідно проводити оплату за надані послуги з розподілу природного газу на розрахункові рахунки Івано-Франківської філії ТОВ «ГРМУ».

Оператором газорозподільної системи на території Івано-Франківської області відповідно до вищевказаної ліцензії є позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», а відповідачка ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг розподілу природного газу на власному об`єкті газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , яка щомісячно використовує певну кількість об`ємів (обсягів) природного газу на вказаному об`єкті газопостачання для побутових потреб та з якою укладено договір розподілу природного газу з вищевказаним Оператором ГРМ, у спосіб фактичного споживання щомісячно відповідної кількості об`ємів (обсягів) природного газу. Оператором ГРМ присвоєно об`єкту газопостачання побутового споживача ОСОБА_1 номер особового рахунку НОМЕР_1 та ЕІС-код 56ХМ16Е10211000Е, визначено величину замовленої потужності, групу споживання та інше.

Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог Кодексу ГРМ здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань (абзац 2-3 пункту 1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ). Однак, відповідачка відмовляється надати доступ представникам Оператора ГРМ (контролерам) до свого житлового приміщення для контрольного зняття показників лічильника газу, що підтверджується Актом № ІФФ/100/33.1.2.1-222-25 про відмову у доступі до об`єкту споживача від 28.04.2025.

Побутовий споживач зобов`язаний щомісяця станом на 01 число знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу. У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань.

Відповідачка періодично надавала показники лічильника газу, зокрема: станом на 30.09.2023 нею було надано показник лічильника газу – 2732 м.куб., станом на 30.09.2024 — показник 3142 м.куб., станом на 30.09.2025 – 3597 м.куб.

Отже, побутовий споживач ОСОБА_1 , якій присвоєно номер особового рахунку НОМЕР_1 , фактично споживає природний газ на власному об`єкті газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно, між побутовим споживачем ОСОБА_1 та Оператором ГРМ – Івано-Франківською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» з 01 жовтня 2023 року існують договірні правовідносини, оформлені шляхом акцептування даним споживачем умов Типового договору розподілу природного газу, а саме вчинення нею фактичних дій, які полягають у щомісячному споживанні різної кількості об`ємів природного газу.

Однак, відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконує. За період з 01 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2025 року у неї виникла заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 4133,48 грн. На момент подачі позовної заяви договір про реструктуризацію існуючого боргу з відповідачкою не укладався.

ОСОБА_1 добровільно не виконала зобов`язань згідно умов Типового договору розподілу природного газу та не провела розрахунки за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

07.05.2025 на підставі її заяви від 05.05.2025 Богородчанським районним судом Івано-Франківської області скасовано судовий наказ, що був виданий вказаним судом 17.04.2025 у справі № 338/500/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» заборгованості в сумі 3599,66 грн за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01.10.2023 по 31.03.2025.

Тому позивач просив стягнути з відповідачки 4133,48 грн заборгованості за послугу з розподілу природного газу за період з 01 жовтня 2023 року по жовтень 2025 року, а також судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Богородчанського районного суду від 06 квітня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» 4133,48 грн заборгованості за послугу з розподілу природного газу за період з 01 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2025 року (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), а також 2422,40 грн сплаченого судового збору.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що позовна заява подана особою (Івано-Франківська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), яка не наділена процесуальною дієздатністю. Натомість, ухвалою Богородчанського районного суду від 24 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі № 338/1422/25 за позовом ТОВ «Газорозподільні мережі України», а її заяву про залишення позову без розгляду на підставі частини 1 пункту 1 статті 257 ЦПК України проігноровано.

Вважає, що місцевий суд в ухвалі про відкриття провадження здійснив заміну позивача з власної ініціативи, що створює у неї обґрунтовані сумніви у безсторонності суду та дотриманні принципу справедливого судового розгляду.

Також зазначає, що суд розглянув справу за відсутності відповідача та порушення права на захист. Нею було подано до суду низку клопотань (від 06.11.2025,11.01.2026, 23.02.2026, 16.03.2026 та 06.04.2026) про неможливість ознайомитися з матеріалами справи через відсутність технічної можливості роботи (відсутність КЕП) з системою «Електронний суд» і вона просила надсилати їй всі процесуальні документи в паперовій формі на домашню адресу. Однак, суд не надіслав жодного документу, окрім позовної заяви; запропонував самостійно ознайомлюватись з матеріалами справи в приміщенні суду. 06.04.2026 суд розглянув справу без її присутності і виніс рішення, незважаючи на наявність письмових клопотань відповідачки про відкладення розгляду через неможливість ознайомлення з матеріалами справи. Вважає, що таким чином суд позбавив її права на подання відзиву та доказів, чим порушив принципи змагальності (ст. 12 ЦПК) та рівності сторін перед Законом.

Зазначає, що судом проігноровано також неналежність повноважень представників позивача та її заяву про залишення позову без розгляду з цього приводу. Зокрема, позовна заява підписана особою ОСОБА_2 , повноваження якої не підтверджені належним чином, яка діяла на підставі довіреності, виданої керівником філії Чудновим В. В., який сам не має права самопредставництва юридичної особи в судах.

Крім того, вважає необґрунтованим нарахування заборгованості. На її думку, позивачем не доведено факт споживання газу в обсягах, зазначених у розрахунку. Посилання суду на «Акт відмови у доступі» від 28.04.2025 є безпідставним, оскільки такий складено з порушенням Кодексу ГРМ, без фактичної присутності споживача. А суд не перевірив розбіжності між плановими та фактичними показниками лічильника. Посилається, зокрема, на практику Верховного Суду у постанові від 20.02.2024 у справі № 925/783/24 про те, що у разі спору розрахунок має бути підтверджений первинними документами, а не лише довідкою; від 04.04.2024 у справі № 362/873/22 про те, що складений Оператором ГРМ односторонній акт про порушення без реального підтвердження факту несанкціонованого відбору не є підставою для донарахування великих обсягів газу; від 16 лютого 2024 року у справі № 905/2044/19 про те, що розрахунки повинні базуватися на реальних даних, а не на односторонніх звітах.

Посилається й на те, що в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2025 року у справі № 120/4070/23 (провадження № К/990/39190/23) суд дійшов висновку, що «оператор ГРМ зобов`язаний здійснювати ліцензійну діяльність виключно за допомогою газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації. Наявність неукладених оператором ГРМ договорів на господарське відання, користування чи експлуатацію газорозподільних систем с порушенням зазначеної норми Ліцензійних умов.» Однак суд першої інстанції в цій справі не взяв даний аргумент до уваги. А це призводить до безоплатного користування майном комунальної власності та завдає шкоди бюджету, а газотранспортні компанії таким чином незаконно збагачуються. Оскільки споживачі прокладали ці мережі, вони є власниками мереж, а не споживачами.

Вказує, що судовими рішеннями накладено арешт на активи АТ «Івано-Франківськгаз». Також відсутні докази передачі газотранспортної мережі в Івано-Франківській області, а саме в Богородчанському районі, від будь-якої компанії до позивача. Відсутні докази виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільчих систем або їх складових», а саме відсутня паспортизація майна позивача. Тому позов задоволено безпідставно із грубим порушенням законодавства України.

Просить скасувати рішення Богородчанського районного суду від 06.04.2026 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

Позиція інших учасників справи

ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» подало відзив на апеляційну скаргу. Щодо посилань апелянта, що в порушення вимог статей 47, 48 ЦПК України до Богородчанського районного суду з позовом звернулася Івано-Франківська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України», зазначає, що з цього приводу 27.11.2025 через підсистему «Електронний суд» позивачем було направлено до Богородчанського районного суду клопотання про уточнення найменування позивача та виправлення описки в позовній заяві.

Щодо розгляду справи за відсутності відповідача та порушення її права на захист вказує, що ОСОБА_1 зареєструвала свою офіційну електронну адресу в ЄСІТС. Відповідно, позивач, подаючи процесуальні документи до Богородчанського районного суду через підсистему «Електронний суд», автоматично направляв копії цих процесуальних документів відповідачу ОСОБА_1 , підтвердженням чого були квитанції, сформовані в підсистемі «Електронний суд» про направлення відповідачу електронної кореспонденції. Отже, обов`язок щодо надсилання відповідачу копій всіх процесуальних документів стороною позивача виконано позивачем в повному обсязі відповідно до вимог ЦПК.

Стосовно неявки відповідача в судове засідання, то судом першої інстанції судові повістки про виклик сторін в судове засідання надсилалися позивачу та відповідачу через підсистему «Електронний суд». Крім того, відповідачу судові повістки надсилалися судом першої інстанції також і через поштове відділення. Також судом першої інстанції неодноразово відкладався розгляд справи через неявку ОСОБА_1 в судове засідання, яка була належним чином повідомлена судовою повісткою через поштове відділення, однак не прибула в судове засідання без поважних причин. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою судом про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`являлася, про причини своєї неявки суд не повідомляла та клопотання про розгляд справи за її відсутності не подавала, суд першої інстанції вирішив дану справу на підставі наявних у ній письмових доказів.

Щодо ненадання судом першої інстанції правової оцінки доводам відповідача стосовно повноважень у ОСОБА_2 як представника позивача, зазначає, що відповідно до змісту довіреності від 20.12.2025 ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі т.в.о. голови правління Скиби С. А. цією довіреністю уповноважив в.о. директора Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» Чуднова В. В. представляти інтереси довірителя в межах діяльності філії в місцевих загальних судах, місцевих адміністративних судах, місцевих господарських судах, апеляційних судах, апеляційних адміністративних, апеляційних господарських судах, Верховному Суді і т.д.; підписувати позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, інші процесуальні документи і т.д. Довіреність видана з правом передоручення наданих довіреністю повноважень іншим працівникам Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» відповідно до їх посадових обов`язків. Відповідно до Наказу про прийняття на роботу № 253-к/тр від 23.10.2023 Данилюк Г. Й. прийнята на роботу з 24.10.2023 на посаду провідного юрисконсульта з претензійно-позовної роботи відділу судової роботи управління юридичного забезпечення Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», а також представляє інтереси ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» у справі № 338/1422/25 як адвокат, який діє на підставі на підставі ордеру № 1116931 від 22.10.2025. Так, 23.01.2025 між Данилюк Г. Й. та ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України укладено Договір № ІФФ/100/12.2-Р-НД-40/25 про надання правничої допомоги, термін дії якого продовжено до 31.12.2026 згідно підписаної між сторонами 31.12.2025 Додаткової угоди № 2 до вказаного Договору. Отже, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що Данилюк Г. Й. не мала повноважень підписувати позов та представляти інтереси позивача у цій справі.

Щодо необґрунтованості нарахування заборгованості доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки нею не надано жодних доказів на підтвердження фактичного об`єму (обсягу) спожитого природного газу за період з 01.10.2021 по 30.09.2024, а також не надано фото показника лічильника газу на даний час. Визначити фактичний показник лічильника газу, встановленого на вищевказаному об`єкті газопостачання відповідачки не представляється можливим, оскільки вона не допускає представників Оператора для контрольного зняття показника лічильника газу, що підтверджується в тому числі і Актом № ІФФ/100/33.1.2.1-222-25 про відмову у доступі до об`єкту споживача від 28.04.2025.

ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг розподілу природного газу на власному об`єкті газопостачання, яка щомісячно використовує певну кількість об`ємів (обсягів) природного газу на вказаному об`єкті газопостачання для побутових потреб та якою укладено договір розподілу природного газу з вищевказаним Оператором ГРМ шляхом фактичного споживання щомісячно відповідної кількості об`ємів (обсягів) природного газу.

Відповідачка відмовляється надати доступ представникам Оператора ГРМ (контролерам) до свого житлового приміщення для контрольного зняття показників лічильника газу. А в разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог Кодексу ГРМ.

Про акцептування відповідачкою умов Типового договору розподілу природного газу шляхом фактичного споживання щомісячно відповідної кількості об`ємів (обсягів) природного газу у квартирі АДРЕСА_2 свідчать періодично надані нею постачальнику — Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» показники лічильника газу, які останнім передано на інформаційну платформу Оператора ГТС.

Відповідно пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ рахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надаються Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Величина річної замовленої потужності по об`єкту газопостачання побутового споживача ОСОБА_1 на 2023 календарний розрахунковий рік визначена попереднім Оператором ГРМ - АТ «Івано-Франківськгаз» та виставлена на інформаційну платформу Оператора ГТС України, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу за газовий рік: з 01.10.2021 по 30.09.2022, складає 1629,00 м.куб. Величина річної замовленої потужності по об`єкту відповідача на 2024 календарний розрахунковий рік також визначена попереднім Оператором ГРМ - АТ «Івано-Франківськгаз», виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу за газовий рік: з 01.10.2022 по 30.09.2023 та складає 1103,00 м.куб. Річна замовлена потужність по об`єкту відповідача на 2025 календарний розрахунковий рік визначена позивачем, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу, наданого безпосередньо побутовим споживачем ОСОБА_1 постачальнику АТ «НАК «Нафтогаз України» за газовий рік: з 01.10.2023 по 30.09.2024, та складає 410,00 м.куб.

Отже, між побутовим споживачем ОСОБА_1 та Оператором ГРМ - Івано-Франківською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» з 01 жовтня 2023 року існують договірні правовідносини, оформлені шляхом акцептування даним споживачем умов Типового договору розподілу природного газу, а саме вчинення нею фактичних дій, які полягають у щомісячному споживанні різної кількості об`ємів (обсягів) природного газу, що підтверджується зміною показань газового лічильника, встановленого на її власному об`єкті газопостачання за вищевказаною адресою по особовому рахунку № НОМЕР_1 , та вбачається з даних інформаційної платформи Оператора ГТС. На підставі таких даних попереднім Оператором ГРМ - АТ «Івано-Франківськгаз» та позивачем проводилися розрахунки величини річної замовленої потужності, вирахуваної за підсумками загального обсягу (об`єму) природного газу, спожитого відповідачем за кожен попередній газовий рік, починаючи з 01 жовтня 2021 року.

Відповідно до позиції Верховного Суду відсутність письмового договору не є підставою від звільнення від сплати, якщо послуги Оператором ГРМ надавалися та фактично споживалися. Факт приєднання до умов Типового договору розподілу природного газу відбувається не тільки шляхом підписання заяви-приєднання до умов даного договору, але й через фактичне споживання газу або оплату рахунків. Відповідачем у такій справі є фактичний користувач послугами розподілу природного газу. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01.09.2020 у справі № 683/545/18, кожен власник/користувач відповідає лише за свої зобов`язання.

Якщо особа користується послугами газопостачання та розподілу природного газу, вона набуває статусу споживача. Типовий договір розподілу природного газу є договором приєднання. Він вважається укладеним з моменту початку фактичного споживання природного газу або підписання заяви-приєднання. Факт користування газорозподільною мережею є акцептом умов вказаного договору.

Щодо відсутності доказів передачі газорозподільних мереж в господарське відання, користування чи експлуатацію ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» зазначає, що за даними бухгалтерського обліку Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» об`єкт основних засобів, а саме: «Газопровід низького тиску Богородчани, вул. Петраша, довжиною 315 м, діаметром 125 мм сталь» з інвентарним номером ІФ0000000000001969, реєстраційним номером держмайна 126151400330305034 є державною власністю та з 01.10.2023 згідно з договором експлуатації від 22.09.2023 № 7/14, укладеним між Міністерством енергетики України та ТОВ «Газорозподільні мережі України», передано на баланс Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України». Однак, з урахуванням введення воєнного стану та на виконання вимог постанови НКРЕКП № 349 від 26.03.2022, ТОВ «Газорозподільні мережі України» не вправі надавати запитувані відповідачем документи, оскільки в них зафіксовано місце розташування газорозподільних мереж на території Богородчанської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Просить апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з частиною 1 ст. 369 ЦПК України, ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, справа є малозначною в силу прямої вказівки закону.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Богородчанського районного суду від 06 квітня 2026 року зазначеним вимогам відповідає.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, постановою НКРЕКП № 1839 від 26.12.2022 ТОВ «Газорозподільні мережі України» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.

Постановою НКРЕКП від 29.09.2023 № 1769 змінено місце провадження господарської діяльності з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» на територію провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в тому числі АТ «Івано-Франківськгаз», а також зазначено про необхідність здійснення споживачами природного газу оплати за надані послуги розподілу природного газу з 01 жовтня 2023 року на рахунок ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Постановою НКРЕКП від 29.09.2023 № 1772 зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу АТ «Івано-Франківськгаз».

Таким чином з 01.10.2023 право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу та території Івано-Франківської області має ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2498, визначено, що він є публічним договором та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно п. 3 Договору цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунку Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідачка ОСОБА_1 з 18.08.2009 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 30, 75).

Відтак, за фактом споживання нею природного газу ОСОБА_1 є споживачем послуг із газопостачання, на підставі особового рахунку № НОМЕР_1 щодо об`єкта - квартири за вищевказаною адресою.

Величина річної замовленої потужності по об`єкту газопостачання побутового споживача ОСОБА_1 на 2023 календарний розрахунковий рік, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу за «газовий» рік: з 01.10.2021 по 30.09.2022, складає 1629,00 м.куб. Величина річної замовленої потужності по об`єкту відповідачки на 2024 календарний розрахунковий рік також визначена виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу за «газовий» рік: з 01.10.2022 по 30.09.2023 та складає 1103,00 м.куб. Річна замовлена потужність по об`єкту відповідачки на 2025 календарний розрахунковий рік визначена, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу з 01.10.2023 по 30.09.2024 та складає 410,00 м.куб.

Місячна вартість за послугу з розподілу природного газу з 01.01.2023 календарного розрахункового року визначається наступним чином: 1629,00 м.куб. розділено на 12 місяців, помножено на тариф 2,232 грн., що відповідно складає 135,75 грн, яку необхідно сплачувати до 20 числа (включно) місяця, в якому надається послуга з розподілу природного газу. Місячну вартість за послугу з розподілу природного газу з 01.01.2024 календарного розрахункового року визначено наступним чином: 1103,00м куб. розділено на 12 місяців, помножено на тариф 2,232 грн, відповідно вона складає 91,92 грн. Місячна вартість за послугу з розподілу природного газу з 01.01.2025 календарного розрахункового року визначалася аналогічно: 410,00 м.куб. розділено на 12 місяців, помножено на тариф 2,232 грн, що складає 34,17 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 01 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2025 року у відповідачки перед позивачем утворилась заборгованість в загальній сумі 4133,48 грн.

При цьому, як вбачається із вказаного розрахунку, саме відповідачка періодично надавала показники лічильника газу, зокрема: станом на 30.09.2023 нею було надано показник лічильника газу – 2732 м.куб., станом на 30.09.2024 — показник 3142 м.куб., станом на 30.09.2025 – 3597 м.куб.

Розрахунок вказаної заборгованості здійснено позивачем відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, тарифів, встановлених на послуги розподілу природного газу, об`ємів споживання відповідачем природного газу та звернуто до суду про стягнення заборгованості з відповідача в заявленій сумі.

28.04.2025 представниками Богородчанської дільниці Надвірнянського УЕГГ Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» у присутності представника Богородчанської селищної ради складено Акт про відмову у доступі до об`єкту споживача – ОСОБА_1 .

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 шляхом споживання природного газу та оплати за його використання фактично приєдналась до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам. Однак, взяті на себе зобов`язання по своєчасному розрахунку за розподіл природного газу не виконала та за період з 01 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2025 року допустила заборгованість за розподіл природного газу в сумі 4133,48 грн. Тому позов є обґрунтованим та доведеним, що дає підстави для його задоволення в повному обсязі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком, з огляду на наступне.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі – Кодекс ГРМ), постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Згідно зі ст. 12 Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно з нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі Типового договору, що затверджується регулятором та оприлюднюється в установленому порядку, за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу – це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Доступ до газорозподільної системи – це право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.

Оператор газорозподільної системи – суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа – підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема, в якості сировини, а не для перепродажу.

Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії.

Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ, оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається регулятором.

Постановою НКРЕКП № 1839 від 26.12.2022 ТОВ «Газорозподільчі мережі України» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, а постановою НКРЕКП від 20.09.2023 № 1769 змінено місце провадження господарської діяльності з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» на територію провадження господарської діяльності з розподілу природного газу АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз», зазначено про необхідність здійснення споживачами природного газу оплати за надані послуги розподілу природного газу з 01 жовтня 2023 року на рахунок ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Таким чином, з 01.10.2023 ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» має право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу та території Івано-Франківської області.

Згідно з пунктом 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 (далі – Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до Типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об`єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до Типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об`єму споживання природного газу, зокрема, мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб`єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об`єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності).

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20 (провадження № 61-11470св21) та від 14 вересня 2022 року у справі № 717/341/21 (провадження № 61-20726св21).

Отже, встановивши, що оператором газорозподільної системи на території Івано-Франківської області на підставі відповідної ліцензії є ТОВ «Газорозподільні мережі України», Івано-Франківська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснює діяльність з розподілу природного газу на території Івано-Франківської області, а ОСОБА_1 є споживачем послуг природного газу за адресою: АДРЕСА_3 , якій присвоєно номер особового рахунку НОМЕР_1 , колегія суддів доходить висновку, що між сторонами існують договірні правовідносини, оформлені шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримувала послуги з постачання природного газу, і відповідно послуги з розподілу природного газу до об`єкта газопостачання, однак з 01.10.2023 за такі послуги не сплачувала, внаслідок чого утворилася заборгованість перед ТОВ «Газорозподільні мережі України», Івано-Франківська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України», яке є оператором газорозподільної системи на території Івано-Франківської області, у сумі 4133,48 грн.

Розрахунок вказаної заборгованості здійснено позивачем за період з 01.10.2023 по 31.10.2025, згідно якого величина річної замовленої потужності по об`єкту газопостачання побутового споживача ОСОБА_1 на 2023 календарний розрахунковий рік, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу за «газовий» рік: з 01.10.2021 по 30.09.2022, складає 1629,00 м.куб. Величина річної замовленої потужності по об`єкту відповідачки на 2024 календарний розрахунковий рік також визначена виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу за «газовий» рік: з 01.10.2022 по 30.09.2023 та складає 1103,00 м.куб. Річна замовлена потужність по об`єкту відповідачки на 2025 календарний розрахунковий рік визначена, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу з 01.10.2023 по 30.09.2024 та складає 410,00 м.куб. Отже, місячна вартість послуг для споживача з 01.01.2023 календарного розрахункового року становила 135,75 грн, з 01.01.2024 – 91,92 грн, з 01.01.2025 календарного розрахункового року – 34,17 грн.

Правильність розрахунку вартості розподілу природного газу за адресою споживача відповідачка не спростувала, контррозрахунку не навела.

Відповідно до наданих розрахунків саме відповідачка періодично надавала показники лічильника газу, і величина річної замовленої потужності по об`єкту газопостачання побутового споживача з 2023 по 2025 роки визначалася, виходячи із фактичного обсягу споживання, вказаного нею ж. А тому доводи апелянтки про те, що позивачем не доведено факт споживання газу в обсягах, зазначених у розрахунку, і суд не перевірив розбіжності між плановими та фактичними показниками лічильника, є безпідставним.

Зазначене апелянткою, що Акт відмови у доступі від 28.04.2025 складено з порушенням Кодексу ГРМ, без фактичної присутності споживача, суд не бере до уваги, оскільки такий лише засвідчує відсутність доступу до об`єкта споживача, відповідно, без її присутності. У підсумку, визначити фактичний показник лічильника газу з його фото не представляється можливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та в порядку, що встановлено договором.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Стаття 525 цього Кодексу забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 допустила неналежне виконання умов договору перед позивачем за послуги розподілу природного газу за період 01.10.2023 по 31.10.2025 в розмірі 4133,48 грн, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що така заборгованість підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача в повному обсязі.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позовна заява подана особою (Івано-Франківська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), яка не наділена процесуальною дієздатністю, і неналежність повноважень представників позивача, у зв`язку з чим вона зверталася до суду першої інстанції із заявою про залишення позову без розгляду, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (ст. 80 ЦК України).

В цій справі встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявна інформація про те, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ 44907200) зареєстрований як юридична особа. У відомостях про відокремлені підрозділи юридичної особи вказано, зокрема, Івано-Франківську філію ТОВ «Газорозподільні мережі України».

З 01 жовтня 2023 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі філії на законних підставах здійснює діяльність з розподілу природного газу на території Івано-Франківської області, що прямо підтверджується постановою НКРЕКП № 1769 від 29.09.2023.

А тому 27.11.2025 через підсистему «Електронний суд» позивачем було направлено до Богородчанського районного суду клопотання про уточнення найменування позивача та виправлення описки в позовній заяві – зазначено ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Частиною сьомою статті 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України). Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що юридичні особи, суб`єкти владних повноважень беруть участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Ч. 3 ст. 244 ЦК України встановлено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Відповідно до ч. 2. ст. 245 ЦК України довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.

Ч. 1 ст. 246 ЦК України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Вимоги до змісту довіреності також регламентовано Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595.

Зокрема, форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику. Дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування для юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження - для юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посади, які вони займають.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва (частина четверта статті 95 ЦК України).

Підставою видачі такої довіреності є акт органу юридичної особи про призначення фізичної особи керівником філії як відокремленого підрозділу або представництва.

У ЦК України не встановлено спеціальних вимог щодо довіреності керівника відокремленого підрозділу. Довіреність керівника філії як відокремленого підрозділу має комплексний характер, у ній може бути вказано доручення на виконання, у тому числі, процесуального представництва. Від імені юридичних осіб має право виступати керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже між керівником і юридичною особою існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Процесуальні повноваження керівника відокремленого підрозділу мають бути вказані у довіреності юридичної особи.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до змісту довіреності від 20.12.2025 ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі т.в.о. голови правління Скиби С. А. цією довіреністю уповноважив в.о. директора Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» Чуднова В. В. представляти інтереси довірителя в межах діяльності філії в місцевих загальних судах, місцевих адміністративних судах, місцевих господарських судах, апеляційних судах, апеляційних адміністративних, апеляційних господарських судах, Верховному Суді і т.д.; підписувати позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, інші процесуальні документи і т.д. Довіреність видана з правом передоручення наданих довіреністю повноважень іншим працівникам Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» відповідно до їх посадових обов`язків.

Згідно Наказу про прийняття на роботу № 253-к/тр від 23.10.2023 Данилюк Г. Й. прийнята на роботу з 24.10.2023 на посаду провідного юрисконсульта з претензійно-позовної роботи відділу судової роботи управління юридичного забезпечення Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», а також представляє інтереси ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» у справі № 338/1422/25 як адвокат, який діє на підставі на підставі ордеру № 1116931 від 22.10.2025. Так, 23.01.2025 між ОСОБА_2 та ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України укладено Договір № ІФФ/100/12.2-Р-НД-40/25 про надання правничої допомоги, термін дії якого продовжено до 31.12.2026 згідно підписаної між сторонами 31.12.2025 Додаткової угоди № 2 до вказаного Договору.

Отже, не заслуговують на увагу й доводи апелянта про те, що Данилюк Г. Й. не мала повноважень підписувати позов та представляти інтереси позивача у цій справі.

Що ж до тверджень апелянта, що суд розглянув справу за відсутності відповідачки та порушив її право на захист, не взяв до уваги її клопотання про неможливість ознайомитися з матеріалами справи через відсутність технічної можливості роботи (відсутність КЕП) з системою «Електронний суд» і клопотань про відкладення розгляду справи, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 зареєструвала свою офіційну електронну адресу в ЄСІТС. Відповідно, позивач, подаючи процесуальні документи до Богородчанського районного суду через підсистему «Електронний суд», автоматично направляв копії цих процесуальних документів відповідачу ОСОБА_1 , підтвердженням чого були квитанції, сформовані в підсистемі «Електронний суд» про направлення відповідачу електронної кореспонденції. Отже, обов`язок щодо надсилання відповідачу копій всіх процесуальних документів стороною позивача виконано в повному обсязі відповідно до вимог ЦПК. Також про отримання позову з додатками в суді свідчить заява із розпискою відповідачки (а.с. 81).

Стосовно неявки відповідача в судове засідання, то судом першої інстанції судові повістки про виклик сторін в судове засідання надсилалися позивачу та відповідачу через підсистему «Електронний суд». Крім того, відповідачу судові повістки надсилалися судом першої інстанції також і через поштове відділення (а.с. 80, 90-91, 110, 127, 141-142, 149, 158), подавала заяви про залишення позову без розгляду (а.с. 82-83, 111-114), про відкладення розгляду справи (а.с. 143, 150-151) та надсилання документів у паперовій формі. В судові засідання відповідач не з`являлася, судом першої інстанції неодноразово відкладався розгляд справи у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 . Зважаючи на те, що ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою судом про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень та її заяви, у судове засідання не з`являлася, суд першої інстанції вирішив справу на підставі наявних у ній письмових доказів.

При цьому, відповідачка також не заперечила, що отримала позовну заяву. Отже, мала можливість подати відзив на позов і викласти свої заперечення щодо позовних вимог.

Тому її права не порушено.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення тільки якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Що в даному випадку відсутнє.

Щодо відсутності доказів передачі газорозподільних мереж в господарське відання, користування чи експлуатацію ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» і посилання в додаткових поясненнях, що Богородчанська селищна рада відповідно до її пояснення газові мережі (газопроводи), розташовані по АДРЕСА_4 не передавала, та, відповідно, не була стороною договірних відносин щодо передачі газових мереж ТОВ «Газорозподільні мережі України», то такі також не є підставою для зміни чи скасування рішення суду в цій справі про стягнення заборгованості споживача за послуги з розподілу природного газу.

Згідно копії Довідки ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» № ІФФ/100/12.1-Вих-8047-26 від 11.06.2026 за даними бухгалтерського обліку об`єкт основних засобів «Газопровід н/т Богородчани вул. Петраша, L 315 м, Д 125 мм, сталь» є державною власністю та з 01.10.2023 згідно з Договором експлуатації від 22.09.2023 № 7/14, укладеним між Міністерством енергетики України та ТОВ «Газорозподільні мережі України», передано на баланс Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Відповідно, згідно довідки Богородчанської селищної ради від 28.07.2026 № ІЗ/48-26 такі газові мережі (газопроводи) не є власністю та не перебувають у іншому виді користування селищної ради; щодо їх передачі ТОВ «Газорозподільні мережі України» селищна рада інформацією не володіє.

Таким чином, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права та фактично зводяться до незгоди з ухваленим судом рішенням.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland»), заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, немає.

Щодо судових витрат

Відповідно до положень частини першої ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 вказаної статті передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, у тому числі витрат, понесених у суді апеляційної інстанції, немає.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Ціна позову в цій справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, тому судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Богородчанського районного суду від 06 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: О. О. Томин

Судді: І. В. Бойчук

О. В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 04 серпня 2026 року.