Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №346/1986/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/1986/25

Провадження № 22-ц/4808/992/26

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Панасюк В.О.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Коршівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, Служба у справах дітей Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав та встановлення місця проживання дитини з батьком, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 20 березня 2026 року під головуванням судді Васильковського В.В. у м. Коломия,

в с т а н о в и в:

В квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та встановлення місця проживання дитини з батьком.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.02.2025 шлюб між сторонами було розірвано. Від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_3 . Шлюбні відносини було припинено в зв?язку з тим, що мати дитини ОСОБА_2 , веде аморальний спосіб життя: зловживає алкогольними напоями, залишає дитину без належного нагляду.

Дії матері по відношенню дитини загрожують її життю, здоров`ю та психологічному розвитку. Також, зазначає, що ОСОБА_2 , не працевлаштована, грошового забезпечення не має, як наслідок дитина перебуває в жахливих умовах без гідного забезпечення.

Відповідачкою було спеціально вжито заходів щодо мобілізації позивача, задля корисливих цілей, які полягають у грошовому інтересі, як наслідок позивач був мобілізований та позбавлений змоги проживати разом з дитиною, в зв`язку з чим дитина залишилась проживати з матір?ю в жахливих умовах, без грошового забезпечення та із постійною загрозою для життя.

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових справ відповідачка неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності, що підтверджується: постановою Коломийського міськрайонного суду від 26.02.2025 року у справі № 346/458/25, де судом встановлено, що ОСОБА_2 , здійснила домашнє насильство відносно своєї матері, а саме: нецензурною лайкою ображала матір та погрожувала, перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння. Вказаною Постановою відповідачку було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до Інформації з єдиного державного реєстру юоржників, відносно відповідачки відкрито 4 (чотири) виконавчих проваджень де вона є боржником.

Представником в інтересах позивача 12.02.2025 було подано заяву про визначення місця проживання дитини з батьком, де комісією з питань захисту прав дитини 18.03.2025 року було отримано відповідь за результатами розгляду заяви та вказано, що для визначення місця проживання дитини батькам з метою захисту якнайкращих інтересів дитини рекомендовано здійснити добровільне врегулювання спору.

Звертають увагу, що дане питання врегулювати в позасудовому порядку не видається можливим, адже відповідачка через свій аморальний спосіб життя на контакт не йде про що комісії з питань захисту прав дитини добре відомо, також вони неодноразово викликались до місця проживання дитини, як такі щоб зафіксували неналежне виконання батьківських обов?язків відповідачкою.

Відповідно до Довідки форми 5 від 14.01.2025 № 13, ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягався, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Згідно витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Акту обстеження житлових умов проживання позивача від 06.02.2025 встановлено, що житло розміщене на першому поверсі двох поверхового будинку, складається з восьми кімнат, ванної кімнати, туалету, вітальні. Для виховання та розвитку дитини створено всі необхідні умови. Стосунки в сім`ї дружні, доброзичливі.

Просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_1 .

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 20 березня 2026 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покладено на Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Коршівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків, відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Не погоджується з висновком суду про те, що недоведеною є обставина, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Суд не провів повноцінного дослідження доказів вини відповідачки.

Суд надав вирішальну увагу запереченню позову, не врахувавши сукупність задокументованих фактів. Мотивувальна частина оскаржуваного рішення не містить оцінки жодного з ключових доказів у справі ні окремо, ні в сукупності.

Домашнє насильство в середовищі перебування дитини є обов`язковим критерієм, якому суд оцінки не надав. Матеріали справи містять задокументовану хронологію цих подій. У відповідні періоди дитина фактично проживала разом з матір`ю. Насильство вчинялося в тому самому приміщенні де проживала дитина. Суд першої інстанції жодної правової оцінки цьому факту не надав чим порушив обов`язковий критерій оцінки доказів у цій категорії справ.

Рішенням виконавчого комітету Коршівської сільської ради від 12.06.2025 орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Однак, суд відхилив цей висновок посилаючись виключно на відсутність сторін на засіданні виконкому.

Суд зазначив, що наведені обставини не свідчать про умисне ухилення, однак не вказав, які саме обставини він має на увазі і чому вони не доводять умислу.

Суд не надав жодної оцінки рішенню № 73 про негайне вилучення дитини від матері, такий документ знаходився в матеріалах справи.

Сукупність доказів у цій справі беззаперечно встановлює умисне ухилення від батьківських обов`язків матері.

Суд встановив відсутність спору між сторонами, оскільки відповідачка не заперечувала проти проживання дитини з батьком. Однак дитина проживає з батьком не внаслідок добровільної угоди між батьками, а внаслідок рішення № 73 від 01.07.2025 про негайне вилучення за ст. 170 СК України.

Незаперечення відповідачки не є проявом доброї волі, а наслідком неможливості заперечувати проти вже виконаного примусового державного акту.

Рішення №73 ухвалене тимчасово, тобто до прийняття рішення Коломийським міськрайонним судом у цій справі. Відмовивши у цій вимозі, суд залишив правовий стан дитини у невизначеності, якої сам орган опіки прагнув уникнути.

Без судового рішення відповідачка в будь-який момент може поставити під сумнів тимчасовий захід. ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, а дитиною фактично опікується бабуся ОСОБА_4 .

Бабуся не є законним представником дитини, тому за відсутності судового рішення про місце проживання дитини, вона позбавлена можливості надавати згоду на медичне втручання, вирішувати питання реєстрації та освіти. Суд цих обставин не з`ясовував.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 повністю.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Представник ОСОБА_1 адвокатка Калетнік М.Ю., яка приймала участь у справі в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній.

Представник ОСОБА_2 адвокатка Микитин Л.Й. вимоги апеляційної скарги заперечила, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та представник третьої особи в засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи таке.

Встановлено, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.02.2025 року у справі № 346/6824/24 шлюб між сторонами розірвано (а.с. 37-38).

Відповідно до копії повторного свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 від 17.12.2024 року в сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 , про що складено відповідний актовий запис (а.с. 35).

Згідно із копією Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 09.02.2025 року до кримінальної відповідальності не притягався, незнятої чи непогашеної судимості немає та в розшуку не перебуває (а.с. 30).

Копією довідки № 13 від 14.01.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 34).

Відповідно до копії службової характеристики від 07.02.2025 року ОСОБА_1 займає посаду: водій-лінійний батальйону зв?язку військової частини НОМЕР_3 і позиціонує себе як спокійний, коректний, порядний, врівноважений військовослужбовець (а.с. 31-32).

Згідно із копією довідки № 86 від 07.02.2025 року ОСОБА_1 дійсно є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , на посаді водія-лінійного наглядача. Також встановлено, що середній заробіток ОСОБА_1 , складає 16 732 грн. 02 коп. (а.с. 33).

Відповідно до Інформації з єдиного державного реєстру боржників, відносно відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відкрито чотири виконавчі провадження у яких вона вказана боржницею (а.с. 39-40).

Згідно з копією постанови Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.02.2025 року у справі № 346/458/25 ОСОБА_2 , 21.01.2025 року здійснила домашнє насильство відносно своєї матері, а саме: нецензурною лайкою ображала матір та погрожувала, перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння. Цією постановою ОСОБА_2 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних доходів громадян, що становить 340 грн. (а.с. 41-42).

Актом обстеження житлових умов проживання позивача від 06.02.2025, а саме житла, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що житло розміщене на першому поверсі двоповерхового будинку, складається з восьми кімнат, ванної кімнати, туалету, вітальні. Для виховання та розвитку дитини створено всі необхідні умови. Стосунки в сім`ї дружні, доброзичливі (а.с. 45-46).

З повідомлення № 375/02-25 від 18.03.2025 виконкому Коршівської сільської ради вбачається, що за результатами розгляду заяви №12-02/02Н-2025 від 12.02.2025 року щодо питання про визначення місця проживання дитини комісією з питань захисту прав дитини батькам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою захисту якнайкращих інтересів дитини рекомендовано здійснити добровільне врегулювання спору щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 50).

Згідно відповіді на адвокатський запит Коломийський РВП ГУНП в Івано-Франківській області повідомив, що ОСОБА_2 неодноразово потрапляла в поле зору працівників поліції. Протягом 2024 року щодо гр. ОСОБА_2 до Коломийського РВП ГУНІ надходили письмові звернення та повідомлення на спецлінію «102» від її матері, гр. ОСОБА_5 по фактах вчинення відносно неї домашнього насильства, а також 22.01.2025 року надійшло звернення від голови Коршівської сільської ради щодо неналежного виконання батьківських обов?язків ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , оскільки останній перебуває на обліку в ССД Коршівської ТГ, як дитина, що опинилась в складних життєвих обставинах. Під час відвідування інспекторами ювенальної превенції Коломийського РВП ГУНП за місцем проживання гр. ОСОБА_2 , що виховує малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було встановлено, що в період часу з 06.01.2025 року по 22.01.2025 року гр. ОСОБА_2 була відсутня за місцем проживання та залишила малолітнього сина ОСОБА_3 без опіки з боку матері, не забезпечуючи матеріально, що підтвердила її матір ОСОБА_5 , яка у цей період опікувалась малолітнім онуком. Умови проживання сім?ї задовільні. По даному факту відносно гр. ОСОБА_2 працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП та адміністративні матеріали скеровано до Коломийського міськрайонного суду для розгляду і прийняття рішення. На даний час, рішення судом не прийнято. Додатково встановлено, що 03.10.2024 року та 25.02.2025 року гр. ОСОБА_2 притягалась до адміністративної відповідальності Коломийським міськрайонним судом за вчинення домашнього насильства відносно матері ОСОБА_5 , а також щодо гр. ОСОБА_2 працівниками поліції було винесено термінові заборонні приписи. На даний час ОСОБА_2 перебуває на обліку в Коломийському РВП в категорії «Кривдник». До кримінальної відповідальності ОСОБА_2 , не притягалась(а.с. 54-55).

Згідно даних довідки-характеристики № 442/02-25 від 31.03.2025 року ОСОБА_2 , яка є матір`ю малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає у АДРЕСА_2 . За місцем фактичного проживання не працює, не бере участі у громадському житті сільської громади. В Коршівській сільській раді відсутня інформація про зафіксовані випадки перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп?яніння. Про перебування ОСОБА_2 на обліку в медичних установах (наркологічний, психоневрологічний диспансер) інформація відсутня. Скарг від сусідів за місцем фактичного проживання на її поведінку до Коршівської сільської ради не надходило. ОСОБА_2 в 2024 році притягувалась до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за фактом вчинення домашнього насильства відносно матері ОСОБА_5 , а 21.01.2025 року ОСОБА_2 , повторно вчинила домашнє насильство відносно матері про, що було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Працівниками поліції 07.02.2025 року письмово опитано гр. ОСОБА_2 та її матір ОСОБА_5 та встановлено, що в період часу з 06.01.2025 року по 22.01.2025 року ОСОБА_2 була відсутня за місцем проживання, залишила малолітнього сина ОСОБА_3 , без опіки з боку матері, не забезпечуючи матеріально, що підтвердила гр. ОСОБА_5 , яка у вказаний період опікувалась малолітнім внуком. По даному факту відносно гр. ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП та адміністративні матеріали скеровано до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області для розгляду і прийняття рішення. На даний час між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 конфліктні відносини в сім?ї відсутні (а.с. 58).

Актом обстеження житлових умов проживання від 27.03.2025 року встановлено, що житловий будинок у АДРЕСА_2 газифікований та електрифікований, централізоване водопостачання відсутнє, є колодязь; в житловому приміщенні чисто, прибрано, грибок, пліснявка не виявлені, туалет на вулиці, санітарно-гігієнічний стан задовільний. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: іграшками, одягом, взуттям дитина ОСОБА_3 забезпечений в достатній кількості. Наявні дитяче ліжко, особистий посуд дитини, два дитячі велосипеди, два дитячі візочки. Стосунки в сім`ї - нейтральні. Матеріально-побутове становище сім`ї ОСОБА_2 , задовільне, необхідні потреби сім`ї забезпечуються (а.с. 63-64).

Згідно із копією витягу з наказу Служби у справах дітей Корішівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області від 19.12.2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік, як дитину, яка перебуває в складних життєвих обставинах, у зв`язку з ухилянням батьків від виконання своїх обов`язків (а.с. 65-66).

Відповідно до копії висновку, затвердженого рішенням виконавчого комітету Коршівської сільської ради № 68 від 12.06.2025 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Коршівської сільської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стосовно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 149-153).

З копії рішення № 73 про негайне вилучення малолітньої дитини від 01.07.2025 року, виданого виконавчим комітетом Коршівської сільської ради, убачається, що 01.07.2025 року надійшло повідомлення № 104097-2025 від Коломийського РВП ГУП в Івано-Франківській області про те, що в АДРЕСА_3 , працівниками СІОІІ ВП Коломийського РВП було виявлено жінку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які пересувалися босоніж по проїжджій частині дороги. Мати при цьому перебувала з явними ознаками алкогольного сп?яніння, що виражалось в нестійкій ході та неохайному вигляді, в результаті чого не могла здійснювати належний догляд за своїм малолітнім сином, з яким переважно проживають без реєстрації місця проживання у АДРЕСА_2 . Матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не займається вихованням та утриманням малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя, раніше притягалась до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов?язків. За таких обставин подальше проживання, перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір?ю ОСОБА_2 загрожує життю та здоров?ю дитини, порушує право дитини на належне виховання, харчування, догляд, лікування та гармонійний розвиток, З метою захисту прав дитини та з метою вилучення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з середовища, яке загрожує життю та здоров?ю, розглянувши рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, керуючись Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов?язаної із захистом прав дитини, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866, статтею 170 Сімейного кодексу України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет Коршівської сільської ради вирішив негайно відібрати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2 та тимчасово влаштувати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сім`ю бабусі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 до прийняття рішення Коломийським міськрайонним судом у справі № 346/1986/25 про позбавлення батьківських прав та встановлення місця проживання дитини, в зв`язку з ухиленням матері ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_3 , та перебування батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військовій службі (а.с. 132-133).

Зважаючи на вищезазначене, КУ «Центр надання соціальних послуг Бородянської селищної ради», інформував, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 протягом 6 місяців. Від шлюбу народилася дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ще з першого триместру вагітності ОСОБА_2 , проживала окремо від чоловіка. Жодних пояснень, щодо рішення проживати окремо не надавала. Адресу за якою виїхала на нове місце проживання не повідомила та не завжди відповідала на телефонні дзвінки. З 01.07.2025 внаслідок ухиляння матері ОСОБА_2 від виконання батьківських обов?язків дитина ОСОБА_3 проживає в сім?ї батька разом з дідусем та бабусею за адресою: АДРЕСА_1 . Бабуся ОСОБА_4 та дідусь ОСОБА_6 проживають в двоповерховому приватному будинку з усіма зручностями та комунікаціями. Для дитини облаштована окрема кімната в будинку, придбані всі необхідні речі та створені відповідні умови для повноцінного життя та розвитку. 3 10.07.2025 року дитина, що перебуває під опікою бабусі ОСОБА_4 зареєстрована в МБО «БФ «СОС Дитяичі Містечка» Україна. Основна мета реєстрації - отримання психосоціальної підтримки, розвитку та сприяння адаптації дитини. В зв?язку з мобілізацією батька дитини до лав ЗСУ наразі бабуся повністю займається розвитком та доглядом за дитиною (а.с. 141-142).

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 2 статті 141 СК України, передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст. 155 СК України).

У відповідності з ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він в т.ч. ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до абз. 2 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання неповнолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За відсутності спору між батьками щодо місця проживання дитини та незаявлення вимоги щодо вирішення такого, а також відсутності об`єктивних відомостей про дійсне місце проживання дитини, інформації, одержаної у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, суд позбавлений можливості дотриматися положень ст. 161 СК України та врахувати ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків; особисту прихильність дитини до кожного з них; вік дитини, стан її здоров`я; особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При цьому, у такому випадку відсутні підстави для участі у справі органу опіки та піклування і суд не наділений правом збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що вважає недоведеною належними та допустимими доказами обставину, що відповідачка на час звернення до суду із позовом ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тому суд дійшов висновку про не доведеність, що змінити поведінку матері у кращу сторону неможливо.

Суд критично оцінив висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету Коршівської сільської ради №68 від 12.06.2025 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки на засіданні виконавчого комітету не була присутня ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Крім того, суд вважав такий висновок необґрунтованим, оскільки наведені в ньому обставини не свідчать про умисне ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Доводи апелянта, що суд не провів повноцінного дослідження доказів вини відповідачки є необґрунтованими.

Суд першої інстанції з`ясував обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони підтверджуються та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Суд вказав, що такий захід впливу як позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до абз. 2 п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

Тому позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків.

Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Суд при розгляді цієї справи врахував сукупність доказів та фактів які вказують на відсутність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставину, що відповідачка на час його звернення до суду з цим позовом ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У зв`язку з цим спростовуються доводи апелянта, що сукупність доказів у цій справі беззаперечно встановлює умисне ухилення від батьківських обов`язків матері.

Необґрунтованими є також доводи про те, що відмовивши у позові, суд залишив правовий стан дитини у невизначеності.

Судом враховано те, що малолітній ОСОБА_3 проживає в сім?ї батька, разом з дідусем та бабусею за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачка проти проживання дитини з бабою і дідом не заперечувала, тому спір між сторонами з цього приводу відсутній.

Суд обґрунтовано вказав, що оскільки сторони які проживають окремо, дійшли згоди щодо того, де буде проживати малолітня дитина, тому відсутні підстави для визначення у судовому порядку місця проживання дитини.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Судом першої інстанції встановлено, що малолітня дитина проживає разом із батьком, бабусею та дідусем, мати дитини як на час подання позову, так і під час розгляду справи в суді не заперечувала проти цього, підтвердивши тим самим, що сторони дійшли домовленості щодо проживання сина з позивачем та членами його сім`ї.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 20 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 05 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин