Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №348/487/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/487/26

Провадження № 22-ц/4808/1282/26

Головуючий у 1 інстанції Гундяк Т. Д.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.,

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Зубченко Ірини Іванівни на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2026 року, ухвалене судом у складі головуючого судді Гундяка Т.Д. у м. Надвірна, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

27 лютого 2026 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовувало тим, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 14.09.2020 уклали кредитний договір № 113395068 на суму 7 000,00 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV3YD64.

Відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 7 000,00 шляхом перерахування через банкпровайдер. Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 13 450,00 грн. Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням.

Відповідно до умов кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося у різні періоди за встановленими процентними ставками. Так, у період з 14.09.2020 по 23.09.2020 нарахування процентів здійснювалося за дисконтною процентною ставкою, тобто 7 000,00 грн х 1,50 % = 117,75 грн на день , відповідно до пункту 1.3. Кредитного договору. Відповідно до п. 3 Додаткової угоди від 23.09.2020 до Договору № 113395068 від 14.09.2020, «починаючи з 24.09.2020 позичальник сплачує за користування кредитом 1,54 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно цієї додаткової угоди». Отже, в період з 24.09.2020 року по 30.09.2020 року нарахування процентів здійснювалося за дисконтною процентною ставкою, тобто 9750,00 грн х 1,54%= 150,75 грн на день, відповідно до пункту 3 Додаткової угоди від 23.09.2020 до Договору № 113395068 від 14.09.2020.

Від 01.10.2020 сторони регулярно домовлялись про суму кредиту, отже: в період з 01.10.2020 по 06.10.2020 нарахування здійснювались за дисконтною процентною ставкою, тобто 10 400,00 грн х 1,54% = 160,16 грн на день, відповідно до пункту 3 Додаткової угоди від 23.09.2020 до Договору № 113395068 від 14.09.2020. В період з 07.10.2020 по 08.10.2020р нарахування здійснювались за дисконтною процентною ставкою, тобто 10 800,00 грн х1,54% = 166,32 грн на день, відповідно до пункту 3 Додаткової угоди від 23.09.2020 до Договору № 113395068 від 14.09.2020.

В період з 09.10.2020 по 11.10.2020 нарахування здійснювались за дисконтною процентною ставкою, тобто 11 250,00 грн х 1,54% = 173,25 грн на день, відповідно до пункту 3 Додаткової угоди від 23.09.2020 до Договору № 113395068 від 14.09.2020. В період з 12.10.2020 по 13.10.2020 нарахування здійснювались за дисконтною процентною ставкою, тобто 12 250,00 грн х 1,54% = 188,65 грн на день, відповідно до пункту 3 Додаткової угоди від 23.09.2020 до Договору № 113395068 від 14.09.2020. В період з 14.10.2020 по 20.10.2020 нарахування здійснювались за дисконтною процентною ставкою, тобто 13 000,00 грн х 1,54% = 200,20 грн на день, відповідно до пункту 3 Додаткової угоди від 23.09.2020 до Договору № 113395068 від 14.09.2020 р. В період з 21.10.2020 по 23.10.2020 нарахування здійснювались за дисконтною процентною ставкою, тобто 13 450,00 грн 1,54% = 207, 13 грн на день, відповідно до пункту 3 Додаткової угоди від 23.09.2020 до Договору № 113395068 від 14.09.2020. Згідно з п. 3 Додаткової угоди від 22.10.2020р. до Договору № 113395068 від 14.09.2020 р «Починаючи з 23.10.2020, Позичальник сплачує закористування Кредитом 1,23 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно цієї додаткової угоди» Отже, в період з 23.10.2020 по 11.11.2020 нарахування здійснювались за дисконтною процентною ставкою, тобто 13 450,00 грн х 1,23% = 165, 43 грн на день, відповідно до пункту 3 Додаткової угоди від 22.10.2020 до Договору № 113395068 від 14.09.2020.

Також позивач зазначає, що 11.11.2020 позичальник сплатив частину тіла кредиту загальною сумою в 500,71 грн. Отже, в період з 12.11.2020 по 21.11.2020 нарахування здійснювались за дисконтною процентною ставкою, тобто 12 950 ,00 грн х 1,23% = 159, 27 грн на день, відповідно до пункту 3 Додаткової угоди від 22.10.2020 до Договору № 113395068 від 14.09.2020. Згідно з п. 3 Додаткової угоди від 11.11.2020 до Договору № 113395068 від 14.09.2020 р «Починаючи з 21.11.2020, позичальник сплачує за користування кредитом 0,77 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди». Отже, в період з 21.11.2020 по 10.01.2021 нарахування здійснювались за дисконтною процентною ставкою, тобто 12 950,00 грн х 0,77% = 99,70 грн на день, відповідно до пункту 3 Додаткової угоди від 11.11.2020 до Договору № 113395068 від 14.09.2020.

Відповідно до п 1.4. у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення). Отже, в період з 11.01.2021 по 16.02.2021 нарахування здійснювались за базовою процентною ставкою, тобто 12 950,00 грн х 1,70% = 220,12 грн на день, відповідно до пункту 1.4 кредитного договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості в період з 16.02.2021 по 30.03.2021 нарахування здійснювались за базовою процентною ставкою, тобто 12 950,00 грн х 1,70% = 220,12 грн на день, відповідно до пункту 1.4 Кредитного договору.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 уклали договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №121 від 16.02.2021 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.

Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 05.08.2020 укладено договір факторингу №05/0820-01.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач 11.07.2025 уклали договір факторингу №11/07/25/Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 41 835,43 грн, що підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу.

Посилаючись на викладене та те, що відповідач на момент подання позову має непогашену заборгованість за вищевказаним кредитним договором в загальному розмірі 41 835,43 грн, яка складається з: 12 948,22 грн - заборгованість по тілу кредиту; 28 887,21 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь вказану заборгованість.

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області позов ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 113395068 від 14.09.2020 в розмірі 41 835,43 грн, з яких: 12 948,22 грн - заборгованість за тілом кредиту; 28 887,21 грн - заборгованість за процентами, а також сплачений судовий збір в сумі 2 662,40 грн та 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись із таким рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Зубченко І.І. звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Вважає, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору судом першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вручення відповідачу копії ухвали про відкриття провадження у справі. Лише після отримання 14.05.2026 року копії рішення Надвірнянського районного суду ІваноФранківської області від 07 травня 2026 року відповідачу стало відомо про наявність даної цивільної справи, відкриття провадження у ній та її розгляд судом першої інстанції. За таких обставин відповідач був фактично позбавлений можливості своєчасно отримати інформацію про відкриття провадження у справі, подати відзив, заперечення та реалізувати інші процесуальні права, що є істотним порушенням принципів змагальності сторін та рівності учасників процесу, гарантованих Цивільним процесуальним кодексом України.

Крім того, апелянт не погоджується з визначеним судом розміром нарахованих відсотків за користування кредитом та періодом їх нарахування. Вказує, що 14.09.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №113395068 на суму 7000,00 грн, згодом, на підставі укладених додаткових угод, сума кредиту була збільшена до 13 450,00 грн.

Зазначає, що 11.11.2020 року сплатив частину тіла кредиту загальною сумою в 500,71 грн. Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №113395068 від 14.09.2020 року загальна сума до сплати 41 835,43 грн, з яких: 12 948,22 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28 887,21 грн - заборгованість за процентами. Перевіряючи обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за кредитним договором по відсотках, вважає, що нарахування процентів за користування кредитними коштами в період з 11.01.2021 року по 30.03.2021 року здійснено поза межами узгодженого між сторонами строку кредитування.

Так, з урахуванням укладених між сторонами додаткових угод про продовження строку кредитування від 23.09.2020 року, 22.10.2020 року, 11.11.2020 року та 11.12.2020 року, загальний строк кредитування за кредитним договором №113395068 від 14.09.2020 року становив 118 днів, а строк повернення кредиту був продовжений до 10.01.2021 року включно. В подальшому, після укладеної останньої додаткової угоди про продовження строку договору від 11.12.2020 року, у справі відсутні дані, що відповідач активував в особистому кабінеті або в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функцію продовження строку дисконтного періоду, у зв`язку з чим підстав вважати, що строк кредитування було продовжено (пролонговано), немає.

Зазначає, що проценти за кредитним договором підлягають визначенню виключно у межах таких періодів та розмірів: – за період з 14.09.2020 року по 23.09.2020 року: 7 000,00 грн * 1,50% = 105,00 грн. на день, що за 10 днів становить 1050,00 грн; – за період з 24.09.2020 року по 30.09.2020 року: 9 750,00 грн*1,54% = 150,15 грн. на день, що за 7 днів становить 1051,05 грн; – за період з 01.10.2020 року по 06.10.2020 року: 10 400,00 грн*1,54% = 160,16 грн. на день, що за 6 днів становить 960,96 грн.; – за період з 07.10.2020 року по 08.10.2020 року: 10 800,00 грн*1,54% = 166,32 грн. на день, що за 2 дні становить 332,64 грн.; – за період з 09.10.2020 року по 11.10.2020 року: 11 250,00 грн*1,54% = 173,25 грн. на день, що за 3 дні становить 519,75 грн.;– за період з 12.10.2020 року по 13.10.2020 року: 12 250,00 грн*1,54% = 188,65 грн. на день, що за 2 дні становить 377,30 грн.; – за період з 14.10.2020 року по 20.10.2020 року: 13 000,00 грн*1,54% = 200,20 грн. на день, що за 7 днів становить 1 401,40 грн.; – за період з 21.10.2020 року по 22.10.2020 року: 13 450,00 грн*1,54% = 207,13 грн. на день, що за 2 дні становить 414,26 грн.; – за період з 23.10.2020 року по 11.11.2020 року: 13 450,00 грн*1,23% = 165,43 грн. на день, що за 20 днів становить 3 308,60 грн.; – за період з 12.11.2020 року по 20.11.2020 року: 12 950,00 грн*1,23% = 159,29 грн. на день, що за 9 днів становить 1 433,61 грн.; – за період з 21.11.2020 року по 10.01.2021 року: 12 950,00 грн*0,77% = 99,72 грн. на день, що за 51 день становить 5 085,72 грн.

Таким чином, загальний розмір процентів за користування кредитом за весь період дії договору та погоджених сторонами умов становить 15 935,29 грн. Зазначена сума є єдиною обґрунтованою та такою, що відповідає умовам кредитного договору та додаткових угод до нього, оскільки розрахована виключно за періоди дії погоджених сторонами процентних ставок та з урахуванням фактичної зміни суми кредиту. З урахуванням того, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредитування - 118 днів, а їх подальше нарахування після спливу цього строку є безпідставним, належний розмір заборгованості за кредитним договором складається з 12 948,22 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 15 935,29 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом, тому висновок суду про наявність підстав для стягнення відсотків за користування кредитом з 11.01.2021 року по 30.03.2021 року не ґрунтується на вимогах закону.

Крім того вказує, що так як рішення суду першої інстанції необхідно змінити, шляхом задоволення позовної заяви частково, то витрати по сплаті судового збору за їх подання необхідно стягнути зі сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Наводить орієнтовну вартість послуг адвоката за надання правової допомоги відповідачу, пов`язаної з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, що складає 10 000 грн.

Отже, просить оскаржене рішення змінити в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів, зменшивши розмір процентів з 28 887,21 грн до 15 935,29 грн, відповідно, загальний розмір стягнення зменшити з 41 835,43 грн до 28 883,51 грн (з яких 12 948,22 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 15 935,29 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом). Провести новий розподіл судових витрат.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» подала відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредитну лінію на суму 7 000,00 грн строком на 10 днів. Крім того, укладено ряд додаткових угод відповідно до яких сума тіла кредиту збільшилась до 13 500,00 грн та строк кредитування збільшився до 118 днів. Відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту у встановлений кредитним договором строк не виконав. Відтак, позивач вправі вимагати від відповідача повернення отриманих за кредитним договором коштів, а також процентів за неправомірне користування такими коштами, що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України. Первинний кредитор та відповідач уклали кредитний договір шляхом використання електронного підпису. З моменту накладення електронного підпису та підтвердження акцепту пропозиції (оферти) між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання. При цьому сторони погодили всі істотні умови кредитного договору, зокрема: суму кредиту, строки його повернення, порядок нарахування та сплати процентів, права та обов`язки сторін, а також відповідальність за порушення умов договору. Вбачається, що сторони погодили два різні механізми нарахування процентів залежно від строку користування кредитом дисконтною та базовою ставками.

Тобто, виходячи з умов Кредитного договору, нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами, встановленого кредитним договором, строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення відповідачем строків повернення кредиту, які підлягають стягненню в повному обсязі.

Підписавши кредитний договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами. При укладенні кредитного договору волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, та такий правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів відповідачем. Виходячи з наведених матеріалів справи та правової позиції Верховного Суду, заборгованість відповідача перед позивачем складається з суми основного боргу (тіла кредиту) та процентів за користування кредитом, які, відповідно до договору та цивільного законодавства, поділяються на два окремі види. Перший вид - це проценти за правомірне користування кредитом, нараховані в межах строку дії кредитного договору, розмір яких визначено договором або законом, а порядок їх сплати врегульовано частиною першою статті 1048 ЦК України. Другий вид - це проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, що виникають у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, і підлягають стягненню на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Дослідивши апеляційну скаргу представника відповідача, а саме частину щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, надані заявником докази, застосовуючи критерії розумності розміру відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі, та виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, необхідно врахувати те, що написання відзиву на позовну заяву не вимагала додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин чи виконання значного обсягу юридичної і технічної роботи.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин позивач вважає, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Просить рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2026 року залишити без змін.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 x 30 = 99 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Виходячи із засад диспозитивності, апеляційний суд не перевіряє рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ТзОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Відповідач оскаржує рішення суду тільки в частині стягнення заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, яке і підлягає перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 14.09.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №113395068.

За цим договором товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 7 000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього договору (п. 1.1.).

Згідно п. 1.2. кредит надається (договір укладається) строком на 10 (десять) днів від дати отримання кредиту позичальником.

Відповідно до п. 1.3. на період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,50 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

У випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення) (п. 1.4.).

Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом вказаного в п. 1.2. договору, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього договору (п. 1.5.).

Згідно п. 1.6. договору позичальник зобов`язаний повернути товариству кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3. цього договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2. цього договору.

Відповідно до п. 1.7. договору, розрахунок сукупної вартості кредиту за дисконтною процентною ставкою та термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. цього договору, зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору та долучений позивачем до позовної заяви.

У п. 4.3. договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2. цього договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 4.4. договору, з урахуванням положень п. 1.3., п. 1.4. та п. 1.5. цього договору, позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 549,00 (п`ятсот сорок дев`ять) відсотків річних за дисконтною ставкою або 622,20 (шістсот двадцять дві цілих дві десятих) відсотків річних за базовою ставкою.

Згідно заявки на отримання грошових коштів в кредит від 14.09.2020 сума кредиту –7 000 грн, строк кредиту – 10 днів, номер карти – 5168-75XX-XXXX-1000.

До матеріалів позовної заяви позивачем долучено паспорт споживчого кредиту, яким ОСОБА_1 підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов кредитування.

Також до позовної заяви долучено правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», які є пропозицією укласти електронний договір в розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, до договору №113395068 від 14.09.2020, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позичальником 14.09.2020, 23.09.2020, 01.10.2020, 07.10.2020, 09.10.2020, 12.10.2020, 14.10.2020 та 21.10.2020 укладалися додаткові угоди, за умовами яких сторони домовились збільшити суму кредиту на 850 грн, 1 900 грн, 650 грн, 400 грн, 450 грн, 1 000 грн, 750 грн та 450 грн відповідно.

Також у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору №113395068 від 14.09.2020 та на підставі звернення позичальника, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позичальником 23.09.2020, 22.10.2020, 11.11.2020 та 11.12.2020 укладалися додаткові угоди до договору №113395068 від 14.09.2020, за умовами яких сторони дійшли згоди продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 113395068 від 14.09.2020 на наступну кількість днів: 29 днів, 29 днів, 20 днів та 30 днів відповідно.

Окрім того, у п. 3. цих додаткових угод сторони визначили, що позичальник сплачує за користування кредитом відсотки від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою, а саме: починаючи з 24.09.2020 в розмірі 1,54 відсотків в день; з 23.10.2020 в розмірі 1,23 відсотків в день; з 21.11.2020 в розмірі 0,77 відсотків в день та починаючи з 11.12.2020 в розмірі 0,77 відсотків в день згідно цих додаткових угод.

Відповідно до платіжних доручень від 14.09.2020, 23.09.2020, 01.10.2020, 07.10.2020, 09.10.2020, 12.10.2020, 14.10.2020 та 21.10.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переказало кошти ОСОБА_1 згідно договору №113395068 від 14.09.2020 на його картку № НОМЕР_1 в сумі 7 000 грн, 850 грн, 1 900 грн, 650 грн, 400 грн, 450 грн, 1 000 грн, 750 грн та 450 грн відповідно.

Згідно довідок № 113395068/15082025/Э від 15.08.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» повідомило, що на виконання кредитного договору № 113395068 від 14.09.2020, кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції на рахунок/платіжну карту отримувача: 5168-75XX-XXXX-1000, термін дії: 10.2021; суми платіжних операцій: 7 000 грн, 850 грн, 1 900 грн, 650 грн, 400 грн, 450 грн, 1 000 грн, 750 грн та 450 грн, дати ініціювання платіжної інструкції та дати завершення платіжної операції (проведення платіжних операцій надавачем платіжних послуг): 14.09.2020, 23.09.2020, 01.10.2020, 07.10.2020, 09.10.2020, 12.10.2020, 14.10.2020 та 21.10.2020.

На виконання ухвали суду від 09.03.2026 АТ КБ «ПриватБанк» листом №20.1.0.0.0/7-260325/64375 БТ від 30.03.2026 повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № 5168755419821000. Також згідно виписки на платіжну карту № НОМЕР_2 здійснено зарахування наступних переказів коштів: 14.09.2020 850,00 грн, 23.09.2020 1 900,00 грн, 14.09.2020 7 000,00 грн, 01.10.2020 650,00 грн, 07.10.2020 400,00 грн, 01.10.2020 450,00 грн, 12.10.2020 1 000,00 грн, 14.10.2020 750,00 грн, 21.10.2020 450 грн.

Відповідно до укладених додаткових угод позивачем до позовної заяви долучено графіки розрахунків, які є Додатком № 1 до договору № 113395068 від 14.09.2020.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 113395068 від 14.09.2020 загальна сума до сплати 32 590,12 грн, з яких: 12 948,22 грн – заборгованість за тілом кредиту, 19 642,17 грн - заборгованість за процентами. Позичальником здійснено оплати з загальній сумі 13 505,00 грн. Проценти нараховано щоденно з 14.09.2020 по 16.02.2021, з урахуванням сплачених сум тіла кредиту.

ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 28.11.2018 уклали договір факторингу № 28/1118-01 згідно умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 8.2 договору строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 28.11.2019, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Додатковою угодою №19 від 28.11.2019 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що строк дії договору закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Додатковою угодою №26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено договір в новій редакції та визначено, що строк дії договору закінчується 31.12.2021, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Додатковою угодою №27 від 31.12.2021 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що строк дії договору закінчується 31.12.2022, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Додатковою угодою №31 від 31.12.2022 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що строк дії договору закінчується 31.12.2023, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Додатковою угодою №32 від 31.12.2023 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що строк дії договору закінчується 31.12.2024, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Відповідно до Протоколу узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги № 121 від 16.02.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підтверджують погоджену дату відступлення (передачі) прав вимоги, визначених в Реєстрі – 16.02.2021. З урахуванням п. 4.1 договору, вони перейшли від клієнта до фактора у вказану дату, будь-яких зауважень немає.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 121 від 16.02.2021 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 32 590,39 грн, з яких 12 948,22 грн – заборгованість за тілом кредиту, 19 642,17 грн - заборгованість за процентами.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №113395068 від 14.09.2020 загальна сума до сплати 41 835,43 грн, з яких: 12 948,22 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28 887,21 грн - заборгованість за процентами. Проценти нараховано з 16.02.2021 по 30.03.2021 в сумі 220,12 грн в день.

ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» 05.08.2020 уклали договір факторингу № 05/0820-01 згідно умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до боржників.

Відповідно до цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Додатковою угодою №2 від 03.08.2021 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 визначено, що строк дії договору закінчується 31.12.2022 включно.

Додатковою угодою №3 від 30.12.2022 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 визначено, що строк дії договору закінчується 30.12.2024 включно.

Згідно витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 за договором факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 113395068 від 14.09.2020 на загальну суму 41 835,43 грн, з яких: 12 948,22 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28 887,21 грн - заборгованість за процентами.

ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» 11.07.2025 уклали договір факторингу № 11/07/25/Е згідно умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 113395068 від 14.09.2020.

Відповідно до цього договору фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно витягу з реєстру боржників від 14.07.2025 до вказаного договору факторингу від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 41 835,43 грн, з яких: 12 948,22 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28 887,21 грн - заборгованість за процентами.

Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 11/07/25/Е від 14.07.2025 визначено, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників після чого з урахуванням п. 1.2 договору факторингу № 11/07/25/Е від 14.07.2025 від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Суд першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши такі на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача, до якого перейшло право вимоги до відповідача, заборгованості за укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договором № 113395068 від 14.09.2020 у розмірі 41 835,43 грн, з яких: 12 948,22 грн – заборгованість за основною сумою боргу; 28 887,21 грн – заборгованість за процентами.

Перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до такого висновку.

У частині другій статті 129 Конституції України регламентовано, що основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Вказане положення кореспондується з нормами частини другої статті 12 ЦПК України, відповідно до якої учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (частина перша статті 8 ЦПК України).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Крім того, у пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

В апеляційній скарзі представник відповідача вказує, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі та її розгляд судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає такі доводи сторони відповідача необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції здійснив запит до Єдиного державного демографічного реєстру. Відповідно до відповіді № 2401467 від 02.03.2026 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 111).

10 березня 2026 року на вищевказану адресу реєстрації відповідача судом першої інстанції було направлено копію ухвали про відкриття провадження (а.с. 121), однак конверт з поштовим відправленням повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 124-125).

Крім того, 25 березня 2026 року судом першої інстанції на офіційному веб сайті суду було оприлюднено повідомлення, що у провадженні суду знаходиться цивільна справа №348/487/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться судом відповідно до статті 128 ЦПК України: суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи вищенаведені положення, колегія суддів вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Встановлено, що між сторонами виник спір з приводу неповернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.1 1 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд встановив, що 14.09.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №113395068. Крім того, до договору №113395068 від 14.09.2020, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позичальником 14.09.2020, 23.09.2020, 01.10.2020, 07.10.2020, 09.10.2020, 12.10.2020, 14.10.2020 та 21.10.2020 укладалися додаткові угоди, за умовами яких сторони домовились збільшити суму кредиту на 850 грн, 1 900 грн, 650 грн, 400 грн, 450 грн, 1 000 грн, 750 грн та 450 грн відповідно.

Також у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору №113395068 від 14.09.2020 та на підставі звернення позичальника, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позичальником 23.09.2020, 22.10.2020, 11.11.2020 та 11.12.2020 укладалися додаткові угоди до договору №113395068 від 14.09.2020, за умовами яких сторони дійшли згоди продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 113395068 від 14.09.2020 на наступну кількість днів: 29 днів, 29 днів, 20 днів та 30 днів відповідно.

Отже, судом першої інстанції встановлено та відповідачем не заперечується, що між сторонами 14.09.2020 року було укладено кредитний договір №113395068 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. ОСОБА_1 визнає наявність заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту на суму 12 948,22 грн.

Заперечуючи проти стягнення заборгованості за процентами, зазначив, що суд не в повній мірі з`ясував обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку процентів за користування кредитом, просить зменшити розмір процентів з 28 887,21 грн до 15 935,29 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в оскарженій частині щодо правомірності нарахованих відсотків, апеляційний суд виходить з такого.

В апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що нарахування процентів відбулось поза межами строку кредиту.

Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Пунктом 1.2 договору, укладеного між сторонами, визначено, що кредит надається (Договір укладається) строком на 10 (десять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником.

Відповідно до п. 1.3 договору, на період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,50 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом.

Відповідно до п. 1.4 договору, у випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).

Відповідно до п. 1.5 договору, базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору.

Відповідно до п. 1.6 договору, позичальник зобов`язаний повернути Товариству Кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3. цього Договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2. цього Договору.

Відповідно до п. 1.7 договору, розрахунок сукупної вартості Кредиту за Дисконтною процентною ставкою та Термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. цього Договору, зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору).

Пунктом 4.2. передбачено, що строк дії цього Договору, вказаний в п. 1.2. Договору, продовжується на весь період, протягом якого Сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки за цим Договором, та визначається як період від дати отримання Позичальником Кредиту до фактичної дати повернення Кредиту, процентів за Дисконтною та/або Базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов Договору (пені) та інших нарахувань передбачених Договором.

Згідно з п.4.3. сторони погодилися, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Пункт 4.4. встановив, що з урахуванням положень п. 1.3., п. 1.4. та п. 1.5. цього Договору, Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку 549,00 відсотків річних за Дисконтною ставкою або 622,20 (шістсот двадцять дві цілих дві десятих) відсотків річних за Базовою ставкою.

Надалі між сторонами було укладено ряд додаткових угод від 14.09.2020, 23.09.2020, 01.10.2020, 07.10.2020, 09.10.2020, 12.10.2020, 14.10.2020 та 21.10.2020, 22.10.2020, 11.11.2020 та 11.12.2020 , у яких сторони обумовили продовження строку кредитування, а також збільшили розмір кредиту.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У зобов`язальних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання.

Первісний кредитор та позичальник встановили строк кредитування за кредитним договором 10 днів (згідно п. 1.2 Договору).

Аналізуючи матеріали справи, вбачається, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позичальником 14.09.2020, 23.09.2020, 01.10.2020, 07.10.2020, 09.10.2020, 12.10.2020, 14.10.2020 та 21.10.2020 укладалися додаткові угоди, які є невід`ємною частиною кредитного договору, за їх умовами сторони домовились збільшити суму кредиту на 850 грн, 1 900 грн, 650 грн, 400 грн, 450 грн, 1 000 грн, 750 грн та 450 грн відповідно.

Також у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору №113395068 від 14.09.2020 та на підставі звернення позичальника, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позичальником 23.09.2020, 22.10.2020, 11.11.2020 та 11.12.2020 укладалися додаткові угоди до договору №113395068 від 14.09.2020, за умовами яких сторони дійшли згоди продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 113395068 від 14.09.2020 на наступну кількість днів: 29 днів, 29 днів, 20 днів та 30 днів відповідно.

Окрім того, у п. 3. цих додаткових угод сторони визначили, що позичальник сплачує за користування кредитом відсотки від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою, а саме: починаючи з 24.09.2020 в розмірі 1,54 відсотків в день; з 23.10.2020 в розмірі 1,23 відсотків в день; з 21.11.2020 в розмірі 0,77 відсотків в день та починаючи з 11.12.2020 в розмірі 0,77 відсотків в день згідно цих додаткових угод.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що 10.01.2021 року є останнім днем строку кредитування.

Досліджуючи розрахунок заборгованості наданий позивачем, вбачається, що загальний розмір боргу з урахуванням тіла кредиту, яке було збільшене на підставі додаткових угод, а також з урахуванням грошових коштів сплачених відповідачем в рахунок погашення тіла кредиту та нарахованих відсотків складає 41 835,43 грн грн. У подальшому, відповідач не здійснював погашення існуючої заборгованості, натомість первісний кредитор, а також ТОВ «Таліон Плюс» продовжували нараховувати проценти за кредитним договором до 30.03.2021 року.

Згідно п. 4.3 сторони погодилися, що проценти нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2 цього договору, є процентами у розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексі України.

Враховуючи, що строк надання кредиту сплинув 10.01.2021 року, подальше нарахування відсотків є мірою відповідальності за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, натомість таких вимог ні первісним, ні новим кредитором не було заявлено.

Отже, новий кредитор просить стягнути з ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №113395068 проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку.

Доказів щодо продовження строку кредитування за взаємною згодою сторін на строк понад 10.01.2021 матеріали справи не містять.

Після спливу строку кредитування право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється. У цей період можуть застосовуватися наслідки прострочення грошового зобов`язання, передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

За період після спливу строку кредитування кредитор повинен заявити самостійну вимогу про стягнення сум, передбачених п. 4.3. кредитного договору. (а.с 34)

Суд першої інстанції помилково не звернув увагу на вказані обставини та провів неправильний розрахунок розміру заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, перевіряючи розрахунок заборгованості в частині відсотків, приходить до висновку, що їх нарахування не могло здійснюватись поза межами строку, погодженого сторонами, тобто останнім днем нарахування відсотків за користування кредитними коштами є 10 січня 2021 року.

З урахуванням погоджених сторонами умов договору та додаткових угод, якими окрім строку кредитування у відповідний період застосовувалась інша відсоткова ставка за користування кредитними коштами: починаючи з 24.09.2020 в розмірі 1,54 відсотків в день; з 23.10.2020 в розмірі 1,23 відсотків в день; з 21.11.2020 в розмірі 0,77 відсотків в день та починаючи з 11.12.2020 в розмірі 0,77 відсотків в день.

За період правомірного користування кредитними коштами з 14.09.2020 р. по 10.01.2021 р. (118 днів), згідно з наявними в матеріалах справи оригіналами додаткових угод та графіків, розмір процентів за кожен період становить такий розмір.

З 14.09.2020 р. по 23.09.2020 р. (10 днів)- тіло кредиту: 7 850,00 грн (початкова сума 7 000,00 грн, збільшена на 850,00 грн згідно з Додатковою угодою № 1 від 14.09.2020 р). Відповідно до підписаного сторонами Графіка розрахунків (Додаток № 1 від 14.09.2020 р.), за цей період нараховано суму відсотків — 1 177,50 грн.

Період з 24.09 по 06.10 (13 днів) – тіло кредиту 9 750,00 грн*1,54%*13 днів = 1 951,95 грн.

З 07.10 по 08.10 (2 дні) – тіло кредиту 10 150,00 грн* 1,54% * 2 дні = 312,62 грн.

З 09.10 по 11.10 (3 дні) – тіло кредиту 10 600,00 грн*1,54% *3 дні= 489,72 грн.

З 12.10 по 22.10 (11 днів) – тіло кредиту 11 600,00 грн * 1,54% * 11 днів = 1 965,04 .

Період з 23.10.2020 р. по 20.11.2020 р. (28 днів): тіло кредиту -13 450,00 грн (сума, фіксована після укладання Додаткової угоди від 22.10.2020 р), процентна ставка була знижена до 1,23% на день (згідно з Додатковою угодою від 22.10.2020 р.), а згодом до 0,77% на день за угодою від 11.11.2020 р.Згідно з підписаним сторонами фінальним Графіком розрахунків (Додаток № 1 до Додаткової угоди від 22.10.2020 р. та наступних коригувань балансу) становить 5 057,36 грн.

Період з 21.11.2020 р. по 10.01.2021 р.: тіло кредиту: 12 948,22 грн (залишок основного боргу, у результаті часткового погашення, та який визнається відповідачем).Процентна ставка становила 0,77% на день (згідно з Додатковими угодами від 11.11.2020 р. та від 11.12.2020 р.). Таким чином, сума нарахованих відсотків становила - 4 985,05 грн.

Отже, загальна сума нарахованих відсотків по кредиту з урахуванням усіх Додаткових угод становить 15 935,24 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та перевіривши надані сторонами розрахунки, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржене рішення підлягає зміні з огляду на таке.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» у повному обсязі та стягуючи заборгованість за процентами у розмірі 28 887,21 грн, не дослідив належним чином наявні у справі документи. Зокрема, поза увагою залишився той факт, що сторонами укладався ряд додаткових угод (від 14.09.2020, 23.09.2020, 07.10.2020, 09.10.2020, 12.10.2020, 22.10.2020, 11.11.2020 та 11.12.2020 років), якими послідовно змінювався кредитний ліміт та встановлювалися різні відсоткові ставки за пролонгацію кредиту. Згідно з підписаними Додатковим угодами загальний розмір нарахованих відсотків становить 15 935,24 грн. При цьому, як встановлено з матеріалів справи, боржником було здійснено часткове погашення відсотків на суму 13 505,00 грн.

Враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції, визначені ст. 367 ЦПК України, колегія суддів зазначає, що апелянт просить змінити рішення суду першої інстанції та зменшити розмір процентів до 15 935,24 грн. Вказана сума є арифметично обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями додаткових угод та графіків і збігається з реальним балансом правомірно нарахованих зобов`язань.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 28 887,21 грн процентів є безпідставними.

Оскільки рішення суду оскаржується апелянтом лише частково — у частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом та розподілу судових витрат, в іншій частині (щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12 948,22 грн) законність і обґрунтованість рішення місцевого суду колегією суддів не перевіряється

З урахуванням вищевикладеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, в результаті чого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» підлягає стягненню заборгованість за відсотками кредитним договором №113395068 від 14.09.2020 у розмірі 15 935,24 грн та заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12 948,22 грн, а всього 28 883,46 грн.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Суд першої інстанції, розглядаючи позов ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку в частині розміру заборгованості за відсотками.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.

Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За правилами ч. ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, пропорційно до задоволених позовних вимог (69,04%) із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1838,12 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви. Крім того, пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (100%) з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1236,40 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, застосувавши зустрічне зарахування, колегія суддів вважає за доцільне стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 601,72 грн

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у суді першої інстанції позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. За наслідками розгляду позову Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області ухвалив рішення, яким вказані витрати зменшив та стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача суму у розмірі 3 000,00грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду в оскарженій частині підлягає зміні, а розмір задоволених позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» зменшується до 28 883,51 грн (що становить 69,04% від первісно заявлених вимог), таким чином, з розрахунку пропорційності витрат на правничу допомогу від заявленої позивачем суми становить 4 832,80 грн (7000,00 * 69,04%).

Водночас, позивач ТОВ «ФК «Ейс» рішення суду першої інстанції в частині зменшення та розподілу судових витрат в апеляційному порядку не оскаржував.

У постанові Верховного Суду у справі №183/7850/22 від 31 січня 2024 року вказано: «Касаційний суд вже звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22)) Аналогічний висновок зазначений і постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24, пункт 83).

Оскільки апеляційну скаргу подано виключно відповідачем ОСОБА_1 , застосування судом апеляційної інстанції загального правила пропорційності розподілу судових витрат призвело б до збільшення суми витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, що прямо погіршило б становище відповідача порівняно з результатами, отриманими у суді першої інстанції, що є процесуально недопустимим.

З огляду на викладене, враховуючи принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), колегія суддів не здійснює перерозподіл витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Зубченко Ірини Іванівни задовольнити.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2026 року змінити в частині стягнення суми заборгованості за відсотками та суми судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956) заборгованість по відсотках за кредитним договором № 113395068 від 14.09.2020 у розмірі 15 935 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) грн 24 коп та 601 (шістсот одна) грн 72 коп.

У решті рішення залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 серпня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

Л.В.Василишин

І.О.Максюта