Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №213/825/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1739/26 Справа № 213/825/26 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:

секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,

представника потерпілого адвоката Морозова Є.Є.,

захисника особи, стосовно якої

вирішується питання про притягнення

до адміністративної відповідальності адвоката Шрамко Є.В.,

апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,

визнано винним за ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.; стягнуто судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп. на користь держави,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2026 року встановлено, що 16.02.2026 року о 08:00 год. за адресою: м. Кривий ріг, вул. Академіка Меца та вул. Кармелюка, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Skoda Fabian д.н.з. НОМЕР_1 на нерегульованому перехресті рівнозначних доріг не надав дорогу транспортному засобу Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався з правого боку, та скоїв зіткнення. Внаслідок данної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим спричинено матеріальні збитки, чим порушив п.16.12 ПДР, п.2.3.б. ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Нагрудні відеореєстратори 475255, 474727.

Доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з постановою судді 1-ї інстанції Падковський М.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2026 року у справі №213/825/26 (провадження №3/213/409/26) про його притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно нього за ст.124 КУпАП просить закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що поліція та суд першої інстанції дійшли помилкового висновку, що вказане перехрестя є рівнозначним, а тому він мав би керуватися п. 16.12 ПДР («правило правої руки»).

Звертає увагу, що суд першої інстанції офіційно встановив та зазначив, що згідно з чинною Схемою дислокації (розміщення) дорожніх знаків та засобів регулювання дорожнього руху, отриманою судом на запит від виконкому Інгулецької районної у місті ради станом на 16.02.2026 р., на вказаному перехресті передбачено наявність дорожніх знаків 2.3 «Головна дорога» та 2.1 «Дати дорогу». Відповідно до цієї офіційної схеми організації дорожнього руху, вулиця Кармелюка, по якій рухався апелянт, є головною дорогою.

Проте, суддя дійшов абсолютно протиправного та абсурдного висновку, оскільки фізично на місцевості ці знаки на момент ДТП були відсутні (внаслідок недбалості чи бездіяльності балансоутримувача дороги), а тому вважає, що юридичний статус доріг анулюється, перехрестя автоматично стає рівнозначним, а винним є водій, який рухався по дорозі, яка за затвердженою схемою є головною.

Окремо звертає увагу, що відповідно до принципу правової визначеності та легітимних очікувань учасника дорожнього руху, водій не може і не зобов`язаний передбачати, що дорожні служби або треті особи вкрали, пошкодили чи вчасно не встановили дублюючий знак на конкретному проміжному перехресті. Юридичний статус дороги визначається затвердженою Схемою дислокації, а не фактом халатності комунальників.

З огляду на те, що Інгулецьким судом офіційно встановлено статус вулиці Кармелюка як Головної дороги згідно зі Схемою дислокації, вважає, що він мав повне право розраховувати на свій беззаперечний пріоритет у русі, а покладенням на нього вини за халатність дорожніх служб є правовим свавіллям.

Звертає увагу, що в тексті постанови немає жодної згадки про розгляд його клопотання від 13.05.2026р., відсутній будь-який аналіз доводів, викладених у письмовій промові, та не наведено жодного мотиву їх відхилення. Суд повністю обмежився лише подіями засідання від 14.04.2026р., проігнорувавши той факт, що після квітня в матеріалах справи з`явилися нові важливі документи. Вважає, що таким чином його безпідставно позбавили права на захист на фінальній стадії розгляду справи.

Вважає, що суддя безпідставно переклав на нього тягар доказування, зазначивши, що він «не надав суду доказів» керування діючим знаком безпосередньо перед перехрестям. Це прямо порушує ст. 62 Конституції України, оскільки обов`язок доведення вини повністю лежить на органі обвинувачення (поліції), а всі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитись виключно на користь особи.

В додаткових письмових поясненнях ОСОБА_1 окремо звернув увагу на те, що суд встановивши юридичний статус дороги як «головна дорога» та правомірності його дій, протиправно дійшов висновку, що через фізичну відсутність знаку 2.3 безпосередньо перед перехрестям (унаслідок недбалості комунальних служб), перехрестя автоматично стало рівнозначним. Наголошує, що на початку його маршруту було встановлено знак 2.3 «Головна дорога».

Зауважує щодо імперативного обов`язку врахування правових висновків Верховного Суду, наведених в постановах в справі №686/14116/19 від 19.04.2023 р.; в справі №753/7290/17 від 21.03.2018 р.; в справі №204/8141/14-к та №316/2320/16-к.

Наголошує на порушенні судом принципу гласності та внесення неправдивих відомостей (ст. 249 КУпАП). Зазначає, що суддею у вступній частині оскарженої постанови зазначено, що 13.05.2026 р. судове засідання відбулося за його безпосередньої участі. Такі відомості є неправдивими, оскільки жодного відкритого судового засідання в той день суддею не проводилось, а справу було розглянуто таємно в кабінеті судді, що є грубим порушенням принципу гласності процесу та позбавило громадськість права на публічний контроль.

Зазначає про грубе порушення права на захист та ігнорування документів, чим порушено вимоги ст.ст. 268, 280 КУпАП. Наголошує, що суддя не ніяк не відобразив та не надав оцінку в оскарженій постанові про подані ним клопотання про розгляд справи за його відсутності, до якої було додано письмову промову у судових дебатах з аналізом нових доказів (відповіді ДПП від 20.04.2026 р.). Вважає, що такими діями суд допустив невмотивованість оскарженого рішення. Вважає, що суд переклав тягар доказування саме на нього.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні при апеляційному розгляді захисник Шрамко Є.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала його апеляційну скаргу в повному обсязі, просила її задовольнити з підстав, наведених в ній. Не заперечувала проти розгляду справи за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 .

Представник потерпілого ОСОБА_2 адвокат Морозов Є.Є. в судовому засіданні при апеляційному розгляді заперечував, проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , просили його апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін, як законне та обґрунтоване.

Висновки суду:

Заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю наступне:

Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України (ст.2 КУпАП).

За приписами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Оскарженою постановою судді суду 1-ї інстанції ОСОБА_1 визнано винним в тому, що 16.02.2026 року о 08:00 год. за адресою: м. Кривий ріг, вул. Академіка Меца та вул. Кармелюка, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Skoda Fabian д.н.з. НОМЕР_1 на нерегульованому перехресті рівнозначних доріг не надав дорогу транспортному засобу Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався з правого боку, та скоїв зіткнення. Внаслідок данної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим спричинено матеріальні збитки, чим порушив п.16.12 ПДР, п.2.3.б. ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Диспозицією ст.124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи і це не оспорюється сторонами, зіткнення автомобілів відбулось на перехресті вул. Академіка Меца та вул. Кармелюка м. Кривого Рогу, під час руху по вул. Кармелюка ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом Skoda Fabian д.н.з. НОМЕР_1 , та руху автомобіля Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 по вул. Академіка Меца. При цьому автомобіль під керуванням ОСОБА_2 виїжджав на перехрестя з правої сторони стосовно напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .

Відповідно до схеми місця ДТП будь-які дорожні знакі по напрямку руху як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 перед зазначеним перехрестям відсутні. Також відсутен і світлофор. Наявність вказаних обставини на момент виникнення ДТП не заперечується і ОСОБА_1 а також підтверджується відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції (№ 475255, 474727), яким не зафіксовано жодного дорожнього знака 2.3 «Головна дорога» на підходах до перехрестя; поданим ОСОБА_1 диском із відео розташуванням дорожніх знаків, який, однак, не спростовує їх відсутності на момент ДТП.

Крім того, згідно з відповіддю Департаменту патрульної поліції в місті Кривий Ріг, на перехресті вулиць Кармелюка та Академіка Меца під час перевірки (20.04.2026) були відсутні будь-які засоби регулювання дорожнього руху, а саме: дорожні знаки 2.1 «Дати дорогу», 2.3 «Головна дорога», а також світлофори.

Зазначене свідчить що відповідно до приписів Розділу 16 ПДР, який встановлює правила проїзду перехресть, вказане перехрестя є нерегульованим.

Крім того, оскільки перед вказаним перехрестям на момент ДТП були відсутні знаки пріоритетності руху (знаки 1.22, 1.23.1-1.23.4 і 2.3.), то з огляду на приписи п.1.10 це було перехрестя рівнозначних доріг.

Відповідно до п. 16.12. на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух.

Тобто, в дорожній обстановці, що склалась, водій ОСОБА_1 повинен був надати дорогу транспортному засобу Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався на перехрестя з правого боку.

Таким чином, суддя суду 1-ї інстанції надав належну оцінку встановленим фактичним обставинам та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що в наслідок порушення п. 16.12 водієм ОСОБА_1 виникла ДТП, в якій було пошкоджено транспортні засоби. Такі дії ОСОБА_1 також не відповідали і п.2.3б ПДР, згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.

Твердження апелянта про те, що оскільки при русі по вул. Кармелюка у м. Кривому Розі він бачив знак Головна дорога, а в послідуючому не було знаку Кінець головної дороги, то правомірно вважав, що і на перехресті з вул. Академіка Меца він також рухається по головній дорозі і має пріоритет при переїзді перехрестя, апеляційний суд не вважає слушним з огляду на таке.

Відповідно до п.2.3 Розділу 23 ПДР знак “Головна дорога” зазначає, що водієві на смузі руху якого встановлено такий знак надається право першочергового проїзду нерегульованих перехресть.

Відповідно до п. 2.6 Розділу 33 ПДР, знаки 2.1-2.3, 2.5 і 2.6 встановлюються безпосередньо перед перехрестям або вузькою ділянкою дороги, крім того, знак 2.3 «Головна дорога» – на початку головної дороги. Тобто якщо знаки 2.3 «Головна дорога» були встановлені на попередніх перехрестях, їхня дія не могла поширюватися на перехрестя вулиць Кармелюка та Академіка Меца, оскільки кожне наступне перехрестя припиняє дію попереднього знаку «Головна дорога», якщо інше не передбачено відповідною схемою дислокації та фактичним розташуванням знаків.

Факт того, що згідно чинної схеми дислокації (розміщення) дорожніх знаків та засобів регулювання дорожнього руху на перехресті вулиць Кармелюка та Академіка Меца у м. Кривому Розі станом на 16.02.2026 року, наданою виконавчим комітетом Інгулецької районної у місті ради передбачено наявність дорожніх знаків 2.3 «Головна дорога» та 2.1 «Дати дорогу» на підходах до перехрестя, не звільняло водія ОСОБА_1 від додержання правил переїзду нерегульованого перехрестя рівнозначних доріг у випадку фактичної відсутності вказаних дорожніх знаків на зазначеному перехресті.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що суддя суду 1-ї інстанції надав належну оцінку дослідженим доказам та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Твердження апелянта про те, що суддя суду 1-ї інстанції незаконно зазначив, що справу було розглянуто за його участю, оскільки він не приймав участь в останньому судовому засіданні 13 травня 2026 року, коли було ухвалено оскаржену постанову, а її винесення відбулось без врахування додаткових матеріалів, які надійшли до суду до того часу, апеляційний суд не вважає слушними з огляду на таке.

Відповідно до даних журналу судових засідань, розгляд справи відбувався за участю ОСОБА_1 , який надавав свої пояснення та докази. Про судове засідання 13.05.2026 р. він був повідомлений. Проте, направив суду заяву з проханням провести засідання без його участі, з врахуванням додаткових матеріалів, які надійшли до суду та наданого ним тексту промови у судових дебатах (а.с.70-74). За відсутністю сторін 13.05.2026 р. суддею суду 1-ї інстанції було винесено оскаржену постанову, в якій надано належну оцінку всім доказам, які були надані сторонами та витребувані судом до цього часу.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційні доводи не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З врахуванням викладено, керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин