Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №210/2252/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1870/26 Справа № 210/2252/24 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні уточнену апеляційну скаргу адвоката Соляника І.М., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 02 червня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника про визнання постанови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2024 року такою, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 02 червня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника про визнання постанови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2024 року такою, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування свого рішення суддя зазначив, що не було встановлено та в матеріалах подання не містяться докази наявності обставин, які зумовлюють припинення виконання постанови чи визнання її такою, що не підлягає виконанню.

Доводи апеляційної скарги:

В уточненій апеляційній скарзі захисник Соляник І.М. просить постанову судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 02 червня 2026 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою клопотання захисника Соляника І.М., подане в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Визнати постанову Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2024 року у справі №210/2252/24 в частині застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді 10 діб адміністративного арешту такою, що не підлягає виконанню. Звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту у зв?язку з закінченням строку давності виконання судового рішення в справі №210/2252/24.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що суд першої інстанції фактично підмінив предмет розгляду та звів усю мотивацію лише до аналізу статті 303 КУпАП, яка регулює строк звернення постанови до виконання. Натомість суд взагалі не надав відповіді на питання, чи допускається виконання адміністративного арешту через майже два роки після винесення постанови та чи не суперечить це меті адміністративного стягнення.

Вважає, що суд не врахував правову природу адміністративного арешту, який є найсуворішим видом адміністративного стягнення.

Звертає увагу, що у даному випадку між подіями 2024 року та фактичним наміром виконати адміністративний арешт минуло майже два роки. Наголошує, що фактично адміністративний арешт перетворюється не на захід адміністративної відповідальності, а на безстрокову можливість держави в будь-який момент позбавити особу волі.

Звертає увагу, що саме на державу покладається обов`язок забезпечити належне та своєчасне виконання судового рішення. Особа не може нести негативні наслідки бездіяльності або неналежної організації роботи державних органів.

Зауважує, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що ОСОБА_1 переховувався; змінював місце проживання з метою уникнення виконання постанови; був оголошений у розшук; умисно перешкоджав виконанню рішення суду.

Наголошує, що суд не перевірив причини тривалого невиконання постанови. Зазначає, що суд не встановив: коли саме постанову повернули без виконання; на якій підставі це сталося; які заходи вживалися для її виконання; чи допускає КУпАП повторне направлення постанови на виконання після її повернення.

Звертає увагу, що у своїй постанові суд сам послався на статтю 326 КУпАП, відповідно до якої постанова про адміністративний арешт виконується негайно після її винесення. Разом із тим суд не пояснив, яким чином вимога про негайне виконання узгоджується з можливістю виконання адміністративного арешту через майже два роки.

Наголошує, що у законодавстві існує прогалина, яка підлягає тлумаченню з урахуванням принципу верховенства права.

Зазначає, що КУпАП визначає строк звернення постанови до виконання. Водночас КУпАП не визначає граничного строку фактичного виконання адміністративного арешту після звернення постанови до виконання. Таким чином має місце законодавча прогалина. У такому випадку суд повинен був застосувати принцип верховенства права, правової визначеності та пропорційності втручання держави у права людини.

Вважає, що суд першої інстанції встановив лише факт звернення постанови до виконання у межах тримісячного строку, однак не дослідив питання законності її подальшого виконання після тривалого невиконання. Саме тому висновок про відсутність підстав для задоволення клопотання є передчасним та необґрунтованим.

В уточненій апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до принципу верховенства права давність виконання постанови судді про накладення стягнення у виді адміністративного арешту в адміністративному праві не може тривати довше, ніж давність виконання обвинувального вироку суду у кримінальному праві, у якому особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано: 2 роки – у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі (яким і є арешт згідно п. 8 і 9 ст. 51, 60 КК; п. 7 ч.1 ст. 24, 32 КУпАП); 3 роки – у разі засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості.

Вважає, що строк давності виконання постанови судді про накладення стягнення у виді адміністративного арешту повинен розпочинатися з дня набрання цим судовим рішення законної сили, тобто через 10 днів з дня її винесення і в усякому разі не перевищувати 2-х років.

Позиції сторін в суді :

Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Соляник І.М. повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги захисника, в судове засідання не з`явилися. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надали.

Ураховуючи вищенаведене, вважаю за можливе здійснити розгляд даної справи за відсутності належним чином повідомлених ОСОБА_1 та його захисника Соляника І.М.

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку:

За приписами ст. 1 КУпАП завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством

Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями ч. 1 і ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 246 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається КУпАП та іншими законами України і здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 304 КУпАП, питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Судом встановлено, що постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2024 року у справі №210/2252/24 вирішено об`єднано справи про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за №210/2252/24, провадження №3/210/1195/24 за ст.173 КУпАП, за №210/2255/24, провадження №3/210/1198/24 за ч.1 ст.173-2 КУпАП та справа №210/2254/23, провадження №3/210/1197/23 за ст.185 КУпАП у одне провадження та присвоїти єдиний номер №210/2252/24, провадження №3/210/1195/24.

Цією ж постановою судді визнано винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173, ч.1 ст. 173-2, ст. 185 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді 10 (десяти) діб адміністративного арешту. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень, шістдесят копійок) на користь держави. Визначено, що строк пред?явлення до виконання постанови становить три місяці.

Постанову в частині накладення адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту відносно ОСОБА_1 вирішено звернути до виконання після набрання постановою законної сили.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року апеляційну скаргу сторони захисту залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно ч.4 ст. 299 КУпАП України, постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

З матеріалів справи вбачається, що 20.09.2024 року постанова суду була направлена для виконання (а.с. 100-102).

30 жовтня 2024 року до суду першої інстанції надійшло підтвердження про перебування постанови на виконанні ВП № 2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області (а.с. 103).

Статтею 303 КУпАП встановлена давність виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. Так, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Таким чином, з матеріалів провадженння вбачається, що постанова суду звернена до виконання у визначений законом термін, а тому давність виконання постанови про накладення адміністративного стягнення згідно зі ст. 303 КУпАП не було порушено .

За приписами ст. 302 КУпАП, за наявності обставин, зазначених у пунктах 5, 6 і 9 статті 247 цього Кодексу, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання.

Такими обставинами відповідно до пунктів 5, 6 та 9 ст. 247 КУпАП, є: видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Судом не встановлено та в матеріалах подання не містяться доказів наявності обставин, які можуть бути підставою припинення виконання постанови чи визнання її такою, що не підлягає виконанню.

Згідно з статті 298 КУпАП, встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Відповідно до ст. 326 КУпАП постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту та арешту з утриманням на гауптвахті виконується негайно після її винесення.

За змістом статті 327 КУпАП, осіб, підданих адміністративному арешту, тримають під вартою в місцях, що їх визначають органи Національної поліції.

Стадія виконання постанови про накладення адміністративного стягнення включає в себе такі етапи: звернення постанови до виконання; безпосереднє виконання постанови; закінчення провадження по виконанню постанови.

Під зверненням постанови до виконання у ст. 303 КУпАП розуміється своєчасне (не більш ніж через три місяці з дня її винесення) направлення постанови до органу, який відповідно до законодавства уповноважений її безпосередньо виконувати, і визнається єдиним юридичним фактом, який має значення для встановлення, чи підлягає вона виконанню, незалежно від того, чи розпочато безпосереднє (реальне) виконання цієї постанови, що дотримано судом 1-ї інстанції.

З огляду на викладене, суддя першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, відмовляючи захиснику у задоволенні його клопотання про визнання постанови суду такою, що не підлягає виконанню. Тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення як така, що не грунтується на законі, а оскаржена постанова судді місцевого суду – залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Соляника І.М., подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 02 червня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника про визнання постанови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2024 року такою, що не підлягає виконанню, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин