Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №188/1564/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2259/26 Справа № 188/1564/26 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К. В. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2026 року та окремої ухвали Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2026 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Окремою ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2026 року, якою було доведено до відома начальника ВП № 4 Синельніківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області для реагування в межах повноважень щодо виявлення судом під час розгляду справи № 188/1564/26 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

14 липня 2026 року ОСОБА_1 на вказані постанову та окрему ухвалу подав апеляційну скаргу, разом з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження.

В обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови від 19 червня 2026 року та окремої ухвали від 19 червня 2026 року (фактично постановлена 03 червня 2026 року відповідно до матеріалів справи) зазначає, що про їх наявність йому стало відомо лише 13 липня 2026 року, коли він особисто звернувся до суду із заявою про видачу копії вказаних рішень та отримав їх у цей же день. Вказав, що в матеріалах справи наявна інформація про направлення цих копій на його адресу, але відсутні докази їх реального направлення через будь-які засоби зв`язку та відсутні докази отримання. Також, зазначив, що його не було повідомлено про процесуальні документи, ухвалені судом першої інстанції, тобто порушено вимоги ст. 268 КУпАП, тому в нього є підстави для відновлення його права на оскарження таких судових рішень, ухвалених за його відсутності та без його ознайомлення з ними.

Вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2026 року та окремої ухвали Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2026 року не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.

Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Безсторонність суду передбачає як його суб`єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так об`єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п.33 рішення у справі "Гурепка проти України").

Свою правову позицію щодо тлумачення поняття поважності причин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження неодноразово висловив у своїй рішенням Верховний Суд. Зокрема у Постанові Першої судової палати ККС ВС від 30 жовтня 2018 року (справа №299/2987/15-к провадження № 51-4594 км18) зазначено наступне.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року).

При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.

Суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 знав про існування справи відносно нього та безпосередньо приймав участь у судових засіданнях.

Так, протокол про адміністративне правопорушення було складено 15.05.2026 року, який разом з долученими матеріалами було направлено до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області 19.05.2026 року.

22 травня 2026 року ухвалено постанову про повернення матеріалів до ВП № 4 Синельніківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області для доопрацювання, а саме для забезпечення участі у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (а.с.17).

03 червня 2026 року судом першої інстанції постановлено окрему ухвалу, якою було доведено до відома начальника ВП № 4 Синельніківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області для реагування в межах повноважень щодо виявлення судом під час розгляду справи № 188/1564/26 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Окрема ухвала постановлена за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який надавав свої пояснення у судовому засіданні (а.с. 20-21).

Відповідно до наявної в матеріалах справи розписки, ОСОБА_1 03 червня 2026 року особисто повідомлений під підпис про з`явлення до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області на10:00 год. 19 червня 2026 року (а.с. 23).

19 червня 2026 року судом першої інстанції ухвалено постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, та накладення адміністративне стягнення у виді штрафу. Постанова ухвалена за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який безпосередньо надав свої пояснення у судовому засіданні (а.с. 24-25).

Відповідно до наявної розписки, ОСОБА_1 07 липня 2026 року отримав копію постанови Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2026 року (а.с. 26).

З огляду на викладене, доводи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 про те, що про існування постанови та окремої ухвали останньому стало відомо лише 13 липня 2026 року та те, що вказані процесуальні документи були постановлені за відсутності ОСОБА_1 та без його ознайомлення з ними, є необгрунтованими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Апеляційний суд приходить до висновку, що апелянтом не вказано поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки ОСОБА_1 знаючи про існування справи відносно нього, маючи можливість своєчасно скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом строк, не скористався наданим йому законом процесуальним правом з невідомих причин.

Нормами КУпАП встановлено, що строк на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення відраховується не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення або дня коли особа дізналась про судове рішення, а з моменту його винесення.

Зважаючи на викладене, враховуючи практику ЄСПЛ, а також те, що КУпАП пов`язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення саме з моментом винесення постанови, доводи заявника з приводу неможливості своєчасного оскарження постанови суду, за відсутності особливих і непереборних обставин, на увагу не заслуговують.

Підсумовуючи вищенаведене, в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути заявнику у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2026 року та окремої ухвали Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2026 року, — відмовити.

Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала, разом з доданими до неї документами.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А.О. Пістун