Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №199/16222/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6516/26 Справа № 199/16222/25 Суддя у 1-й інстанції - ЯКИМЕНКО Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

треті особи, які не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 03 березня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Якименко Л.Г.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У грудні 2025року ОСОБА_1 подала в суд позов проти Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі — АТ КБ «ПриватБанк») про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 19869, вчинений 09 листопада 2017року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у загальному розмірі 103 403,10грн.

Існування таких вимог позивачка обґрунтовувала тим, що нотаріус не мав законних підстав для вчинення виконавчого напису та ним порушено порядок вчинення виконавчого напису, оскільки виконавчий напис вчинено без оригіналів нотаріально посвідченого договору та не дотримано принципу безспірності заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 03 березня 2026року позовзадоволено в повному обсязі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наданий нотаріусу договір з позивачем, на підставі якого було видано оспорюваний виконавчий напис нотаріуса, не посвідчено нотаріально, а отже стягнення заборгованості за ним не могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

15 квітня 2026року АТ КБ «ПриватБанк» подало до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 03 березня 2026року.

В апеляційній скарзі відповідач не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення і відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що позивачем не надано доказів того, що Банком подано недостатній пакет документів або якісь документи не відповідають Постанові КМУ №1172, як і не надано жодних доказів із нотаріальної справи, які б свідчили про порушення процедури вчинення виконавчого напису.

Також на думку скаржника суд не врахував, що позивач у встановленому законом порядку не спростувала належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед Банком за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надала доказів часткового чи повного погашення заборгованості.

Вважав, що подання позову через вісім років після вчинення виконавчого напису та здійснення дій щодо його виконання є таким, що подано зі спливом строків позовної давності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечила проти апеляційної скарги, заявляла, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

16 квітня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра цивільну справу №199/16222/25; та 11 травня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

28 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 04 серпня 2026року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

13 вересня 2011року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ “ПриватБанк” був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в порядку та на умовах, визначених цим договором. Позивачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

09 листопада 2017року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 19869, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у загальному розмірі 103 403,10гривень.

На підставі вказаного виконавчого напису від 09 листопада 2017року, постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 55890720.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

У своїх висновках про задоволення позову суд першої інстанції вирішального значення надав тій обставині, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням законодавства, тому його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом, дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, по яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів державних нотаріальних контор, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999року № 1172 (далі – Перелік).

У пункті 1 Переліку розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з постановою № 662 Перелік документів було доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким передбачалося, що для одержання виконавчого напису на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017року, у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті самі наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.

Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017року, після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021року у справі № 910/10374/17, в постановах Верховного Суду від 12 березня 2020року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 08 серпня 2022року у справі № 752/16820/19 (провадження № 61-20408св21), від 19 жовтня 2022року у справі № 278/2416/21 (провадження № 61-5756св22).

Суд першої інстанції встановив, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 09 листопада2017року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017року у справі № 826/20084/14.

Ураховуючи, що між банком і ОСОБА_1 кредитний договір був укладений у простій письмовій формі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням порядку вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів того, що Банком подано недостатній пакет документів або якісь документи не відповідають Постанові КМУ №1172, як і не надано жодних доказів із нотаріальної справи, які б свідчили про порушення процедури вчинення виконавчого напису є безпідставними, оскільки для вчинення виконавчого напису потрібна наявність оригіналу нотаріально посвідченого договору, який за будь-яких обставин не міг бути наданий, оскільки кредитний договір був укладений у простій письмовій формі.

Та порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Посилання апеляційної скарги на те, що подання позову через вісім років після вчинення виконавчого напису та здійснення дій щодо його виконання є таким, що подано зі спливом строків позовної давності, є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції перевірив чи не пропущено позивачем строку позовної давності, навівши відповідне обґрунтування, яке колегія суддів вважає правильним.

Зокрема, оспорюваний виконавчий напис вчинено від 09 листопада 2017року, тобто позовна даність почала перебіг 10 листопада 2017року і спливала під час дії карантину. Та ОСОБА_1 звернулась із позовом у грудні 2025року, тобто позовна давність позивачем не пропущена, оскільки її перебіг зупинено на строк дії карантину, а у подальшому на строк дії воєнного стану, який діє і по теперішній час.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування, а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 03 березня 2026року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 серпня 2026року.

Судді: