Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №210/7903/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4952/26 Справа № 210/7903/25 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України) Територіальний сервісний центр МВС № 1248,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 21 січня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Вікторович Н.Ю.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025року ОСОБА_1 подав позов в суд проти Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України) Територіальний сервісний центр МВС № 1248 (далі — Сервісний центр), в якому вимагав визнати його право власності на транспортний засіб – автобус марки «ЛАЗ А0731».

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що 20 березня 2014року він придбав транспортний засіб автобус марки «ЛАЗ А0731», 1998року випуску. Придбання відбулося на підстав довідки-рахунку серії ВІА №187850, виданої того ж дня представництвом ТОВ «Янгол3» у Дніпропетровській області. Разом з довідкою-рахунком позивачу було надано облікову картку №36449111 засвідчену печаткою та підписом посадової особи Центру надання послуг пов`язаних з використанням транспортних засобів з обслуговування м.Кривий Ріг та Криворізького району, підпорядкований УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області. Вказана облікова картка містить відомості про зняття з обліку для реєстрації попереднім власником – КП «Зелене господарство» вказаного транспортного засобу. Облікова картка містить печатку та підпис посадової особи представника ТОВ «Янгол3» у Дніпропетровській області з приміткою про здачу транзитних номерів та продаж транспортного засобу ОСОБА_1 за довідкою-рахунком НОМЕР_1 , 20 березня 2014року. Для подальшої перереєстрації позивачу було передано свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на транспортний засіб автобус марки ЛАЗ А0731, 1998року випуску (з відрізним куточком) оформлене на попереднього власника КП «Зелене господарство».

Позивач наголошував що на час укладення правочину та видачі довідки-рахунку 20 березня 2014року, вказаний документ був належною правовою підставою для реєстрації транспортних засобів, проте звернувшись до відповідача із усною заявою про державну реєстрацію вищевказаного транспортного засобу в 2025році, в реєстрації було відмовлено, у зв`язку зі зміною порядку та підстав для реєстрації транспортних засобів.

Тож у зв`язку з наведеними обставинами позивач стверджував про наявність перепон для реалізації свого права власності на транспортний засіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 21 січня 2026року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не доведено суду, що відповідачем у справі не визнається чи оспорюється право власності позивача на вказаний транспортний засіб.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

21 лютого 2026року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 21 січня 2026року.

В апеляційній скарзі висловив вимогу про скасування рішення суду та просив про задоволення позову в повному обсязі.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що позивач, будучи добросовісним набувачем, позбавлений можливості реалізувати своє право власності (володіти, користуватися та розпоряджатися майном) у повному обсязі через неможливість державної реєстрації транспортного засобу в адміністративному порядку.

Вказував, що оскільки адміністративна процедура реєстрації на підставі наявної у позивача довідки-рахунку стала неможливою через зміни в законодавстві, єдиним способом захисту порушеного права є судове визнання права власності.

На думку скаржника, суд не врахував, що зміни в законодавстві (скасування довідки-рахунку у 2015році) не можуть скасовувати чи обмежувати право власності, яке було правомірно набуте позивачем у минулому згідно з нормами, що діяли на той час. Право власності є непорушним згідно зі статтею 321 ЦК України та статтею 41 Конституції України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2026року та від 30 березня 2026року апеляційна скарга була залишена без руху.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

29 квітня 2026року цивільна справа надійшла до Дніпровського апеляційного суду.

У зв`язку з прийнятим рішенням Вищої ради правосуддя від 30 квітня 2026року №807/0/15-26 про звільнення у зв`язку з поданням заяви про відставку судді ОСОБА_3 , на підставі розпорядження керівника апарату суду від 01 травня 2026року та у відповідності до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 05 травня 2026року у справі здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.

Згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач – Никифоряк Л.П., судді: Гапонов А.В., Халаджи О.В.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2026року справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду на 04 серпня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

20 березня 2014року ОСОБА_1 придбав транспортний засіб — автобус марки ЛАЗ А0731, 1998року випуску, VIN-номер НОМЕР_3 , номер шасі – НОМЕР_4 , на підставі довідки-рахунку серії BIA №187850, виданої 20 березня 2014року суб`єктом господарювання представництвом ТОВ «Янгол3» у Дніпропетровській області (реєстр. №ДДАІ 5740). У вказаній довідці-рахунку зазначено, що транспортний засіб продано та видано позивачу.

Згідно облікової картки № НОМЕР_5 , засвідченої печаткою та підписом посадової особи Центру надання послуг пов`язаних з використанням транспортних засобів з обслуговування м. Кривий Ріг та Криворізького району, підпорядкований УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, знято з обліку для реалізації попереднім власником – КП «Зелене господарство» транспортного засобу - автобус марки ЛАЗ А0731, 1998року випуску.

Облікова картка №36449111 містить примітку про здачу транзитних номерів та продаж транспортного засобу ОСОБА_1 за довідкою-рахунком BIA №187850, 20 березня 2014року.

Згідно наявного у позивача свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на транспортний засіб - автобус марки ЛАЗ А0731, 1998 року випуску (з відрізаним куточком) право власності оформлене на попереднього власника КП «Зелене господарство».

Позивач відкрито володів зазначеним рухомим майном, проте не зареєстрував своє право власності у передбачений законом десятиденний строк, встановлений Постановою КМУ №1388.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що між сторонами, на даний час, відсутній будь-який цивільно-правовий спір стосовно права власності на транспортний засіб і стороною позивача не доведено, що відповідач оспорює або не визнає право власності ймовірного власника рухомого майна.

Суд першої інстанції також виснував, що у разі наявності спору щодо проведення державної реєстрації транспортного засобу та у разі незгоди з діями працівників сервісного центру, позивач не позбавлений права звернутись до суду з адміністративним позовом, в порядку адміністративного судочинства.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити так як судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовані обставин, що мають значення для справи і не правильно застосовані норми матеріального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Визначальним для правильного вирішення даної справи є з`ясування питання про те, чи є правові підстави для захисту прав позивача шляхом визнання права власності на транспортний засіб за виниклих обставин у справі.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу /частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України/.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках /абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України/.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону /частина перша та друга статті 5 ЦПК України/.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Водночас, відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно положень статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини третьої статті 34 ЗУ «Про дорожній рух», державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Згідно з пунктами 7,8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998року № 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до пункту 8 цього Порядку, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника, а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Та пункт 8 Порядку №1388 у редакції, чинній на момент придбання позивачем транспортного засобу, передбачав, що документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є, в тому числі засвідчена підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Отже, на час придбання позивачем транспортного засобу 20 березня 2014року, довідка-рахунок входила до переліку документів, які підтверджують право власності та на підставі яких органи МВС здійснювали реєстрацію. Довідка-рахунок є документом, який підтверджує укладення правочину щодо переходу права власності на автомобіль та тягне за собою зміну його власника.

Водночас, 18 листопада 2015року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 941 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ з питань реєстрації транспортних засобів», яка безпосередньо стосується скасування використання довідки-рахунка при купівлі-продажу та оформленні транспортних засобів, у зв`язку з чим з 18 листопада 2015року довідка-рахунок не є документом - підставою для здійснення операцій з транспортним засобом.

У листопаді 2025 року позивач звернувся до Сервісного центру із усною заявою про державну реєстрацію вищевказаного транспортного засобу, однак у реєстрації було відмовлено.

При здійсненні заходів щодо реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, видачі відповідних документів тощо, сервісні центри МВС керуються Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998року №1388.

Сервісні центри МВС проводять лише реєстраційні дії щодо обліку транспортних засобів та не є органами, що визнають право власності, а тому не можуть здійснювати операції на підставі документів, що не передбачені Порядком.

Дійсно, наявна у позивача довідка-рахунок, серії ВІА № 187859, станом на час усного звернення до відповідача, вже не могла бути документом, на підставі якого може бути здійснена державна реєстрація транспортного засобу, а тому позивач позбавлений можливості зареєструвати транспортний засіб або звернутись до відповідних органів, які наділені правом на вчинення реєстраційних дій, відмова останніх буде обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Отже, на час звернення позивача, відмова у реєстрації була правомірною, а тому роз`яснення суду про те, що у разі наявності спору щодо проведення державної реєстрації транспортного засобу та у разі незгоди з діями працівників сервісного центру, позивач не позбавлений права звернутись до суду з адміністративним позовом, в порядку адміністративного судочинства, є помилковим, оскільки не призведе до бажаних наслідків.

Заразом, як вказує позивач, він позбавлений можливості звернутися до попереднього власника з вимогою надати будь-які документи, підтвердження укладання угоди чи звернутися до нього з позовною заявою про визнання права власності, оскільки згідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, попередній власник транспортного засобу КП "Зелене Господарство" було припинено у зв`язку з визнанням його банкрутом.

Тож наразі право позивача на транспортний засіб фактично не визнається державою, що є підставою для пред`явлення ним позову про визнання його права власності, у відповідності до статті 392 ЦК України.

Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_1 20 березня 2014року, у відповідності до діючого на той час порядку, правомірно придбав транспортний засіб, проте вчасно не зареєстрував своє право власності.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що стороною позивача не доведено, що відповідач оспорює або не визнає право власності ймовірного власника рухомого майна, проте не звернув уваги на те, що позивач, будучи добросовісним покупцем транспортного засобу, позбавлений можливості реалізувати своє право власності (володіти, користуватися та розпоряджатися майном) у повному обсязі через неможливість державної реєстрації транспортного засобу в загальному адміністративному порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції не звернув уваги на вказані вимоги закону та обставини справи і помилково дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на транспортний засіб.

Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини справи щодо правомірного набуття права власності позивачем на транспортний засіб, неможливості державної реєстрації транспортного засобу в загальному порядку на даний час та відсутності минулого власника, що позбавляє можливості позивача звернутися до нього з позовною заявою про визнання права власності, в такому випадку слід використати судовий захист прав позивача.

Тож колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для захисту прав позивача шляхом визнання права власності на транспортний засіб.

В контексті обставин цієї справи, такий спосіб захисту прав позивача цілком відповідатиме вимогам закону та буде ефективним засобом поновлення порушених прав ОСОБА_1 .

Отже з мотивів правового захисту прав особи, апеляційний суд вважає, що немає практичної доступної для позивача можливості відновити своє право власності в інший спосіб ніж через визнання права власності на транспортний засіб в судовому порядку.

На викладене вище суд першої інстанції уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Саме з такого розуміння вищезазначених норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав неповну оцінку і не правильно застосував норми матеріального права.

Отже, суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 21 січня 2026року — скасувати та ухвалити нове рішення.

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України) Територіальний сервісний центр МВС №1248 про визнання права власності на транспортний засіб.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб – автобус марки «ЛАЗ А0731», 1998року випуску, VIN-номер – НОМЕР_3 , номер шасі – НОМЕР_4 , який було придбано 20 березня 2014року на підставі довідки-рахунку серії ВІА №187850, виданої представництвом ТОВ «Янгол3» у Дніпропетровській області 20 березня 2014року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 серпня 2026року.

Судді: