Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №201/5033/21 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7219/26 Справа № 201/5033/21 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О.А. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивачі ОСОБА_1 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10»,

відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Перспектива Інвестмент», Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Перспектива», ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляли самостійних вимог щодо предмету спору, Дніпровська міська рада, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба Віталій Миколайович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мошковська Наталя Миколаївна,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 07 квітня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Антонюк О.А.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021року ОСОБА_1 подав в суд позов проти ТОВ «Перспектива Інвестмент», ТОВ «Керуюча компанія «Перспектива», ОСОБА_2 , і з урахуванням уточнень своїх позовних вимог востаннє від 29 липня 2025року, вимагав:

- визнати причини пропуску строку позовної давності поважними та поновити йому пропущений з поважних причин строк позовної давності звернення до суду із цим позовом;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , укладений 15 липня 2016року та посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Вербою В.М. за реєстром № 544, відповідно до якого ТОВ «Перспектива Інвестмент» продало, а ТОВ «Керуюча компанія «Перспектива Інвестмент» купило нежитлове приміщення № 36 (поз. 1, 2) за адресою АДРЕСА_2 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нежитлове приміщення № 36 (поз. 1, 2), загальною площею 78.4 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення № 36 (поз. 1, 2), розташоване по АДРЕСА_2 ;

- скасувати запис про державну реєстрацію наступних приміщень: в підвалі приміщення № 34 поз. 2-7, приміщення № 39 поз. 2-16, поз. XIV-1, XIV-2, на першому поверсі приміщення № 34 поз. І, поз. І-1, І-2, І-3, І-4, І-5, І-6, І-8, І-9, на другому поверсі поз. ІІ-1, ІІ-2, ІІ-3, ІІ-4, ІІ-5, ІІ-6, на третьому поверсі поз. ІІІ-1, ІІІ-2, ІІІ-3, ІІІ-4, ІІІ-5, ІІІ-6, на четвертому поверсі поз. ІV-1, IV-2, IV-3, IV-4, IV-5, IV-6, на п`ятому поверсі поз. V-1, V 2, V-3, V-4, V-5, V-6, на шостому поверсі поз.VI-1, VI-2, VI-3, VI-4, VI-5, VI-6, на сьомому поверсі поз.VII-1, VII-2, VII-3, VII-4, VII-5, VII-6, на восьмому поверсі поз.VIII-1, VIII-2, VIII-3, VIII-4, VIII-5, VIII-6, на дев`ятому поверсі поз. IX-1, IX-2, IX-3, IX-4, IX-5, IX-6, на десятому поверсі поз. X-1, X-2, X-3, X-4, X-5, X-6, на одинадцятому поверсі поз. XI-1, XI 3, XI-4, на дванадцятому поверсі приміщення № 38 поз.1, 2, поз.XII-1, XII-2, XII-3, XII-4, в мезонині поз. XIII-1, XIII-2, XIII-3, XIII-4, всього загальною площею 940.4 кв. м; в підвалі 563/1000 частин приміщення № 39 поз. 1, площею 771.6 кв. м, ганок літ. а, приямок літ.а (1), вхід у підвал літ.а (2), приямок літ.а (3), приямок літ.а (4), ганок літ.а (5), ганок літ.а (6), № 1-3, 6, 7, 10-12 - огорожа, № 8,9-підпірна стінка, І, ІІ-мостіння, а також нежитлового приміщення І-7, загальною площею 7.9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 661/2 від 16 березня 2000року було затверджено акт державної технічної комісії від 24 вересня 1999року про прийняття в експлуатацію житлового комплексу «Бельведер» загальною площею 9301.15м.кв. по АДРЕСА_3 , збудованого ТОВ будівельною фірмою «Перспектива-1». Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 996 від 18 травня 2000року вирішено оформити права власності з видачею свідоцтв фізичним та юридичним особам на квартири, паркувальні місця і нежитлові приміщення на підставі договору про участь на паях у будівництві житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » літ. А-12 за адресою: АДРЕСА_3 згідно з додатком. На підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18 травня 2000року за № 996 були видані свідоцтва про право власності, у тому числі і на спірні приміщення.

Вказував, що 15 травня 2009року між ТОВ будівельна фірма «Перспектива-1» та ТОВ «Перспектива Інвестмент» було укладено договір купівлі-продажу частини сукупних валових активів підприємства відповідно до якого ТОВ будівельна фірма «Перспектива-1» передало за плату у власність ТОВ «Перспектива Інвестмент» об`єкти, у тому числі і спірні приміщення, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Дніпропетровської області Рудкевичем Є.В. та зареєстровано в реєстрі за № 3295.

15 липня 2016року було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , відповідно до якого ТОВ «Перспектива Інвестмент» продало, а ТОВ «Керуюча компанія «Перспектива Інвестмент» купило нежитлове приміщення № 36 (поз. 1,2) за адресою АДРЕСА_2 . Договір посвідчений 15 липня 2016року за реєстром №544 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В.М., а 21 травня 2021року ТОВ «Перспектива «Інвестмент» продало, а ОСОБА_2 купив нежиле приміщення № 36 поз.1, 2 загальною площею 78.4кв.м в будинку А-12 на першому поверсі в житловому будинку АДРЕСА_2 . Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом ДМНО Мошковською Н.М.

Позивач вважає, що всі спірні приміщення, у тому числі приміщення № 36 поз.1,2 не є окремими приміщеннями, а є невід`ємною частиною житлового будинку і знаходяться у власності та у користуванні усіх власників та мешканців будинку, а відтак, право власності на ці приміщення не може бути оформлено ні на юридичних, ні на фізичних осіб.

На думку позивача, такі дії відповідача по оформленню спірних приміщень та права власності на них є неправомірними.

У свою чергу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10» подало в суд самостійний позов проти ТОВ «Перспектива Інвестмент», ТОВ «Керуюча компанія «Перспектива», ОСОБА_2 , і з урахуванням уточнень своїх позовних вимог востаннє від 30 липня 2025року, заявили суду аналогічні позовні вимоги, що й позивач ОСОБА_1 .

Існування таких вимог пов`язували із тим, що 24 вересня 2015року було проведено державну реєстрацію ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10», наголошували, що всі спірні приміщення є допоміжними та необхідні для обслуговування житлового будинку в цілому, тому вони не можуть перебувати у особистій приватній власності інших фізичних або юридичних осіб, окрім як у власності співвласників багатоквартирного будинку.

Підтримали позицію сторони позивача ОСОБА_1 , та вважають, що відповідачі при подачі документів та оформленні і реєстрації власності та в подальшому володінні вказаними приміщеннями діяли не добросовісно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 07 квітня 2026року позови ОСОБА_1 , ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» задоволено частково.

Визнано причини пропуску строку позовної давності поважними та поновлено ОСОБА_1 та ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» пропущений з поважних причин строк позовної давності звернення до суду із позовом.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 укладений 15 липня 2016року та посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою Віталієм Миколайовичем за реєстром №544, відповідно до якого ТОВ «Перспектива Інвестмент» продало, а ТОВ «Керуюча компанія «Перспектива Інвестмент» купило нежитлове приміщення № 36 (поз. 1, 2) за адресою АДРЕСА_2 .

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нежитлове приміщення № 36 (поз. 1, 2), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Скасовано запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення № 36 (поз. 1, 2), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Скасовано запис про державну реєстрацію наступних приміщень: в підвалі приміщення № 34 поз. 2-7, приміщення № 39 поз. 2-16, поз. XIV-1, XIV-2, на першому поверсі приміщення № 34 поз. І, поз. І-1, І-2, І-3, І-4, І-5, І-6, І-8,І-9, на другому поверсі поз. ІІ-1, ІІ-2, ІІ-3, ІІ-4, ІІ-5, ІІ-6, на третьому поверсі поз. ІІІ-1, ІІІ-2, ІІІ-3, ІІІ-4, ІІІ-5, ІІІ-6, на четвертому поверсі поз. ІV-1, IV-2, IV-3, IV-4, IV-5, IV-6, на п`ятому поверсі поз. V-1, V-2, V-3, V-4, V-5, V-6, на шостому поверсі поз.VI-1, VI-2, VI-3, VI-4, VI-5, VI-6, на сьомому поверсі поз. VII-1, VII-2, VII-3, VII-4, VII-5, VII-6, на восьмому поверсі поз. VIII-1, VIII-2, VIII-3, VIII-4, VIII-5, VIII-6, на дев`ятому поверсі поз. IX-1, IX-2, IX-3, IX-4, IX-5, IX-6, на десятому поверсі поз. X-1, X-2, X-3, X-4, X-5, X-6, на одинадцятому поверсі поз. XI-1, XI-3, XI-4, на дванадцятому поверсі приміщення № 38 поз. 1, 2, поз.XII-1, XII-2, XII-3, XII-4, в мезонині поз. XIII-1, XIII-2, XIII-3, XIII-4, всього загальною площею 940.4кв.м; в підвалі 563/1000 частин приміщення № 39 поз. 1, площею 771.6кв. м, ганок літ. а, приямок літ. а{1}, вхід у підвал літ. а{2}, приямок літ. а{3}, приямок літ. а{4}, ганок літ. а{5}, ганок літ. а{6}, № 1-3, 6, 7, 10-12 - огорожа, № 8,9-підпірна стінка, І, ІІ - мостіння, а також від нежитлового приміщення І-7, загальною площею 7.9кв.м.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що спірні приміщення за висновком судової будівельно-технічної експертизи є допоміжними, а тому не можуть бути самостійним об`єктом права власності та особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій. Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

06 травня 2026року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 07 квітня 2026року.

В апеляційній скарзі висловив вимогу про скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нежитлове приміщення № 36 (поз. 1, 2), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на це нежитлове приміщення, відмовивши у задоволенні цих позовних вимог.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції безпідставно визнав причини пропуску строку позовної давності поважними та поновив ОСОБА_1 та ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» пропущений строк позовної давності звернення до суду із позовом.

Вказував, що судом не встановлено належних правових підстав виникнення у позивача та у третьої особи, яка заявила самостійні вимоги, права на спірне майно, що є обов`язковою передумовою для задоволення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння. При цьому сам по собі факт того, що позивач як співвласник багатоквартирного будинку вважав спірне приміщення таким, що належить до спільного майна, не звільняє його від обов`язку довести наявність відповідного речового права у встановленому законом порядку.

Зазначав, що відповідач ОСОБА_2 , діючи як набувач за оплатним договором купівлі-продажу, не мав і об`єктивно не міг мати підстав сумніватися у правомірності набуття нежитлового приміщення № 36 поз.1.2 по АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 , не знав і не міг знати про можливі порушення прав інших осіб, що свідчить про його добросовісність.

Наголошував, що спірне нежитлове приміщення вже було предметом спору у іншій справі, а висновок суду про відсутність підстав для закриття провадження у справі лише з підстав різності позивачів є необґрунтованим, оскільки суд не врахував, що предмет спору та підстави позову є однаковими, а заявлені вимоги спрямовані на захист одного й того ж права, що призвело до неправильного застосування норм процесуального права.

Інша вимога апеляційної скарги зводилась до того, що висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи не відповідає вимогам належності, допустимості та достовірності доказів у розумінні статтей 76–78, 89, 103–104 ЦПК України, Закону України «Про судову експертизу», а також Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та проведення судових експертиз, затверджених Міністерством юстиції України, оскільки експертне дослідження проведено з порушеннями вимог методичного проведення, без дотримання обов`язкових методик проведення судових будівельно-технічних експертиз, які передбачають застосування науково обґрунтованих, стандартизованих методів дослідження, повноту та всебічність аналізу об`єкта, чітку фіксацію вихідних даних, а також обов`язкову відповідність застосованої нормативної бази періоду створення та існування об`єкта дослідження.

Наголошував, що судом першої інстанції з-поміж іншого допущено ряд порушень процесуального права, що в сукупності з іншими доводами апеляційної скарги є підставою для скасування рішення суду.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзивах на апеляційну скаргу позивачі заперечили проти апеляційної скарги, заявляли, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

11 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Соборного районного суду міста Дніпра справу №201/5033/21; та 20 травня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2026року справу призначено до судового розгляду на 04 серпня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 661/2 від 16 березня 2000року був затверджений Акт державної технічної комісії від 24 вересня 1999року про прийняття в експлуатацію житлового комплексу «Бельведер» загальною площею 9301.15м.кв. по АДРЕСА_3 , збудованого Товариством з обмеженою відповідальністю будівельною фірмою «Перспектива-1» /а.с.21 том 1/. Замовником та одночасно підрядником будівництва виступало Товариство з обмеженою відповідальністю будівельна фірма «Перспектива-1», а генеральним проектувальником було Товариство з обмеженою відповідальністю «Дольнік і Ко».

12 травня 2000року ТОВ будівельна фірма «Перспектива-1» звернулося з листом за вих. № 344 на ім`я Дніпропетровського міського голови з клопотанням про надання розпорядження ДМБТІ підготувати проект рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про оформлення прав власності на будівлю житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розташованого за адресою АДРЕСА_3 за фізичними та юридичними особами (учасниками дольового будівництва) згідно переліку.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 996 від 18 травня 2000року вирішено оформити права власності з видачею свідоцтв фізичним та юридичним особам на квартири, паркувальні місця і нежитлові приміщення на підставі договору про участь на паях у будівництві житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » літ. А-12 за адресою: АДРЕСА_3 згідно з додатком /а.с. 24 том 1/.

В додатку до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 996 від 18 травня 2000року зазначено, що ТОВ будівельна фірма «Перспектива-1» на праві колективної власності належить: житловий комплекс «Бельведер» літ. А-12 для обслуговування мешканців (за винятком квартир і нежитлових приміщень осіб, які брали участь на паях у будівництві), у тому числі нежитлові приміщення № 36 (поз. 1-6) та 1-7 /а.с.25-26 том 1/.

У Акті державної технічної комісії в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » літ. А-12 за адресою: АДРЕСА_3 перелічені окремі нежитлові приміщення: Офіс № 1 (загальна площа) 180.9кв.м та Офіс № 2 (загальна площа) 120.16кв. м. /а.с.22-23 том 1/.

На підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18 травня 2000року за № 996 було видано свідоцтво про право власності від 22 травня 2000року на житловий комплекс «Бельведер» літ.А-12 для обслуговування мешканців (за винятком квартир і нежитлових приміщень осіб, які брали участь на паях у будівництві), який розташований за адресою АДРЕСА_3 , який належить ТОВ «Будівельна фірма «Перспектива-1» на праві колективної власності, та записано в реєстрову книгу № 20ЖЮ за реєстровим № 1315-155, 22 травня 2000року /а.с.140 том 2/.

На підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18 травня 2000року за № 996 було видано свідоцтво про право власності від 30 травня 2000року на нежитлове приміщення № 36 поз. 1-6, площею 225.4кв.м в житловому комплексі «Бельведер» літ.А-12 на першому поверсі, розташоване за адресою АДРЕСА_3 , яке належить ТОВ «Будівельна фірма «Перспектива-1» на праві колективної власності, та записано в реєстрову книгу № 46ЮН за реєстровим № 2237-146, 30 травня 2000року /а.с.142, 204 том 2/.

На підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18 травня 2000року за № 996 було видано свідоцтво про право власності від 02 червня 2000року на нежитлове приміщення 1-7 в житловому комплексі «Бельведер» літ. А-12 /а.с.200 том 2/.

15 травня 2009року між ТОВ будівельна фірма «Перспектива-1» та ТОВ «Перспектива Інвестмент» було укладено договір купівлі-продажу частини сукупних валових активів підприємства, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рудкевичем Є.В. та зареєстровано в реєстрі за № 3295 /а.с.150-153 том 2/, відповідно до якого, ТОВ «Будівельна фірма «Перспектива-1» передало за плату у власність ТОВ «Перспектива Інвестмент» такі об`єкти: житловий комплекс «Бельведер» літ. А-12 для обслуговування мешканців (за винятком квартир і нежитлових приміщень осіб, які брали участь на паях у будівництві): в підвалі приміщення № 34 поз. 2-7, приміщення № 39 поз. 2-16, поз.XIV-1, XIV-2, на першому поверсі приміщення № 34 поз. І, поз. І-1, І-2, І-3, І-4, І-5, І-6, І-8,І-9, на другому поверсі поз.ІІ-1, ІІ-2, ІІ-3, ІІ-4, ІІ-5, ІІ-6, на третьому поверсі поз.ІІІ-1, ІІІ-2, ІІІ-3, ІІІ-4, ІІІ-5, ІІІ-6, на четвертому поверсі поз.ІV-1, IV-2, IV-3, IV-4, IV-5, IV-6, на п`ятому поверсі поз. V-1, V-2, V-3, V-4, V-5, V-6, на шостому поверсі поз.VI-1, VI-2, VI-3, VI-4, VI-5, VI-6, на сьомому поверсі поз.VII-1, VII-2, VII-3, VII-4, VII-5, VII-6, на восьмому поверсі поз.VIII-1, VIII-2, VIII-3, VIII-4, VIII-5, VIII-6, на дев`ятому поверсі поз.IX-1, IX-2, IX-3, IX-4, IX-5, IX-6, на десятому поверсі поз.X-1, X-2, X-3, X-4, X-5, X-6, на одинадцятому поверсі поз.XI-1, XI-3, XI-4, на дванадцятому поверсі приміщення № 38 поз.1,2, поз.XII-1, XII-2, XII-3, XII-4, в мезонині поз.XIII-1, XIII-2, XIII-3, XIII-4, всього загальною площею 940.4 кв. м; в підвалі 563/1000 частин приміщення № 39 поз.1, площею 771.6 кв.м, ганок літ.а, приямок літ.а{1}, вхід у підвал літ.а{2}, приямок літ.а{3}, приямок літ.а{4}, ганок літ.а{5}, ганок літ.а{6}, № 1-3, 6,7,10-12 - огорожа, № 8,9-підпірна стінка, І,ІІ-мостіння, право власності на який належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на житловий комплекс «Бельведер» літ. А-12, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, на підставі рішення від 18 травня 2000року за № 996, та зареєстрованого Дніпропетровським БТІ за записом в реєстровій книзі № 20ЖЮ, за реєстровим № 1315-155 від 22 травня 2000 року; в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » літ.А-12 на І-му поверсі нежитлове приміщення І-7, загальною площею 7.9кв.м, право власності на яке належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення І-7, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, на підставі рішення від 18 травня 2000року за №996, та зареєстрованого Дніпропетровським БТІ за записом в реєстровій книзі № 46ЮН, за реєстровим № 2237-147 від 22 червня 2009року; в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » літ.А-12 на першому поверсі частина нежитлового приміщення № 36 поз. 1, 2 загальною площею 78.4кв.м, право власності на яке належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення № 36, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, на підставі рішення від 18 травня 2000року за № 996, та зареєстрованого Дніпропетровським БТІ за записом в реєстровій книзі № 46, за реєстровим № 2237-146 від 30 травня 2000року.

24 вересня 2015року було проведено державну реєстрацію ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб /а.с.43 том 1/.

15 липня 2016року було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , відповідно до якого ТОВ «Перспектива Інвестмент» продало, а ТОВ «Керуюча компанія «Перспектива Інвестмент» купило нежитлове приміщення № 36 (поз.1,2) за адресою АДРЕСА_2 . Договір посвідчений за реєстром № 544 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В.М.

18 жовтня 2018року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. внесені відомості до державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі заяви про відмову від права власності, серія та номер 09-3/10/18, від 09 жовтня 2018року, індексний номер 43557463, ТОВ «Перспектива Інвестмент» відмовилась від права власності на приміщення: житловий комплекс «Бельведер» літ.А-12 для обслуговування мешканців (за винятком квартир і нежитлових приміщень осіб, які брали участь на паях у будівництві): в підвалі приміщення № 34 поз. 2-7, приміщення № 39 поз. 2-16, поз.XIV-1, XIV-2, на першому поверсі приміщення № 34 поз. І, поз.І-1, І-2, І-3, І-4, І-5, І-6, І-8,І-9, на другому поверсі поз.ІІ-1, ІІ-2, ІІ-3, ІІ-4, ІІ-5, ІІ-6, на третьому поверсі поз.ІІІ-1, ІІІ-2, ІІІ-3, ІІІ-4, ІІІ-5, ІІІ-6, на четвертому поверсі поз.ІV-1, IV-2, IV-3, IV-4, IV-5, IV-6, на п`ятому поверсі поз. V-1, V-2, V-3, V-4, V-5, V-6, на шостому поверсі поз.VI-1, VI-2, VI-3, VI-4, VI-5, VI-6, на сьомому поверсі поз.VII-1, VII-2, VII-3, VII-4, VII-5, VII-6, на восьмому поверсі поз.VIII-1, VIII-2, VIII-3, VIII-4, VIII-5, VIII-6, на дев`ятому поверсі поз.IX-1, IX-2, IX-3, IX-4, IX-5, IX-6, на десятому поверсі поз.X-1, X-2, X-3, X-4, X-5, X-6, на одинадцятому поверсі поз.XI-1, XI-3, XI-4, на дванадцятому поверсі приміщення № 38 поз.1,2, поз.XII-1, XII-2, XII-3, XII-4, в мезонині поз.XIII-1, XIII-2, XIII-3, XIII-4, всього загальною площею 940.4 кв.м; в підвалі 563/1000 частин приміщення № 39 поз.1, площею 771.6 кв.м, ганок літ.а, приямок літ.а{1}, вхід у підвал літ.а{2}, приямок літ.а{3}, приямок літ.а{4}, ганок літ.а{5}, ганок літ.а{6}, №1-3, 6,7,10-12 - огорожа, № 8,9-підпірна стінка, І,ІІ-мостіння.

Приміщення № 36 (поз.1, 2) та 1-7 в цій заяві про відмову від права власності на приміщення у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » літ.А-12 для обслуговування мешканців (за винятком квартир і нежитлових приміщень осіб, які брали участь на паях у будівництві) відсутні.

21 травня 2021року було укладено договір купівлі-продажу серія та номер 1216, відповідно до якого «Керуюча компанія «Перспектива Інвестмент» продала, а ОСОБА_2 купив нежиле приміщення № 36 поз.1,2 загальною площею 78.4кв.м в будинку А-12 на першому поверсі в житловому будинку АДРЕСА_2 . Договір посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Мошковською Н.М. /а.с.201-202 том 6/.

Приміщення № 36 поз. 1, 2 використовувався як хол будинку АДРЕСА_2 до липня 2021року, в якому було розміщено службу консьєрж (договір із наданням послуг консьєрж, та заявою відповідача ОСОБА_2 про звільнення приміщення) /а.с.97 том 1/. Позиція 1 в приміщенні № 36 має вихід на вулицю і через це приміщення є двері (входи) до східної клітки у під`їзд, і є центральним входом в будинок, що вбачається з технічних паспортів, як на приміщення № 36 так і на будинок АДРЕСА_2 .

В проектній документації (пояснювальною запискою) та завірених копіях документів з проекту наданими ТОВ «Дольник і Ко», яке було генеральним проектувальником житлового комплексу «Бельведер» підтверджується, що приміщення № 36 (поз. 1, 2) та 1-7 є допоміжними приміщеннями та зазначені, як вестибюль та електрощитова відповідно /а.с.179-250 том 4, а.с.1-210 том 5; 225-250 том 5, а.с.1-41 том 6/.

З відомостей та поверхових планів наданих КП ДМБТІ ДОР, приміщення №36 поз.1, 2 та №1-7 зазначені як хол та електрощитова /а.с.164-225 том 5, а.с.42-67 том 6/.

На підставі ухвали суду в справі була проведена судова будівельно-технічна експертиза. Експертами було встановлено наступне: приміщення в житловому багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 , а саме: в підвалі приміщення № 34 поз. 2-7, приміщення № 39 поз. 2-16, поз. XIV-1, XIV-2, на першому поверсі приміщення № 34 поз.І, поз. I-І, I-2, I-3, I-4, I-5, I-6, І-8,І-9, на другому поверсі поз. II-1, II-2, II-3, II-4, II-5, II-6, на третьому поверсі поз. III-1, III-2, III-3, III-4, III-5, III-6, на четвертому поверсі поз. IV-1, IV-2, IV-3, IV-4, IV-5, IV-6, на п`ятому поверсі поз. V-1, V-2, V-3, V-4, V-5, V-6, на шостому поверсі поз. VI-1, VI-2, VI-3, VI-4, VI-5, VI-6, на сьомому поверсі поз. VII-1, VII-2, VII-3, VII-4, VII-5, VII-6, на восьмому поверсі поз. VIII-1, VIII-2, VIII-3, VIII-4, VIII-5, VIII-6, на дев`ятому поверсі поз. IX-I, IX-2, IX-3, IX-4, IX-5, IX-6, на десятому поверсі Х-І, Х-2,Х-3,Х-4,Х-5,Х-6, на одинадцятому поверсі поз. ХІ-І, ХІ-3, ХІ-4, на дванадцятому поверсі приміщення № 38 поз.1,2, поз. ХІІ-І, ХІІ-2,ХІІ-3,ХІІ-4, в мезоніні поз. ХІІІ-1, ХІІІ-2, ХІІІ-3, ХІІІ-4, всього загальною площею 940,4 кв.м.; в підвалі 563/1000 частин приміщення №39 поз. 1, площею 771,6 кв.м, ганок літ. а, приямок літ. а(І), вхід у підвал літ. а (2), приямок літ. а (4), ганок літ. а(6), № 1-3,6,7,10-12-огорожа, №8,9 – підпірна стінка, ІДІ - мостіння; на першому поверсі частина нежитлового приміщення № 36 поз.1, 2 загальною площею 78,4кв.м., відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», відносяться до допоміжних (в т.ч. технічних та підсобних), що призначені для забезпечення експлуатації квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .

Приміщення в житловому багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 , а саме: в підвалі приміщення № 34 поз. 2-7, приміщення № 39 поз. 2-16, поз. XIV-1, XIV-2, на першому поверсі приміщення № 34 поз. I -1, I -2, I -3, I -4, I -5, I -6, I -8, I -9, на другому поверсі поз. ІІ-1, ІІ-2, ІІ-3, ІІ-4, ІІ-5, ІІ-6, на третьому поверсі поз.ІІІ-1, ІІІ-2,ІІІ-3, ІІІ-4, ІІІ-5, ІІІ-6, на четвертому поверсі поз.ІV-1, ІV-2, ІV-3, ІV-4, ІV-5, ІV-6, на п`ятому поверсі V-1, V-2, V-3, V-4, V-5, V-6, на шостому поверсі поз. VI-1, VI-2, VI-3, VI-4, VI-5, VI-6, на сьомому поверсі поз. VII-1, VII-2, VII-3, VII-4, VII-5, VII-6, на восьмому поверсі поз. VIII-1, VIII-2, VIII-3, VIII-4, VIII-5, VIII-6, на дев`ятому поверсі поз. IX-1, IX-2, ІX-3, ІX-4, ІX-5, ІX-6, на десятому поверсі Х-1, Х-2, Х-3, Х-4, Х-5, Х-6, на одинадцятому поверсі поз. XI-1, XI-3, XI-4, на дванадцятому поверсі приміщення № 38 поз.1,2, поз.ХІІ-1 ХІІ-2, ХІІ-3, ХІІ-4, в мезоніні поз.ХІІІ-1, ХІІІ-2, ХІІІ-3,ХІІІ-4, всього загальною площею 940.4 кв.м., в підвалі 563/1000 частин приміщення № 39 поз.І, площею 771.6 кв.м., ганок літ. а, приямок літ. а(І), вхід у підвал літ. а(2), приямок літ. а(3), приямок літ. а(4), ганок літ. а(6), № 1-3,6,7,10-12- огорожа, № 8,9 – підпірна стінка, ІДІ – мостіння; на першому поверсі частина нежитлового приміщення № 36 поз.1, 2 загальною площею 78.4 кв.м. згідно зі складу приміщень зазначених в технічній документації та відповідно до їх фактичного використання, встановленого під час проведення експертного дослідження в натурі (на місцевості) за своїм функціональним та цільовим призначенням відносяться до технічних та підсобних приміщень, що відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та ДБН В.2.2.-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» являються допоміжними приміщеннями, які призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців».

Проведеним дослідженням було встановлено, що за своїм планувальним характеристикам та розташуванням в будинку частина приміщення АДРЕСА_4 відповідає приміщенню, яке було передбачено проектною документацією зі статусом вестибюль, що відноситься до категорії приміщень з функцією побутового обслуговування мешканців будинку.

Дослідивши проектну документацію, технічну документацію та провівши огляд об`єкту в натурі (на місцевості), можливо зробити висновок, що сполучення сходових кліток з частиною нежитлового приміщення № 36, поз. 1, 2 загальною площею 78,4кв.м на першому поверсі багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 влаштовані для можливості функціонального сполучення між секціями будинку без виходу назовні та в якості додаткового виходу назовні з обох секцій будинку через вхідні двері розташовані в тамбурі.

Приміщення в житловому багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 , а саме: в підвалі приміщення № 34 поз.2-7,приміщення № 39 поз. 2-16, поз. XIV- І, XIV-2, на першому поверсі приміщення № 34 поз. І, І-1, І-2, І-3, І-4, І-5, І-6, І-8, І-9, на другому поверсі поз.ІІ-1, ІІ-2, ІІ-3, ІІ-4, ІІ-5, ІІ-6, на третьому поверсі поз.III-1, III-2, ІІІ-3, III-4, ІІІ-5, ІІІ-6, на четвертому поверсі поз. IV-1, IV-2, IV-3, IV-4, IV-5, IV-6, на п`ятому поверсі V-1, V-2, V-3, V-4, V-5, V-6, на сьомому поверсі поз. VII-1, VII-2, VII-3, VII-4, VII-5, VII-6, на восьмому поверсі поз. VIII-1, VIII-2, VIII-3, VIII-4, VIII-5, VIII-6, на дев`ятому поверсі поз. IX-1, IX-2, ІX-3, ІX-4, ІX-5, ІX-6, на десятому поверсі Х-1, Х-2, Х-3, Х-4, Х-5, Х-6, на одинадцятому поверсі поз. XI-1, XI-3, XI-4, на дванадцятому поверсі приміщення № 38 поз.1, 2, поз.ХІІ-1, ХІІ-2, ХІІ-3, ХІІ-4, в мезоніні поз.ХІІІ-1, ХІІІ-2, ХІІІ-3, ХІІІ-4, всього загальною площею 940.4 кв.м.; в підвалі 563/1000 частин приміщення № 39 поз. 1, площею 771.6 кв.м, ганок літ. а, приямок літ. а (І), вхід у підвал літ. а (2), приямок літ. а (3), приямок літ. а (4), ганок літ. а (6), № 1-3, 6, 7, 10-12-огорожа, № 8, 9 – підпірна стінка, ІДІ - мостіння; на першому поверсі частина нежитлового приміщення № 36 поз.1, 2 загальною площею 78.4 кв.м., відповідно до ст. 382 Цивільного кодексу України відносяться до спільного майна багатоквартирного будинку.

Приміщення в житловому багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 , а саме: в підвалі приміщення № 34 поз.1-7, приміщення № 39 поз. 2-16, поз. XI-1, XI-2, на першому поверсі приміщення № 34 поз.І, поз. І-І, І-2, І-3, І-4, І-5, І-6, І-8, І-9, на другому поверсі поз.ІІ-1, ІІ-2, ІІ-3, ІІ-4, ІІ-5, ІІ-6 на третьому поверсі поз. III-1, III-2, ІІІ-3, III-4, ІІІ-5, ІІІ-6, на четвертому поверсі поз. IV-1, IV-2, IV-3, IV-4, IV-5, IV-6, на п`ятому поверсі V-1, V-2, V-3, V-4, V-5, V-6, на шостому поверсі поз. VI-1, VI-2, VI-3, VI-4, VI-5, VI-6, на сьомому поверсі поз. VII-1, VII-2, VII-3, VII-4, VII-5, VII-6, на восьмому поверсі поз. VIII-1, VIII-2, VIII-3, VIII-4, VIII-5, VIII-6, на дев`ятому поверсі поз. IX-1, IX-2, ІX-3, ІX-4, ІX-5, ІX-6, на десятому поверсі Х-1, Х-2, Х-3, Х-4, Х-5, Х-6, на одинадцятому поверсі поз. XI-1, XI-3, XI-4, на дванадцятому поверсі приміщення № 38 поз.1,2, поз.ХІІ-1, ХІІ-2, ХІІ-3, ХІІ-4, в мезоніні поз.ХІІІ-1, ХІІІ-2, ХІІІ-3, ХІІІ-4, всього загальною площею 940,4 кв.м.; в підвалі 563/1000 частин приміщення № 39 поз. 1, площею 771.6 кв.м, ганок літ. а, приямок літ. а (І), вхід у підвал літ. а (2), приямок літ. а (3), приямок літ. а (4), ганок літ. а (6), № 1-3, 6, 7, 10-12-огорожа, № 8, 9 – підпірна стінка, ІДІ - мостіння; на першому поверсі частина нежитлового приміщення № 36 поз.1, 2 загальною площею 78.4 кв.м., можливо використовувати відповідно до їх функціонального призначення в якості допоміжних приміщень, що призначені для забезпечення експлуатації квартир багатоквартирного будинку без порушення будівельних вимог і дотримання правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи частково позов в частині витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нежитлове приміщення № 36 (поз. 1, 2), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на це нежитлове приміщення, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що спірні приміщення за висновком судової будівельно-технічної експертизи є допоміжними, а тому не можуть бути самостійним об`єктом права власності та особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій. Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Визначальним для правильного вирішення даної справи є з`ясування питання про те, чи є у позивачів підстави для витребування з чужого незаконного володіння спірного нежитлового приміщення за встановлених обставин у справі.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу /частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України/.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду /постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)/.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту /постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019року в справі №638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)/.

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування /пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)/.

У статті 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За вимогами частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном /стаття 317 ЦК України/.

Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Як встановлено судом у даній справі, спірне нерухоме майно – нежитлове приміщення № 36 (поз. 1, 2), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , не є окремим нежитловим приміщенням, а є холом (вестибюлем), є допоміжним приміщенням, а тому не може бути самостійним об`єктом права власності, що цілком підтверджено висновком судової будівельно-технічної експертизи та сукупністю іншої технічної документації щодо цього приміщення.

Відповідно до пункту 2 статті 382 ЦК України, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку. У відповідності з офіційним тлумаченням, що дане в рішенні Конституційного Суду України № 4-рп від 2 березня 2004року у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладові, горища, колясочні і інш.) передаються безоплатно у спільну власність співвласників багатоквартирного житлового будинку.

За приписами статті 369 ЦК України розпорядження майном, що перебуває у спільній власності здійснюється виключно за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном підлягає державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Водночас, особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій. Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 жовтня 2025року у справі № 775/1217/20, від 11 березня 2025року у справі № 523/14443/21.

Натомість, спірне приміщення № 36 поз. 1,2 належало обслуговуючій компанії ТОВ «Перспектива Інвестмент», і при утворенні ОСББ у 2015році ТОВ «Перспектива Інвестмент» повинно було відмовитися від цього приміщення, але вже після створення ОСББ 15 липня 2016року уклало договір з ТОВ «Керуюча компанія «Перспектива» щодо відчуження приміщення № 36 поз.1, 2 в житловому будинку АДРЕСА_2 .

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння /статті 387, 388 ЦК України/.

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Водночас, саме застосування інституту віндикації зумовлює необхідність з`ясування судами також ознак добросовісності/недобросовісності у діях кінцевого набувача майна для забезпечення дотримання критерію пропорційності при втручанні у його майнові права.

Відповідачем ОСОБА_2 не наведено доказів стосовно того чи є він добросовісним набувачем. При оформленні договору купівлі-продажу приміщення № 36 поз. 1,2 в будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_2 не міг не знати, що це приміщення є холом житлового будинку в ньому розташована служба консьєрж та це приміщення перебуває у користуванні всіх мешканців багатоповерхового будинку.

Тож суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що обставини справи та надані на їх підтвердження докази в їх сукупності свідчать про наявність у позивачів підстав для витребування з чужого незаконного володіння спірного нежитлового приміщення із скасуванням запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на це нежитлове приміщення за встановлених обставин у справі.

Скаржник ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначав, що суд першої інстанції безпідставно визнав причини пропуску строку позовної давності поважними та поновив ОСОБА_1 та ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» пропущений строк позовної давності звернення до суду із позовом, проте скаржник не врахував те, що про наявність договору купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 укладеного 15 липня 2016року позивачі не знали та не могли знати, оскільки не були повідомлені жодним із відповідачів про наявність такого договору. В цьому приміщенні постійно перебувала служба консьєрж, тому сумніву щодо статусу цього приміщення не виникало. Та доказів протилежного на спростування таких обставин, ОСОБА_2 суду не надано.

Початок строку звернення до суду з віндикаційним позовом пов`язаний з моментом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Та як вказують позивачі, в липні 2021року центральний вхід в хол будинку (приміщення №36 поз.1,2) було закрито для користування усіх мешканців будинку і з цього часу цим приміщенням почав користуватися тільки відповідач по справі ОСОБА_2 . З цього часу мешканцям та співвласникам багатоквартирного будинку стали чинити перешкоди в користуванні приміщенням загального користування.

Отже, суд першої інстанції підставно визнав причини пропуску строку позовної давності поважними та поновив ОСОБА_1 та ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» пропущений строк позовної давності звернення до суду із позовом.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_2 зазначав, що судом не встановлено належних правових підстав виникнення у позивача та у третьої особи, яка заявила самостійні вимоги, права на спірне майно, що є обов`язковою передумовою для задоволення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння. При цьому сам по собі факт того, що позивач як співвласник багатоквартирного будинку вважав спірне приміщення таким, що належить до спільного майна, не звільняє його від обов`язку довести наявність відповідного речового права у встановленому законом порядку.

Проте такі посилання скаржника не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки відповідно до ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до допоміжних належать приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» зі змінами, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій. Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав.

Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Тож позивач не повинен доводити статус спірних приміщень як допоміжних, а передусім відповідач, який є їх останнім набувачем, має довести винятковий статус спірних приміщень як ізольованих приміщень в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду та є самостійним об`єктом нерухомого майна, оскільки зі стадії проектування, тобто, з самого початку, вони будувалися з іншим цільовим призначенням.

Водночас, наявність інвентаризаційного номеру на об`єкт нерухомого майна, складений на нього технічний паспорт та наявність права власності на приміщення №36 поз.1,2 не спростовує правовий статус спірного приміщення №36 поз.1,2 в житловому будинку по АДРЕСА_2 , як хол багатоквартирного будинку.

Скаржником не надано достатніх та допустимих доказів стосовно підтвердження своїх доводів, що приміщення №36 є самостійним об`єктом нерухомості, натомість матеріали справи містять достатньо доказів того, що спірне приміщення є холом багатоквартирного будинку.

З моменту будівництва багатоквартирного будинку спірне приміщення значилось як хол і виконувало функції саме холу і будь-яких рішень про утворення нового об`єкту нерухомого майна, як самостійного об`єкту нерухомості немає.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний /постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19/.

Твердження апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_2 діючи як набувач за оплатним договором купівлі-продажу, не мав і об`єктивно не міг мати підстав сумніватися у правомірності набуття нежитлового приміщення № 36 поз.1.2 по АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 , не знав і не міг знати про можливі порушення прав інших осіб, що свідчить про його добросовісність, спростовуються таким.

Недоторканність набутого добросовісним набувачем права власності за рахунок позбавлення законного власника, який не допускав недобросовісного користування своїми правами та не виражав волевиявлення на передачу майна суперечить завданню цивільного судочинства.

Принцип мирного володіння майном, закріплений у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, стосується не лише кінцевого добросовісного набувача майна, а й первинного законного володільця, який маючи у власності певне майно, розраховує, що його право на мирне володіння майном буде захищене належним правовим регулюванням.

У разі коли нерухоме майно вибуває з володіння особи, якій воно належить, така особа залишається дійсним власником цього майна, оскільки вона не бажала втрачати правовий зв`язок з належним їй майном.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, при вирішенні питання щодо наявності у відповідача ОСОБА_2 статусу «добросовісного набувача» слід виходити з того, що підтвердження добросовісності покладається на набувача, який має довести, що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, тощо, проте таких доказів відповідачем не надано.

Посилання апеляційної скарги ОСОБА_2 на те, що спірне нежитлове приміщення вже було предметом спору у іншій справі, а висновок суду про відсутність підстав для закриття провадження у справі лише з підстав різності позивачів є необґрунтованим, оскільки суд не врахував, що предмет спору та підстави позову є однаковими, а заявлені вимоги спрямовані на захист одного й того ж права, що призвело до неправильного застосування норм процесуального права, є безпідставними, оскільки позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору, а тому лише різність позивачів у справі вже не дає суду підстав для закриття провадження у справі на підставі тотожності позовів.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи не відповідає вимогам належності, допустимості та достовірності доказів у розумінні статтей 76–78, 89, 103–104 ЦПК України, Закону України «Про судову експертизу», а також Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та проведення судових експертиз, затверджених Міністерством юстиції України, оскільки експертне дослідження проведено з порушеннями вимог методичного проведення, без дотримання обов`язкових методик проведення судових будівельно-технічних експертиз, які передбачають застосування науково обґрунтованих, стандартизованих методів дослідження, повноту та всебічність аналізу об`єкта, чітку фіксацію вихідних даних, а також обов`язкову відповідність застосованої нормативної бази періоду створення та існування об`єкта дослідження.

Вказані доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи відповідає вимогам статей 102, 112 ЦПК України, містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані висновки з поставлених запитань, є повним, достатньо обґрунтованим і не викликає сумнівів у його правильності, а тому є належним та допустимим доказом у даній справі, і підстави у призначенні повторної експертизи чи виклику експертів є відсутніми.

Відповідачем не доведено, що висновок експерта недостатньо обґрунтований, або що він суперечить іншим матеріалам справи, або обмежує його права. Відповідачем не надано жодних доказів того, що приміщення №36 п.1,2 є окремим нежитловим приміщенням, а його твердження є лише припущеннями, які пов`язані із незгодою із висновком експерта.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом /частина перша статті 81 ЦПК України/.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) /частини перша-третя статті 89 ЦПК України/.

Отже, встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 .

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 07 квітня 2026року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 серпня 2026року.

Судді: