Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №208/2360/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4023/26 Справа № 208/2360/25 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Халаджи О. В.

суддів: Агєєва О.В., Гапонова А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Осипенко Артем Валерійович на рішення Заводського районного суду міста Кам`янське Дніпропетровської області від 23 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Похваліта С.М.), -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулось до суду першої інстанції із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором А281СТ155101161988 від 04.08.2021, яка станом на 01.02.2025 року складала 50 672,28 грн., з яких: 32 931,38 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 17 740,90 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами., а також стягнути по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн..

Рішенням Заводського районного суду міста Кам`янське Дніпропетровської області від 23 грудня 2025 року позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором № А281СТ155101161988 від 04.08.2021 року станом на 01.02.2025 року у розмірі 50 672 грн. 28 коп., з яких: 32 931 грн. 38 коп. - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту); 17 740 грн. 90 коп. - заборгованість за процентами; а також стягнуто витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп..

Із вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 – адвокат Осипенко А.В. та подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вважав, що позовна заява підписана та подана неуповноваженою особою, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження повноважень Шкарпенка О.В. на представництва інтересів позивача передбачених ч.3 ст. 58 ЦПК України. Також вважав неналежними та недопустимими доказами надані позивачем момеріальний ордер та виписку по кредиту, оскільки вони не відповідають вимогам матеріального права про первинну бухгалтерську документацію. Зокрема зазначав, що виписка по кредиту не є тотожним поняттям виписки по рахунку, а ордер не містить обов`язкових атрибутів. Крім того зазначав, що проценти нараховані банком складають майже 100 % тіла кредиту, що є несправедливим, суперечить принципам розумності та добросовісності, а також вимогам закону України «Про захист прав споживачів».

Враховуючи наведене просив рішення Заводського районного суду міста Кам`янське Дніпропетровської області від 23 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, вирішити питання про розподіл судових витрат.

ТОВ «А-Банк» надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив відмовити у її задоволені, а рішення суду першої інстанції від. 23.12.2025 року залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Зокрема зазначали, що ними належними та допустимими доказами підтверджено факт підписання ОСОБА_1 кредитного договору № А281СТ155101161988, в якому погоджено всі істотні умови, зокрема і проценти. При цьому звертали увагу на те, що у разі підписання документів за допомогою електронного підпису, він вважається аналогом власноручного підпису. Також зазначав, що надані позивачем документи відповідають вимогам законодавства до первинної бухгалтерської документації, отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується ордером та випискою по картці.

Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В даній справі ціна позову становить 50 672,28 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3 328х30 =99 840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав анкету-заяву від 22.05.2020 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

Будучи клієнтом АТ «Акцент-Банк», 04.08.2021 ОСОБА_1 заповнив та підписав електронним підписом заяву про надання послуги «Швидка готівка» №А281СТ155101161988, відповідно до якої просив надати йому кредит у розмірі 42 100 грн..

Відповідно до умов поданої заяви, користуючись послугою «Швидка готівка», відповідачу надається строковий кредит на придбання товару/здійснення платежу/оплату послуг у розмірі 42 100,00 грн. строком на 36 місяців, з 04.08.2021р. по 04.08.2024р. включно, із застосуванням процентної ставки (фіксованої) 50% на рік, комісія за надання фінансового інструменту 0,00 грн. Розмір щомісячного платежу 2 297,00 грн., загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить (загальна вартість кредиту) 82 691,66 грн..

Підписанням цієї заяви ОСОБА_1 підтвердив та погодився, що зокрема, до укладання цієї угоди ознайомився з актуальними умовами та правилами надання банківських послуг; ця заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір, отримав їх примірники, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

На підтвердження виконання АТ «А-Банк» зобов`язання за договором № А281СТ155101161988 від 04.08.2021, позивач надав меморіальний ордер №ТR.18619855.14823.69606 від 04.08.2021р. про перерахування на рахунок відповідача коштів в сумі 42100,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором від 04.08.2021 № А281СТ155101161988, станом на 01.02.2025р. заборгованість відповідача складає 50672,28 грн., у тому числі: загальний залишок заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 32931,38 грн.; загальний залишок заборгованості за відсотками у розмірі 17740,90 грн..

Також до позовної заяви додано виписку по кредиту № А281СТ155101161988за період з 04.08.2021 року по 31.01.2025 року відповідно до якої заборгованість за кредитом складає 50 672,28 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що сторонами укладено кредитний договір відповідно до умов якого відповідач отримав та використав кредитні кошти, однак, взяті на себе зобов`язання щодо їх повернення не виконав належним чином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Із таким висновком суду першої інстанції можливо погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як встановлено вище та вбачається з матеріалів справи у травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 22.05.2020 року, в якій він погодився із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами використання, основними умовами надання послуг та кредитування, що містяться в рекламному буклеті, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, буде їх дотримуватись та самостійно ознайомлюватись із змінами до них на офіційному сайті банку.

Також 04.08.2021 року ОСОБА_1 за допомогою простого електронного підпису підписав із з АТ «Акцент Банк» заяву про надання послуги «Швидка готівка» № №А281СТ155101161988, щодо надання останньому кредиту в розмірі 42 100 грн. на 36 місяців з, під процентну ставку 50 % річних, розмір щомісячного платежу 2 297 грн. Також аналогійні положення містяться в паспорті споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_2 за допомогою простого електронного підпису 04.08.2021 року.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону №675-VIII.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином, підписанням анкети-заяви та інших електронних документів ОСОБА_3 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором та визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях та підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису.

При цьому слід звернути увагу, що не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінаціяцифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19);від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження№ 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року справа № справа № 524/5556/19 (провадження № № 61-16243 св 20).

Таким чином після підписання заяви про надання послуг у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банку виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути кредитні кошти та оплатити інші погоджені сторонами платежі, що виникають в результаті укладеного між сторонами договору, зокрема відсотки.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав грошові кошти, що підтверджується копією меморіального ордеру № TR.18619855.14823.69606 від 04.08.2021 року (а.с.27). А з наданих банком виписки по кредиту та розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувалась кредитними коштами та здійснювала часткове погашення кредиту (а.с.29-31, 23-25).

При цьому слід зазначити, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 р №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо недоведеності отримання відповідачем кредитних коштів спростовуються наявними в матеріалах справи належними та допустимим доказами, які у своїй сукупності підтверджують укладання кредитного договору між сторонами, отримання кредитних коштів та часткове погашення заборгованості.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 806/1033/17, наголошено, що неістотні недоліки в оформленні первинних документів не є такими, що нівелюють правове значення первинного документа та реальність господарської операції

Враховуючи наведене позивачем підтверджено наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором від 04.08.2021 року станом на 01.02.2025 року у розмірі 50 672,28 грн, яка складається з: загального залишку заборгованості за кредитом – 32 931,38 грн, заборгованості за відсотками – 17 740,90 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає зазначений розмір відсотків спів мірним із заявленою сумою заборгованості по відсоткам.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги з приводу підписання позовної заяви особою не уповноваженою на це в рамках самопредставництва юридичної особи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

У ч.3 зазначеної статті вказано, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Позовна заява подана від імені АТ «А-Банк» через систему «Електронний суд» їх представником – Горбач Юлією Юріївною, на підтвердження повноважень якої до апеляційної скарги долучено довіреності від 29.11.2024 року та від 23.01.2024 р. щодо уповноваження представляти інтереси АТ «А-Банк» у судах Шкарпенко О.В. (з правом передоручення) та довіреність від 21.01.2025 року про передоручення Шкарпенко О.В. представляти інтереси АТ «А-Банк» Горбач Ю.Ю. (а.с.3,4,50-53)

У статті 60 ЦПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Виключення передбачені лише для трудових спорів та малозначних справ.

З матеріалів справи вбачається, що ціна позову складає 50 672, 28 грн.. тобто справа у відповідності до положень ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, а отже при її розгляді допускається представництво інтересів сторін представником за довіреністю який не є адвокатом.

Таким чином доводи апеляційної скарги з цього приводу також не знайшли свого підтвердження.

Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 50 672,28 грн. що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Осипенко Артем Валерійович, залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду міста Кам`янське Дніпропетровської області від 23 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: О.В. Халаджи

О.В. Агєєв

А.В. Гапонов