Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №175/15818/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6134/26 Справа № 175/15818/24 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

секретар: Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКЕРАМА», третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (суддя першої інстанції Бойко О.М.),

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКЕРАМА», третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в якому просив:

Визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКЕРАМА» (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н., смт. Слобожанське, вул. Старочумацька, 2-Б, код ЄДРПОУ 33184723) щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 01.07.2024р. по 16.08.2024р.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКЕРАМА» (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н., смт. Слобожанське, вул. Старочумацька, 2-Б, код ЄДРПОУ 33184723) вчинити дії щодо оформлення і подання заяви-розрахунку на виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріального забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 01.07.2024 - 16.08.2024 року відповідно до таких електронних листків непрацездатності: № 12721044-2023879087-1 за період з 24.06.2024 року по 08.07.2024 року; № 12771044-2024160716-1 за період з 09.07.2024 року по 18.07.2024 року; № 12771044-2024316376-1 за період з 27.07.2024 року по 08.08.2024 року; № 12771044-2024764864-1 за період з 09.08.2024 року по 16.08.2024 року та стягнути судові витрати.

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та через свого представника Бойко Н.О., подав апеляційну скаргу в якій зазначено, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного дослідженняя обставин справи та наявних в ній доказів.

Скарга мотивована тим, що для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності єдиною і необхідною умовою, що підтверджує юридичний факт наявності права на її отримання, є належним чином виданий та оформлений листок непрацездатності.

Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що стаття 16 Закону №1105 містить вичерпний перелік підстав при яких матеріальна допомога не призначається, і розширеному тлумаченню не підлягає, а період простою підприємства не належить до такого переліку підстав.

Під час простою підприємства не з вини працівника допомога по тимчасовій непрацездатності має надаватись працівнику на загальних підставах.

ОСОБА_2 просила рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Від представника ТОВ «Інтеркерама» - Волосожара Г.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказав на те, що 27 квітня 202 року ТОВ «ІНТЕРКЕРАМА» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримано лист-роз`яснення вих. №0400- 010312-8/76406 від 24.04.2026р. у якому серед іншого, як і у попередніх аналогічних листах-роз`ясненнях, зазначено, що у зв`язку з тим, що під час простою відбувається зупинення роботи, яке унеможливлює виконання роботи працівником, у нього у разі хвороби або травми, тривалість якої співпадає з часом простою, не настає стан тимчасової непрацездатності в цей період. З огляду на зазначене застрахована особа в період перебування у простої, тобто в період зупинення, невиконання роботи, отримує компенсаційну виплату за невідпрацьований час у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки. У разі настання у застрахованої особи одного із страхових випадків, визначених пунктами 1 - 9 частини першої статті 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105 (надалі – Закон), в період перебування її у простої не з вини працівника втрати заробітної плати не відбувається, а тому здійснювати виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності як компенсацію втраченого заробітку підстав немає, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Від представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі.

Інші учасники справи про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.2010 року перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКЕРАМА». Наказом № 30 К від 02.09.2022 р. позивач переведений на посаду бригадиром на дільницях основного виробництва (інші кваліфіковані роботи) дільниці пресів (цех № 2) з 03.09.2022 року.

У період з 24.06.2024р. по 16.08.2024р. Позивач знаходився на лікарняному, у зв`язку з чим тимчасово був непрацездатним, що підтверджується електронними листками непрацездатності, а саме:

- реєстраційний номер ЛН 12771044-2023879087-1, номер випадку непрацездатності 12771044, період з 24.06.2024р. по 08.07.2024р., причина непрацездатності «Тимчасова непрацездатність в наслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві», категорія медичного висновку «Захворювання або травма загального характеру», оформлений медичним закладом Комунальне підприємство «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради» (код ЄДРПОУ медичного закладу 01988692);

- реєстраційний номер ЛН 12771044-2024160716-1, номер випадку непрацездатності 12771044, період з 09.07.2024р. по 18.07.2024р., причина непрацездатності «Тимчасова непрацездатність в наслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві», категорія медичного висновку «Захворювання або травма загального характеру», оформлений медичним закладом Комунальне некомерційне підприємство «клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ медичного закладу 01984636);

- реєстраційний номер ЛН 12771044-2024316376-1, номер випадку непрацездатності 12771044, період з 19.07.2024р. по 26.07.2024р., причина непрацездатності «Тимчасова непрацездатність в наслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві», категорія медичного висновку «Захворювання або травма загального характеру», оформлений медичним закладом Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ медичного закладу 01984636);

- реєстраційний номер ЛН 12771044-2024458908-1, номер випадку непрацездатності 12771044, період з 27.07.2024р. по 08.08.2024р., причина непрацездатності «Тимчасова непрацездатність в наслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві», категорія медичного висновку «Захворювання або травма загального характеру», оформлений медичним закладом Комунальне підприємство «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради» (код ЄДРПОУ медичного закладу 01988692);

- реєстраційний номер ЛН 12771044-2024764864-1, номер випадку непрацездатності 12771044, період з 09.08.2024р. по 16.08.2024., причина непрацездатності «Тимчасова непрацездатність в наслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві», категорія медичного висновку «Захворювання або травма загального характеру», оформлений медичним закладом Комунальне некомерційне підприємство «клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ медичного закладу 01984636).

За вказаними листками непрацездатності на думку позивача, відповідач повинен був здійснити нарахування та виплату допомоги по тимчасовій втраті працездатності, як одного з видів матеріального забезпечення, однак відповідач цього не виконав, а тому позивач звернувся до суду із позовною заявою для захисту свого порушеного права.

Згідно Наказу «Про оголошення простою» № 28 від 21.06.2024р. для працівників структурних підрозділів Товариства, зазначених у вищевказаному наказі, було оголошено простій з 01 липня до 31 серпня 2024 року, в тому числі й для працівників Дільниці пресів (цех №2). Згідно Наказу «Про внесення змін до Наказу № 28 від 21.06.2024р. «Про оголошення простою»» № 38 від 23.08.2024р. простій для працівників Товариства продовжено до 18 вересня 2024 року. Згідно графіку роботи ОСОБА_1 , 21.06.2024р. був вихідний. З 24.06.2024р. ОСОБА_1 був відсутній на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що страхувальник (уповноважені ним особи), керуючись частиною третьою статті 22 Закону № 1105, здійснює розгляд підстав для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідно до наявних у страхувальника листків непрацездатності і приймає рішення щодо призначення або відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком місцевого суду.

Згідно із Законом України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105), в редакції Закону України від 21.09.2022 №2620-IX «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 01 січня 2023 року правові відносини у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування регулюються Пенсійним фондом України.

Статтею 34 Кодексу законів про працю України визначено, що простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (абзац перший статті 113 КЗпП).

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища, не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Статтею 12 Закону № 1105 передбачено право застрахованих осіб на страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю. Разом з тим, статтею 15 Закону № 1105 встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати у разі настання в неї страхового випадку.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Оплата простою не з вини працівника згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, віднесена до гарантійних і компенсаційних виплат фонду додаткової заробітної плати у складі оплати за невідпрацьований час.

Тобто, при оголошенні роботодавцем простою не з вини працівника відповідно до норм статті 113 КЗпП роботодавець зобов`язаний оплачувати заробітну плату з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за період знаходження працівника в простої. Також слід врахувати те, що абзацом четвертим пункту 3 розділу I Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність у Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 01.06.2021 № 1066, визначено, що тимчасова непрацездатність особи відповідно до медичного висновку – це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи.

У зв`язку з тим, що під час простою відбувається зупинення роботи, яке унеможливлює виконання роботи працівником, у нього у разі хвороби або травми, тривалість якої співпадає з часом простою, не настає стан тимчасової непрацездатності в цей період.

Отже, з огляду на зазначене застрахована особа в період перебування у простої, тобто в період зупинення, невиконання роботи, отримує компенсаційну виплату за невідпрацьований час у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки.

У разі настання в застрахованої особи одного із страхових випадків, визначених пунктами 1 – 9 частини першої статті 15 Закону № 1105, в період перебування її у простої не з вини працівника втрати заробітної плати не відбувається, а тому здійснювати виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності як компенсацію втраченого заробітку немає підстав.

Водночас, у разі необхідності виходу працівника на роботу під час простою підприємства не з вини працівника згідно з графіком роботи та настання у цей день тимчасової непрацездатності, внаслідок якої працівник втрачає за ці дні заробітну плату, допомога по тимчасовій непрацездатності має оплачуватися працівнику на загальних підставах, зокрема відповідно до норм статей 15 та 17 Закону № 1105.

Враховуючи вищевикладене, страхувальник (уповноважені ним особи), керуючись частиною третьою статті 22 Закону № 1105, здійснює розгляд підстав для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідно до наявних у страхувальника листків непрацездатності і приймає рішення щодо призначення або відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Так, у випадку, коли дні хвороби або травми, перебіг яких співпадає з часом перебування працівника в простої, за які працівнику роботодавець повинен нарахувати та виплатити компенсаційну виплату за невідпрацьований час у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки, у страхувальника або уповноважених ним осіб відсутні підстави для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності за зазначений період як компенсації втраченого заробітку, приймається рішення про відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності працівнику на підставі частини першої статті 15 Закону №1105, у зв`язку із відсутністю втрати заробітної плати в зазначеному періоді.

Частиною першою статті 23 Закону №1105 зазначено, що підставою для призначення застрахованій особі допомоги по тимчасовій непрацездатності є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність, листок непрацездатності.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.06.2021 № 1234, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2021 за № 890/36512, листок непрацездатності формується в Електронному реєстрі листків непрацездатності на підставі інформації про медичний висновок (медичні висновки) у разі ідентифікації пацієнта як застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень ст.ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно Наказу «Про оголошення простою» № 28 від 21.06.2024р. (копія додається) для працівників структурних підрозділів Товариства, зазначених у вищевказаному наказі, було оголошено простій з 01 липня до 31 серпня 2024 року, в тому числі й для працівників Дільниці пресів (цех №2).

Згідно Наказу «Про внесення змін до Наказу № 28 від 21.06.2024р. «Про оголошення простою»» № 38 від 23.08.2024р. простій для працівників Товариства продовжено до 18 вересня 2024 року (копія додається). Згідно графіку роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (п`ятниця, день видання вищезазначеного наказу) був вихідний.

ТОВ «ІНТЕРКЕРАМА» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримано лист-роз`яснення вих. №0400- 010312-8/76406 від 24.04.2026р. у якому серед іншого, як і у попередніх аналогічних листах-роз`ясненнях, зазначено, що у зв`язку з тим, що під час простою відбувається зупинення роботи, яке унеможливлює виконання роботи працівником, у нього у разі хвороби або травми, тривалість якої співпадає з часом простою, не настає стан тимчасової непрацездатності в цей період. З огляду на зазначене застрахована особа в період перебування у простої, тобто в період зупинення, невиконання роботи, отримує компенсаційну виплату за невідпрацьований час у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки. У разі настання у застрахованої особи одного із страхових випадків, визначених пунктами 1 - 9 частини першої статті 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105, в період перебування її у простої не з вини працівника втрати заробітної плати не відбувається, а тому здійснювати виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності як компенсацію втраченого заробітку підстав немає.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки як встановлено матеріалами справи, позивачем перебував на лікарняному у період перебування роботодавця у простої, а отже у останнього були відсутні підстави для виплати позивачу лікарняних.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2026 року слід залишити без змін, а скаргу ОСОБА_1 , без задоволення,оскільки вона є такою, що не спростовую викладені висновки в оскаржуваному рішенні суду.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданим доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін

Керуючись статтями 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 в залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк

Повний текст судового рішення складено 4 серпня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Халаджи