Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №211/2087/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7859/26 Справа № 211/2087/26 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.

сторони:

позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Ярмолюк Людмили Володимирівни на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 травня 2026 року, суддею Ніколенко Д.М. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складене 04 травня 2026,

УСТАНОВИВ

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 15.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі – ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») та ОСОБА_1 було укладено Договір №1981110 про надання споживчого кредиту. Унаслідок не належного виконання зобов`язань за кредитним договором у відповідача виникла заборгованість у сумі 18 095 грн. 11.09.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за Договором №1981110 про надання споживчого кредиту від 15.02.2020. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 травня 2026 року, позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за Договором №1981110 про надання споживчого кредиту від 15.02.2020 у загальній сумі 18 095 (вісімнадцять тисяч дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 750 (одинадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок; заборгованості за процентами в розмірі 6 345 (шість тисяч триста сорок п`ять) гривень 00 копійок; та в рахунок відшкодування судового збору 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник відповідача адвокат Ярмолюк Л.В. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким в позовні вимоги позивача залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначила, що перерахування коштів 11750,00 грн. на картку відповідачки не свідчить про факт перерахування цих коштів саме ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та на підставі договору №1981110 про надання споживчого кредиту від 15.02.2020 року, оскільки відсутня інформація про призначення платежу, тому неможливо встановити зв`язок з предметом спору.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.02.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №1981110 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 11 750,00 грн строком на 30 днів, стандартна процентна ставка за кредитом становить 1,80% в день від суми кредиту, знижена процентна ставка – 0,54% в день від суми кредиту (а.с. 9-11).

Вказаний договір, графік платежів та паспорт споживчого кредиту підписані 15.02.2020 електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором М446146 (а.с. 11 зв. – копія довідки про ідентифікацію).

Перерахування грошових коштів відповідачу за Договором №1981110 про надання споживчого кредиту від 15.02.2020 у сумі 11 750,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка емітована на ім`я ОСОБА_1 , підтверджується витребуваною за ухвалою суду з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацією (а.с. 41) та копією листа ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 16.12.2025 вих. №651-ВП (а.с. 11 зв.).

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач в праві вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків за їх використання.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 11750,00 грн. підтверджено відповіддю АТ КБ «Приватбанк», отримання цих коштів за іншою угодою із іншим призначенням тощо відповідачкою чи її представником адвокатом Ярмолюк Л.В. не доведено.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №1981110 про надання споживчого кредиту від 15.02.2020 року відповідно до розрахунків, наданих позивачем, відповідач має заборгованість в розмірі 18095,00 грн, з яких: 11750,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 6345,00 грн заборгованість за процентами.

Погашення заборгованості чи інший її розмір відповідачем не доведено.

Укладений сторонами кредитний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629ЦК України є обов`язковими для виконання.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

11 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №ККАУ-11092021. Відповідно до умов цього Договору до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за договором №1981110 про надання споживчого кредиту від 15.02.2020 року. Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 11.09.2021 до Договору факторингу №ККАУ-11092021 від 11.09.2021 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло вправо грошової вимоги за договором №1981110 про надання споживчого кредиту від 15.02.2020 року в розмірі 18095,00 грн. (а.с.16 зворот)

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до п.3.1 кредитного договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році.

Тому колегія суддів не може прийняти доводи апеляційної скарги, що позивачем не доведено пролонгації договору кредиту, виданого на 30 днів.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за укладеним договором, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 18095,00 грн, що підтверджується наданою до суду розрахунком, з яких: заборгованість за сумою кредиту в розмірі 11750,00 грн; заборгованість за процентами в розмірі 6345,00 грн.

Встановивши викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем доведена наявність у відповідача заборгованості за договором №1981110 про надання споживчого кредиту, укладеного 15.02.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , яка відповідно до ст. 526, 1054, 1048 ЦК України підлягає стягненню на користь TOB «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить, а наведені доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Суд дійшов також обґрунтованого висновку при задоволенні частково вимог про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн., відповідно до складності справи не порушивши принців розумності та співмірності.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Ярмолюк Людмили Володимирівни залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 05 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: