Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №904/558/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 року м.Дніпро Справа № 904/558/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач по справі)

суддів: Віннікова С.В., Левшиної Г.В.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін у справі:

від Командитного товариства "Симфа" – Перепелиця Л.Л., Семенов В.Г.

від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" – Демченко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Командитного товариства "Симфа"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026, суддя суду першої інстанції Іванова Т.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено та підписано 21.05.2026

по справі № 904/558/26

за позовом: Командитного товариства "Симфа" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

до відповідача: Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

про визнання індивідуального договору № 12019 від 05.11.2021 року про надання послуг з постачання теплової енергії розірваним з 16.09.2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

У лютому 2026 року Командитне товариство "Симфа" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про визнання індивідуального договору № 12019 від 05.11.2021 року про надання послуги з постачання теплової енергії розірваним з 16.09.2023 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на своєчасне повідомлення відповідача про розірвання спірного договору, а тому за доводами останнього типовий договір № 12019 від 05.11.2021 про надання послуги з постачання теплової енергії на об`єкт, розташований за адресою проспект Перемоги, 35, загальною площею 1394,70 кв.м., магазин "Україна", який перебуває у власності Командитного товариства "Симфа", має бути розірваний з 16.09.2023.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у задоволенні позову Командитного товариства "Симфа" відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що магазин "Україна", який перебуває у власності Командитного товариства "Симфа", вбудований у житловий будинок, а тому зміни (у тому числі припинення) індивідуального договору можуть відбуватися лише на підставі зміни (переходу) на іншу модель договірних відносин усіма співвласниками будинку. Доказів прийняття співвласниками багатоквартирного будинку № 35 по проспекту Перемоги м. Кривого Рогу Дніпропетровської області рішення щодо зміни моделі договірних відносин, а також доказів того, що приміщення відповідача вибуло зі спільної сумісної власності будинку, позивачем не надано.

Крім того, суд першої інстанції зазначав про відсутність у матеріалах справи доказів прийняття уповноваженим органом рішення про відключення спірного приміщення від мереж централізованого опалення.

Додатково місцевий господарський суд зазначив, що у справі № 904/893/24 вже досліджувалися питання щодо надання відповідачем послуг Командитному товариству "Симфа" та їх отримання останнім, зокрема у період після дати, з якої позивач просить визнати індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 12019 від 05.11.2021 розірваним, тобто після 16.09.2023.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Командитне товариство "Симфа", у якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у цій справі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

За доводами скаржника, при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам останнього щодо реалізації права позивача на відмову від продовження строку дії договору відповідно до п. 52 договору № 12019.

Місцевий господарський суд не врахував обставину припинення теплопостачання за спірним об`єктом, що підтверджується відповідним актом від 18.02.2022, за відсутності доказів повторного підключення цього об`єкта.

Крім того, апелянт звертає увагу на відсутність будь-яких доказів на підтвердження фактичного споживання теплової енергії позивачем після припинення теплопостачання.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє зазначає, що за відсутності рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування про відключення спірного приміщення від мереж централізованого опалення або акту міжвідомчої комісії, складеного відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення, затвердженого наказом Мінрегіону № 169 від 26.07.2019, позивачу (як співвласнику багатоквартирного будинку) здійснюються нарахування за централізоване опалення у вигляді донарахування мінімальної частки, нарахування загальнобудинкових витрат (ЗБП), нарахування абонентської плати та перерахунок у зв`язку зі зміною ціни природного газу, що передбачено Постановою КМУ № 1209 від 10.11.2021, а також п. 16 ст. 48 Правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії № 830 від 21.08.2019.

Відповідач звертає увагу на обставини справи № 904/893/24, у якій вже досліджувалося питання щодо надання Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" послуг Командитному товариству "Симфа" та їх отримання останнім, в тому числі у період після дати, з якої позивач просить визнати індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 12019 від 05.11.2021 розірваним, тобто, після 16.09.2023 (дата розірвання договору за вимогою позивача).

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

10.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Командитного товариства "Симфа" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/558/26 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Висоцький А.М. (доповідач), судді – Вінніков С.В., Левшина Г.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2026.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 904/558/26 на адресу Центрального апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Командитного товариства "Симфа", розгляд справи призначено у судовому засіданні на 28.07.2026 на 10 год. 30 хв. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.

Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/558/26.

15.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

28.07.2026 у судовому засіданні взяли участь представники Командитного товариства "Симфа" - Перепелиця Л.Л., Семенов В.Г. та Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" – Демченко А.Г.

До апеляційної скарги позивачем також подане клопотання про витребування доказів та дослідження матеріалів справ, яким він просить витребувати для огляду та дослідження матеріали господарської справи № 904/893/24 Господарського суду Дніпропетровської області та справи № 904/343/26 Господарського суду Дніпропетровської області, зокрема дослідити: протокол огляду місця події; фототаблиці; клопотання експертної установи; інші докази, що стосуються фактичного існування/відсутності предмета договору № 12019.

Протокольною ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2026 у задоволенні клопотання було відмовлено за наступними мотивами.

Відповідно до приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рушення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга статті 269 ГПК України).

В свою чергу частина третя статті 269 ГПК України передбачає, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Аргументуючи необхідність дослідження матеріали справи № 904/893/24 позивач зазначає, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження та під час її розгляду фактично не досліджувалося питання теплопостачання, конфігурації мереж та меж теплових контурів, а предметом дослідження були інші правовідносини та інший договір.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Колегія суддів підкреслює, що наводячи аргументи необхідності дослідження матеріалів справи № 904/893/24, рішення по якій набрало законної сили, позивач в той же час, як у апеляційній скарзі та і наданих пояснення по справі, неодноразово зазначає про зовсім різні правовідносини, які досліджуються судом в межах цієї справи та справи про дослідження якої він просить.

Предметом розгляду по справі № 904/893/24 є стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання. Предметом же розгляду цієї справи є правові підстави для визнання договору припиненим.

Колегія суддів звертає увагу позивача, що предметом доказування в межах даної справи не є наявність технічної можливості теплопостачання на об`єкт споживача, оскільки зазначені обставини не ставляться в залежність від можливості визнання договору припиненим.

Справа № 904/343/26, відносно дослідження якої ставиться питання позивачем, наразі розглядається Господарським судом Дніпропетровської області. Рішення по зазначеній справі ще не прийнято та в контексті частини четвертої стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені в межах даної справи, не можуть бути прийняті судом до уваги.

У зв`язку з чим, колегія доходить висновку, що позивачем належним чином необґрунтовано необхідність витребувати для огляду матеріали справ № 904/893/24 та № 904/343/26 Господарського суду Дніпропетровської області.

Фактичні обставини, встановлені судом

Як зазначає позивач, Командитному товариству "Симфа" на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2000, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кульбіда Н.М. та рішення Виконавчого комітету районної у місті ради про присвоєння поштової адреси № 113 від 07.06.2024 належать нежитлові приміщення, вбудований магазин в житловий будинок загальною площею 1394,7 кв.м., за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Перемоги, будинок 35, приміщення 131.

05.11.2021 між Командитним товариством "Симфа", як споживачем, та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа", як виконавцем, укладено договір № 12019 про надання послуги з постачання теплової енергії, відповідно до умов пункту 1 якого цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця http://kpts.dp.ua/ (пункт 2 договору).

Пунктом 3 договору встановлено, що виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу протягом 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному веб-сайті виконавця http://kpts.dp.ua/. Інформування споживача про намір зміни ціни/тарифу на послугу здійснюється виконавцем в порядку, затвердженому Мінрегіоном від 05 червня 2018 року № 130.

Пунктом 51 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з 05.11.2021 року і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 договору).

Пунктом 53 договору передбачено, що цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

У разі відключення приміщення споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку цей договір не припиняє своєї дії (пункт 54 договору).

Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання зобов`язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними (пункт 55 договору).

17.02.2022 листом № 18 споживач звернувся до КП теплових мереж "Криворіжтепломережа" з метою опломбування запірної арматури та припинення постачання за об`єктом: магазин "Україна", пр. Перемоги, 35/131.

18.02.2022 представником КП теплових мереж "Криворіжтепломережа", у присутності споживача, зафіксовано припинення подачі теплової енергії за адресою пр. Перемоги, 35, магазин "Україна", про що складено відповідний акт.

За твердженням позивача 10.07.2023 останній направив на адресу відповідача лист № 22 про розірвання індивідуального договору № 12019 на надання послуг з постачання теплової енергії від 05.11.2021, проте жодної відповіді з даного приводу не отримав, окрім виставленого рахунку-фактури від 31.12.2025 про наявність заборгованості станом на 01.12.2025.

Командитне товариство "Симфа" вважає що вчасно повідомило відповідача про розірвання індивідуального договору, у зв`язку з чим, за доводами останнього дія такого договору остаточно припинилась 05.11.2023, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Мотивувальна частина.

Відповідно до частини першої ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з таких підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перші). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої).

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Частиною першою статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку.

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Частиною сьомою статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Відповідно до абзаців 1-3 частини п`ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом (абзац 1 пункту 3 розділу VI Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії (надалі – Правила № 830) та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, які набрали чинності 01.10.2021. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 викладено в новій редакції.

Згідно з правилами № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до пункту 13 Правил № 830 надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019 визначено процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно цього Порядку, рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження відключення нежитлового приміщення, магазину "Україна" за адресою проспект Перемоги, 35, загальною площею 1394,70 кв.м. від мережі централізованого опалення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання індивідуального договору № 12019 від 05.11.2021 року про надання послуги з постачання теплової енергії розірваним.

Як з`ясовано судом та не спростовується сторонами, нежитлове приміщення, яке належить відповідачу, відключене від централізованої системи опалення з 18.02.2022, тому позивачем проводилося нарахування тільки за загальнобудинкові потреби та абонентське обслуговування. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 22.12.2020 року по справі № 311/3489/18, споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов`язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування. Так, спільним майном у багатоквартирному будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду. Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Відповідно до п. 3 частини другої ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 № 315, встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.

Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Пунктом 5 Розділу III Методики визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.

Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13,14.

При цьому, нежитлові приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказані приміщення не підпадають під термін неопалювальне приміщення.

Подібні умови також передбачені пунктом 54 укладеного між сторонами договору, яким визначено, що у разі відключення приміщення споживача від систем (мереж) центрального опалення (теплопостачання) у встановленому законодавством порядку цей договір не припиняє своєї дії.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що при розірванні договору він користувався правом наданим статтею 651 Цивільного кодексу України,

Вимога про розірвання договору про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії не може бути задоволена виключно з підстав, передбачених статтею 651 Цивільного кодексу України, без урахування спеціального правового регулювання у сфері житлово-комунальних послуг.

За змістом частини другої статті 651 ЦК України розірвання договору за рішенням суду допускається лише у разі істотного порушення договору другою стороною або в інших випадках, встановлених договором чи законом. При цьому істотним є таке порушення, яке позбавляє іншу сторону того, на що вона обґрунтовано розраховувала при укладенні договору.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду неодноразово наголошував, що розірвання договору є винятковим способом захисту права, а істотність порушення повинна бути доведена позивачем і оцінюється судом з урахуванням конкретних наслідків такого порушення, а не лише самого факту невиконання чи неналежного виконання договірного зобов`язання. Саме по собі порушення договору не є безумовною підставою для його розірвання, якщо воно не призвело до позбавлення сторони основної мети договору. Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 916/1224/20.

Разом із тим спірні правовідносини виникли з договору про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії, який регулюється не лише нормами Цивільного кодексу України, а й спеціальними положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про теплопостачання". Вказані нормативні акти визначають спеціальні підстави, порядок та умови припинення або розірвання договорів про надання комунальних послуг, які мають пріоритет перед загальними положеннями статті 651 ЦК України.

Отже, розірвання договору про постачання теплової енергії не може здійснюватися лише шляхом застосування загальних положень статті 651 ЦК України, якщо спеціальним законом визначено інший порядок припинення таких правовідносин. Для договорів про надання комунальних послуг вирішальне значення мають спеціальні підстави припинення договору, зокрема відключення від мережі у встановленому законом порядку, зміна моделі договірних відносин або інші випадки, прямо передбачені законодавством.

Таким чином, за відсутності встановлених спеціальним законом підстав для припинення договору про постачання теплової енергії та за недоведеності істотного порушення договору у розумінні частини другої статті 651 ЦК України, правові підстави для його розірвання відсутні.

Щодо застосування судом першої інстанції обставин, які встановлені рішенням суду по справі № 904/893/24, необхідно відзначити наступне.

Посилаючись на обставини встановлені рішенням суду по справі № 904/893/24, як на преюдиційні, місцевий господарський суд зазначив, що рішенням суду встановлений факт споживання послуг з теплопостачання Командитним товариством "Симфа", в тому числі у період після дати, з якої позивач просить визнати індивідуальний договір розірваним, тобто після 16.09.2023.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до частини сьомої цієї статті правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (пункт 32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (підпункт 9.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).

Правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (підпункт 9.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).

Колегія апеляційного суду звертає увагу апелянта, що посилання судом першої інстанції на обставини, встановлені в межах іншого спору між тими самими суб`єктами, не стало виключною підставою для відмови у позові. Місцевий господарський суд дійшов до такого висновку проаналізувавши в комплексі як норми чинного законодавства, так і надані сторонами належні докази.

Отже, зважаючи на відсутність правових підстав для визнання індивідуального договору № 12019 від 05.11.2021 року про надання послуг з постачання теплової енергії розірваним з 16.09.2023 року, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 по справі № 904/558/26, за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 по справі № 904/558/26 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Командитного товариства "Симфа" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у справі № 904/558/26 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 у справі № 904/558/26 – залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.08.2026

Головуючий суддя Висоцький А.М.

Судді Вінніков С.В.

Левшина Г.В.