Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №908/335/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 м. Дніпро Справа № 908/335/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),

суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Акві-Буд"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.04.2026 (ухваленого суддею Корсуном В.Л., повне рішення складене 28.04.2026) у справі № 908/335/26

за позовом: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Акві-Буд" (м.Запоріжжя)

про стягнення пені в сумі 42 145 грн 87 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Військова частина НОМЕР_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної компанії "Акві-Буд" (далі по тексту - відповідач) пеню в сумі 42 145 грн 87 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору підряду №367/4Д від 11.04.2025 у частині повного та своєчасного виконання будівельних робіт, у зв`язку з чим на підставі пункту 13.5. договору позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 0,1% Договірної ціни за кожен день такого прострочення з 01.07.2025 по 14.07.2025 (за 14 днів) у сумі 42 145 грн 87 коп.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.04.2026 у справі №908/335/26:

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Акві-Буд" на користь Військової частини НОМЕР_1 - 38 131 грн 60 коп. пені та 2 372 грн 49 коп. судового збору;

- в іншій частині позову відмовлено.

Рішення обґрунтовано наступним:

- у Договорі сторони передбачили, що за порушення строків завершення будівництва по договору підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1 % Договірної ціни за кожен день такого прострочення. Загальна вартість робіт за договором складає 2 933 197 грн 06 коп. Додатком № 4 до Договору визначено Календарний графік виконання робіт, яким визначено кінцеву дату виконання всіх робіт (два етапи) - 30.06.2025. Разом з тим, відповідно до Акту готовності об`єкта до експлуатації від 17.11.2025, будівельні роботи по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 536" закінчено 14.07.2025 та вважається готовим до експлуатації. Таким чином, з урахуванням розміру Договірної ціни, загальна сума пені за порушення терміну виконання робіт щодо будівництва об`єкту повинна становити 38 131 грн 60 коп. В іншій частині вимог щодо стягнення пені (штрафних санкцій) суд відмовив через необґрунтованість;

- також судом відхилені твердження відповідача щодо застосування форс-мажорних обставин, оскільки отримання відповідачем висновку Рівненської ТПП від 12.03.026 №56.01./89 саме про "істотну зміну обставин" та посилання на нього як на підставу для звільнення від відповідальності, є недостатнім та безпідставним у силу положень статті 652 Цивільного кодексу України (щодо зміни або розірвання договору), які (положення) передбачають, що наслідком істотної зміни обставин є зміна умов договору або його розірвання за згодою сторін чи за рішенням суду, а не звільнення від відповідальності, про що вказує та просить відповідач у цій справі;

- суд першої інстанції зауважив, що відповідач у своїх доводах щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у справі помилково об`єднує в одній правовій конструкції і форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, так і істотну зміну обставин, яка є оціночною категорією та полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання такого зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання;

- при вирішенні спору судом також прийнято до уваги та враховано, що за умовами договору: підрядник, який є відповідачем у цій справі, зобов`язаний завчасно, у письмовій формі, інформувати замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт за незалежних від нього обставин (не менш ніж за 10 днів). Сторона, виконанню обов`язків якої перешкоджають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов`язана: не пізніше 5 робочих днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу сторону; протягом 5 календарних днів з моменту їх настання надати іншій стороні належні підтвердні документи, видані компетентними (уповноваженими) органами, зокрема, сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою та інформацію про внесення сертифікату до Реєстру сертифікатів про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); сертифікат надається у межах строку повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Відповідач звернувся до Рівненської торгово-промислової палати з заявою про встановлення форс-мажорних обставин, зокрема, за договором на будівництво фортифікаційних споруд від 11.04.2025 №367/4 Д, лише 26.02.2026. При цьому сам по собі висновок ТПП не є безумовною підставою для звільнення сторони від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до пункту 14.6. Договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення другої сторони стороною, для якої стало неможливим виконання зобов`язань за Договором через настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють її від відповідальності, позбавляє її права посилатися на ці обставини та вимагати зміни (перенесення) строку виконання своїх зобов`язань;

- суд першої інстанції зауважив, що Договір укладався 11.04.2025, тобто більше ніж через два роки від часу введення на території України дії воєнного стану і загальної мобілізації, а також активних бойових дій на Покровському напрямку; предметом Договору є саме зведення оборонних споруд і територія будівництва вже була віднесена до зони бойових дій згідно з наказом Мінреінтеграції № 376; погодні умови в Україні навесні кожного року характеризуються певною кількістю опадів. Доказів наявності надзвичайних погодних умов в той чи інший конкретний період строку виконання Договору відповідач суду не надав;

- приймаючи участь у державній закупівлі, відповідачу було достеменно відомо про місце проведення робіт, їх характер, необхідність залучення відповідних працівників, постачальників та проблеми логістики на прифронтових територіях України. Отже, відповідач, як підрядник та учасник держаної закупівлі, міг і повинен був передбачити ці ризики, проявивши звичайну обачливість. Той факт, що відповідач не міг зупинити повітряні тривоги, погодні умови (що забороняють роботу кранів) чи атаки БПЛА "Ланцет" не спростовують висновків суду про те, що в умовах активних бойових дій та будучи залученим до будівництва оборонних споруд навесні 2025 року, відповідач мав розуміти усі можливі ризики виконання таких робіт. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що місця будівництва хоча б одного разу постраждали від атаки БПЛА, погодні умови (дощі та зливи) зробили неможливим використання будівельної техніки та проведення інших робіт, які не були пов`язані з її використанням. Наявність значної кількості повітряних тривог в Україні є загальновідомим фактом, особливо на територіях наближених до лінії бойового зіткнення, що також мав враховувати підрядник укладаючи Договір. Також відповідачем не доведено, що відновлення робіт на об`єктах будівництва забирало до 1-1,5 годин робочого часу після кожного сигналу повітряної тривоги (як про це зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву).

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Акві-Буд" за допомогою системи "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду звернулось з апеляційною скаргою (вх. № суду 50365 від 22.05.2026), в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 27.04.2026 у справі №908/335/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог;

- у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги, зменшити розмір неустойки, заявленої до стягнення, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з огляду на її неспівмірність наслідкам порушення зобов`язання;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно будівельна компанія "Акві-Буд" судовий збір.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- дійсно, на момент підписання договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд відповідачу було відомо про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України. ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Акві-Буд" врахувало відповідні обставини, проте через короткий проміжок часу з моменту укладення договору настала зміна обставин, якими сторони керувалися в момент укладення Договору, і які відповідач не міг передбачити, а саме: загострення воєнної ситуації на Слов`янському напрямку Дніпропетровської області та Покровському напрямку Донецької області, пришвидшення руху фронту в сторону населених пунктів, де велися будівельні роботи та можливість ворогом використовувати FPV-дрони на оптоволокні та радіокеровані FPV-дрони з підсиленими антенами або ретрансляторами та БПЛА типу "Ланцет", збільшення тривалості та кількості повітряних тривог через постійну загрозу ракетних та авіаційних ударів, настання несприятливих погодних умов, таких як значні та тривалі опади, надмірне зволоження ґрунту, сильні пориви вітру, грози, туман; дефіцит будівельних матеріалів, які через свою специфічну приналежність виготовляються тільки кількома виробниками на всій території України, дефіцит на ринку праці, в умовах мобілізації кваліфікованої робочої сили. Внаслідок дії цих обставин відповідачем було порушено зобов`язання за договором в частині строків завершення будівництва, але такі обставини є незалежними від волі та дій ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Акві-Буд", належать до категорії істотних обставин та не могли бути передбачені на момент укладення договорів підряду. Їх комплексний вплив об`єктивно унеможливлює належну організацію та функціонування складної системи виконання будівельних робіт із зведення фортифікаційних та військових інженерно-технічних споруд у період збройної агресії, що фактично призвело до неможливості належного виконання зобов`язань за Договором підряду на будівництво об`єктів у первісно встановлені строки без шкоди для якості та безпеки робіт. Зазначені вище обставини підтверджуються доказами, долученими до відзиву, а також висновком Рівненської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин від 12.03.2026 №56.01/89. Крім того, Рівненською торгово-промисловою палатою було досліджено взаємозв`язок між вищезазначеними обставинами та порушення скаржником строків завершення будівництва. Оскільки будівництво фортифікаційних споруд здійснювалось у безпосередній близькості до лінії фронту, відповідні правоохоронні органи та підрозділи МНС не виїжджають на цю територію для фіксування наслідків атаки БПЛА, у зв`язку із чим відповідач був позбавлений можливості надати суду відповідні докази;

- щодо впливу погодних умов на неможливість використання техніки, то відповідачем було долучено до матеріалів справи фототаблиці, які демонструють цей вплив та наслідки;

- стосовно повітряних тривог, то відповідач посилається на збільшення тривалості та кількості повітряних тривог, оскільки Договором передбачено зобов`язання підрядника забезпечити та здійснювати контроль за дотриманням правил безпеки на будівельному майданчику. Суд першої інстанції не врахував, що виконання робіт здійснювалось в умовах прямої загрози життю працівників, під системними повітряними тривогами (сотні сигналів тривоги), із фактичною зупинкою будівельного процесу після кожного сигналу тривоги та в умовах заборони виконання робіт відповідно до норм охорони праці. Дотримання вимог безпеки фактично унеможливлювало виконання робіт у безперервному режимі;

- щодо відсутності письмового повідомлення з боку скаржника про настання форс-мажорних обставин, то позивач (Військова частина) об`єктивно був обізнаний про ситуацію, так як технічний нагляд за будівництвом здійснювався з боку позивача, а хід проведення будівельних робіт регулярно обговорювався під час робочих нарад. Скаржник звертає увагу, що позивач, будучи обізнаним про вказані обставини, не скористався правом розірвання договору, не застосував оперативно-господарські санкції, а продовжував приймати виконання робіт, що свідчить про фактичне визнання позивачем об`єктивних труднощів виконання договору;

- суд першої інстанції не надав належної оцінки долученим доказам та обставинам, що впливали на порушення строку завершення будівництва, не дослідив їх вплив на можливість виконання зобов`язання та не встановив причинно-наслідковий зв`язок між ними та простроченням;

- при цьому, незважаючи на порушення строків виконання робіт та об`єктивно складні умови, зумовлені активними бойовими діями та погодними умовами, постійно зростаючою загрозою ракетних і авіаційних ударів, а також обмеженим доступом до об`єктів будівництва, відповідачем були виконані будівельні роботи у повному обсязі, прострочення становить лише 13 днів. Розуміючи критичну важливість об`єкта будівництва для забезпечення обороноздатності держави, захисту життя та здоров`я військовослужбовців, а також укріплення позицій Збройних Сил України, скаржник зробив усе можливе, щоб якомога швидше завершити роботи, що свідчить про його добросовісність, належне ставлення до виконання зобов`язань та відсутність умислу на порушення умов договору;

- зважаючи на відсутність завданих позивачу збитків, ускладнені умови будівництва за Договором підряду, що мали ознаки форс-мажорних обставин та призвели до порушення строків завершення будівництва, розмір неустойки, на думку скаржника, є неспіврозмірним наслідкам порушення зобов`язання, не відповідає засадам розумності, справедливості та добросовісності, а її стягнення у повному обсязі призведе до надмірного та несправедливого майнового тягаря для відповідача;

- неврахування судом першої інстанції наведених вище обставин під час ухвалення оскаржуваного рішення порушує принципи справедливості та є непропорційним.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження, вирішено розглянути апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.04.2026 у справі № 908/335/26 у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без виклику та повідомлення учасників справи.

Від позивача (Військової частини НОМЕР_1 ) за допомогою системи "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 8429/26 від 23.06.2026), в якому він просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними, а рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

11.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельною компанією "Акві-Буд" (далі по тексту - підрядник, відповідач) та Військовою частиною НОМЕР_1 (далі по тексту - замовник, позивач) укладено Договір № 367/4Д на будівництво фортифікаційних споруд (з додатковими угодами до нього) (далі по тексту - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором, замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати Роботи з розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт по об`єкту: "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 536" (далі - Об`єкт), а замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах Договору роботи та оплатити їх вартість.

У пунктах 17.1., 17.2. Договору сторони визначили, що строк дії договору - це час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права і виконувати свої зобов`язання відповідно до договору. Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), але не пізніше ніж до 31.12.2025. У частині оплати - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за договором.

З матеріалів справи вбачається, що невід`ємною частиною договору є:

- додаток № 1 - Договірна ціна;

- додаток № 2 - Завдання на проєктування;

- додаток № 3 - Зобов`язання;

- додаток № 4 - Календарний графік виконання робіт.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним вказаного Договору сторонами суду не надано.

Судом також встановлено, що у цьому договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками обох сторін, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що роботи виконуються за етапами:

- І етап - Проектування: виконання вишукувальних робіт (інженерно - геодезичні та інженерно-геологічні вишукування), розроблення проєктної документації стадії "Робочий проєкт" (у склад якого повинен входити Генеральний план), у тому числі проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передача Замовнику відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4), що є невід`ємною частиною Договору;

- ІІ етап - Будівельні роботи відповідно до Календарного графіку виконання робіт (Додаток 4).

Відповідно до частин 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

У пункті 2.1. Договору сторони погодили, що вартість робіт по Договору визначена за Договірною ціною (Додаток № 1) і складає 3 010 462 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 501 743 грн 67 коп., та є складовою частиною вартості робіт по Об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва Об`єкта.

У подальшому, зокрема, до вказаного пункту Договору сторонами були внесені зміни.

Так, сторонами укладено Додаткову угоду № 1 від 12.06.2025 до Договору на будівництво фортифікаційних споруд № 367/4Д від 11.04.2025, в якій сторони дійшли згоди щодо зміни вартості робіт у бік зменшення на 42 грн 38 коп., у зв`язку з цим вартість робіт, за договірною ціною, складеною на підставі локальних кошторисів до неї, складає 3 010 419 грн 62 коп.

Також, у зв`язку тим, що будівельні роботи по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 536" завершено, при цьому фактична вартість будівельних робіт склала 2 863 922 грн 70 коп., Додатковою угодою від 12.11.2025 № 2 зменшено бюджетні зобов`язання (вартість робіт за договором) на 77 222 грн 56 коп., тобто до 2 933 197 грн 06 коп.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

У даному випадку, у розділі 3 Договору сторонами були визначені умови щодо строків виконання робіт, зокрема:

- строки виконання робіт за цим Договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) (пункту 3.1. Договору);

- після закінчення виконання робіт Підрядник письмово повідомляє про це Замовника. Датою закінчення робіт за Договором вважається дата підписання Акту готовності Об`єкту до експлуатації, складеного уповноваженими представниками Замовника разом з представниками Підрядника (пункт 3.4. Договору).

Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) встановлений строк завершення будівельних робіт за Договором - 30.06.2025.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

У розділі 10 договору сторони погодили умови щодо порядку приймання-передачі робіт, зокрема:

- приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів тощо, шляхом підписання сторонами Акта приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 (пункт 10.1. Договору);

- Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-23, Акт здачі-приймання виконаних проектних робіт та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою № KБ-3 за виконані будівельні роботи оформлюються належним чином підрядником у двох примірниках і надаються для підписання замовнику (пункт 10.2. Договору);

- замовник повинен розглянути та підписати Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № KБ-2в та Довідку про вартість, виконаних будівельних робіт та витрат за формою № KБ-3 протягом 5-ти робочих днів з моменту одержання вказаних документів або письмово мотивувати відмову від прийняття робіт із зазначенням переліку зауважень та/або виявлених недоліків (дефектів) та строків їх усунення, при цьому визначений замовником строк є обов`язковим для підрядника (пункт 10.3. Договору);

- прийняття виконаних робіт здійснюється замовником за умови належного виконання робіт та надання підрядником документів, що підтверджують якість, матеріальних ресурсів, використаних під час виконання робіт (якщо наявність сертифікатів, протоколів, паспортів якості, тощо є обов`язковими згідно з чинним законодавством та іншої документації, щодо таких матеріалів) (пункт 10.4. Договору).

Отже, як зазначено вище, пунктом 2.1. Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 2 від 12.11.2025) сторони погодили, що вартість робіт по Договору визначена за Договірною ціною і складає: 2 933 197 грн 06 коп. та є вартістю робіт по Об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва Об`єкта.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідачем були виконані та передані позивачу роботи, що підтверджується Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2025 року, підписаним 14.07.2025 представниками замовника та підрядника та скріпленим печатками сторін. Згідно з Актом готовності об`єкта до експлуатації від 17.11.2025 визначено, що будівельні роботи по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 536" закінчено 14.07.2025 та об`єкт вважається готовим до експлуатації.

При цьому судом встановлено, що відповідач виконав роботи із простроченням, а саме: граничним строком завершення робіт було 30.06.2025; роботи виконані - 14.07.2025, тобто період прострочення виконання робіт становить з 01.07.2025 по 13.07.2025 (13 днів).

У той же час, у силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У процесі розгляду даної справи, відповідач не надав суду доказів своєчасного виконання будівельних робіт за Договором.

При цьому з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У пункті 13.5. Договору сторони передбачили, що за порушення строків завершення будівництва по договору, підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% Договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад 30 днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі 7% вказаної вартості.

На підставі пункту 13.5. Договору, за порушення строків завершення будівництва по Договору, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 42 145 грн 87 коп. пені у розмірі 0,1% Договірної ціни за кожен день такого прострочення за період з 01.07.2025 по 14.07.2025 (за 14 днів), виходячи з суми Договірної ціни 3 010 419 грн 62 коп.

Суд першої інстанції здійснив перевірку розрахунку пені, здійсненого позивачем, та встановив, що такий розрахунок здійснено ним неправильно, з огляду на те, що під час його проведення позивачем було невірно визначено період прострочення, оскільки день завершення робіт та передання їх замовнику (14.07.2025) не входить у період прострочення; останнім днем прострочення є 13.07.2025. Також при розрахунку застосовано Договірну ціну, без врахування Додаткової угоди № 2 від 12.11.2025 до Договору підряду.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок: "З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з перерахунком розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, здійсненим судом першої інстанції, за наслідками якого встановлено, що загальна сума пені за порушення терміну виконання робіт становить 38 131 грн 60 коп., а саме: 2 933 197 грн 06 коп. (Договірна ціна з урахуванням Додаткової угоди № 2) х 0,1 % (розмір пені у відповідності до пункту 13.5. Договору) х 13 днів прострочки (з 01.07.2025 по 13.07.2025).

Крім того, заперечення сторін щодо такого перерахунку, а також доводи на його спростування у справі відсутні.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача пені за порушення терміну виконання робіт у сумі 38 131 грн 60 коп.

При цьому апеляційним господарським судом під час ухвалення постанови у даній справі проаналізовано фактичні обставини справи на предмет можливості застосування до них права суду на зменшення розміру штрафних санкцій, за наслідками чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Апеляційний господарський суд, об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги таке:

- посилання відповідача на погіршення безпекової ситуації на ділянці, де велися підрядні роботи, апеляційним господарським судом розцінюються критично, оскільки договір не містить положень, які б передбачали таке правове регулювання, яке б звільняло відповідача від виконання його обов`язків за договором за обставин наближення фронту чи погіршення безпекової ситуації на території ведення робіт. Більше того, беручи на себе у квітні 2025 року зобов`язання з будівництва фортифікаційних споруд на території, наближеній до фронту, за умови загальновідомих обставин його просування вглиб Дніпропетровської області, відповідач мав усвідомлювати всі ризики просування фронту та ймовірність погіршення безпекової ситуації на ділянці ведення робіт за договором;

- особливе значення порушення зобов`язань в умовах воєнного стану, враховуючи специфіку предмета договору (виду робіт) та мети їх виконання, а також негативні наслідки, які могли мати місце у випадку несвоєчасного виконання робіт для збереження життя та здоров`я захисників України, а також обороноздатності країни в цілому;

- відповідно до пункту 4.3.6. Договору підрядник має право ініціювати внесення змін до договору. Згідно з умовами пункту 4.4. Договору підрядник зобов`язаний, зокрема, завчасно, у письмовій формі, інформувати замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт за незалежних від нього обставин (не менш ніж за 10 днів) (пункт 4.4.16. Договору). Доказів виконання підрядником (відповідачем) обов`язку щодо повідомлення замовника (позивача) про сповільнення або призупинення виконання робіт за договором матеріали справи не містять; також матеріали справи не містять доказів внесення змін до договору в частині строків виконання робіт;

- пунктом 4.3.7. Договору передбачений обов`язок підрядника забезпечити дотримання працівниками сигналів повітряної тривоги під час виконання робіт, зокрема забезпечити повідомлення працівників про повітряну тривогу, провести відповідний інструктаж та визначити місця перебування або можливі укриття для максимального убезпечення працівників. Викладене додатково свідчить про те, що сторони договору усвідомлювали при укладенні Договору специфіку виконання робіт в умовах воєнного стану та необхідність врахування безпекових обмежень під час організації будівництва;

- співмірність пені в сумі 38 131 грн 60 коп. із вартістю та періодом прострочених зобов`язань за договором, що відповідає принципам адекватності, справедливості та розумності, та свідчить про відсутність підстав для застосування права суду на зменшення штрафних санкцій;

- відповідність (адекватність) та узгодження розміру штрафних санкцій з наслідками допущеного відповідачем порушення;

- слід врахувати інтереси позивача та прийняти до уваги, що позивач мав правомірні очікування щодо виконання робіт у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами в договорі.

Враховуючи вказане, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені у даній справі.

Апеляційний господарський суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стосовно доводів скаржника про неможливість вчасного виконання зобов`язань за Договором через настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Отже, ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанова Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/ обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

Лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку (постанова Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18).

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

У постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 913/308/23 сформульовано такі загальні правові висновки у правовідносинах, пов`язаних зі встановленням наявності/відсутності форс-мажорних обставин: 1) неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин; 2) перед тим як з`ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з`ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин; 3) форс-мажор не звільняє сторони договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

У даному випадку, проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по Договору № 367/4Д від 11.04.2025, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним Договором.

Колегія суддів відзначає, що наведені відповідачем обставини - загострення воєнної ситуації на Слов`янському напрямку Дніпропетровської області та Покровському напрямку Донецької області, значна тривалість повітряних тривог, через постійну загрозу ракетних та авіаційних ударів, а також несприятливі погодні умови і дефіцит на ринку праці в умовах мобілізації кваліфікованої робочої сили, - вже існували на дату укладення договору (11.04.2025), отже під час погодження сторонами строків виконання робіт обидві сторони повинні були виходити з вже існуючих обставин воєнного стану, а також враховувати всі можливі ризики, пов`язані з існуванням такого стану.

Враховуючи вказане, на переконання колегії суддів, такі обставини не можуть кваліфікуватися як надзвичайні у розумінні законодавства, адже вони не є новими чи непередбачуваними для сторін, а існували на час укладення договору.

Суд звертає увагу, що обставини, які були відомі сторонам або об`єктивно могли бути передбачені на момент укладення договору, не можуть визнаватися такими, що виникли раптово чи стали наслідком непереборної сили. У такий спосіб відповідні обставини не змінюють істотно баланс прав та обов`язків сторін, а лише відображають ризики, які сторона приймає на себе під час укладення договору.

Більше того, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути відповідальності за порушення строків поставки товару.

Крім того, доказів наявності надзвичайних погодних умов у той чи інший конкретний період строку виконання Договору відповідач суду не надав. З наданих у матеріали справи фото (арк. с. 171, 172 в томі 1) неможливо встановити де саме, ким і коли вони були зроблені, тому вони не є належними доказами у розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Слід також зазначити, що Висновок про істотну зміну обставин Рівненської торгово-промислової палати, наданий відповідачем (арк. с. 188-190 в томі 1), не підтверджує наявність підстав для звільнення його від відповідальності, оскільки передбачає лише можливість зміни умов договору у частині строків виконання зобов`язань у зв`язку з істотною зміною обставин, передбачену статтею 652 Цивільного кодексу України, що не являється предметом розгляду у даній справі.

Крім того, відповідач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи з позивачем договір, усвідомлював, що кінцевою датою виконання робіт за Договором є дата, визначена у Календарному плані до нього, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки. Тобто відповідач, уклавши Договір, погодив усі його істотні умови, зокрема, щодо кінцевої дати виконання кожного етапу робіт.

При цьому відповідно до пункту 4.3.6. Договору підрядник має право ініціювати внесення змін до договору.

Згідно з умовами пункту 4.4. Договору підрядник зобов`язаний, зокрема:

- виконувати, з використанням власних ресурсів та у встановлені строки, всі роботи, обумовлені договором у відповідності із затвердженою проєктно-кошторисною документацією, технічними вимогами, будівельними нормами і правилами та забезпечити завершення робіт і передачу об`єкта за актом у визначений договором строк (пункт 4.4.3. Договору);

- завчасно, у письмовій формі, інформувати замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт за незалежних від нього обставин (не менш ніж за 10 днів) (пункт 4.4.16. Договору).

Доказів виконання підрядником (відповідачем) обов`язку щодо повідомлення замовника (позивача) про сповільнення або призупинення виконання робіт за договором матеріали справи не містять; також матеріали справи не містять доказів внесення змін до договору в частині строків виконання робіт.

Пунктом 4.3.7. Договору передбачений обов`язок підрядника забезпечити дотримання працівниками сигналів повітряної тривоги під час виконання робіт, зокрема забезпечити повідомлення працівників про повітряну тривогу, провести відповідний інструктаж та визначити місця перебування або можливі укриття для максимального убезпечення працівників.

Викладене додатково свідчить про те, що сторони договору усвідомлювали при укладенні Договору специфіку виконання робіт в умовах воєнного стану та необхідність врахування безпекових обмежень під час організації будівництва.

Також колегія суддів бере до уваги, що наявність форс-мажорних обставин у контрагента (співвиконавця) відповідача, не звільняє від відповідальності самого виконавця перед його замовником, оскільки за приписами статті 617 Цивільного кодексу України не вважаються обставинами непереборної сили, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо відсутності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань щодо своєчасного виконання робіт за Договором № 367/4Д від 11.04.2025.

З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Запорізької області від 27.04.2026 у справі № 908/335/26 таким, що підлягає залишенню без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Акві-Буд" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.04.2026 у справі № 908/335/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.04.2026 у справі №908/335/26 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Акві-Буд" .

4. Матеріали справи № 908/335/26 повернути до Господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 04.08.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Фещенко

Суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк