Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №908/1323/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Додаткова постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 року м.Дніпро Справа № 908/1323/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач),

суддів: Дармін М.О., Фещенко Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНФІНІТІ ГРУП” про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1323/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНФІНІТІ ГРУП”

до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Запорізька міська рада

про стягнення суми 4 709 198,48 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради суму 4709198,48 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.09.2025 у справі №908/1323/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» суму 4 611 524,28 неустойки. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

26.09.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1323/25, згідно з якою заявник просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.10.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1323/25 та стягнення з відповідача на користь позивача судового збору і витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 37573094 (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б) в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69096, м. Запоріжжя, вул. Сагайдачного Петра, буд. 1А, ідентифікаційний код ВП 37611401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП», код ЄДРПОУ 33918351 (69006, м. Запоріжжя, вул. б. Парковий, буд. 1-А) суму 19585 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) грн 18 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Департамент освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради звернувся через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить визначити, шляхом зменшення, справедливий розмір неустойки, застосувавши ч. 3 ст. 551 ЦК в межах дискреційних повноважень суду, скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 23.09.2025 у справі № 908/1323/25 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суму 4 611 524,28 грн. неустойки та ухвалити нове, яким позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 4 709 198,48 грн задовольнити частково.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 апеляційну скаргу Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.09.2025 у справі № 908/1323/25 – залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.09.2025 у справі № 908/1323/25 – залишено без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.

05.03.2026 від ТОВ “ІНФІНІТІ ГРУП” до ЦАГС надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить прийняти заяву до розгляду та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Відповідача по справі на користь ТОВ “ІНФІНІТІ ГРУП” витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

До зазначеної заяви додано копії наступних документів: - Договору про надання правничої допомоги №б/н від 01.12.2025, Додатку №1 до договору; - Акта приймання-передачі виконаної роботи від 04.03.2026; - квитанції до прибуткового касового ордера від 04.03.2026.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.03.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Фещенко Ю.В.

Ухвалою суду від 23.03.2026 призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНФІНІТІ ГРУП” про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1323/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

30.03.2026 від Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради до ЦАГС надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення; Відповідач заперечує проти стягнення з нього 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Не оспорюючи право позивача на їх відшкодування відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідач вважає заявлений розмір витрат необґрунтованим та таким, що не відповідає критеріям розумності й співмірності.

На думку відповідача, дана справа не була складною, оскільки між сторонами вже розглядалися аналогічні спори (справи № 908/252/24 та № 908/3198/24) щодо стягнення заборгованості за тим самим договором оренди, а також подавався відзив на апеляційну скаргу в аналогічній справі. Тому підготовка позову та відзиву не потребувала значних часових і професійних витрат адвоката.

Крім того, відповідач є бюджетною установою у сфері освіти, тому відшкодування заявленої суми становитиме надмірний фінансовий тягар. З огляду на викладене, а також з урахуванням часткового задоволення позову, відповідач просить не присуджувати витрати на правничу допомогу у заявленому розмірі.

Колегія суддів, обговоривши доводи заяви/клопотання, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про те, що дана заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У частині 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (частина 4 статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст. ст. 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, що інтереси позивача/ТОВ “ІНФІНІТІ ГРУП” у даній справі представляла адвокат Приладишева Наталія Геннадіївна відповідно до ордеру на надання правничої (правової) допомоги. (а.с 11 т 3)

Представником позивача в судовому засіданні 04.03.2025 року зроблено усну заяву про подання доказів щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

05.03.2026 від ТОВ “ІНФІНІТІ ГРУП” до ЦАГС надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить прийняти заяву до розгляду та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Відповідача по справі на користь ТОВ “ІНФІНІТІ ГРУП” витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

До зазначеної заяви додано копії наступних документів:

- Договору про надання правничої допомоги №б/н від 01.12.2025, Додатку №1 до договору;

- Акта приймання-передачі виконаної роботи від 04.03.2026;

- квитанції до прибуткового касового ордера від 04.03.2026.

Матеріалами справи також встановлено, що 01.12.2025 між Приладишевою Наталією Геннадіївною, (адвокат) та ТОВ “ІНФІНІТІ ГРУП” в особі директора Бриль Антона (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги. (а.с. 50 на звороті т 3)

Пунктами 1,2 договору визначено, зокрема, що Адвокат надає правову допомогу Клієнтові з приводу представництва та захисту його інтересів у ЦАГС по справі № 908/1323/25; Адвокат для виконання цього договору та для представлення інтересів Клієнта наділений всіма без винятку та обмежень процесуальними правами відповідно до ЦПК України, ГПК України, КАС України та КПК України, а також іншими правами, що передбачені чинним законодавством України, що наділяють Адвоката правом представляти інтереси Клієнта.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги від 01.12.2025, укладеного між адвокатом Приладишевою Н.Г. та ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП», сторони, на підставі пункту 3 зазначеного вище Договору, погодили, що вартість (гонорар) правничої допомоги, яка надаватиметься Адвокатом Клієнту у зв`язку з розглядом господарської справи № 908/1323/25 про стягнення заборгованості в суді апеляційної інстанції, становить 20 000,00 грн. До зазначеної суми гонорару входять: аналіз судової практики та законодавства, підготовка і складання відзиву на апеляційну скаргу, а також участь Адвоката у судових засіданнях суду апеляційної інстанції. Підтвердженням факту надання Адвокатом правничої допомоги є підписаний сторонами акт приймання-передачі (акт виконаних робіт/наданих послуг). (а.с. 51 на звороті т 3)

04.03.2026 складено та підписано Акт приймання – передачі виконаної роботи до Договору про надання правничої допомоги від 01.12.2025, за яким Адвокат надав клієнтові юридичні послуги, Клієнт в свою чергу прийняв надані послуги сплатив Адвокатові грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн: Аналіз судової практики та законодавства, складення відзиву на апеляційну скаргу, участь Адвоката в судових засіданнях у суді апеляційної інстанції у справі № 908/1323/25. (а.с. 51 т 3)

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у Центральному апеляційному господарському суді, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу, оскільки заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу повною мірою відповідають обсягу наданих адвокатом послуг крізь призму критеріїв розумності, співмірності, встановлення їхньої дійсності, необхідності та не є надмірними.

Суд враховує доводи відповідача про те, що між сторонами вже розглядалися аналогічні спори (справи № 908/252/24 та № 908/3198/24) щодо стягнення заборгованості за тим самим договором оренди, а також про те, що підготовка позову та відзиву на апеляційну скаргу не потребувала значних часових і професійних витрат адвоката. Разом з тим зазначені заперечення суд не бере до уваги як підставу для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки сам по собі факт розгляду аналогічних спорів між тими самими сторонами не свідчить про відсутність необхідності надання правничої допомоги у цій справі та не спростовує фактичного надання адвокатом відповідних послуг.

Враховуючи положення статей 86, 123, 126, 129 ГПК України, надавши оцінку доказам та доводам позивача щодо розподілу відповідних витрат, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача, та про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 20 000,00 грн, вказану суму витрат належить стягнути з відповідача Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНФІНІТІ ГРУП” про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1323/25 задовольнити.

Стягнути з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 37573094 (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б) в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69096, м. Запоріжжя, вул. Сагайдачного Петра, буд. 1А, ідентифікаційний код ВП 37611401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП», код ЄДРПОУ 33918351 (69006, м. Запоріжжя, вул. б. Парковий, буд. 1-А) суму 20 000,00 (двадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя Ю.В. Фещенко