Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №910/13548/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2026 р. Справа№ 910/13548/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колесника Р.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Михайлішині В.В.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 (повний текст рішення складено 23.03.2026)

у справі № 910/13548/25 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»

до Дочірнього підприємства Державної компанії «ІНФОРМАЦІЯ_2» - ІНФОРМАЦІЯ_3»

про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_4

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (надалі також позивач, комітент, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ДП ІНФОРМАЦІЯ_5» (надалі також відповідач, комісіонер) про стягнення заборгованості у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_6

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо перерахування комітенту отриманих грошових коштів за реалізацію продукції згідно з договором комісії № НОМЕР_1 від 04.05.2023 (надалі також Договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_7

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 відмовлено в задоволенні позову повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване зокрема наступним:

- матеріали справи не містять жодних первинних документів щодо поставки позивачем товару відповідачу, а також отримання відповідачем грошових коштів від третіх осіб саме від реалізації такого товару позивача в межах виконання Договору;

- сам по собі звіт комісіонера від 29.08.2025 не може слугувати єдиним та достатнім доказом у справі для підтвердження обґрунтованості позовних вимог про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_8

- за наявності в матеріалах справи лише копії Договору та звіту комісіонера від 29.08.2025, суд позбавлений можливості встановити всі обставини, що входять до предмету доказування в даній справі, а саме наявності у відповідача обов`язку з перерахування позивачу сум безпосередньо в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_9

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає наступне:

- 15.09.2025 позивач отримав Звіт комісіонера по договору комісії № НОМЕР_1 від 04.05.2023 за період: 01.08.2025-29.08.2025 від 29.08.2025, складений та підписаний відповідачем. У звіті прямо зазначено, що станом на 29.08.2025 «залишок коштів комітента на рахунку комісіонера при виконанні доручення відповідно до умов Договору» становить - ІНФОРМАЦІЯ_10 а також відсутні відомості про перерахування цих коштів Комітенту, а отже сам відповідач у письмовому документі, складеному на виконання договору комісії № НОМЕР_1, індивідуалізував спірні грошові суми як кошти Комітента, що перебувають на його рахунку, оскільки у самому звіті зазначено, що йдеться саме про кошти Комітента, що перебувають на рахунку Комісіонера «при виконанні доручення відповідно до умов Договору;

- висновок суду першої інстанції про недостатність звіту як доказу є безпідставним, адже документ містить усі істотні реквізити, прямо передбачені договором і цивільним законодавством з огляду на що саме звіт Комісіонера підтверджує факт отримання відповідачем коштів у межах виконання договору та фіксує виникнення у нього грошового зобов`язання перед позивачем;

- судом першої інстанції неправильно визначено предмет доказування у справі та не враховано правову природу договору комісії;

- відповідачем допущено суперечливу поведінку в межах спірних правовідносин.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

04.05.2023 між позивачем та відповідачем укладено Договір, згідно з п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Комісіонер зобов`язується від свого імені, за дорученням та за рахунок Комітента, за плату вчинити один або декілька правочинів щодо поставки (продажу) авіаційних запасних частин (надалі іменується - Продукція), найменування, перелік та істотні умови якого визначаються Сторонами в Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), в рамках зовнішньоекономічного Контракту № НОМЕР_2 від 26.05.2022 (надалі - Контракт), укладеного Комісіонером з Президентом Республіки Індія, який представлений Головним управлінням закупівель Штабу ВПС Міністерства оборони, м. Нью Делі 110106, Республіка Індія (Покупець).

У пункті 1.2 Договору погоджено, що передбачене п. 1.1 цього Договору доручення Комісіонер зобов`язується виконати на умовах, найбільш вигідних для Комітента.

Відповідно до п. 2.1. Договору за домовленістю Сторін, цей Договір укладений без визначення строку виконання доручення Комітента, визначеного в п. 1.1. цього Договору.

Згідно з п. 3.1.1. Договору Комісіонер зобов`язується за дорученням та за рахунок Комітента провести необхідну комерційну роботу щодо поставки Продукції Покупцю на умовах, передбачених цим Договором. У разі необхідності, вчинити інші правочини, спрямовані на забезпечення виконання наданим Комітентом доручення.

Комісіонер зобов`язується за дорученням та за рахунок Комітента здійснити транспортування Продукції на умовах DPU АДРЕСА_1, Індія відповідно до вимог «ІНФОРМАЦІЯ_11» (в редакції 2020 року), або укласти договір з третьою особою , яка здійснить транспортування Продукції на підставі відповідного договору на транспортування (п. 3.1.6. Договору).

Відповідно до п. 6.2. Договору загальна погоджена Комітентом ціна продажу Продукції за цим Договором, наведена в Додатку № l (специфікація) до цього Договору та складає ІНФОРМАЦІЯ_12

За виконання доручення зазначеного в даному Договорі Комісіонер отримує комісійну плату у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_13 в тому числі ПДВ. (п. 7.1. Договору).

Згідно з п. 8.1. Договору, отримані грошові кошти за винятком комісійної плати Комісіонеру та витрат Комісіонера перераховуються Комісіонером Комітенту протягом 10 днів з моменту надходження коштів від Покупця на його рахунок або ж у терміни, визначені п. 3.1.15 Договору, в залежності від того, що настане раніше. Сторони погодили, що перерахування грошових коштів за цим Договором може відбутися як у валюті Контракту, так і в національній валюті за курсом продажу на міжбанківському валютному ринку України на день продажу, за вирахуванням комісії банку при продажу валюти на міжбанківському валютному ринку України.

Пунктом 8.3 Договору встановлено, що загальна сума коштів, які витрачає Комісіонер за рахунок Комітента з метою забезпечення виконання доручення за цим Договором не повинна перевищувати 9960,43 дол. США, включаючи комісійну плату Комісіонера.

Відповідно до п. 9.2. Договору, якщо Комітент має заперечення по звіту Комісіонера, він зобов`язаний повідомити про них Комісіонера протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання Комітенту звіту Комісіонера. Інакше, за відсутності заперечень направлених у встановлений строк на адресу Комісіонера, звіт Комісіонера вважається прийнятим Комітентом без зауважень, а витрати Комісіонера підтвердженими.

Між позивачем та відповідачем було складено, підписано та скріплено печатками звіт Комісіонера по Договору комісії № НОМЕР_1, відповідно до змісту якого на розрахунковий рахунок Комісіонера 21.08.2025 надійшли від іноземного замовника грошові кошти в сумі ІНФОРМАЦІЯ_14 утримано, як винагороду Комісіонера; - 854,12 гривень - як комісію за обслуговування банківської гарантії; - 1852,15 гривень - як оплату за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги АТ «Укрексімбанк». Відтак, станом на 29.08.2025 залишок коштів Комітента на рахунку Комісіонера при виконанні доручення відповідно до умов Договору: 477091,02 гривень; залишок коштів Комітента на рахунку Комісіонера при виконанні доручення відповідно до умов Договору: 25304,04 дол. США.

Листом від 23.09.2025 № 23-09/1 позивач просив відповідача перерахувати належні позивачу кошти, зокрема, за Договором комісії від 04.05.2023 № НОМЕР_1 у строк не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання листа.

Позивач звернувся 03.10.2025 до відповідача з претензією № 159-22/1 від 03.10.2025, проте відповіді не отримав.

У свою чергу, відповідачем надано до матеріалів справи лист від 25.11.2025 № STE.05/1621/9029-25 до позивача щодо необхідності надання документів на підтвердження факту відвантаження позивачем товарів за Договором комісії від 04.05.2023 № НОМЕР_1.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Сутність апеляційного перегляду у даній справі полягає у наданні оцінки висновкам суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача у зв`язку із недоведеністю ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» належними доказами факту поставки позивачем товару відповідачу, а також отримання відповідачем грошових коштів від третіх осіб саме від реалізації такого товару позивача в межах виконання Договору, що на переконання місцевого господарського суду входить до предмету доказування в даній справі.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із укладенням договору комісії здійснюється ГК України (за умови якщо правовідносини виникли на час чинності даного нормативно-правового акту), ЦК України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 1011 цього ж кодексу встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ч. 1 ст. 1014 цього ж кодексу комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок.

Положеннями ст. 1018 цього ж кодексу майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Відповідно до ст. 1020 цього ж кодексу комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.

Згідно з ст. 1022 цього ж кодексу після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (1). Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим (2).

Положеннями п. 3.1.11 Договору встановлено, що по виконанню доручення та за рахунок Комітента Комісіонер надає звіт Комісіонера, повний або проміжний за кожний звітний період, в якому відбувалися будь-які фінансові операції.

Отже, як вбачається із правового аналізу положень глави 69 ЦК України, зокрема ст. 1022 цього кодексу, прийнятий комітентом у встановленому цивільним законодавством порядку звіт комісіонера, що містить вичерпну інформацію щодо надходжень на розрахунковий рахунок комісіонера від третьої сторони грошових коштів за договором, вже сам по собі є тим належним та достатнім доказом, що підтверджує вчинення комісіонером правочину за дорученням комітента.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.1. Договору отримані грошові кошти за винятком комісійної плати Комісіонеру та витрат Комісіонера перераховуються Комісіонером Комітенту протягом 10 днів з моменту надходження коштів від Покупця на його рахунок або ж у терміни, визначені п. 3.1.15 Договору, в залежності від того, що настане раніше. Сторони погодили, що перерахування грошових коштів за цим Договором може відбутися як у валюті Контракту, так і в національній валюті за курсом продажу на міжбанківському валютному ринку України на день продажу, за вирахуванням комісії банку при продажу валюти на міжбанківському валютному ринку України.

Згідно з п. 3.1.15. Договору комісіонер зобов`язаний здійснити перерахунок коштів, визначених п. 6.2. Договору, за винятком комісійної плати Комісіонеру та витрат Комісіонера, впродовж 90 днів з моменту підписання акта приймання-передачі Продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було складено, підписано та скріплено печаткою звіт Комісіонера по Договору комісії № НОМЕР_1, відповідно до змісту якого на розрахунковий рахунок Комісіонера 21.08.2025 надійшли від іноземного замовника грошові кошти в сумі ІНФОРМАЦІЯ_14 утримано, як винагороду Комісіонера; - 854,12 гривень - як комісію за обслуговування банківської гарантії; - 1852,15 гривень - як оплату за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги АТ «Укрексімбанк». Станом на 29.08.2025 залишок коштів Комітента на рахунку Комісіонера при виконанні доручення відповідно до умов Договору: 477091,02 гривень; залишок коштів Комітента на рахунку Комісіонера при виконанні доручення відповідно до умов Договору: 25304,04 дол. США.

Таким чином, враховуючи сам факт надходження 21.08.2025 від іноземного замовника на рахунок ДП ІНФОРМАЦІЯ_5» грошових коштів в сумі 40300,00 дол. США, а також складення, оформлення та підписання відповідачем звіту комісіонера, у відповідача в силу положень ст.ст. 1018, 1022 ЦК України, пункту 8.1. Договору виник безумовний обов`язок до 31.08.2025 включно перерахувати на рахунок ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» залишок коштів у розмірі 477091,02 гривень та 25304,04 дол. США.

На переконання колегії суддів, враховуючи саму правову природу та специфіку договору комісії та індивідуальні обставини даного спору, а саме наявність в матеріалах справи складеного, підписаного та скріпленого відповідачем власною печаткою звіту Комісіонера до Договору комісії № НОМЕР_1, до предмету доказування у даній справі в аспекті заявлених позовних вимог не може входити факт поставки ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» товару ДП ІНФОРМАЦІЯ_5», а також отримання останнім грошових коштів від третіх осіб саме від реалізації такого товару позивача в межах виконання Договору.

При цьому, заперечуючи проти позовних вимог позивача, саме на відповідача покладається процесуальний обов`язок доведення того факту, що відображення у бухгалтерському обліку ДП ІНФОРМАЦІЯ_5», а також у самому звіті Комісіонера до Договору комісії № НОМЕР_1 від 21.08.2025 інформації та даних щодо надходжень на розрахунковий рахунок Комісіонера від іноземного замовника грошових коштів в сумі 40300,00 дол. США за Договором відбулось внаслідок технічної помилки. Іншими словами, саме на відповідача повинен покладатись тягар доведення неправдивості та недостовірності ним же складеного, підписаного та направленого позивачу звіту.

Положеннями ч. 3 ст. 2 ГПК України визначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 цього ж кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч. 1 ст. 73, ч. 1, 3 ст. 74 цього ж кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 цього ж кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 77 цього ж кодексу допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ст. 78 цього ж кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Саме принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

У процесі розгляду справи, відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України не було надано суду жодних належних, допустимих та вірогідних доказів, що б підтверджували той факт, що відображення у бухгалтерському обліку ДП ІНФОРМАЦІЯ_5», а також у самому звіті Комісіонера до Договору комісії № НОМЕР_1 від 21.08.2025 інформації щодо надходжень на розрахунковий рахунок Комісіонера від іноземного замовника грошових коштів в сумі 40300,00 дол. США за Договором відбулось внаслідок технічної помилки, а отже відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України не було надано суду жодних належних, допустимих та вірогідних доказів, що б підтверджували неправдивості та недостовірність ним же складеного та підписаного звіту Комісіонера до Договору комісії № НОМЕР_1 від 21.08.2025.

Отже, враховуючи те, що у встановлений договором строк і станом на час звернення позивача до суду, відповідач свій обов`язок щодо перерахування залишку коштів на рахунок комітента не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складала 477091,02 гривень, 25304,04 дол. США та внаслідок часткового виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором на суму 352127,42 гривень, його основна заборгованість перед позивачем станом на момент розгляду справи складає 25430,91 доларів США та 124963,60 гривень, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 25430,91 доларів США та 124963,60 гривень законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).

Отже, враховуючи те, що право вимоги сплати суми 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначеного способу захисту майнового права та інтересу, та беручи до уваги те, що відповідач свій обов`язок щодо перерахування залишку коштів на рахунок комітента у встановлений строк не виконав, колегія суддів, перевіривши заявлений розрахунок позивача, дійшла висновку, що позивач правомірно застосував до відповідача передбачений статтею 625 ЦК України захід відповідальності, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 126,87 доларів США 3% річних та 2391,99 гривень 3% річних, підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та підставними.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 цього ж кодексу підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення у справі про задоволення позову у повному обсязі, за наведених у даній постанові підстав та мотивів.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі № 910/13548/25 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії «ІНФОРМАЦІЯ_2» - ІНФОРМАЦІЯ_3» (АДРЕСА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_3) ІНФОРМАЦІЯ_15 судового збору.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії «ІНФОРМАЦІЯ_2» - ІНФОРМАЦІЯ_3» (АДРЕСА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_3) 21522,74 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Повний текст постанови складено і підписано 05.08.2026

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Судді П.В. Горбасенко

О.М. Сковородіна