Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №910/11877/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2026 р. Справа№ 910/11877/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колесника Р.М.

суддів: Сковородіної О.М.

Горбасенка П.В.

при секретарі судового засідання: Пічкур А.О.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 (повний текст рішення складено та підписано 06.04.2026)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 (повний текст рішення складено та підписано 06.04.2026)

у справі № 910/11877/25 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар М»

до Акціонерного товариство «Гарантований покупець»

про стягнення 4913924,35 гривень

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Солар М» (надалі також позивач, продавець) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ДП «Гарантований покупець» (надалі також відповідач, гарантований покупець, скаржник), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило стягнути 4690075,64 гривень основної заборгованості, 146999,47 гривень інфляційних втрат, 3 % річних у розмірі 76849,24 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо купівлі електричної енергії згідно з договором № 16823/01 від 04.04.2019 (надалі також Договір).

14.01.2026 ТОВ «Солар М» подало до Господарського суду міста Києва заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просило стягнути з ДП «Гарантований покупець» витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам виходячи із того, що повний розмір таких витрат становить 81000,00 гривень.

Як вбачається із відомостей з ЄДР найменування та організаційно-правова форма ДП «Гарантований покупець» 21.04.2026 було змінено на АТ «Гарантований покупець».

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 позов задоволено частково, стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Солар М» 4690075,64 гривень основного боргу, 103101,11 інфляційних втрат, 76055,36 гривень 3% річних та зазначено на підставі п. 10 ст. 238 ГПК України органу (особі), що здійснює примусове виконання даного рішення здійснювати нарахування 3% річних починаючи з 18.10.2025 до моменту виконання судового рішення. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наступним:

- у 2024 році позивачем було поставлено електричної енергії відповідачу на загальну суму 34689656,35 гривень, у січні - липні 2025 року ним було поставлено електричної енергії відповідачу на загальну суму 25319012,59 гривень, акти купівлі - продажу за період січня 2024 - липня 2025 підписані представниками сторін без зауважень;

- відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію за січень 2024, травень 2024, червень 2024, лютий 2025 у строк до 17.04.2025 (включно); за лютий 2024, березень 2024 у строк до 27.12.2024 (включно); за квітень 2024, серпень 2024 у строк до 20.02.2025; за липень 2024 у строк до 30.01.2025 (включно); за вересень 2024 у строк до 03.01.2025; за жовтень 2024, листопад 2024 у строк до 26.02.2025 (включно); за грудень 2024 у строк до 05.03.2025; за січень 2025 у строк до 19.03.2025 (включно); за березень 2025 у строк 28.05.2025 (включно); за квітень 2025 у строк до 26.06.2025 (включно); за травень 2025 у строк до 23.07.2025 (включно); за червень 2025 у строк до 20.08.2025 (включно); за липень 2025 у строк до 09.10.2025 (включно);

- з урахуванням часткових оплат заборгованість відповідача перед позивачем за придбану відповідачем в період з січня 2024 по грудень 2024, з січня 2025 по липень 2025 електроенергію на момент подання заяви про зменшення розміру позовних вимог становить 4690075,64 гривень;

- здійснивши власний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у розмірі 76055,36 гривень та інфляційних втрат у розмірі 103101,11 гривень.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, присуджено до стягнення з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Солар М» 46077,08 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за часткового задоволення позову та за результатами оцінки обсягу наданих адвокатом позивача послуг, беручи до уваги те, що спір у даній справі не є складним, не регулюється великою кількістю нормативних актів, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу є обґрунтованим саме у розмірі 46500,00 гривень, з огляду на що частково задовольнив заяву позивача на суму 46077,08 гривень.

Короткий зміст апеляційних скарг

Не погоджуючись із прийнятими рішеннямя АТ «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати основне та додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Обґрунтовуючи вищевказану апеляційну скаргу, скаржник зазначає наступне:

- судом першої інстанції не надано належної оцінки особливостям регулювання зобов`язань відповідно до п. 11.4 Порядку № 641 (в редакції з 26.01.2024);

- суд першої інстанції не врахував, що позивач має заборгованість перед відповідачем за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця, на розмір якої зменшуються спірні зобов`язання скаржника;

- судом першої інстанції при ухвалені оскаржуваного судового рішення не було враховано існування форс-мажорних обставин в межах спірних правовідносин;

- відсутність факту прострочення відповідачем своїх зобов`язань є підставою для відмови у позові в цілому як за вимогами про стягнення заборгованості, так і за вимогами про стягнення 3% річних, а також нарахованої інфляційної складової на суму боргу, оскільки спірні вимоги є похідними від основної вимоги про стягнення боргу та наслідують її долю;

- стягнута з відповідача на користь позивача судом першої інстанції сума витрат на правничу допомогу є надмірною, суперечить критеріям розподілу судових витрат (пропорційності, співмірності і розумності розміру таких витрат) і не є обґрунтованою.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

04.04.2019 між ДП «Енергоринок» та ТОВ «Солар М» було укладено договір.

26.07.2019 між ДП «Енергоринок», ДП «Гарантований покупець» та ТОВ «Солар М» була укладена додаткова угода № 469/01 до договору № 16823/01 про зміну сторони договору з ДП «Енергоринок» на ДП «Гарантований покупець», умови якої відповідають Порядку № 641 та типовому договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.

В подальшому, між позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди до договору: від 21.08.2019 № 541/01, від 16.10.2019 № 821/01, від 12.03.2020 № 378/01/20, від 23.02.2021 № 795/01/21, від 25.03.2023 № 1359/07/23, від 25.01.2024 № 618/07/24.

Відповідно до п. 1.1 Договору (тут і надалі у редакції Додаткової угоди від 25.01.2024 № 618/07/24) продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).

Згідно з п. 2.3, 2.4. Договору продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці «зеленим» тарифом урахуванням надбавки до нього, та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком, у національній валюті України.

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку.

Відповідно до пункту 3.2. договору, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі - продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку.

У п. 4.4 договору сторони погодили, що гарантований покупець зобов`язаний, зокрема купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, своєчасно та в повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію.

У пункті 7.4 договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу.

Між позивачем та відповідачем були підписані акти купівлі-продажу електроенергії, за якими, як стверджує позивач, не було проведено розрахунки у повному обсязі, а саме: - від 25 січня 2024 року на суму 682298,76 гривень (у т.ч. ПДВ); - від 31 січня 2024 року на суму 276753,14 гривень (у т.ч. ПДВ); - від 29 лютого 2024 року на суму 1511125,50 гривень (у т.ч. ПДВ); - від 31 березня 2024 року на суму 2468547,12 гривень (у т.ч. ПДВ); - від 30 квітня 2024 року на суму 3182790,92 гривень (у т.ч. ПДВ); - від 31 травня 2024 року на суму 4090579,60 гривень (у т.ч. ПДВ); - від 30 червня 2024 року на суму 4659587,40 гривень (у т.ч. ПДВ); - від 31 липня 2024 року на суму 5033422,33 гривень (у т.ч. ПДВ); - від 31 серпня 2024 року на суму 4615009,50 гривень (у т.ч. ПДВ); - від 30 вересня 2024 року на суму 3521378,22 гривень (у т.ч. ПДВ); - від 31 жовтня 2024 року на суму 2557660,12 гривень (у т.ч. ПДВ); - від 30 листопада 2024 року на суму 1461343,70 гривень (у т.ч. ПДВ); - від 31 грудня 2024 року на суму 629160,04 гривень (у т.ч. ПДВ); - від 31 січня 2025 року на суму 1131638,29 гривень (у т.ч. ПДВ); - від 28 лютого 2025 року на суму 2789666,10 гривень (у т.ч. ПДВ); - від 31 березня 2025 року на суму 2802746,77 гривень (у т.ч. ПДВ); - від 30 квітня 2025 року на суму 3675625,76 гривень (у т.ч. ПДВ); - від 31 травня 2025 року на суму 4140696,94 гривень (у т.ч. ПДВ); - від 30 червня 2025 року на суму 4592965,99 гривень (у т.ч. ПДВ); - від 31 липня 2025 року на суму 6185672,74 гривень (у т.ч. ПДВ).

У 2024 році позивачем було поставлено електричної енергії відповідачу на загальну суму 34689656,35 гривень.

Відповідачем було частково сплачено заборгованість за січень - грудень 2024 на загальну суму 30907233,50 гривень, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: від 15 січня 2024 року № 336 864, від 18 січня 2024 року № 337 653, від 25 січня 2024 року № 338 597, від 31 січня 2024 року № 339 366, від 25 квітня 2025 року № 474 627, від 15 лютого 2024 року № 346 810, від 22 лютого 2024 року № 349 280, від 20 лютого 2024 року № 347 518, від 26 лютого 2024 року № 350 075, від 5 березня 2024 року № 350 862, від 14 березня 2024 року № 351 777, від 24 грудня 2024 року № 431 145, від 15 березня 2024 року №352 550, від 20 березня 2024 року № 353 397, від 25 березня 2024 року № 354 374, від 27 березня 2024 року № 354 887, від 11 квітня 2024 року № 357 364, від 24 грудня 2024 року № 432 911, від 15 квітня 2024 року № 358 090, від 22 квітня 2024 року № 358 901, від 25 квітня 2024 року № 359 803, від 30 квітня 2024 року № 360 628, від 14 травня 2024 року № 365 468, від 14 травня 2024 року № 366 272, від 22 травня 2024 року № 370 369, від 07 жовтня 2024 року № 405 929, від 08 листопада 2024 року № 416 461, від 11 березня 2025 року № 458 835, від 15 травня 2024 року № 367 118, від 22 травня 2024 року № 369 555, від 27 травня 2024 року № 371 398, від 29 травня 2024 року № 372 259, від 11 червня 2024 року № 373 864, від 08 листопада 2024 року № 417 298, від 14 листопада 2024 року № 420 742, від 25 квітня 2025 року № 475 506, від 19 травня 2025 року № 479 961, від 17 червня 2024 року № 374 818, від 21 червня 2024 року № 375 711, від 25 червня 2024 року № 376 685, від 17 липня 2024 року № 384 705, від 8 листопада 2024 року № 418 099, від 14 листопада 2024 року № 421 543, від 09 червня 2025 року № 483 663, від 15 липня 2024 року № 383 840, від 26 липня 2024 року № 385 626, від 09 серпня 2024 року № 389 207, від 22 серпня № 391 887, від 08 листопада 2024 року № 418 936, від 14 листопада 2024 року № 423 236, від 31 грудня 2024 року № 438 879, від 12 березня 2025 року № 461 369, від 24 березня 2025 року № 464 919, від 01 квітня 2025 року № 468 397, від 07 квітня 2025 року № 469 536, від 15 серпня 2024 року № 390 147, від 20 серпня 2024 року № 391 028, від 26 серпня 2024 року № 393 554, від 30 серпня 2024 року № 395 439, від 4 вересня 2024 року № 396 289, від 12 вересня 2024 року № 397 248, від 14 листопада 2024 року № 424 085, від 05 грудня 2024 року № 429 387, від 31 грудня 2024 року № 439 710, від 24 лютого 2025 року № 453 434, від 26 лютого 2025 року № 455 268, від 16 вересня 2024 року № 398 162, від 25 вересня 2024 року № 400 804, від 27 вересня 2024 року № 403 336, від 4 жовтня 2024 року № 405 078, від 16 жовтня 2024 року № 408 549, від 31 грудня 2024 року № 437 164, від 15 жовтня 2024 року № 407 733, від 25 жовтня 2024 року № 410 435, від 29 жовтня 2024 року № 412 078, від 31 жовтня 2024 року № 413 880, від 18 листопада 2024 року № 425 729, від 28 лютого 2025 року № 457 797, від 11 березня 2025 року № 459 731, від 15 листопада 2024 року № 424 876, від 20 листопада 2024 року № 426 615, від 27 листопада 2024 року № 427 543, від 28 листопада 2024 року № 428 446, від 12 грудня 2024 року № 430 337, від 26 лютого 2025 року № 455 081, від 16 грудня 2024 року № 431 156, від 25 грудня 2024 року № 434 417, від 14 січня 2025 року № 441666 від 11 березня 2025 року № 460 531.

У січні - липні 2025 року позивачем було поставлено електричної енергії відповідачу на загальну суму 25319012,59 гривень.

Однак, відповідачем було частково сплачено заборгованість за січень - липень 2025 року на загальну суму 24071293,30 гривень, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: від 15 січня 2024 року № 442 427, від 20 січня 2024 року № 443 322, від 27 січня 2024 року № 444 302, від 30 січня 2024 року № 445 187, від 12 лютого 2024 року № 450 675, від 17 лютого 2025 року № 451 240, від 20 лютого 2025 року № 452 115, від 25 лютого 2025 року № 454 247, від 27 лютого 2025 року № 456 852, від 13 березня 2025 року № 462 163, від 16 квітня 2025 року № 472 928, від 17 березня 2025 року № 463 078, від 19 березня 2025 року № 463 930, від 25 березня 2025 року № 465 813, від 26 березня 2025 року № 466 630, від 11 квітня 2025 року № 470 423, від 23 травня 2025 року № 480 889, від 15 квітня 2025 року № 471 295, від 16 квітня 2025 року № 472 146, від 25 квітня 2025 року № 473 806, від 28 квітня 2025 року № 476 293, від 13 травня 2025 року № 477 434, від 24 червня 2025 року № 487 190, від 15 травня 2025 року № 478 215, від 16 травня 2025 року № 479 056, від 26 травня 2025 року № 481 781, від 28 травня 2025 року № 482 625, від 12 червня 2025 року № 484 433, від 21 липня 2025 року № 492 567, від 16 червня 2025 року № 485 436, від 18 червня 2025 року № 486 279, від 25 червня 2025 року № 488 077, від 27 червня 2025 року № 488 972, від 14 липня 2025 року № 489 987, від 15 липня 2025 року № 490 771, від 16 липня 2025 року № 491 611, від 24 липня 2025 року № 493 349, від 28 липня 2025 року № 494 283, від 13 серпня 2025 року № 495 216, від 18 серпня 2025 року № 497 058, від 8 вересня 2025 року № 504 765, від 9 вересня 2025 року № 506 543, від 11 вересня 2025 року № 508 217, від 12 вересня 2025 року № 509 098, від 18 вересня 2025 року № 511 757.

Крім того, позивач у відповіді на відзив надав заяву про зменшення розміру позовних вимог та зазначив, що з урахуванням отриманої від відповідача оплати за липень 2025 року згідно з платіжною інструкцією від 22.9.2025 № 5515218 просить зменшити розмір позовних вимог.

Позиція суду апеляційної інстанції

Щодо апеляційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені скаржником у апеляційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 та заперечення на неї, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань, регулюються нормами ЦК України, ГК України (норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин), ЗУ «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними нормативними актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 714 цього ж кодексу за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 62 ЗУ «Про ринок електричної енергії» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належить забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються, зокрема, на гарантованого покупця.

Відповідно до частини другої, п`ятої статті 65 цього ж закону гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу, або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця (2). Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами (5).

Відповідно 11.4. Порядку № 641 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, - 26.01.2024) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем належно виконано свої зобов`язання щодо поставки електроенергії відповідачу, водночас відповідач за поставлену електроенергію розрахувався не в повному обсязі, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 4690075,64 гривень.

Отже, враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за договором в повному обсязі не виконав та факт наявності заборгованості ним у процесі розгляду справи не був спростований, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних та обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення основного боргу.

При цьому, заперечення АТ «Гарантований покупець» щодо ненадання місцевим господарським судом належної оцінки особливостям регулювання зобов`язань відповідача відповідно до п. 11.4. Порядку (в редакції з 26.01.2024), колегія суддів вважає в повній мірі необґрунтованими та безпідставними, оскільки пункт 11.4. Порядку № 641 не містить у будь-якій формі положень чи застереження про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від оператора системи розподілу, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за «зеленим» тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження відповідних коштів в межах договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а отже очевидним є те, що обов`язок АТ «Гарантований покупець» щодо оплати вартості за поставлену електричну енергію жодним чином не обумовлюється фактом оплати оператором системи розподілу спожитих ним послуг.

У цій частині доводів апеляційної скарги, колегія суддів наголошує на тому, що факт неналежного виконання своїх власних зобов`язань НЕК «Укренерго», як оператором системи розподілу перед АТ «Гарантований покупець» в межах окремих правовідносин жодним чином не впливає на обов`язок відповідача виконати належним чином свої власні зобов`язання перед позивачем в межах правовідносин, які є предметом позову та спору у даній справі.

Крім того, заперечення АТ «Гарантований покупець» щодо наявності правових підстав для зменшення розміру заборгованості останнього перед ТОВ «Солар М» за договором, враховуючий те, що станом на 02.10.2025 у позивача була наявна заборгованість перед відповідачем за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця від 14.02.2024 № 1988/07/24 у розмірі 3612180,78 гривень, колегія суддів також вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.2 Договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець - продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється Сторонами в установленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 601 цього ж кодексу передбачено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (1). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (2).

Отже, як і положення законодавства так і умови самого договору надають право відповідачу за згодою позивача припинити власні зобов`язання перед позивачем в межах спірних правовідносин зарахуванням зустрічних однорідних вимог шляхом звернення до свого контрагента із відповідною заявою.

Водночас, жодних належних та достатніх доказів наявності факту зменшень відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем в межах спірних правовідносин шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 3612180,78 гривень, скаржником до суду не надано, а при цьому факт проведення такого зарахування заперечується безпосередньо позивачем.

Щодо наявності форс-мажорних обставин в межах спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 617 ЦК України унормовано, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Тобто, окрім наявності обставин непереборної сили та для звільнення від відповідальності за неналежне виконання прийнятих на себе за договором зобов`язань відповідач має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним своїх обов`язків з оплати поставленої електричної енергії, водночас жодних належних та достатніх доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем до матеріалів справи долучено не було.

Отже, враховуючи те, що у процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду сертифікат про форс-мажорні обставини, який би встановлював наявність форс-мажорних обставин саме за спірним договором, а також те, що ним не було доведено жодним чином той факт, що неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань за договором відбулось саме у зв`язку із виникненням в межах спірних правовідносин обставин непереборної сили, - повномасштабну російську агресію проти України, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих та правомірних висновків щодо безпідставності аргументів АТ «Гарантований покупець» у цій частині.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині першій статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).

Таким чином, право вимоги сплати суми інфляційних втрат та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу, а тому, враховуючи, що відповідач у повному обсязі не здійснив оплату проданої позивачем електричної енергії, позивач правомірно застосував до нього передбачені статтею 625 ЦК України заходи відповідальності, з огляду на що колегія суддів погоджується із проведеним місцевим господарським судом розрахунком та його висновками про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 76055,36 гривень та 103101,11 гривень відповідно.

Отже, з огляду на все вищевикладене, колегія суддів в ході апеляційного провадження, дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі прийнято із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.

Щодо апеляційного перегляду додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені АТ «Гарантований покупець» у апеляційній скарзі на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026, а також заперечення на них, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1) ч. 3 ст. 123 цього ж кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу (3).

Положеннями ч.ч. 2-4 ст. 126 цього ж кодексу за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (2). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (3). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Згідно з ч. 5 ст. 129 цього ж кодексу під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суда зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18).

Крім того, судом враховано, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17).

Взявши до уваги вищевказані положення ГПК України, врахувавши правові висновки Верховного Суду, викладені вище, оцінивши доводи позивача щодо заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним в процесі розгляду справи у суді першої інстанції, а також заперечення відповідача щодо них, в цілому оцінивши всі інші аспекти, складність та характер спору у даній справі, а також розумну необхідність судових витрат, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що обсяг, виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) в процесі розгляду справи та розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям розумності, їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), є неспіврозмірними зі складністю справи та завищеними щодо іншої сторони спору, а тому не підлягають присудженню з відповідача у повному обсязі.

У процесі розгляду апеляційної скарги АТ «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026, колегія суддів відповідно до положень статей 126, 129 ГПК України оцінивши доводи позивача щодо заявленого розміру судових витрат за результати розгляду справи у суді першої інстанції, а також заперечень відповідача щодо нього, виходячи з критеріїв розумності, реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та співрозмірності, керуючись принципами справедливості, верховенства права, розумності, дійшла висновку, що враховуючі часткове задоволення позовних вимог, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним в процесі розгляду справи у суді першої інстанції підлягали частковому задоволенню саме в розмірі 46077,08 гривень, рішення про що і було ухвалено місцевим господарським судом.

Отже, з огляду на все вищевикладене, колегія суддів в ході апеляційного провадження, дійшла висновку, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 прийнято із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів також вважає необґрунтованими та безпідставними та такими, що ніяким чином не впливають на правові висновки апеляційного суду викладені вище, а також на результат розгляду самої апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, за результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення у справі прийняті із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування не вбачає.

Судові витрати з оплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі № 910/11877/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Повний текст постанови складено і підписано 05.08.2026.

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Судді О.М. Сковородіна

П.В. Горбасенко