Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №910/9541/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2026 р. Справа№ 910/9541/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаратова Ю.А.

суддів: Скрипки І.М.

Бестаченко О.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпус Сіті Інвест"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 (повний текст складено 20.04.2026)

у справі № 910/9541/24 (Васильченко Т.В.)

за позовом Першого заступника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпус Сіті Інвест"

про стягнення 29 481 105,50 грн

в с т а н о в и в :

Історія справи.

Перший заступник Дарницької окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпус Сіті Інвест» (далі - відповідач) про стягнення 29 481 105,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач користується земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000:63:324:0099 без правовстановлюючих документів, а відтак, відповідач має сплатити безпідставно збережені кошти у розмірі 29 481 105,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 910/9541/24 закрито провадження за позовом Першого заступника керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпус Сіті Інвест» про стягнення 29 481 105,50 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2025 скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури задоволено частково, скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.12.2024, а справу № 910/9541/24 повернуто для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва.

01.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/9541/24.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи № 910/9541/24 між суддями, справу передано на розгляд судді Васильченко Т.В., що відображено у витязі з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 прийнято справу № 910/9541/24 до свого провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 23.09.2025.

В той же час, до відділу діловодства суду 14.08.2025 року надійшла ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2025, якою у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/9541/24, у зв`язку з оскарженням постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 зупинено провадження провадження у справі № 910/9541/24 до повернення матеріалів даної справи до Господарського суду міста Києва з Верховного Суду.

28.08.2025 за супровідним листом № 910/9541/24/5162/25 матеріали справи № 910/9541/24 були направлені до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 10.09.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпус Сіті Інвест» залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2025 у справі № 910/9541/24 залишено без змін.

За супровідним листом Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 31-12/910/9541/24/336/2025 від 18.09.2025 матеріали справи повернуті до Господарського суду міста Києва та передані на сектор судді з відділу автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) 22.09.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 поновлено провадження у справі № 910/9541/24 та призначено підготовче засідання у справі.

16.04.2026 до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпус Сіті Інвест» (далі - позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява до Київської міської ради (далі - відповідач за зустрічним позовом) в особі Першого заступника Дарницької окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) про визнання недійсним пункту 4.2.2 договору оренди земельної ділянки від 26.11.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпус Сіті Інвест» та Київською міською радою, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що пункт 4.2.2 договору оренди створює юридичну конструкцію, яка допускає множинність підстав для стягнення з ТОВ «Корпус Сіті Інвест» ідентичного грошового зобов`язання що є предметом спору у даній справі, тому позивач за зустрічним позовом вважає, що оспорюваний пункт договору, фактично є таким, що порушує баланс інтересів сторін та не відповідає основоположним принципам цивільного права, а тому підлягає визнанню недійсним.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Корпус Сіті Інвест» у поновленні строку для пред`явлення зустрічного позову у справі № 910/9541/24.

Зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпус Сіті Інвест» до Київської міської ради в особі Першого заступника Дарницької окружної прокуратури міста Києва про визнання недійсним пункту договору повернуто.

Повертаючи зустрічну позовну заяву разом із додатками, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем подано зустрічну позовну заяву з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 180 Господарського процесуального кодексу України, така зустрічна позовна заява підлягає поверненню заявнику.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпус Сіті Інвест» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У поданій апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/9541/24.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що договір оренди, норма якого оскаржується за зустрічним позовом, був укладений сторонами аж 26.11.2024, тобто через три місяці після завершення строку на подання відзиву, що апріорі робить неможливим оскарження його норм у строки для надання відзиву, оскільки в той час цього договору не існувало;

- після укладення сторонами 26.11.2024 договору оренди, провадження у справі № 910/9541/24 було закрито, після чого відбувалось тривале апеляційне та касаційне оскарження ухвали про закриття провадження у справі, що унеможливлювало звернення із зустрічним позовом про оскарження пункту договору. Натомість судом першої інстанції не було враховано зазначені обставини;

- копія ухвали Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 про прийняття позовної заяви Першого заступника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до розгляду та відкриття провадження у справі № 910/9541/24 в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Скаржника не надсилалася. Отже, перебіг процесуальних строків не почався, а тому строки на подання зустрічного позову не були пропущені;

- порушення права апелянта на доступ до правосуддя згідно із стандартами Європейського суду з прав людини.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга ТОВ «Корпус Сіті Інвест» зареєстрована судом 29.04.2026 за вх. № 09.1.04.1/2804/26.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Бестаченко О.Л., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9541/24.

Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпус Сіті Інвест» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/9541/24.

21.05.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/9541/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпус Сіті Інвест" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/9541/24.

Постановлено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпус Сіті Інвест" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/9541/24 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Джерела права. Позиція суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Права та обов`язки учасників справи визначені у статті 42 Господарського процесуального кодексу України. Згідно із пунктом 3 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 176 Господарського процесуального кодексу України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається строк для подання відзиву на позов.

Відповідно до частини восьмої статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

При цьому звернення з зустрічним позовом до суду на стадії підготовчого провадження, однак поза межами встановленого частиною восьмою статті 165 Господарського процесуального кодексу України строку для подання відзиву, не свідчить про дотримання учасником справи вимог статей 46, 180 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим згідно з пунктом 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами першою, другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними, в той час як продовжити встановлений процесуальний строк суд має право також із власної ініціативи, однак у цьому разі відповідне продовження строку може мати місце лише до його закінчення.

Щодо доводу апелянта про те, що договір оренди, норма якого оскаржується за зустрічним позовом, був укладений сторонами аж 26.11.2024, тобто через три місяці після завершення строку на подання відзиву, що апріорі робить неможливим оскарження його норм у строки для надання відзиву, оскільки в той час цього договору не існувало, слід зазначити наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 (суддя Кирилюк Т.Ю.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/9541/24, постановлено здійснювати розгляду справи за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі - для подання суду відзиву на позовну заяву, призначено підготовче засідання у справі.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей Господарського процесуального кодексу України.

Частиною шостою статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як вбачається з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпус Сіті Інвест» має зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.

Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІКС.

З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді «стаття 176 Ухвала про відкриття провадження у справі» від 05.08.24 по справі № 910/9541/24 (суддя Кирилюк Т.Ю.) було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Корпус Сіті Інвест» в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 07.08.24 о 18:20 год.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, кінцевим строком для подання відповідачем відзиву на позовну заяву та/або зустрічної позовної заяви, з урахуванням норм пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, є 23.08.2024 включно.

Однак, зустрічна позовна заява подана відповідачем 15.04.2026 (про що свідчить відмітка підсистеми ЄСІКС «Електронний суд»), тобто з пропуском процесуального строку.

У зустрічній позовній заяві заявлено клопотання про поновлення процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених положеннями Господарського процесуального кодексу України. Отже, вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, № 3236/03, § 41)).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007).

Із правового аналізу норм статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено заявником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини для відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).

Проаналізувавши зміст зустрічної позовної заяви, судом першої інстанції встановлено, що заявлене позивачем за зустрічним позовом клопотання про поновлення строку на подачу зустрічної позовної заяви взагалі не містить обґрунтування причин пропуску встановленого строку на звернення до суду із зустрічною позовною заявою, як і не містить підстав для поновлення такого строку.

Суд першої інстанції звернув увагу, що викладене у резолютивній частині зустрічної позовної заяви прохання про поновлення строку, яке не підкріплено ані фактичними обставинами, ані належними доказами, не може вважатися виконанням приписів статті 119 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, відсутність у клопотанні будь-яких аргументів щодо причин пропуску строку, як і відсутність вказівки на обставини, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, свідчить про явну необґрунтованість заявленого клопотання, що є наслідком відмови у його задоволенні.

При цьому, судом першої інстанції враховано посилання позивача за зустрічним позовом на положення статті 55, 129 Конституції України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та чисельну практику Європейського Суду з прав людини у контексті права на доступ до правосуддя.

Однак, слід зауважити, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

У даному випадку, подання відповідачем зустрічного позову поза межами встановленого процесуальним Законом строку, без належного обґрунтування причин пропуску такого строку, суперечитиме завданню Господарського процесуального кодексу України, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпус Сіті Інвест» всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України не довело наявності поважних причин пропуску процесуального строку для звернення із зустрічним позовом у цій справі. Адже, апелянтом жодним чином не обгрунтовано клопотання про поновлення процесуального строку не підкріплено його ані фактичними обставинами, ані належними доказами, зокрема, й не наведено аргументів про укладення оспорюваного договору оренди після його спливу.

Відповідно до частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зустрічний позов подано відповідачем з порушенням вимог частини першої статті 180 Господарського процесуального кодексу України та доводів на підтвердження поважності причин пропуску строку для подання зустрічного позову відповідач не навів, зустрічний позов підлягає поверненню заявнику.

Щодо доводу апелянта про те, що копія ухвали Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 910/9541/24 в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Скаржника не надсилалася. Отже, перебіг процесуальних строків не почався, а тому строки на подання зустрічного позову не були пропущені, слід зазначити наступне.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей Господарського процесуального кодексу України.

Частиною шостою статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як вбачається з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпус Сіті Інвест» має зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.

Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

А тому, колегія суддів відхиляє вказаний довід апелянта.

Колегія суддів відхиляє довід апелянта про порушення його права на доступ до правосуддя згідно із стандартами Європейського суду з прав людини, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Однак право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю правовою природою потребує регулювання державою і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення ЄСПЛ у справі "Станєв проти Болгарії" від 17.01.2012).

Прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.92).

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається ГПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність господарських процесуальних прав і обов`язків суб`єктів процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Колегія суддів відхиляє довід скаржника про те, що, судом першої інстанції безпідставно повернуто зустрічну заяву ТОВ «Корпус Сіті Інвест», чим порушено право відповідача на ефективний захист своїх прав і законних інтересів в суді, що гарантовано процесуальним законодавством, як загальний принцип судочинства та практики Європейського суду з прав людини. При цьому, звертає увагу скаржника на те, що оскаржувана ухвала не є недоступом до правосуддя та/або порушенням статті 6 Конвенції, статті 4 ГПК України, адже особа може подати вказаний позов в порядку, передбаченому ГПК України, як окремий позов, за яким за умови дотримання всіх вимог ГПК України буде відкрито провадження у справі та розглянуто спір.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви у зв`язку із пропуском процесуального строку на її подання відповідно до норм частини першої статті 180 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як зазначено у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене вище, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку, а ухвала Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/9541/24 відповідає нормам процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. А тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України), а понесені судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпус Сіті Інвест" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/9541/24 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/9541/24 - залишити без змін.

3. Справу (матеріали оскарження) повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.08.2026.

Головуючий суддя Ю.А. Шаратов

Судді І.М. Скрипка

О.Л. Бестаченко