Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №910/15099/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р. Справа №910/15099/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сковородіної О.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Колесника Р.М.

секретар судового засідання Фурсов Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Національної поліції України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/15099/25 (суддя - Трофименко Т.Ю.)

за позовом Національної поліції України

до Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза»

про стягнення 580 083,25 грн,

за участю представників:

від позивача: Гайдук С.І.,

від відповідача: не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

Національна поліція України (надалі також позивач, покупець) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до ПрАТ "ТФ "Роза" (надалі також відповідач, постачальник) про стягнення 218590,76 грн пені, 361492,49 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку по поставці товару згідно з договором № 154НП від 19.06.2024 про закупівлю футболок та сорочок (сорочка трикотажна з короткими рукавами темно-синього кольору) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18330000-1).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з ПрАТ "ТФ "Роза" на користь Національної поліції України 580083,25 грн штрафних санкцій (пені та штрафу), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду №910/15099/25 від 22.04.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/15099/25 розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 року у справі № 910/15099/26 шляхом сплати Приватним акціонерним товариством «Трикотажна фабрика «Роза» на користь Національної поліції України 580 083,25 грн штрафних санкцій (пені та штрафу) строком на 10 (десять) місяців шляхом сплати щомісячних платежів.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Національна поліція України, у встановлений процесуальним законом строк, через підсистему "Електронний суд" звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.

Суд першої інстанції залишив поза увагою викладені в запереченні позивача доводи, які спростовують існування для відповідача обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. На думку позивача, суд першої інстанції безпідставно врахував як аргумент на користь розстрочення те, що прибуток товариства за один календарний рік зріс з 17 084 000 грн до 40 885 000 грн (тобто більш як у 2 рази), при цьому неправильно охарактеризувавши такий фінансовий результат діяльності відповідача як такий, що «не є значно прибутковим».

Також, як зазначає апелянт, суд не врахував, що з наданого відповідачем балансу на 31 грудня 2025 року необоротні активи відповідача складають 125 876 000 грн, оборотні активи - 524 698 000 грн, а власний капітал - 511 314 000 грн (при цьому непокритий збиток відсутній). Ураховуючи зазначене, на переконання позивача, виконання рішення суду про сплату 580 083,25 грн (що більш як у 880 разів менше, аніж власний капітал) нічим не ускладнено, не є для нього неможливим і жодним чином не може призвести до припинення господарської діяльності чи дисбалансу в обігових коштах, оскільки стягнення становить лише 0,11% від суми оборотних активів.

Щодо врахування судом залишків грошових коштів на рахунках в АТ «Райффайзен Банк» станом на 11.05.2026 у розмірі 261 618,36 грн, скаржник вважає цей довід таким, що не репрезентує комплексно фінансове становище відповідача. Як стверджує апелянт, інформацію було надано лише станом на один день і по одному обслуговуючому банку, тоді як у відкритому доступі в системі Prozorro наявна інформація про наявність у відповідача рахунків і в інших банках, зокрема в АТ «Укрексімбанк» та АТ «Ощадбанк».

Крім того, як наголошує позивач, суд мав би врахувати ступінь вини відповідача у виникненні спору. Оскільки позовні вимоги були визнані обґрунтованими та задоволені повністю, це, на думку апелянта, означає покладення повної відповідальності за допущене порушення на відповідача.

Апелянт також звертає увагу на те, що Національна поліція України безпосередньо здійснює стратегічно важливу діяльність та заходи із забезпечення національної безпеки і оборони України в умовах воєнного стану. Як зазначає позивач, своєчасне забезпечення поліцейських товарами оборонного призначення є необхідною умовою для належного виконання завдань. Таким чином, на переконання скаржника, і позивач, і відповідач у межах своєї компетенції залучені до здійснення заходів оборони, мають стратегічне значення, а тому вказана обставина не може ставитися в пріоритет лише одній із сторін договірного правовідношення і слугувати підставою для розстрочення.

Разом з цим, як стверджує апелянт, згідно з частиною другою статті 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності. На думку позивача, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд та на повагу до власності, на що неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (зокрема, у справах «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України», «Бакалов проти України», «Глоба проти України»).

Щодо впливу розстрочення виконання рішення суду на державу, апелянт зазначає, що суд безпідставно надав розстрочку без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника. Як вказує скаржник, Національна поліція України є бюджетною установою. Стягнуті судом за позовом штрафні санкції не є власними надходженнями установи, а перераховуються до загального фонду державного бюджету відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік». З огляду на викладене, на переконання позивача, в умовах відсічі збройної агресії фінансування видатків на оборону з державного бюджету є одним зі стовпів обороноздатності держави, тому розстрочення виконання рішень про стягнення коштів має негативний вплив на забезпечення потреб держави та її оборони.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 було відкрито апеляційне провадження у справі №910/15099/25 за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, призначено судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача надав суду усні пояснення по суті апеляційної скраги.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/15099/25 розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 року у справі № 910/15099/26 шляхом сплати Приватним акціонерним товариством «Трикотажна фабрика «Роза» на користь Національної поліції України 580 083,25 грн штрафних санкцій (пені та штрафу) строком на 10 (десять) місяців шляхом сплати щомісячних платежів.

Суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на фінансовий стан боржника, надання розстрочки виконання судового рішення дозволить йому поступово погасити присуджені суми без значного одноразового фінансового навантаження, а стягувачу - реально отримати кошти частинами із певним інтервалом у часі, що надасть сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризиків негативних наслідків, зокрема, запобігти загрозі припинення господарської діяльності відповідача та неможливості виконання ним подальших зобов`язань, а також уникнути ризику неотримання позивачем коштів внаслідок імовірного переходу боржника у стан неплатоспроможності.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, обґрунтовуючи наявність виняткових обставин для розстрочення виконання рішення, ПрАТ "ТФ "Роза" надало належні докази того, що одночасне стягнення понад півмільйона гривень штрафних санкцій призведе до дисбалансу в обігових коштах підприємства. Судом правомірно враховано, що відповідач є вітчизняним виробником, має значний штат працівників (230 осіб), значний фонд оплати праці (понад 14 млн грн) та несе відповідні витрати на сплату податків і зборів до державного бюджету, а також залучений до виробництва товарів оборонного призначення.

Надаючи відповіді на аргументи скаржника (Національної поліції України), колегія суддів зазначає наступне.

Щодо доводів апелянта про те, що фінансові показники відповідача (зокрема зростання прибутку до 40 885 000 грн та наявність власного капіталу в розмірі понад 511 млн грн) свідчать про безперешкодну можливість сплатити борг одним платежем, колегія суддів відхиляє їх. Наявність активів та зафіксованого у звітності прибутку за рік не тотожна наявності вільних обігових грошових коштів на рахунках підприємства у конкретний момент часу. Кошти товариства задіяні у безперервному виробничому циклі (закупівля сировини, виплата заробітної плати, модернізація). Вилучення з обороту значної суми одноразово створює реальну загрозу порушення виробничих процесів.

Щодо тверджень скаржника про неналежність доказів фінансового стану (надання довідки про залишок коштів лише з одного банку АТ «Райффайзен Банк» станом на один день), колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції оцінював фінансовий стан боржника в сукупності з іншими доказами (звітами про фінансові результати, звітами з праці, інформацією про поточні зобов`язання). Позивачем, у свою чергу, не доведено, що на інших рахунках відповідача (в АТ «Ощадбанк», АТ «Укрексімбанк» тощо) акумульовані вільні кошти, достатні для негайного виконання рішення без шкоди для господарської діяльності.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував ступінь вини відповідача у виникненні спору (оскільки позов задоволено повністю). Встановлення вини відповідача в порушенні строків поставки вже мало наслідком нарахування та стягнення з нього суми штрафних санкцій за результатами розгляду справи по суті. Проте, наявність вини не позбавляє боржника права на розстрочення виконання рішення за наявності об`єктивних фінансових ускладнень та з метою недопущення його банкрутства.

Стосовно аргументу Національної поліції України щодо її статусу як бюджетної установи та необхідності наповнення державного бюджету для потреб оборони в умовах воєнного стану, апеляційний суд зазначає наступне.

Надання розстрочки строком на 10 місяців не звільняє боржника від обов`язку сплатити присуджену суму, не зменшує її розмір та не позбавляє державний бюджет відповідних надходжень. Навпаки, розстрочення гарантує реальне виконання судового рішення шляхом щомісячних платежів, зберігаючи при цьому платоспроможність вітчизняного підприємства, яке самостійно сплачує податки до того ж державного бюджету та забезпечує робочими місцями громадян.

Суд апеляційної інстанції звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 16.01.2020 у справі № 910/1820/19, згідно з якою вирішення питання щодо розстрочення виконання рішення перебуває в межах повноважень господарського суду. Якщо суд в ухвалі навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про розстрочення і не вбачається недотримання "справедливого балансу" між сторонами, підстави для втручання у дискрецію суду першої інстанції відсутні.

У даній справі суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що розстрочення на 10 місяців забезпечить баланс інтересів сторін: боржник зможе поступово погасити борг без зупинення своєї господарської діяльності, а стягувач отримає реальне виконання рішення частинами із певним інтервалом у часі.

Європейський суд з прав людини дійсно наголошує на необхідності виконання судових рішень без невиправданих затримок (рішення у справах «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України», «Глоба проти України»). Проте, розстрочення на чітко визначений та законодавчо допустимий строк (до 1 року) за наявності об`єктивних обставин не є порушенням Конвенції, а є процесуальним механізмом, що забезпечує справедливість та співмірність у виконавчому провадженні.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/15099/25 законною та обґрунтованою, прийнятою з повним та всебічним з`ясуванням обставин справи, а тому підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, судові витрати за її подання, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Національної поліції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/15099/25 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/15099/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

4. Матеріали справи №910/15099/25 повернути до місцевого господарського суду.

5. Повний текст постанови складено та підписано 05.08.2026.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України, та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Судді П.В. Горбасенко

Р.М. Колесник