Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №690/334/25 — Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 690/334/25

провадження № 2/694/459/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.07.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Кравченко Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Литвин Н.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Терещенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Звенигородка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Звенигородського нотаріального округу Побіянська Неллі Борисівна про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною,

в с т а н о в и в:

29.05.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Багачевського міського суду Черкаської області з позовом, в якому просить визнати недійсною її відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . 25.07.2023 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений старостою села Стебне Звенигородського району Черкаської області, згідно з яким усе своє майно заповіла в рівних частках позивачу та її брату ОСОБА_2 . Позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 як за заповітом, так і за законом п`ятої черги.

У визначений законом строк, а саме 19.06.2024 року, позивач подала заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Звенигородського нотаріального округу, що підтверджується відповідним витягом зі Спадкового реєстру. Після прийняття спадщини відповідач ОСОБА_2 запевнив її, що якщо вона відмовиться від спадщини на його користь, то оформлення спадщини і подальший її продаж обійдеться дешевше, а в подальшому вони разом продадуть будинок та розділять отримані кошти порівну. Позивач, довіряючи братові, погодилась на такі дії та 01.11.2024 року подала до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом.

На даний час відповідач ОСОБА_2 оформив спадщину та продав житловий будинок спадкодавця, а отриманими коштами з позивачем не поділився. Позивач вважає свою відмову від спадщини на користь відповідача недійсною, оскільки він обманув її та не мав наміру ділити спадщину. Вказує на те, що подала заяву про відмову від спадщини не з тих підстав, що не бажала отримати спадщину, а з тих міркувань, що оформлення буде дешевше і вона отримає навпаки більше, як запевнив відповідач.

Ухвалою судді Багачевського міського суду Черкаської області від 02.06.2025 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 23.07.2025 року, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було передано на розгляд за підсудністю до Звенигородського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 07.08.2025 року справу було прийнято до провадження та призначено судовий розгляд в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 20.10.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду. Вирішено клопотання про виклик свідків та витребування у приватного нотаріуса Звенигородського

районного нотаріального округу Побіянської Н.Б. належним чином завіреної копії спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06.11.2025 року до суду надійшла копія спадкової справи №140/2024 , відкритої після смерті ОСОБА_3 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Терещенко Р.В. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Позивач пояснила, що відповідач просив її відмовитись від спадщини, щоб зекономити кошти на оформленні у нотаріуса та не оформляти дві спадщини. Потім вони мали продати хату та поділити гроші, однак відповідач продав хату, а гроші не віддав. Відповідач не виконав свою обіцянку про поділ коштів від продажу спадкового майна, а тому відмову від спадщини слід визнати недійсною на підставі ст. 230 ЦК України, оскільки вона була вчинена під впливом обману з боку відповідача, без усвідомлення справжніх наслідків такого правочину, а її волевиявлення не відповідало її внутрішній волі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Подав до суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказав на те, що позивач ОСОБА_1 особисто з`явилась до нотаріуса, де добровільно та без будь-якого тиску подала заяву про відмову від спадщини. При цьому нотаріус роз`яснив їй наслідки такої дії та позивач їх усвідомлювала. Твердження позивача про введення її в оману є неправдивими. Спадкодавець ОСОБА_3 заповіла позивачу та відповідачу належні їй житловий будинок та земельну ділянку. Для оформлення спадкових прав на будинок та земельну ділянку відповідач звернувся до нотаріуса, однак отримав відмову у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Відповідач був змушений звертатись до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування. Після ухвалення судом рішення про визнання права власності він продав будинок, а виручені кошти розділив з позивачем. Земельна ділянка, що була отримана ним в спадок, на даний час перебуває в оренді. Суму орендної плати за останні роки також було поділено між сторонами. Відповідач звернув увагу суду, що документи на будинок та земельну ділянку були втрачені та він за власні кошти відновлював ці документи.

Приватний нотаріус Звенигородського нотаріального округу Побіянська Н.Б. в судове засідання не з`явилася. Звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності. В матеріалах справи містяться письмі пояснення нотаруса, в яких вона зазначає, що 19.06.2024 року ОСОБА_1 особисто подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , в якій повідомила, що їй роз`яснені права спадкоємця. В подальшому 01.11.2024 року ОСОБА_1 особисто подала заяву про відмову від прийняття спадщини, в якій підтвердила, що усвідомлює значення своїх дій, має змогу керувати ними та без будь-якого тиску відмовляється від прийняття спадщини на користь брата ОСОБА_2 . При цьому нотаріусом було роз`яснено, що відмова від прийняття спадщини є безумовною, однак може бути відкликана протягом строку, встановленого для прийняття спадщин. Позивач вказує, що відмова від прийняття спадщини може бути визнана недійсною судом, однак не вказала, з якої саме конкретної підстави має бути визнана недійсною її відмова.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши подані сторонами докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією повторно виданого свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданий Звенигородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 135 (а.с.5).

Відповідно до заповіту від 25.07.2023 року, посвідченого старостою села Стебне Звенигородського району Черкаської області Стояненко Т.В., ОСОБА_3 заповіла усе своє майно у рівних частках ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 6).

12.06.2024 року відповідач ОСОБА_2 подав приватному нотаріусу Звенигородського районного нотаріального округу Побіянській Н.Б. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с.83).

19.06.2024 року позивач ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Звенигородського районного нотаріального округу Побіянській Н.Б. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с.7-8).

01.11.2024 року позивач ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Звенигородського районного нотаріального округу Побіянській Н.Б. заяву про відмову від спадщини, як за заповітом, так і за законом на користь її брата, племінника спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . У вказаній заяві зазначено, що вона подана ОСОБА_1 , яка усвідомлює значення своїх дій та має можливість керувати ними, розуміє обставини, які мають для неї істотне значення, без застосування до неї фізичного чи психологічного тиску з боку інших осіб, за своєю справжньою волею. (а.с. 9).

15.11.2024 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про оформлення спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка складається із: земельної ділянки, площею 2,7849 га, кадастровий номер 7121287000:03:002:0096, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована: Черкаська область, Звенигородський район, Стебнівська сільська рада (а.с.113).

Відповідно до свідоцтва від 15.11.2024 про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , а право власності на земельну ділянку площею 2,7849 га, кадастровий номер 7121287000:03:002:0096, перейшло до нього з урахуванням 1/2 частки у спадщині, від якої відмовилася ОСОБА_1 (а.с.152).

16.11.2024 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про оформлення спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка складається із: житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.156).

Постановою приватного нотаріуса від 16.11.2024 року № 5290/02-14 ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок АДРЕСА_1 . Підставою відмови вказано те, що заявником не було подано документів про право власності на спадкове майно. Відомості про такі документи відсутні, а тому свідоцтво про право на спадщину на вказане майно видати неможливо (а.с.157-158).

Рішенням Звенигородського районного суду черкаської області від 05.03.2025 року (справа № 694/3265/24) задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Звенигородської міської ради Черкаської області про визнання права власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 0,3457 га, кадастровий номер 7121287000:01:002:0043, та складається з житлового будинку А, ганку а1, сараю Б, сараю-прибудови б, погреба П, огорожі №1, воріт з хвірткою №4, свердловини №5 у порядку спадкування (а.с.170-172).

10.04.2025 року відповідач ОСОБА_2 отримав у приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Побіянської Н.Б. свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,3457 га з кадастровим номером 7121287000:01:002:0043 (а.с.203).

18.04.2025 року відповідач ОСОБА_2 продав житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та забудовану земельну ділянку за цією ж адресою площею 0,3457 га, кадастровий номер 7121287000:01:002:0043, ОСОБА_4 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу.

За клопотанням позивача судом були допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_5 дала показання про те, що 31.10.2024 року була присутня при розмові ОСОБА_7 з братом ОСОБА_8 . ОСОБА_2 сказав ОСОБА_1 , щоб вона забрала в нотаріуса заяву про прийняття спадщини, щоб менше платити. Запропонував оформити спадщину на нього, а потім розділити кошти від її продажу.

ОСОБА_1 забрала заяву на спадщину, але ОСОБА_2 її обдурив. Він все оформив на себе, продав хату, але грошей не дав.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що він є чоловіком позивача. Приблизно в листопаді 2024 року йому подзвонила дружина та сказала, що мати і брат ОСОБА_2 пропонують їй забрати заяву на спадщину, щоб було дешевше оформлення. ОСОБА_2 обіцяв оформити спадщину на себе та розділити кошти від її продажу. В подальшому хату продав, а гроші не дав, крім 500 доларів США. Свідку невідомо, чи продав відповідач на даний час земельну ділянку (пай).

Заслухавши показання свідка ОСОБА_6 позивач уточнила, що відповідач дав їй після продажу успадкованого будинку грошові кошти в сумі 500 доларів США, однак така сума не відповідає половині вартості будинку. Що стосується земельного паю, то він оформлений на відповідача та ніяких коштів за оренду вона не отримувала.

Також судом було досліджено звукозапис розмов між сторонами з приводу оформлення та поділу спадщини.

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої, п`ятої та шостої ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною, з підстав встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на складання нею 01.11.2024 року заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 внаслідок обману, що мав місце з боку відповідача ОСОБА_2 , визначила правовою підставою позову правила статті 230 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 230 ЦК України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (частина перша).

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Для визнання правочину недійсним з підстав, встановлених в статті 230 ЦК України, зацікавлена сторона такого правочину повинна довести, що інша сторона навмисно ввела

таку в оману щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що такий обман дійсно мав місце, а також що він має істотне значення.

Згідно з частинами першою, п`ятою і шостою статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Судом встановлено, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 01.11.2024 року, поданої приватному нотаріусу Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Побіянській Н.Б., вона, усвідомлюючи значення своїх дій та маючи можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для неї істотне значення, без застосування до неї фізичного чи психологічного тиску з боку інших осіб, за своєю справжньою волею, відмовилася від належної їй частки спадкового майна за заповітом та за законом, яка залишилася після смерті її тітки ОСОБА_3 на користь брата, племінника спадкодавця ОСОБА_2 . У цій заяві ОСОБА_1 нотаріусом роз`яснено її право відкликати цю заяву у строк, встановлений статтею 1273 ЦК України, та роз`яснено зміст статей 1223, 1231, 1232, 1268, 1281, 1282, 1297 ЦК України (а.с. 12).

Вказана обставина свідчить про обізнаність позивача зі своїми правами як на прийняття спадщини, так і на відмову від неї.

Правом на відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини у встановлений законом строк позивач не скористалася.

При цьому зміна думки щодо відмови від спадщини, у зв`язку з невиконанням певних домовленостей у подальшому особою, на користь якої здійснена така відмова, не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання такої відмови недійсною.

Недійсність правочину є тією рисою, що притаманна правочину у момент його вчинення, а не у зв`язку з обставинами, що виникли пізніше.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року (справа № 705/2897/16-ц).

У позовній заяві позивач вказала, що подала заяву про відмову від прийняття спадщини з метою економії коштів на оформлення. При цьому вони домовились з відповідачем щодо подальшого рівного розподілу коштів від продажу спадкового будинку, право власності на який буде оформлено на відповідача, який згодом продав будинок та не поділив кошти від продажу порівну, передавши їй лише 500 доларів США.

Тобто, позивач тільки після продажу спадкового будинку прийшла до висновку, що при складанні нею заяви про відмову від спадщини, відповідач навмисно ввів її в оману з метою стати єдиним власником спадкового майна без наміру в подальшому рівного поділу коштів від його продажу.

З наведеного слідує, що позивач свою думку щодо відмови від спадщини змінила у зв`язку з невиконанням досягнутих між сторонами домовленостей з приводу розподілу коштів від продажу спадкового майна відповідачем, на користь якого нею була здійснена така відмова, що не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання такої відмови недійсною.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема що заява про відмову від прийняття спадщини була складена нею внаслідок обману, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

На підставі ст.ст. 203, 204, 215, 229, 230, 1268, 1269, 1273, 1274, 1275 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Звенигородського нотаріального округу Побіянська Неллі Борисівна про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: приватний нотаріус Звенигородського нотаріального округу Побіянська Нелля Борисівна, місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 24.07.2026 року.

Суддя Т.М. Кравченко