Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №639/4182/13-к — Новобаварський районний суд міста Харкова

05.08.2026

Справа №639/4182/13

Провадження № 1-КП/639/1/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/4182/13 (в ЄРДР № 12013220500000028 від 03.01.2013) за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Липці Харківського району Харківської області, громадянина України, офіційно не працюючого, з середньою освітою, одруженого, в силу ст. 89 КК України не маючого судимості, зареєстрованого як внутрішньо переміщена особа та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор – ОСОБА_4 ,

обвинувачений – ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_3 , будучи раніше судимим, 10.03.2010 року Харківським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі, 21.09.2012 року звільнений за відбуттям строку покарання, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, знову, повторно скоїв умисне кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

Так, 02.01.2013 року приблизно об 15 годині 50 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився за адресою АДРЕСА_2 . Маючи злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, побачив раніше йому не знайому ОСОБА_5 , котра зайшла у під`їзд вищезазначеного будинку, та переслідуючи корисну ціль наживи, повторно, суб`єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, ОСОБА_3 , зайшов у під`їзд будинку за потерпілою ОСОБА_5 , та відкрито, шляхом ривку, без застосування насилля, вихопив у останньої з рук сумку, у котрій знаходились грошові кошти у сумі 350 гривень та мобільні телефони «Nokia 1800», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №15 80 від 24.05.2013 року становить 140 гривень, та «Nokial202» вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №1580 від 24.05.2013 року становить 63 гривні, що належали останній.

Після цього ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на свою користь, та завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 553 гривні.

ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред`явленого обвинувачення

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, як скоїв його при вищезазначених обставинах, він не оспорював фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті. Зокрема, ОСОБА_3 показав суду, що з часу подій пройшло багато часу – більше 13 років, проте він дійсно визнає, що 02.01.2013, в денний час доби, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, зайшов у під`їзд за потерпілою та шляхом ривку заволодів її сумочкою, в якій знаходились грошові кошти та два мобільних телефони. Розмір спричиненої потерпілій шкоди, зазначений в обвинувальному акті, ОСОБА_3 не оспорював.

Свої дії ОСОБА_3 піддав критичній оцінці та висловив жаль щодо скоєного, зазначив, що зробив висновки, протиправної поведінки з того часу не допускав, обзавівся родиною, утримує дружину – ОСОБА_6 , яка є інвалідом з дитинства, з серпня 2022 року проходив військову службу за призовом під час мобілізації, мав поранення, про що надав підтверджуючи документи (т. 2 а.с. 40-85).

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Обвинувачений ОСОБА_3 вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються.

Цю позицію також висловили прокурор.

Потерпіла ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, шляхом отримання повістки про виклик (т. 2 а.с. 39), до суду не з`явилась, причин своєї неявки не повідомила, з клопотаннями про відкладення розгляду справи не зверталась, а тому відповідно до ст. 325 КПК України, з урахуванням думки сторін кримінального провадження, суд розглянув справу за відсутності потерпілої.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, а також, що він не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, що характеризують особу ОСОБА_3 , а також матеріалів кримінального провадження щодо наявних процесуальних витрат та речових доказів.

ІV. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченим ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що його вина в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України), є доведеною. Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

При цьому стосовно кваліфікації дій ОСОБА_3 за кваліфікуючою ознакою повторності, то вона обумовлена тим, що вироком Харківського районного суду Харківської області від 10.03.2010 його було засуджено за ч. ч. 1, 2, 3 ст. 185ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі (звільнений 21.09.2012 за відбуттям строку покарання). Та обставина, що на теперішній час вказана судимість погашена, не виключає ознаки повторності, адже вона визначається, виходячи із тих обставин, які існували на час вчинення злочину, а не на час ухвалення вироку. Відповідні правові висновки викладені в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31.05.2018 по справі №520/6591/15, від 15.05.2019 по справі №484/3214/17, від 26.11.2019 по справі №760/1724/18, від 16.05.2023 по справі №647/1695/18.

V. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, мотиви суду при призначенні покарання

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він в силу ст. 89 КК України не має судимості; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; одружений, має на утриманні дружину - ОСОБА_6 , яка є інвалідом з дитинства; має місце реєстрації та постійне місце проживання; з серпня 2022 року до 19.04.2025 проходив військову службу за призовом під час мобілізації.

Доводи прокурора про те, що судимості ОСОБА_3 не погашені, оскільки він ухвалою суду від 03.09.2013 оголошувався у розшук у зв`язку з переховуванням від суду, відхиляються судом, адже відповідна обставина не передбачена ст. ст. 89, 90 КК України як підстава зупинення строку погашення судимості, а є підставою зупинення перебігу давності притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України.При цьому згідно відповіді Департаменту інформатизації МВС України від 18.06.2026 №25084/16-2026 з моменту вчинення кримінального правопорушення, що є предметом цього судового розгляду, ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності не притягувався (т. 2 а.с. 103, 104), а отже, строки погашення його судимостей не переривались.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбаченою п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами; враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним тяжким злочином; кількість епізодів злочинної діяльності – один; відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення, його конкретні обставини; особу винного; обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Також судом враховується, що з часу вчинення кримінального правопорушення минув значний проміжок часу – понад 13 років, з цього часу ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності не притягувався, а згідно досудової доповіді, складеної Охтирським районним сектором № 2 Філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області від 11.06.2026, виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб). (т. 2 а.с. 109-114)

Виправлення, як мета покарання, це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, у частині другій статті 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Відповідний висновки викладені в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 (справа № 298/95/16)

При цьому обставин, які б явно свідчили, що застосування судом статті 75 КК України буде неправомірним та недостатнім для забезпечення мети покарання ОСОБА_3 прокурором, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі, не доведено.

Тому, з урахуванням вищенаведеного, а також правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 по справі № 298/95/16 та від 16.08.2018 по справі №183/163/14, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_3 , попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченого в цілому на теперішній час можливе без реального відбування покарання, у зв`язку з чим його можливо звільнити від відбування передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

VI. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Враховуючи, що ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, до суду не прибула, клопотань про розгляд позову за її відсутностідо суду не надходило, цивільний позов про стягнення на її користь з обвинуваченого на відшкодування матеріальної шкоди 850,00 грн., відповідно до ч. 1 ст. 326 КПК України, підлягає залишенню без розгляду.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди – залишити без розгляду.

Речові докази по кримінальному провадженню:

-фотокопію довідки з ломбарду «Скарбниця» вих. № 1209 від 20.04.2013 – зберігати в матеріалах кримінального провадження (а. 27, 28 матеріалів д.р.).

Процесуальні витрати в сумі 489 грн. (чотириста вісімдесят дев`ять грн.) на залучення експерта (висновок №1580 від 24.05.2013) стягнути з ОСОБА_3 на користь Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (а.с. 55 матеріалів д.р.).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та не пізніше наступного дня направити потерпілій.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1