Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №570/6196/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/6196/25

Номер провадження 2/570/617/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Штогуна О.С.

за участю секретаря судового засідання Соломицької Л.М.

представника позивача - адвоката Штогрін В.С.,

представника відповідача - адвоката Незнамової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

01 грудня 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернулася у Рівненський районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту – відповідач), в якому просить суд: змінити спосіб стягнення аліментів із твердої суми в розмірі 1136,00 грн на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які стягнуто на підставі судового наказу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 січня 2023 року з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та на дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на 1/3 частину усіх видів заробітку і доходів, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно і до досягнення дітьми повноліття; стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем, який було розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 квітня 2023 року. За час перебування у шлюбі в сторін народилися діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 11 серпня 2023 року Рівненським міським судом Рівненської області винесено судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та на дочку ОСОБА_4 , у твердій грошовій сумі 1136,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно починаючи з 21 грудня 2022 року до досягнення дітьми повноліття.

Проте, з часу ухвалення судового наказу минуло майже три роки, відповідно з досягненням дітьми старшого віку вони потребують більших витрат на своє матеріальне забезпечення, лікування, розвиток, освіту, що створює відповідну зміну матеріального становища дітей. Відтак, розмір аліментів, які стягнуті судовим наказом є мізерними, не можуть забезпечувати навіть мінімальних потреб дітей, є недостатнім для створення гідних умов життя та розвитку дітей. Проте і цей розмір аліментів відповідач не сплачує та має заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 листопада 2025 року у розмірі 85119,83 грн. Крім того, відповідач є фізично здоровим, працездатним чоловіком, інших аліментних зобов`язань не має, а відтак може виконувати свій обов`язок по утриманню дітей.

26 березня 2026 року від представника відповідача – адвоката Незнамової Т.О. надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову, зазначила, що при вирішенні спору суд повинен врахувати стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, які істотно впливають на можливість виконання аліментного обов`язку. Посилається на те, що відповідач страждає на цукровий діабет, є особою з інвалідністю ІІІ групи, потребує постійного лікування та несе значні витрати на медичне забезпечення. Крім того, щодо відповідача розглядається судова справа про стягнення значної суми матеріальної та моральної шкоди, що також впливає на його фінансовий стан. Вважає, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення ст. 182 СК України. При цьому, зазначила, що відповідач частково визнає позовні вимоги та погоджується на зміну способу стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину. Також заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, вважаючи їх завищеними, неспівмірними зі складністю справи та такими, що не відповідають критеріям розумності й необхідності.

31 березня 2026 року від представника позивача - адвоката Штогрін В.С. надійшла відповідь на відзив, яка мотивована тим, що наведені відповідачем заперечення є необґрунтованими та не підтверджують наявності підстав для зменшення розміру аліментів. Вказує, що наявність у відповідача хронічного захворювання та інвалідності ІІІ групи сама по собі не свідчить про втрату працездатності чи неможливість отримання доходу, а відповідне захворювання існувало ще до виникнення аліментного обов`язку. Також зазначає, що посилання відповідача на інший судовий спір про відшкодування шкоди не є належною підставою для зменшення аліментів, оскільки відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, а обов`язок утримувати дітей має пріоритет над іншими майновими зобов`язаннями. На думку позивача, відповідач не довів істотного погіршення свого матеріального чи сімейного стану, яке могло б вплинути на визначення розміру аліментів, а тому його доводи не можуть бути покладені в основу судового рішення. Крім того, позивач заперечує проти доводів відповідача щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи заявлений до відшкодування розмір 10000,00 грн документально підтвердженим, обґрунтованим та співмірним із обсягом наданих адвокатом послуг.

07 квітня 2026 року від представника відповідача - адвоката Незнамової Т.О. надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача зазначає, що відповідач не ухиляється від виконання батьківського обов`язку, заборгованість зі сплати аліментів відсутня, а її погашення здійснено, зокрема, за рахунок кредитних коштів, що, на її думку, свідчить про скрутне матеріальне становище. Наголошує, що при вирішенні спору суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.182 СК України, зокрема його стан здоров`я, необхідність постійного лікування, а також матеріальне становище, підтверджені наданими медичними документами, які позивачем не спростовані. Крім того, посилається на наявність інших майнових зобов`язань, що виникли у період шлюбу, а також зазначає, що відповідач перебуває в активному пошуку роботи з метою належного виконання аліментного обов`язку. Водночас підтримує раніше висловлені заперечення щодо неспівмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Також вказує, що у разі покращення його матеріального чи стану здоров`я позивач не позбавлена права звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, а тому визначений судом розмір аліментів не є остаточним та може бути змінений в майбутньому.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Штогрін В.С. позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задоволити з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача - адвоката Незнамової Т.О. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази, суд приходить до переконання, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 04 квітня 2023 року рішенням Рівненського міського суду Рівненської області розірвано (а.с.11-12).

У період шлюбу у сторін народився діти:

син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 25 вересня 2019 року серії НОМЕР_1 (а. с. 7);

донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 19 серпня 2020 року серії НОМЕР_2 (а. с. 9).

Діти зареєстровані та проживають разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання (а.с.8, 10, 19).

11 січня 2023 року Рівненським міським судом Рівненської області винесено судовий наказ у справі №569/19124/22 про стягнення аліментів зі ОСОБА_2 на утримання спальних дітей. Судовим наказом суд вирішено: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 1 136,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 1136,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 грудня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідач є особою з інвалідністю ІІІ групи та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю, що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 10 березня 2026 року №1700-0213-8/20169 (а.с.77).

Крім того, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, відповідач страждає на цукровий діабет, перебуває на постійному лікуванні та несе витрати, пов`язані з придбанням лікарських засобів і медичним забезпеченням (а.с.50-76, 78-88).

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували працевлаштування відповідача на момент розгляду справи.

Разом з тим, судом встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів, яка існувала станом на день звернення позивача до суду з позовною заявою, відповідачем погашена до розгляду справи, що підтверджується наявними у справі платіжними документами (а.с.120, 122).

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20 листопада 1989 року (далі по тексту - Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року та яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частинами 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України (далі по тексту – СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст.181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Також у правовій позиції ВСУ в справі №6-143цс13 зазначено, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Зазначена правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2022 року по справі №712/6313/21, а також така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2018 року (справа №372/2393/17).

Позивачі у відповідній категорії справ, як одержувачі аліментів, не обмежені правом на подання заяви про збільшення розміру таких, зокрема, шляхом зміни способу їх присудження.

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", ст.183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", ст.184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

В силу ч.ч.1, 2, 5 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивач скористалася своїм правом, визначив способом стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу батька. Крім того, закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття; сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Позивачка, як одержувач аліментів, звертаючись до суду з позовом про зміну способу та розміру аліментів покликається на досягненням дітьми старшого віку та відповідно потребу в більших витрат на їх матеріальне забезпечення, лікування, розвиток, освіту, що створює відповідну зміну матеріального становища дітей. А тому розмір аліментів, які стягнуті судовим наказом є мізерними, не можуть забезпечувати навіть мінімальних потреб дітей, є недостатнім для створення гідних умов життя та розвитку дітей, а відповідач є працездатним та має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дітей.

Відповідно до ст.12, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд враховує, що за період часу з ухвалення попереднього судового рішення (2023 рік) діти виросли, змінилися їхні потреби в розвитку, харчуванні, лікуванні, освіту. Крім того, згідно економічних показників в Україні щороку підвищується рівень цін на продукти харчування та комунальні послуги. Визначений судовим наказом від 11 січня 2023 року розмір аліментів 1136,00 грн на одну дитину не забезпечує достатній рівень життя для розвитку дітей та не відповідає реаліям сьогодення.

Змінювати спосіб стягнення аліментів, в силу приписів ч.3 ст. 181 СК України, є правом одержувача аліментів (позивачки) і таке право є безумовним, тобто можливість реалізації цього права не ставиться в залежність від певних обставин, таких як зміна матеріального або сімейного стану батьків дитини, погіршення або поліпшення їх здоров`я тощо. Реалізація цього права направлена, перш за все, для забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Позивач скористалася своїм правом, звернувшись із позовом про зміну способу стягнення аліментів, шляхом їх присудження у частці від доходу відповідача. Крім того, закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права суд зазначає, що позивач має право на зміну розміру стягуваних аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку, тобто має право на зміну способу стягнення аліментів, оскільки змінились обставини, що впливають на визначений розмір аліментів, а саме: змінився матеріальний стан позивача, збільшився прожитковий мінімум та відповідно збільшився мінімальний розмір аліментів на дитину.

Наявні у справі докази в сукупності із законодавчим збільшенням прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та зростаючими потребами дітей сторін, встановленими обставинами дають підстави для зміни способу стягнення аліментів, оскільки забезпечить більш оперативну адаптацію розміру аліментів до економічної ситуації та сприятиме кращому захисту інтересів дітей. Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам дітей та засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Разом з тим, суд враховує доводи відповідача щодо стану його здоров`я, наявності інвалідності ІІІ групи, необхідності постійного лікування, а також його матеріального становища. Вказані обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи представником відповідача доказами.

Водночас зазначені обставини самі по собі не звільняють відповідача від обов`язку утримувати своїх дітей та не спростовують наявності підстав для зміни способу стягнення аліментів, однак підлягають врахуванню судом при визначенні розміру частки заробітку, що підлягає стягненню.

Враховуючи сукупність встановлених у справі обставин, зокрема збільшення потреб дітей у зв`язку з їх віком, істотне знецінення визначеного у 2023 році розміру аліментів, необхідність забезпечення найкращих інтересів дітей, а також стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, суд приходить до висновку, що справедливим і таким, що забезпечує баланс між інтересами дітей та можливостями платника аліментів, є визначення аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.

Виходячи з встановлених обставин, суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зміни способу та розміру аліментів підлягають частковому задоволенню, суд знаходить підстави для зміни способу та розміру стягнення аліментів, визначеного судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 11 січня 2023 року по справі №569/19124/22, а саме вважає за необхідне стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання на утримання дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі судового наказу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 січня 2023 року (справа №569/19124/22), з твердої грошової суми 1136 (одна тисяча сто тридцять шість) грн 00 коп на кожну дитину щомісячно на частку від доходу батька ОСОБА_2 , в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи із дня набрання рішенням законної сили, до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно п.23 постанови Пленуму ВСУ "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року №3, у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач, як платник аліментів, не позбавлений права звертатись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів у разі погіршення свого майнового стану.

Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,40 грн.

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то суд встановив наступне.

Представник позивача просить суд покласти на відповідача зобов`язання компенсувати позивачу витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постановах Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 910/15621/19 та від 28 квітня 2021 року у справі № 910/12591/18 вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними ч.ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.3-5, 9 ст. 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано Договір про надання правової допомоги №06/11-01 від 11 листопада 2025 року, укладений між ОСОБА_1 , надалі клієнт, та адвокатським об`єднанням "Скорпіон", надалі адвокат, свідоцтво про право на зайняття Шторгін В.С. адвокатською діяльністю №662 від 16 червня 2009 року, ордер про надання правничої допомоги серії ВК №1200818, платіжну інструкцію №2.421250177.1 від 27 листопада 2025 року про здійснення оплати згідно договору про надання правничої допомоги №06/11-01 від 11 листопада 2025 року.

Оцінюючи розмір витрат позивача на правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 10000,00 грн на предмет їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору по вказаній справі, значення справи для сторін, а також з огляду на розумну необхідність судових витрат позивача для цієї конкретної справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 7500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 82, 89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задоволити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі судового наказу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 січня 2023 року (справа №569/19124/22), з твердої грошової суми 1136 (одна тисяча сто тридцять шість) грн 00 коп на кожну дитину щомісячно на частку від доходу батька ОСОБА_2 , в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи із дня набрання рішенням законної сили, до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок - витрати на професійну правничу допомогу.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 серпня 2026 року.

Сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Штогун О.С.