Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №567/627/26 — Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/627/26

Провадження №2/567/581/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

з участю

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку нерухомого майна

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 1/6 частку квартири, припинення за відповідачкою права власності на зазначену частку та присудження відповідачці з нього грошової компенсації за вказану частку квартири АДРЕСА_1 , що становить 70153,17 грн.

Зазначає, що відповідно до ухвали Острозького районного суду Рівненської області від 16.10.2023 набув право власності на 5/6 часток зазначеної квартири, провів ремонт квартири, яка не була придатною для проживання, а саме провів заміну всіх вікон і дверей, ремонт аварійного балкону, заміну підлоги, підключення автономного опалення, заміну сантехніки, заміну електропроводки, заміну шпалер, плитки, батарей та труб, а також провів санобробку від плісняви та грибка, сплачує за квартиру всі необхідні платежі без участі відповідачки.

Зазначає, що поділ зазначеної квартири у визначених за ним та відповідачкою частках є неможливим, що підтверджується відповідним висновком експерта.

Зазначаючи про те, що відповідно до звіту про оцінку майна ринкова вартість квартири становить 420919 грн., а вартість 1/6 частки квартири становить 70153,17 грн., звернувся до відповідачки з пропозицією виплатити їй грошову компенсацію вартості її частки в квартирі, яка відповідачкою залишена без уваги.

У зв`язку з цим, посилаючись на вимоги ст.183, 364, 370 ЦК України, позивач просить визнати за ним право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 , припинивши право власності на зазначену частку ОСОБА_2 , присудивши їй грошову компенсацію за вказану частку в розмірі 70153,17 грн.

Ухвалою суду від 21.04.2026 було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Відповідачка правом подати відзив на позовну заяву не скористалась.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, заслухавши пояснення позивача, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав та доводів, викладених в позовній заяві.

Додатково пояснив, що зміг зв`язатися з відповідачкою та надати для неї 70153,17 грн. за її частку в спірній квартирі і відповідачка зазначені кошти отримала, надавши для нього відповідну розписку.

Відповідачка в поданій до суду заяві позов визнала, підтвердивши, що отримала від позивача грошові кошти в розмірі 70153,17 грн. як компенсацію її частки в спірній квартирі та зазначила, що проживає за межами України, документи на свою 1/6 частку спірної квартири втратила і тому не може оформити відчуження своєї частки нотаріально.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до ухвали Острозького районного суду Рівненської області від 16.10.2023 ОСОБА_1 набув право власності на 5/6 часток квартири АДРЕСА_1 .

Його право на зазначену частку квартири було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 02.02.2024.

Водночас, зі свідоцтва про право на спадщину за законом встановлено, що 18.08.2009 ОСОБА_2 отримала у власність 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 .

З акту комісійного обстеження вбачається, що 29.06.2023 комісією було проведено обстеження квартири АДРЕСА_1 і під час нього встановлено, що вона не придатна для проживання і потребує капітального ремонту, зокрема заміни всіх вікон, дверей, ремонту аварійного балкону, заміну підлоги, підключення автономного опалення, заміну сантехніки, заміну електропроводки, заміну шпалер, плитки, батарей та труб, а також проведення санобробки від плісняви та грибка.

Згідно з висновком №130126-1_ЮШ судової будівельно-технічної експертизи від 30.01.2026 встановлено, що поділ квартири АДРЕСА_1 в частках 1/6 та 5/6 неможливий.

Водночас, зі звіту про оцінку майна РЕЧТРЧ937658 від 19.03.2026 встановлено, що вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 36,1 кв.м. становить 420919 грн., а вартість 1/6 частики зазначеної квартири становить 70153,17 грн.

З листа від 20.03.2026 вбачається, що позивач звертався до відповідачки ОСОБА_2 з пропозицією сплати за її частку у спірній квартирі в розмірі 70153,17 грн.

Згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, і які в розумінні ст.77-78 ЦПК України повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З наведених положень ЦПК України слідує, що процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною третьою статті 370 ЦК України визначено, що виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Частиною першою зазначеної статті визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Таким чином, для вирішення цього позову в межах позовних вимог ОСОБА_1 , він повинен довести, що виділ у натурі частки зі спільної квартири не допускається згідно із законом або є неможливим.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч.2 ст.183 ЦК України).

Будівельними нормами України (ДБН) в державі регулюється проектування нових та реконструкція житлових будинків. Регулювання проектування нових та реконструкція житлових будинків висотою до 100 м. визначено ДБН В.2.-15

Зазначеним нормативним документом, діючим в галузі будівництва на території України передбачено, що багатоквартирним житловим будинком є житловий будинок, до складу якого входить більше ніж одна квартира і він може бути зблокованого, секційного, коридорного, галерейного і терасного типів (3.3), а зблокованим житловим будинком є будинок квартирного типу, що складається з двох і більше квартир, кожна з яких має безпосередній вихід на приквартирну ділянку або вулицю (3.14), при цьому квартирою є комплекс взаємопов`язаних приміщень, що використовується для проживання однієї сім`ї різного чисельного складу, який включає: основні приміщення – житлову (житлові) кімнату та допоміжні приміщення – кухню, ванну кімнату (душову), туалет (або суміщений санвузол), а також передпокій, комору чи вбудовану шафу (3.15).

ДБН В.2.-15 визначено вимоги до окремих елементів будинку: висота житлових приміщень від підлоги до стелі повинна бути не менше 2,5 м., у районах із середньомісячною температурою липня 21 °С і більше, яку визначають згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-27, висоту житлових приміщень необхідно приймати не менше 2,7 м., висоту внутрішньоквартирних коридорів, санвузлів та інших підсобних приміщень допускається знижувати до 2,1 м. (5.6), а також рівня комфорту і параметрів квартир: одноквартирний (односімейний) житловий будинок і квартиру у багатоквартирному житловому будинку слід проектувати, виходячи з умови їх заселення однією сім`єю, типи квартир за кількістю житлових кімнат і їх площі у житлових будинках II категорії слід приймати за таблицею 1 (5.17), рівень комфорту і склад приміщень квартир і одноквартирних будинків у будівлях житла І категорії визначається завданням на проектування, при цьому нижня межа площі квартир допускається відповідно до показників квартир, наведених у таблиці 1 (5.18.), площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 14 кв.м., в інших квартирах - не менше 16 кв.м., мінімальна площа спальні на одну особу - 8 кв.м., на дві особи - 10 кв.м., мінімальна площа кухні - 8 кв.м., в однокімнатній квартирі допускається зменшувати площу кухні до 5 кв.м., допускається в квартирах влаштування кухні-ніші, а також об`єднання кухні із загальною кімнатою (вітальнею) за умови їх обладнання електроплитою та примусовою витяжною вентиляцією (5.19), допоміжні приміщення квартири ІІ категорії комфортності повинні бути обладнані: кухня - мийкою, також плитою для приготування їжі; ванна кімната - ванною (або душем) та умивальником; туалет – унітазом та умивальником площею не менше 1,5 кв.м, суміщений санвузол - ванною (або душем), умивальником і унітазом площею не менше 3,8 кв.м. (5.20), не допускається розміщення туалету та ванної (або душової) над житловими кімнатами і кухнями, ці приміщення допускається розміщувати над кухнею квартир, розташованих у двох або декількох рівнях, не допускається кріплення приладів і трубопроводів безпосередньо до міжквартирних стін і перегородок, які огороджують житлові кімнати (5.21), ширина підсобних приміщень квартир повинна бути не менше: кухні - 1,8 м.; передпокою - 1,5 м.; коридорів, що ведуть до житлових кімнат, - 1,1 м. (5.22).

Отже регулювання проектування нових та реконструкція житлових будинків потребує спеціальних знань у галузі будівництва. Таким чином, для вирішення цієї справи в частині з`ясування питання неподільності спірної квартири необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право.

Як вже зазначалось, згідно з висновком №130126-1_ЮШ судової будівельно-технічної експертизи від 30.01.2026 встановлено, що поділ квартири АДРЕСА_1 в частках 1/6 та 5/6 неможливий. Отже спірна квартира є неподільною річчю.

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (ч.2 ст.365 ЦК України).

Отже, оскільки позивач виявив бажання про сплату відповідачці грошової компенсації за належну їй частину квартири, то він повинен довести суду, окрім неподільності речі (квартири), також і справедливу вартість такої грошової компенсації.

При вирішенні справи суд виходить з того, що вимога позивача про сплату грошової компенсації замість частки відповідача у праві спільної часткової власності на майно не породжує обов`язку позивача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду (висновок, сформульований у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого позивача законодавство України не вимагає.

За змістом ЦК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної часткової власності на майно при його поділі має надати та особа, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України.

Виходячи з вищенаведеного, вимоги позивача про поділ майна, що належить їм з відповідачкою на праві спільної часткової власності, шляхом виділення у власність позивача частки відповідачки у праві спільної часткової власності на майно та стягнення з нього компенсації замість її частки у праві спільної часткової власності на квартиру у сумі, що становить 70153,17 грн., є обґрунтованими.

Вирішуючи спір в цій частині, суд виходить з наступного.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно з ч.4 ст.3 цього Закону, процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Статтею 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/881/17.

У звіті про оцінку майна від 19.03.2026, складеного СОД ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ФУТУРА», зазначена мета оцінки та вид вартості, що визначався: для визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для сплати судового збору. Разом із цим, із заяви оцінювача, викладеної у звіті про оцінку майна вбачається, що оцінювач, який підписав даний звіт засвідчив, що факти, викладені у звіті, вірні та відповідають дійсності: все, про що говориться в даному звіті, є достовірним та компетентним; здійснена оцінка базується на об`єктивних даних: оцінювач не має особистої майнової зацікавленості.

Оціночні роботи по цьому звіту виконав оцінювач ОСОБА_3 , який має кваліфікацію оцінювача, підтверджену Кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача, виданим Фондом державного майна України. Оцінювач, який виконав звіт, працює у складі суб`єкта оціночної діяльності, який має Сертифікат оціночної діяльності.

В постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №711/650/13-ц вказано, що на експерта покладаються інші функції та його висновки не тотожні відповідним висновкам оцінювача, складеним в рамках проведення оцінки нерухомого майна суб`єктом оціночної діяльності – суб`єктом господарювання. Об`єктивність і достовірність звітів і висновків оцінювача не визначається його попередженням про кримінальну відповідальність. Об`єктивність оцінки майна та здійснення її відповідно до вимог чинного законодавства як обов`язок оцінювача передбачені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» без застережень про повідомлення його про відповідальність, а отже, відсутні підстави стверджувати про необ`єктивність оцінювача через те, що він не був повідомлений про відповідальність.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, визначення дійсної (ринкової) вартості спірної квартири необхідно проводити саме на підставі звіту про оцінку майна від 19.03.2026, складеного СОД ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ФУТУРА».

Як вже зазначалось, зі звіту про оцінку майна РЕЧТРЧ937658 від 19.03.2026 встановлено, що вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 36,1 кв.м. становить 420919 грн., а вартість 1/6 частики зазначеної квартири становить 70153,17 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дійсна (ринкова) вартість спірного нерухомого майна, що підлягає поділу, становить 420919 грн., а тому відповідачці належить шоста частина вказаної суми у якості компенсації за її 1/6 частку, тобто 70153,17 гривень.

Оцінюючи встановлені обставини справи у сукупності і взаємозв`язку з нормами, що їх регулюють та судовою практикою Верховного Суду у спірних правовідносинах, суд приходить до переконання про обґрунтованість вимог позивача про припинення права спільної часткової власності сторін на квартиру, виділення у власність позивача спірного майна та стягнення грошової компенсації за частку відповідачки в квартирі, з огляду на що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з врахуванням того, що під час розгляду справи в суді відповідачка отримала від позивача грошову компенсацію 1/6 частки спірної квартири в розмірі 70153,17 грн.

Керуючись статтями 5, 12, 13, 142, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 , припинивши право власності на зазначену частку ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

відповідачка – ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне рішення складено 05.08.2026.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.