Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №527/2074/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/2074/26

провадження № 1-кп/527/190/26

В И Р О К

іменем України

05 серпня 2026 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря

судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине кримінальне провадження № 12026170510000300, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 липня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мозоліївка Глобинського району Полтавської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, розлученого, маючого малолітню дитину, не працюючого, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2026 року в період часу з 13-ї до 15-ї години ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на робочому місці охоронника, на земельній ділянці сільськогосподарського призначення селянсько-фермерського господарства «Верест», яка розташована поблизу населеного пункту с. Мозоліївка, Кременчуцького району, Полтавської області, помітив металеві вила до фронтального навантажувача та в цей час у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, використовуючи трактор ЮМЗ-75, державний номерний знак НОМЕР_1 , перевіз металеві вила до фронтального навантажувача, до домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , тобто таємно викрав чуже майно, металеві вила до фронтального навантажувача JCB 560-80 Agri Plus, які на праві власності належать СФГ «Верест», чим спричинив майнової шкоди господарству на суму 99 127 грн.

Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Одночасно з обвинувальним актом щодо ОСОБА_5 прокурором направлено до суду угоду про визнання винуватості, укладену 24 липня 2026 року під час досудового розслідування між прокурором Глобинської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 в присутності захисника – адвоката ОСОБА_4 .

Відповідно до цієї угоди, підозрюваний під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні. Крім того, в угоді сторони визначили, що у разі затвердження угоди судом, ОСОБА_5 буде призначене покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. В угоді сторони досягли домовленості щодо звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю за обставин, що викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості. Просив суд затвердити угоду та призначити узгоджене покарання. Крім того, пояснив, що він цілком розуміє свої права, а також те, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим та вид покарання.

Прокурор та захисник - адвокат ОСОБА_4 вважали за доцільне затвердити угоду про визнання винуватості, укладену із ОСОБА_5 як таку, що відповідає вимогам закону.

При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та кримінального закону, суд зазначає наступне.

Як зазначено в п. 2 ч. 1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно п. 1 ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим є тяжким злочином.

Як зазначено в абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що представник потерпілого ТОВ АФ «Верест» надав прокурору письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості з підозрюваним ОСОБА_5 .

Суд, дослідивши наявні матеріали, заслухавши думку прокурора, захисника, а також думку обвинуваченого щодо можливості затвердження укладеної угоди, враховуючи письмову згоду представника потерпілого на укладення угоди про визнання винуватості, переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Угода відповідає вимогам КПК України, в тому числі щодо змісту та порядку укладення угоди, її умови не суперечать закону України про кримінальну відповідальність, зокрема щодо узгодженої міри покарання. Правова кваліфікація кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України є правильною. Умови угоди не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а обвинувачений має можливість виконання взятих на себе за угодою зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди про визнання винуватості із призначенням обвинуваченому визначеної в угоді міри покарання.

Приймаючи до уваги те, що сторони в угоді досягли домовленості щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд вважає за необхідне у відповідності до ч. 2 ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю - 1 рік.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 суд не вбачає.

Долю речових доказів суд вважає необхідним вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості, укладену 24 липня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026170510000300 між прокурором Глобинської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 в присутності захисника – адвоката ОСОБА_4 - затвердити.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити узгоджене покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно ч. 1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Речові докази: металеві навісні вила, які знаходяться на відповідальному зберіганні представника потерпілого – повернути потерпілому.

Підстав для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Вирок може бути оскаржений учасниками судового провадження до Полтавського апеляційного суду з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1