Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №363/1184/26 — Вишгородський районний суд Київської області

05.08.2026 Справа № 363/1184/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Вишгороді обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025111150000942, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.11.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, українець, громадянин України, має неповну вищу освіту, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , не одружений, не має осіб, які потребують його піклування та утримання, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою

статті 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану, за наступних обставин.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на території України введено воєнний стан, строк дії якого надалі неодноразово продовжувався та який діяв на час вчинення кримінального правопорушення.

14.09.2025 близько 15:42 ОСОБА_4 правомірно перебував у приміщенні магазину «Cifrobus», за адресою: Київська область, місто Вишгород, проспект Івана Мазепи, 2, де у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Одразу після цього, реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, достовірно знаючи, що в Україні діє воєнний стан, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, в той же день та час, перебуваючи за вищевказаною адресою, виявив та таємно викрав розумний смарт-годинник з браслетом «Apple Watch Series 7 GPS 45 mm» (QD69D6R0YW, 012241957,

2 част.), вартістю 4950 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят) гривень.

У подальшому, ОСОБА_4 разом з викраденим майном покинув приміщення магазину «Cifrobus», розташованого за адресою: Київська область, місто Вишгород, проспект Івана Мазепи, 2, чим заподіяв потерпілому – ФОП ОСОБА_6 майнової шкоди на суму

4 950 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят) гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 185 КК України.

У судовому засіданні, після роз`яснення суті обвинувачення, ОСОБА_4 повідомив, що обвинувачення йому зрозуміле, свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, фактичних обставин обвинувачення не оспорював та погодився давати показання.

Суд, з`ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин, які не оспорюються, та що добровільність їхньої позиції не викликає сумнівів, за відсутності заперечень сторін на підставі частини третьої статті 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин. Учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому разі вони позбавляються права оскаржувати зазначені обставини в апеляційному порядку.

За згодою прокурора, обвинуваченого та його захисника, судом вирішено допитати обвинуваченого, дослідити матеріали, які характеризують особу обвинуваченого.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 , не оспорюючи встановлених судом фактичних обставин вчинення ним кримінального правопорушення за викладених вище обставин, пояснив, що 14.09.2025 приблизно о 15:45 разом зі знайомим зайшов до приміщення за адресою: проспект Івана Мазепи, 2. Знайомий мав намір здати належну йому річ до ломбарду. Поки його товариш та працівник ломбарду спілкувалися, обвинувачений побачив на вітрині смарт-годинник, взяв його та вийшов з ним із приміщення. ОСОБА_4 визнав, що усвідомлював чужу належність годинника та протиправність своїх дій. Переконливо пояснити причину такого вчинку не зміг. Зазначив, що надалі годинник він здав у ломбарді, а повернути саме викрадену річ потерпілому не вдалося, у зв`язку з чим він відшкодував потерпілому її вартість у повному обсязі. Обвинувачений висловив жаль щодо вчиненого, повідомив, критично оцінює свою поведінку та не має наміру надалі вчиняти подібні дії. Також

ОСОБА_4 пояснив, що з 2022 року проходив військову службу та, за його словами, виконував завдання в районі міста Ізюм і надалі у Донецькій області.

Суд визнає доведеною винуватість ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 185 КК України, є умисним тяжким злочином проти власності.

Вирішуючи питання про вид і розмір покарання, суд дослідив матеріали, які характеризують особу ОСОБА_4 , та встановив, що ОСОБА_4 : раніше не судимий, має постійне зареєстроване та фактичне місце проживання; за медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не звертався; за місцем проживання характеризується посередньо, заяв і скарг стосовно нього до сільської ради не надходило, компрометуючі матеріали відсутні, а згідно письмових характеристиках сусідів ОСОБА_7 та

ОСОБА_8 від 18.11.2025, ОСОБА_4 характеризується позитивно: як відповідальна, доброзичлива, працьовита, відкрита та товариська людина, яка підтримує порядок за місцем проживання, має належні стосунки із сусідами та за потреби надає їм допомогу; 09.03.2022 призваний на військову службу за мобілізацією, він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого радіотелефоніста у підрозділі самохідної артилерії, про що у військовому квитку містять відмітки про проходження ним військової служби та присвоєно військове звання; за участь у силах оборони Петрівської громади його нагороджено відзнакою «За заслуги перед Петрівською громадою».

Також, розпискою потерпілого ОСОБА_6 від 18.02.2026 підтверджено, що завдані кримінальним правопорушенням збитки у сумі 4 950 гривень відшкодовано у повному обсязі, а потерпілий не має до ОСОБА_4 майнових, матеріальних або моральних претензій.

У судових дебатах прокурор просив визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. Прокурор також просив врахувати визнання вини, щире каяття та добровільне відшкодування шкоди потерпілій особі, застосувати положення статті 75 КК України.

Захисник ОСОБА_5 у судових дебатах не заперечував доведеності обвинувачення та зазначив, що ОСОБА_4 повністю визнав вину, щиро шкодує про вчинене та добровільно відшкодував завдану шкоду, у зв`язку з чим потерпілий письмово підтвердив відсутність будь-яких претензій. Також, захисник просив урахувати, що обвинувачений раніше не судимий, проходив військову службу, до мобілізації брав участь у силах оборони Петрівської громади та має відповідну відзнаку, а також висловлює намір продовжити військову службу. Зазначаючи про відсутність обставин, що обтяжують покарання, наявність щирого каяття і добровільного відшкодування шкоди, просив не направляти ОСОБА_4 для реального відбування покарання та надати йому можливість виправитися без ізоляції від суспільства.

Обвинувачений у судових дебатах підтримав позицію захисника, повторно визнав свою винуватість, висловив каяття і жаль з приводу вчиненого, негативно оцінив свій вчинок, запевнив, що надалі подібного не допустить, та просив не призначати йому покарання, пов`язане з реальним позбавленням волі, про що також висловився в останньому слові.

Суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання, з урахуванням положень статей 50, 65-67 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, форму вини і мотив, розмір завданої шкоди, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, дані про його особу, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 66 КК України, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.

За наявності обставини, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 66 КК України, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а обвинувачений визнав свою вину, при визначенні розміру покарання підлягають урахуванню положення статті 69-1 КК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у межах санкції частини четвертої статті 185 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк - п`ять років. Такий строк не перевищує межі, визначеної статтею 69-1 КК України, та є необхідним і достатнім для досягнення мети покарання.

Вирішуючи питання про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд ураховує, що він раніше не судимий, вчинив один епізод ненасильницького кримінального правопорушення проти власності, повністю визнав вину та щиро розкаявся, відшкодував потерпілому шкоду в повному обсязі, потерпілий претензій не має, за місцем проживання скарг стосовно нього не надходило, він має постійне місце проживання та соціальні зв`язки, був призваний на військову службу за мобілізацією, зарахований до особового складу військової частини та має відзнаку за участь у силах оборони громади.

Зазначені обставини дають достатні підстави для висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без реального відбування покарання у виді позбавлення волі.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 185 КК України, не належить до категорій кримінальних правопорушень, щодо яких частина перша статті 75 КК України встановлює пряму заборону на звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тому, суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_4 статтю 75 КК України, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки та поклавши на нього обов`язки, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 76 КК України.

На переконання суду, таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості й індивідуалізації, є необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись статтями 50, 65–67, 69-1, 75, 76, 185 КК України, статтями 349, 368–371, 373–376, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі частини першої статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі пунктів 1 та 2 частини першої статті 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження - у порядку, встановленому КПК України.

Суддя ОСОБА_1