Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №351/215/26 — Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/215/26

Номер провадження №1-кп/351/136/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерплої ОСОБА_4 ,

представника потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 12025091230000223, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 грудня 2025 року, про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зібранівка Снятинського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, одруженого, на утриманні нікого немає, являється особою з інвалідністю ІІІ групи, депутатом не обирався, раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України,

встановив:

ОСОБА_6 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_4 ..

Вказане кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

22 грудня 2025 року, приблизно о 07 год 44 хв, у світлу пору доби водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «Great Wall Safe», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався проїзною частиною автодороги Н-10 сполученням «Стрий-Чернівці-Мамалига» в межах населеного пункту по вулиці Тараса Шевченка у місті Снятин Коломийського району Івано-Франківської області, їхав у напрямку м. Чернівці.

Під час керування транспортним засобом водій ОСОБА_6 наближався до нерегульованого пішохідного переходу, на який у той час виходила пішохід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька села Устя Коломийського району. Водій ОСОБА_6 під час руху не врахував дорожню обстановку, проявив неуважність, в порушення пункту 12.2. Правил дорожнього руху України не вибрав безпечної швидкості руху щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, проїжджаючи нерегульований пішохідний перехід, у порушення вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху України, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу для того, щоб дати дорогу пішоходу, унаслідок чого допустив наїзд транспортним засобом на пішохода ОСОБА_4 , яка переходила проїзну частину дороги з права на ліво відносно руху автомобіля у межах дорожньої розмітки «зебра» на нерегульованому пішохідному переході.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, з якими була доставлена до КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради Івано-Франківської області.

При цьому водій ОСОБА_6 порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, а саме:

п. 2.3, в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 12.2, в якому зазначено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

п. 18.1, в якому зазначено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

У результаті порушення ОСОБА_6 Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого переломовивиху правої плечової кістки, перелому великого горбика головки плечової кістки зі зміщенням відломків, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами статті 337 КПК України.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав повністю та суду пояснив, що 22 грудня 2025 року вранці, керуючи автомобілем марки «Great Wall Safe», рухався автодорогою державного значення Н-10 сполученням «Стрий-Чернівці-Мамалига» у напрямку м. Чернівці в межах міста Снятин. На нерегульованому пішохідному переході допустив наїзд транспортним засобом на пішохода ОСОБА_4 , яка переходила проїзну частину дороги у межах дорожньої розмітки «зебра». Після наїзду відвіз потерпілу ОСОБА_4 до лікарні та поїхав у власних справах, оскільки повинен був довезти присутніх у його транспортному засобі пасажирів до місця призначення. Вказав на те, що щиро розкаюється та неодноразово спілкувався з потерпілою ОСОБА_4 на предмет відшкодування шкоди, пропонував компенсувати 20 000 грн, проте потерпіла відмовилась.

Прокурор просив визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 85 000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що 22 грудня 2025 року о 7 год 40 хв переходила проїзну частину дороги у м. Снятин на пішохідному переході навпроти магазину «Явір». Перебуваючи приблизно на середині дороги на неї наїхав автомобіль. Обвинувачений ОСОБА_6 привіз її до лікарні, проте відразу поїхав. До приймального відділення лікарні її довела дочка, яка дізнавшись про подію приїхала до лікарні. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла отримала тілесні ушкодження – перелом та вивих правої руки. Обвинувачений ОСОБА_6 приходив до потерпілої у той же день, проте компенсацію шкоди не пропонував. Всього ОСОБА_6 провідував її у лікарні два рази та пропонував мізерну, на її думку, компенсацію шкоди у розмірі 10 000 грн. Щодо міри покарання зазначила, що бажає суворого покарання для обвинуваченого.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Окрім повного визнання обвинуваченим своєї вини його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні, зібраними у справі в порядку ст. 84-86, 91-93 КПК України, письмовими доказами, а саме:

-даними витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12025091230000223, відповідно до якого 22.12.2025 до реєстру внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, в якому наведено обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а саме: 22.12.2025 приблизно о 07:44 год водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. с. Рудники Заболотівської ТГ Коломийського району, керуючи автомобілем марки «Great Wall» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався дорогою державного значення Н-10 сполученням «Стрий-Чернівці-Мамалига» по вулиці Т. Шевченка у м. Снятин Коломийського району у напрямку до м. Чернівці, проявивши неуважність, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жит. с. Устя Снятинської ТГ Коломийського району, яка переходила проїзну частину дороги з права на ліво відносно руху автомобіля у межах пішохідного переходу, у результаті ДТП остання отримала тілесні ушкодження, з якими була доставлена до КНП «Снятинська багатопрофільна лікарня»;

-даними рапорту, відповідно до якого 22.12.2025 о 07:51 надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жит. АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_2 , про те, що її матір ОСОБА_4 , 1959 р. н., збили на пішохідному переході біля маг. «Явір» по вул. Шевченка в м. Снятин. На даний час потерпіла перебуває в Снятинській лікарні в приймальному відділенні. Про автомобіль, який покинув місце події та поїхав у невідомому напрямку нічого сказати не може, можливо є відеофіксація. Виїздом СОГ на місце події встановлено, що 22.12.2025, приблизно о 7 годині 44 хвилини, водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. АДРЕСА_2 , керуючи автомобілем марки "Great Wall", реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись дорогою державного значення Н-10 сполученням «Стрий-Чернівці-Мамалига» по вулиці Шевченка у межах м. Снятин у напрямку міста Чернівці, проявив неуважність та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жит. АДРЕСА_2 , яка переходила проїзну частину дороги з права на ліво відносно руху автомобіля у межах пішохідного переходу. У результаті ДТП пішохід отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому правої плечової кістки. Водій автомобіля самостійно доставив потерпілу до КНП «Снятинська БПЛ», після чого поїхав від медичного закладу у невідомому напрямку. Першочерговим заходами особу водія встановлено, його буде направлено на обстеження на предмет вживання алкоголю;

-даними протоколу огляду місця події, складеного заступником начальника слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Снятин) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітаном поліції ОСОБА_9 22.12.2025, з доданими до нього схемою до протоколу огляду місця події та фототаблицею до протоколу огляду місця події, відповідно до якого на місці огляду, яким є ділянка дороги по вул. Шевченка у межах м. Снятин Коломийського району Івано-Франківської області, яка є автодорогою Н-10 сполученням «Стрий-Чернівці-Мамалига», слідів осипів уламків чи частин транспортних засобів не виявлено, сліди кочення, гальмування відсутні, у ході огляду нічого не вилучалося;

-даними протоколу огляду місця події, складеного слідчим слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Снятин) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції ОСОБА_10 22.12.2025, з доданою до нього фототаблицею до протоколу огляду місця події, відповідно до якого безпосереднім об`єктом огляду є транспортний засіб – автомобіль марки «Great Wall Safe» у кузові сірого кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 від 23.03.2012 на праві власності належить ОСОБА_6 , жителю с. Рудники Заболотівської ТГ Коломийського району Івано-Франківської області. Даний автомобіль знаходиться позаду будівлі відділення поліції № 1 (м. Снятин) на території для службових транспортних засобів. В ході огляду встановлено, що кузов автомобіля перебуває у забрудненому стані. Цілісність деталей та частин автомобіля не порушена. Будь-яких механічних пошкоджень на автомобілі не виявлено. Автомобіль на момент огляду перебуває у працездатному та справному стані;

-даними висновку експерта № 1494/25-28 від 19 січня 2026 року за результатами судової інженерно-транспортної експертизи, відповідно до якого: на момент проведення дослідження система рульового керування автомобіля марки «Great Wall Safe», реєстраційний номер НОМЕР_5 , знаходилася в працездатному та функціонально придатному стані, та могла виконувати функцію передбачену конструкцією автомобіля; на момент проведення дослідження робоча гальмівна система автомобіля марки «Great Wall Safe», реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходилася в працездатному та функціонально придатному стані, та могла виконувати функцію передбачену конструкцією автомобіля;

-даними протоколу зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- та кінозйомки, відеозапису від 06 січня 2026 року, відповідно до якого у ході процесуальної дії встановлено, що на будівлі гастроному «Явір» знаходиться камера відеоспостереження, яка знімає у режимі реального часу, спрямована на пішохідний перехід на автодорозі Н-10, яка зафіксувала обставини ДТП 22.12.2025. Вилучено файл D 17-202512220704000, який містить запис за період з 07:40 год по 07:56 год;

-даними протоколу огляду речей (перегляду відеозапису) від 06 січня 2026 року, відповідно до якого об`єктом огляду являється диск CD-R, на який скопійовано записи камери відеонагляду, встановленої на будівлі гастроному «Явір», який знаходиться но вул. Шевченка 28 у м. Снятин Коломийського району Івано-Франківської області за період настання ДТП з 0 7:40 год по 07:56 год 22.12.2025. При відтворенні вказаного файлу на екрані відображується територія прилегла до гастроному «Явір», який знаходиться по вул. Шевченка, 28 у м. Снятин Коломийського району, при цьому у полі зору камери знаходиться і пішохідний перехід на автодорозі Н-10. У лівому верхньому куті є надписи про дату та час фіксації запису, у нижньому правому куті надпис із номером камери № 01. Запис розпочинається о 07:40 год 22.12.2025. Зафіксовано рух пішоходів біля гастроному та транспортних засобів на автодорозі Н-10. О 07:45:40 год на пішохідний перехід виходить жінка, як відомо з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 , яка починає переходити проїзну частину дороги Н-10, після того як у напрямку м. Чернівці проїздить мікроавтобус. У той час з боку від м. Коломия до пішохідного переходу наближається автомобіль, як відомо з матеріалів провадження, марки «Great Wall», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 . На момент виходу пішохода на пішохідний перехід автомобіль знаходився приблизно на початку будівлі гастроному з боку м. Коломия, на прилеглій території до гастроному був припаркований один легковий автомобіль, який був далеко від пішохідного переходу, пішохід виходив на пішохідний перехід коли його видимість обмежена не була. Надалі пішохід рухався пішохідним переходом у темпі звичної ходи, при цьому автомобіль наближався до пішохідного переходу прямолінійно, не зменшуючи швидкості та не реагуючи на появу пішохода. Пішохід безпосередньо при наближенні автомобіля до пішохідного переходу намагалася відстрибнути у бік від автомобіля, але той здійснив на неї наїзд, після чого пішохід впала на поверхню асфальту. При цьому удар автомобіля відбувся до лівого боку пішохода, падіння пішохода відбулося па правий бік. Наїзд відбувся о 07:45:45 год. Після здійснення наїзду на пішохода автомобіль зупинився на пішохідному переході, очевидець підійшов до пішохода, підняв її, разом із водієм поставив її у автомобіль, і той поїхав у напрямку м. Чернівці;

-даними дослідженого (переглянутого) у судовому засіданні відеозапису з камери відеонагляду, встановленої на будівлі гастроному «Явір», який знаходиться но вул. Шевченка 28 у м. Снятин Коломийського району Івано-Франківської області за період настання ДТП 22.12.2025, записаного 06 січня 2026 року на носій інформації диск CD-R, з якого вбачається, що о 07:45:40 год на пішохідний перехід виходить жінка, як відомо з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 , яка починає переходити проїзну частину дороги Н-10, після того як у напрямку м. Чернівці проїздить мікроавтобус. У той час з боку від м. Коломия до пішохідного переходу наближається автомобіль, як відомо з матеріалів провадження - марки «Great Wall», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 . Пішохід безпосередньо при наближенні автомобіля до пішохідного переходу намагалася відстрибнути у бік від автомобіля, але той здійснив на неї наїзд, після чого пішохід впала на поверхню асфальту. Наїзд відбувся о 07:45:45 год. Після здійснення наїзду на пішохода автомобіль зупинився на пішохідному переході, очевидець підійшов до пішохода, підняв її, разом із водієм поставив її у автомобіль, і той поїхав у напрямку м. Чернівці;

-даними висновку експерта № 07м від 20 січня 2026 року за результатами судово-медичної експертизи медичної документації (карти стаціонарного хворого № 6518 КНП «Снятинська БПЛ»), відповідно до якого: у гр. ОСОБА_4 вказано тілесні ушкодження у вигляді закритого переломовивиху правої плечової кістки, перелому великого горбика головки плечової кістки зі зміщенням відломків, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які утворилися від дії тупих твердих предметів, якими можуть бути виступаючі частини автомашини, скоївшої наїзд, можуть відповідати терміну вказаному в постанові, відносяться: закритий переломовивих правої плечової кістки, перелом великого горбика головки плечової кістки зі зміщенням відломків - до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя; закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку - до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я;

Всі вище зазначені судом докази доповнюють один одного в логічному взаємозв`язку.

Отже, враховуючи викладене, заслухавши учасників судового засідання та оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність, поза розумним сумнівом, винуватості ОСОБА_6 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, ним як особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України.

Призначаючи покарання суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також думку потерпілої і позицію прокурора.

Приписами статті 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частини 2 статті 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 3 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує, що згідно з статтею 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, є нетяжким злочином.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до пункту 1 частини 1 статті 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Відповідно до послідовної практики Верховного Суду, зокрема, наведеної у постанові від 15 листопада 2021 року в справі № 199/6365/19, розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

З огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, попросив вибачення у потерпілої ОСОБА_4 , виявив бажання залагодити провину шляхом відшкодування потерпілій шкоди, що не заперечувалось потерпілою у судовому засіданні, яка вказала, що ОСОБА_6 провідував її у лікарні два рази та пропонував компенсацію шкоди, проте розмір компенсації потерпілу не влаштував, суд дійшов висновку, що факт щирого каяття обвинуваченого ОСОБА_6 підтверджується діями обвинуваченого.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно з ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд також враховує досудову доповідь Коломийського районного сектору № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області від 08.06.2026, про те, що у обвинуваченого ОСОБА_6 середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки, яку він становить для суспільства, виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Виходячи з викладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення та його особу, а саме те, що останній є особою з інвалідністю третьої групи, пенсіонер, одружений, на утриманні нікого не має, раніше не судимий, має постійне місце проживання, за медичною допомогою до лікаря нарколога та лікаря психіатра не звертався, за місцем проживання на території с. Рудники Коломийського району Івано-Франківської області характеризується позитивно, а також обставину, що пом`якшує покарання, а саме: щире каяття та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає дані обставини такими, що дають підстави призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, передбачене у межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Підстав для застосування положень ст. 69, 69-1, 75 КК України судом не встановлено.

На переконання суду, призначене покарання є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин у кримінальному провадженні в їх сукупності, таким, що відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід ОСОБА_6 не обирався та до набрання вироком законної сили суд не вбачає підстав для його обрання.

22 квітня 2025 року представник потерпілої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 подав цивільний позов у кримінальному провадженні, в якому просив стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн та витрати на професійну правничу допомогу 21 000 (двадцять одну тисячу) грн, що загалом становить 171 000 (сто сімдесять одну тисячу) грн.

Обґрунтовуючи позов посилався на те, що своїми протиправними діями ОСОБА_6 завдав позивачці моральної (немайнової шкоди), що виразилась у значному нервовому напруженні, переживаннях, необхідності терпіти фізичний біль, витрачати час і зусилля на ліквідацію наслідків дій відповідача, шкоді завданій її здоров`ю. Життя позивачки було перенасичене негативними емоціями, оскільки вона потребувала стороннього догляду, допомоги, а відповідач в свою чергу, не надав допомогу під час лікування, не пропонував допомогу і після лікування, що завдало позивачці значних моральних страждань. Крім того, зважаючи на обставини справи, позивачка і сьогодні, практично кожного дня переживає страх і моральні страждання при перетині пішохідних переходів.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні цивільний позов потерпілої визнав частково, вказав, що готовий відшкодувати потерпілій 20 000 грн моральної шкоди. У поданому до суду відзиві просив цивільний позов задовольнити частково. Стягнути на користь позивачки 20 000 грн моральної шкоди та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Вирішуючи заявлений цивільний позов про стягнення моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Отже, визначення розміру моральної шкоди в грошовому еквіваленті належить до компетенції суду на підставі прямої вказівки ЦК України, а проведення експертизи для визначення розміру такої шкоди не є абсолютно необхідним. Суд в будь-якому випадку повинен самостійно визначити обґрунтований розмір моральної шкоди залежно від критеріїв, наведених в ЦК України, а також з урахуванням будь-яких інших обставин, які мають істотне значення, керуючись при цьому вимогами розумності і справедливості.

У Постанові від 22.01.2025 Велика Палата Верховного Суду вказала: «Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Таку правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2022 року в справі № 310/1634/20.

На думку суду, потерпіла поза всяким розумним сумнівом зазнала моральних та душевних страждань у зв`язку із отриманням тілесних ушкоджень, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Вказані прояви душевних страждань та психологічної травми безумовно вплинули на психічний стан потерпілої, яка змушена була змінити свій нормальний уклад життя. Наявність у позивача цих душевних страждань у зв`язку із отриманням тілесних ушкоджень є очевидною та безспірною.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд наголошує, що, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, потрібно виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Отже, законом встановлено загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 150 000 грн моральної шкоди є необґрунтованими, завищеними та суперечать засадам розумності і справедливості.

На думку суду, справедливим та розумним розміром відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої в даному випадку буде сума в розмірі 50 000,00 грн, що враховує глибину та тривалість душевних страждань потерпілої і відповідає принципу співмірності.

Щодо позовних вимог про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов такого висновку.

У цивільному позові представник потерпілої ОСОБА_5 просить стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 21 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з правовою позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 12 лютого 2020 року у справі за № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 ч. 2 ст.137 ЦПК України).

Суд також звертає увагу, що при вирішенні питання щодо розміру стягнення витрат на правничу допомогу враховує позицію Верховного Суду, викладену у Постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, про те, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи наведене, суд вважає, що з ОСОБА_6 слід стягнути на користь ОСОБА_4 6000,00 (шість тисяч) гривень витрат на правничу допомогу, які є співмірними із складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг.

Керуючись нормою ч. 4 ст. 174 КПК України, слід скасувати арешти з майна, накладений ухвалою слідчого судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23.12.2025 (справа № 351/1894/25, провадження № 1-кс/351/469/25).

Долю речових доказів суд вирішує у порядку, передбаченому статтею 100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи відповідно до частини 2 статті 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись статтями 368-371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі три тисячі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 54 400,00 (п`ятдесят чотири тисячі чотириста) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Цивільний позов адвоката ОСОБА_5 в інтересах потерпілої ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду в розмір 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 (шість тисяч) гривень.

Захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна застосований ухвалою слідчого судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23.12.2025 (справа № 351/1894/25, провадження № 1-кс/351/469/25) скасувати після набрання вироком законної сили.

Речові докази у вказаному кримінальному провадженні, а саме:

-автомобіль марки «Great Wall Safe», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 на праві власності та переданий йому на відповідальне зберігання, вважати повернутим власнику;

-магнітний носій інформації - оптичний диск формату CD-R об`ємом 700 Mb, на який перекопійовано відеозапис з камери відеоспостереження встановленої на будівлі гастроному «Явір», що по вул. Шевченка, 28 у м. Снятин Коломийського району Івано-Франківської області, зберігати при матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати у сумі 10 602,00 (десять тисяч шістсот дві) гривні за проведення інженерно-транспортної експертизи (висновок експерта № 1494/25-28 від 19 січня 2026 року).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Снятинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_11