Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №350/1169/26 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа 350/1169/26

Номер провадження 3/350/226/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року селище Рожнятів

Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, не одруженого, українця, громадянина України, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи:

21.07.2026 на розгляд Рожнятівського районного суду поступила справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 715236, 09.07.2026 о 23:21:00 у с-щі Перегінське, по вул. Січових Стрільців, керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення:

У судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 09.07.2026 о 23:21 год транспортним засобом, не керував. Він дійсно перебував в селищі Перегінське, у своєї знайомої. Коли він вийшов на вулицю, то побачив як ззаді до нього під`їхали працівники поліції на службовому автомобілі. Він дійсно знаходився біля припаркованого автомобіля FORD KUGA, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 . Зазначив, що після цього працівники поліції почали вимагати від нього пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак він категорично відмовився, оскільки транспортним засобом не керував, нікуди не їхав та не вважав себе особою, яка повинна проходити такий огляд. Також пояснив працівникам поліції, що автомобіль стоїть, а він не здійснював керування ним.

Звернув увагу суду на те, що працівники поліції не могли бачити факту керування ним транспортним засобом, зупинку такого не здійснювали, автомобіль був припаркований, він не керував автомобілем.

Вважає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що саме він керував транспортним засобом при обставинах, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому просив не притягувати його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ІІІ. Досліджені в судовому засіданні письмові докази та відеозаписи:

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення до матеріалів справи долучено такі докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №715236 складеним 09.07.2026 23:38:41, згідно з яким 09.07.2026 о 23:21:00 у с-щі Перегінське, по вул. Січових Стрільців, ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1);

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння не проводився (а.с.2);

- направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_1 направлено до КНП Рожнятівська БПЛ у зв`язку з виявленими поліцейським ознаками сп`яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів складене 09.07.2026 о 23 год.37 хв. ( а.с.4);

- копія витягу з інформаційної системи, якою підтверджено, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 , яке дійсне з 19.08.2015 (а.с. 4);

- рапорт поліцейського відділення поліції №2 селище Рожнятів Володимира Максиміва, який за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника ВП №2 (сел. Рожнятів) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області про законність своїх дій (а.с.5).

- відеозапис на оптичному диску DVD+R (а.с. 6), на якому зафіксовано:

На відеозаписі з назвою GNRMC,201907.000,A,4849.8928, на якому відображається дата та час «2026/04/28 23:21:03», який ймовірно здійснювався із нагрудної камери працівника поліції видно, що службовий автомобіль працівників поліції зупиняється ззаді припаркованого автомобіля FORD KUGA, державний номерний знак НОМЕР_1 . Позаду автомобіля стоїть ОСОБА_1 , до якого після зупинки службового автомобіля підходять поліцейські.

Разом із тим, із вказаного відеозапису рух автомобіля, та керування даним автомобілем саме ОСОБА_1 не зафіксовано.

Дальше на даному відеозаписі зафіксовано спілкування працівників поліції з особою, яку поліцейський називає ОСОБА_3 . Після цього між працівниками поліції та ОСОБА_1 відбувається розмова, в ході якої працівник поліції повідомляє, що у останнього наявні ознаки алкогольного сп`яніння. У подальшому із відеозапису вбачається, що працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі.

На це ОСОБА_1 відповідає: «Чого я маю проходити, я не керував автомобілем».

На відеозаписі зафіксовано, що працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що на нього буде складено протокол за 130 КУпАП, на що останній в категоричній формі повторно вказує, що автомобілем не керував, тому відмовляється від проходження огляду.

О 23:45 год. поліцейський в голос зачитує відомості складеного протоколу, ОСОБА_1 наголошує, що не буде ознайомлюватися, оскільки автомобілем не керував.

Відеозапис закінчується о 23:46:33 год.

На підтвердження своєї невинуватості ОСОБА_1 дав суду пояснення, які викладено судом вище.

ІV. Оцінка суду:

оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд враховує таке.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з урахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа "Озтюрк проти Німеччини", "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства").

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 19.12.2021 у справі № 487/4245/18 зазначив, що визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє слідчого, прокурора, суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо та всієї доказової бази у сукупності.

При цьому, Європейський суд зазначав про те, що санкція у виді позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».

Отже, керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 ЗУ "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, його характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні вищевказаного правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП наступає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносити у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв`язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то визначені склади об`єктивної сторони даного правопорушення полягають у :

- керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння;

- керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння;

- керуванні транспортним засобом в стані іншого сп`яніння;

- керуванні транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння;

- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває під впливом таких лікарських препаратів;

- відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єкт вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України спеціальний водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом в стані сп`яніння або відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

За змістом п.1.10 ПДР водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення відповідної категорії.

Згідно із п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Отже, обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого вказаною частиною даної статті КУпАП є керування транспортним засобом водієм в стані сп`яніння або його відмова від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп`яніння.

Суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 130 КУпАП в тому числі, передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, що в даному випадку інкримінується особі, стосовної якої складений протокол про адміністративне правопорушення. Тому в даній ситуації вимагається доведення того, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем.

Беручи до уваги, що особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення заперечує факт керування транспортним засобом, суд з метою всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин у справі дослідив відеозапис, який долучено до матеріалів справи, з якого встановив, що факт руху транспортного засобу під керуванням особи, яка притягається до відповідальності не зафіксовано.

Зазначене свідчить про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт безпосереднього спостереження працівниками поліції керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 при обставинах, викладених у протоколі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно та всебічно з`ясувати усі обставини справи, зокрема, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають суттєве значення для правильного її вирішення. При цьому, встановити істину по справі необхідно з аналізу наявних доказів, які, відповідно до чинного законодавства, представляють собою будь-які фактичні дані, які підтверджують або спростовують ті чи інші обставини і мають суттєве значення для вирішення справи по суті.

Обов`язок доведення факту керування транспортним засобом покладається на орган поліції як на особу, уповноважену на складання протоколу про адміністративне правопорушення. Сам факт заперечення особою керування транспортним засобом не звільняє орган поліції від обов`язку надати належні та допустимі докази на підтвердження такої обставини.

Суд враховує, що ОСОБА_1 як безпосередньо під час спілкування із працівниками поліції, так і у судовому засіданні заперечував факт керування транспортним засобом. При цьому будь-яких належних та допустимих доказів, які б беззаперечно спростовували такі доводи, матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу, що долучені до матеріалів справи відеозаписи не містять безперервної та послідовної фіксації події, яка б давала можливість достовірно та поза розумним сумнівом встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом FORD KUGA, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Так, досліджений судом відеозапис складається із одного безперервного відео який здійснювався нагрудною камерою поліцейського.

Разом із тим, досліджені судом відеозаписи не містять безпосередньої фіксації моменту перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу під час його руху.

На відеозаписі не зафіксовано: моменту руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ; моменту зупинки транспортного засобу саме під його керуванням; факту перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля під час руху; переслідування транспортного засобу працівниками поліції під час його руху до моменту спілкування із ОСОБА_1 .

Фактично із дослідженого відеозапису вбачається лише перебування транспортного засобу у припаркованому стані, а також подальше спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 ..

Перебування особи біля транспортного засобу, належність їй автомобіля, а також подальша відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не є належним та достатнім доказом того, що така особа була водієм транспортного засобу. Факт відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння без належного та допустимого підтвердження того, що така особа у відповідний момент була водієм транспортного засобу, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд звертає увагу, що жоден із долучених до матеріалів справи доказів окремо або в їх сукупності не підтверджує факту перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля, під час його руху. Так само матеріали справи не містять доказів того, що працівники поліції безпосередньо спостерігали факт керування зазначеним транспортним засобом саме ОСОБА_1 .

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити в діях ОСОБА_1 склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення та приходить до висновку, що в його діях відсутній один із елементів об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме факт керування транспортним засобом, у зв`язку з чим він не може бути суб`єктом вчинення вказаного правопорушення.

За відсутності підтвердженого належним чином факту керування ОСОБА_1 при обставинах, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, долучені до матеріалів справи Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння та направлення на огляд водія транспортного засобу не є належними та достатніми доказами у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки самі по собі не підтверджують факту виконання ОСОБА_1 функцій водія транспортного засобу та, відповідно, факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Суд враховує, що відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає виключно щодо особи, яка є водієм транспортного засобу, тобто здійснює його керування, або відмовляється від проходження огляду саме як водій транспортного засобу.

Долучений до матеріалів справи рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким працівник поліції інформує керівництво про обставини події та законність своїх дій. Викладені у рапорті, не підтверджуються іншими належними та допустимими доказами у справі, а також суперечать дослідженим судом відеозаписам, поясненням ОСОБА_1 , які є послідовними, логічними та не спростовані матеріалами справи. Сам по собі рапорт працівника поліції не може мати наперед встановленої доказової сили та не є безумовним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Також, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення та по суті є лише початковим правовим висновком працівника поліції щодо обставин події.

За змістом ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

В силу вимог ч. 4 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 безпосередньо у судовому засіданні заперечував факт керування транспортним засобом, при цьому будь-якими доказами, які додані до матеріалів справи його доводи не спростовуються, тому суд, з огляду на положення п. 1.10 ПДР та диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, приходить до переконання, що ОСОБА_1 в даній ситуації неможливо визнати водієм, оскільки матеріали даної справи не містять відомостей, які б підтверджували, поза розумним сумнівом, факт керування ним транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин суд не вправі ґрунтувати висновок про винуватість особи на припущеннях, ймовірності певних подій чи формальному припущенні про те, що власник чи користувач транспортного засобу обов`язково ним керував.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови доведення всіх елементів складу адміністративного правопорушення належними, допустимими та достатніми доказами. Відсутність доказів хоча б однієї з обов`язкових ознак складу правопорушення виключає можливість застосування до особи заходів адміністративної відповідальності.

Оскільки обов`язкова ознака складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме факт керування транспортним засобом, не доведена належними та допустимими доказами, а всі наявні сумніви щодо доведеності вини особи відповідно до принципу презумпції невинуватості підлягають тлумаченню на її користь, суд доходить висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі вище викладеного, ст. ст. 1, 9, 23, 33, 124, 130, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення до Івано-Франківського апеляційного суду через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: