Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №344/9335/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9335/26

Провадження № 3/344/2384/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Андрусів Л.М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , РНОККП: НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2026 року о 10 год. 56 хв. в м. Івано-Франківськ по вул. Січових Стрільців, 9, громадянин ОСОБА_1 рухався дорогою загального користування на транспортному засобі «Hyundai Kona» номерний знак НОМЕР_2 та здійснював провадження господарської діяльності, а саме надавав послуги з перевезення пасажирів без державної реєстрації суб`єкта господарської діяльності без реєстрації одержання ліцензії, чим порушив п. 24 ст. 7 ЗУ «Про ліцензування» та ст. 9 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав.

Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП, суд дійшов висновку, що справу можна розглянути у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі доказів, яких достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Однак, з`явився захисник ОСОБА_1 – Андрійків Х.І. пояснила суду, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, вона має ліцензію на здійснення перевезення, окрім того, на неї зареєстровано автомобілі автопарку «Uklon». Даний транспортний засіб, яким керував її підзахисний додана до даного автопарку. Господарська діяльність здійснюється ФОП, в якого можна орендувати авто. Її підзахисний мав договір оренди на транспортний засіб на інше авто даного ФОП, проте, на той час воно було в ремонті, тому він взяв в користування інший транспортний засіб. Через публічний договір надавався доступ до застосунку «Uklon», у зв`язку з цим просила справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Свідок ОСОБА_2 , якій роз`яснено вимоги ст. 272 КУпАП, пояснила суду, що вона є фізичною особою-підприємцем, на неї зареєстровано автопарк за співпрацею з «Uklon», у неї є декілька автомобілів. Є авто, які здійснюють перевезення пасажирів або здійснюють доставку. Додала, що ФОП повинен мати ліцензію на здійснення перевезення, у неї вона є. Орендаря не зобов`язують мати ліцензію. Податки вона сплачує. У неї з ОСОБА_1 був підписаний договір оренди на інший транспортний засіб. Авто, яким користувався ОСОБА_1 було несправне, тому він взяв інше.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення свідка, позицію захисника, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідальність за ч.1 ст. 164 КУпАП настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Об`єктом правопорушення є суспільні відносини, що регулюються у сфері господарської діяльності. Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у здійсненні діяльності, що містить ознаки господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Поняття господарської діяльності на сьогодні вміщено у кількох нормативно-правових актах. Так, згідно з Законом України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Згідно з п. 14.1.36 Податкового кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 24 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів внутрішнім водним, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт», ліцензуванню підлягає господарська діяльність з перевезення пасажирів та/або міжнародних перевезень вантажів, перевезень небезпечних вантажів автомобільним транспортом, а саме: внутрішніх перевезень пасажирів автобусами, крім перевезення підприємствами своїх працівників, перевезення школярів чи студентів; внутрішніх перевезень пасажирів на таксі; внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення; внутрішніх перевезень небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями; міжнародних перевезень пасажирів автобусами; міжнародних перевезень пасажирів на таксі; міжнародних перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення; міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями (крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів); міжнародних перевезень небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями. Ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних вимог до надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів. Ліцензування на автомобільному транспорті здійснюється з метою: сприяння становленню сучасного ринку послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, розвитку автомобільного транспорту та стимулювання впровадження нових видів послуг; підвищення ефективності використання транспортних засобів; створення конкурентного середовища; захисту прав споживачів та ринку послуг; забезпечення соціальних стандартів транспортного обслуговування; забезпечення використання сертифікованих і дозволених до використання транспортних засобів, у тому числі пристосованих для перевезення пасажирів у кріслах колісних, пасажирів з порушенням зору або слуху; забезпечення доступності послуг та підвищення якості транспортного обслуговування. Ліцензія на міжнародні перевезення пасажирів надає автомобільному перевізнику право здійснювати внутрішні перевезення пасажирів. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом визначаються відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» з урахуванням положень цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України №1001від 02.12.2015 року, затверджено ліцензійні умови провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, якими регламентовано обов`язкові до виконання вимоги для ліцензіата під час провадження ним вказаного виду діяльності.

Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Цією ж статтею визначено перелік документів для пасажирських перевезень, зокрема документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України; документи для автомобільного самозайнятого перевізника: ліцензія, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка.

Так, ч. 1 ст. 58 ГК України встановлено, що суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Частиною 1 ст. 128 ГК України передбачено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. ч.1, 2 ст.3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ст. 55 ГК України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи у період зупинення дії ліцензії повністю або частково суб`єкти господарювання притягаються до адміністративної відповідальності, передбаченої Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Отже, вказане адміністративне правопорушення може бути вчинене спеціальним суб`єктом, - суб`єктом господарювання: юридичною особою або фізичною особою-підприємцем. Оскільки обов`язок щодо ліцензування господарської діяльності законодавством про ліцензування покладено на суб`єкта господарювання.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

До протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 083933 від 08.05.2026 року долучено: рапорт поліцейського, копію постанови та відеозапис.

Згідно з рапортом працівника поліції, 08.05.2026 року о 10 год. 56 хв. по вул. Січових Стрільців в м. Івано-Франківськ було зупинено транспортний засіб «Hyundai Kona» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням громадянина ОСОБА_1 , який порушив п. 2.3 (в) ПДР України. Останній здійснював перевезення пасажирів про що повідомив, відповідно під час перевірки громадянин ОСОБА_1 не надав підтверджуючі документи на право здійснення господарської діяльності – надання послуг з перевезення пасажирів, про що прописано п. 27 ПКМУ № 1001 від 02.12.2025 року. Громадянин ОСОБА_1 надав через телефон ліцензую на здійснення даного виду діяльності на прізвище, яке не відповідає власнику транспортного засобу «Hyundai Kona» номерний знак НОМЕР_2 , окрім того ОСОБА_1 не мав та не пред`являв тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб - вище вказаний, який би був наданий ліцензіану в оренду, кретин чи лізинг. Враховуючи наведене, було складено протокол серії ВАД № 083933 за порушення п. 24 ст. 7 ЗУ «Про ліцензування» та ст. 9 ЗУ «Про автомобільний транспорт» на громадянина ОСОБА_1 .. Також, останній повідомив, що офіційно працює на ТОВ «Травелін Експрес», а в даній ситуації допомагає родичам здійснювати перевезення подібні. Все фіксувалося на нагрудну камеру №471530. Додатково було розглянуто та притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.3 (в) ПДР України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за не користування засобами пасивної безпеки.

Відповідно до копії постанови серії ЕНА № 7158482 від 08.05.2026 року, 08.05.2026 року о 11 год. 16 хв. м. Івано-Франківськ, вул. Левка Бачинського, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки.

З долученого відеозапису під назвою clip-0, встановлено, що поліцейським було зупинено транспортний засіб марки «Hyundai Kona» номерний знак НОМЕР_2 у зв`язку з порушення ПДР України, оскільки, водій не користувався засобом пасивної безпеки (запис 10:48:19). Окрім цього, в автомобілі перебувало два пасажири. На запитання поліцейського чи здійснює даний водій перевезення, останній відповів: «Так.» (запис 10:49:12). Поліцейський попросив пред`явити відповідні документи: посвідчення водія, страховий поліс, технічний паспорт на транспортний засіб, ліцензію, технічний огляд транспортного засобу. Водій повідомив, що ліцензія виготовляється, авто недавно куплене та забрендоване (запис 10:55:46). Окрім того, його попросили родичі на один день замінити водія (запис 11:00:49). Зазначив, що він офіційно не оформлений в «Уклон», оскільки, офіційно працевлаштований ТзОВ «Твевелінг Експрес» міжнародні перевезення водій автобуса (запис 11:06:05). Вказує, що є всі необхідні документи вдома (запис 11:07:21). Водієві ОСОБА_1 було повідомлено, що на нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 164 КУпАП, також, йому було роз`яснено його права (запис 11:12:42). Після чого було складено відповідний протокол та ознайомлено ОСОБА_1 з його змістом.

Окрім того, захисником було долучено договір оренди транспортного засобу №7 від 01 березня 2026 року, акт прийому-передачі предмета оренди (автомобіля) згідно з договором №7 від 01.03.2026 року, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг з додатку «Uklon».

Відповідно до договору оренди транспортного засобу №7 від 01 березня 2026 року та акт прийому-передачі предмета оренди (автомобіля) згідно з договором №7 від 01.03.2026 року, ФОП ОСОБА_3 (орендодавець) зобов`язується передати ОСОБА_1 (орендарю) транспортний засіб: автомобіль легковий марки «VOLKSWAGEN», модель «ID.3 PRO», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . За даним договором надається доступ до Онлайн-сервісу, який надається через мережу Інтернет на Веб-сайті та/або за допомогою Мобільного додатку на всій території України за встановлену цим договором плату. Транспортний засіб орендується з метою: для використання у власних цілях; для використання/виконання укладених договорів (за наявності в орендаря); для використання/виконання укладених договорів ФОП ОСОБА_2 , а саме здійснення пасажирських перевезень (орендодавця), відповідно до норм чинного законодавства України. Предмет оренди передається для використання за призначенням, саме: для використання у власних цілях та перевезення пасажирів на замовлення згідно Договорів.

Відповідно до витягу з додатку «Uklon» додано транспортний засіб «Hyundai Kona» номерний знак НОМЕР_2 .

Згідно з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 зареєстрована, як фізична особа-підприємець. Види економічної діяльності: 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у. (основний), 73.11 Рекламні агентства; 53.20 Інша поштова та кур`єрська діяльність; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у..

Ураховуючи наведене, суд робить висновок, що ОСОБА_1 не є суб`єктом даного правопорушення.

Окрім того, основними ознаками комерційної господарської діяльності є систематичність, самостійність, ініціативність, легалізованість, ризикованість та мета – отримання прибутку. Вказані вище нормативні акти, надаючи визначення поняттю господарської діяльності, не визначають поняття систематичності.

Відповідно до ч.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

З протоколу про адміністративне правопорушення часом вчинення правопорушення вказано 08.05.2026 року, тобто за змістом викладеного у протоколі дії ОСОБА_1 носять одноразовий характер.

Надані суду докази не підтверджують факту здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності з перевезення пасажирів не менше ніж три рази протягом одного календарного року, тобто відсутні докази систематичності провадження такої діяльності.

Суд принагідно зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.

Статтею 62 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися та припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не буде доведено згідно з законом.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що особою, що яка складала адміністративний протокол, не було надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП. Ураховуючи наведене, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, а відтак, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити.

Керуючись ч. 1 ст. 164, п. 1 ст. 247, ст.ст. 280, 283-285, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Людмила АНДРУСІВ