Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №279/4569/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/4569/26

Провадження № 2-о/279/134/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м.Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді ІвашкевичО. Г., із секретарем судового засідання Маковською Д.О., за участі заявниці ОСОБА_1 , її представника адвоката Халімончука Р.М (в режимі відеоконференції), заінтересованої особи ОСОБА_2 , його представника адвоката Кремеза О.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 до заінтересованої особи ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області із заявою про видачу обмежувального припису щодо її колишнього чоловіка ОСОБА_2 .

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 перебувала у законному шлюбі із ОСОБА_2 . На даний час Коростенським міськрайонним судом ухвалено рішення про розірвання шлюбу. Таке рішення Коростенським міськрайонним судом ухвалювалося зокрема і з підстав наявності з боку ОСОБА_2 психологічного тиску та насильства у сім`ї. Однак, після прийняття судом рішення про розірвання шлюбу заінтересована особа і далі продовжував систематично вчиняти стосовно неї домашнє насильство, кричав ображав, у зв`язку з чим вона неодноразово зверталася до поліції, що підтверджується талонами повідомленнями єдиного обліку (копії яких долучені до справи), але всі її звернення до поліції жодним чином не вплинули на заінтересовану особу. Нехтуючи попередженнями працівників поліції про припинення протиправної поведінки заінтересована особа після від`їзду працівників поліції продовжував вчиняти домашнє насильство. Вказує, що вже тривалий час постійно потерпає від психологічного та фізичного насильства. Дане насильство проявляється у погрозах її життю та здоров`ю, застосуванню нецензурної лексики образливого характеру. Квартира, у якій зареєстрована та проживає заявниця належить їй на підставі Договору дарування від 13 квітня 2023 року , в якій зареєстрована та проживає спільна із заінтересованою особою дочка ОСОБА_3 . Заінтересована особа без дозволу залишав у належній їй квартирі свої речі та вимагав від заявниці їх належного зберігання, а у разі відмови погрожував психологічним насильством. Вказані вище протиправні дії ОСОБА_2 вважає психологічним насильством відносно себе, у зв`язку з чим потребує відповідного захисту відповідно до норм чинного законодавства, яким є зокрема і обмежувальний припис.

У силу ч.2 ст.350-5 ЦПК УКраїни суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09.07.2026 року відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд на 13:20 годину 09.07.2026 року, який за клопотанням заінтересованої особи ОСОБА_2 з метою ознайомлення із заявою та надання відзиву було відкладено на 15:30 годин 13.07.2026 року, яке у подальшому за клопотанням заінтерсованої особи для долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а також на час дослідження їх судом у судовому засіданні оголошувалася перерва до 17.07.2026, 27.07.2026, 29.07.2026, 03.08.2026 року.

У судовому засіданні заявниця та її представник підтримали заяву, з підстав, зазначених у ній. Додатково зазначила, що колишній чоловік постійно намагається контролювати її, маніпулює, чинить психологічний тиск, вона постійно перебуває у стрессовому стані, почувається у його присутності небезпечно, що вимусило її залишити місце свого проживання разом з дитиною.

ОСОБА_2 та його представник заперечили щодо задоволення заяви, з підстав, викладених у відзиві на заяву. ОСОБА_2 додатково зазначив, що сам є жертвою домашнього насильства з боку колишньої дружини, яка після розірвання шлюбу позбавила його звичного місця проживання у квартирі шляхом зміни вхідного замка, не дає користуватися його речами, що залишились у квартирі, чинить на нього психологічний тиск. З його боку жодних форм насильства не було, він лише намагався зберегти сім`ю, всі виклики поліції фіксували лише наявність конфліктної ситуації з приводу розлучення подружжя, однак жодного протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього за результатами виклику поліції складено не було. Вказав, що неодноразово звертався до різних служб, органів державної влади з проханням надання психологічної підтримки задля можливості збереження сім`ї та роз`яснень дружині наслідків відчуження батька. На підтвердження своїх доводів та заперечень надав копії письмових звернень, документи медичного характеру та відеозаписи розмов із заявницею.

Суд, заслухавши пояснення учасників провадження, на підставі повного, всебічно, об`єктивного та безпосереднього дослідження та оцінки доказів встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 24.11.2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі. На підставі рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01.06.2026 року за позовною заявою ОСОБА_1 шлюб із ОСОБА_2 був розірваний (справа № 279/1824/26).

Квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності згідно з договором дарування квартири від 11.04.2023 року належить ОСОБА_1 .

З талону-повідомлення єдиного обліку № 5856 про прийняття та реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 21.03.2026 року вбачається, що на службу «102» від гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,. 21.03.2026 о 21:16 годин надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_2 її чоловік вчиняє стосовно неї психологічне (кричить, ображає) домашнє насильство (а.с.11).

За результатами опрацювання отриманого повідомлення інспектором ГРПП Коростенського РУП Артемчуком М.М. складений рапорт про те, що прибувши на місце виклику та поспілкувавшись із заявниками, факт домашнього насильства не знайшов свого підтвердження, між останніми відбулася розмова по факту розірвання шлюбу та розподілу майна, але ознак домашнього насильства в цій розмові не було, чоловік та дружина перебували у тверезому стані. Враховуючи викладене, матеріали списані до справи Коростенського РУП (а.с.14).

Також з талону-повідомлення єдиного обліку № 7854 про прийняття та реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 25.04.2026 року вбачається, що на службу «102» від гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,. 25.04.2026 о 19:04 годин надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_2 її чоловік вчиняє стосовно неї психологічне домашнє насильство (ображає, маніпулює, психологічно на неї тисне) (а.с.12).

За результатами опрацювання отриманого повідомлення інспектором ГРПП Коростенського РУП помічником чергового ОСОБА_4 складений рапорт про те, що повідомлення потребує додаткового розгляду у зв`язку з тим, що під час повітряної тривоги планшетний пристій припинив працювати, відсутність мережевого покриття, при цьому неможливо вчинити будь-які дії (а.с.15).

Також з талону-повідомлення єдиного обліку № 9015 про прийняття та реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 20.05.2026 року вбачається, що на службу «102» від гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,. 20.05.2026 о 16:27 годин надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_2 її чоловік застосував фізичне насильство (штовхав) (а.с.13).

За результатами опрацювання отриманого повідомлення інспектором ГРПП Коростенського РУП Харченком складений рапорт про те, що прибувши за вказаною адресою факт домашнього насильства не знайшов свого підтвердження. У заявниці виник словесний конфлікт зі своїм чоловіком на грунті довготривалих неприязних відносин, та в яких на даний час триває процес розірвання шлюбу в судовому порядку. Заявниця від написання письмової заяви з цього приводу відмовилася, чоловіком не було вчинено нічого неправомірного, але повідомила, що виходячи з помешкання її чоловік штовхнув її вхідними дверима, але будь-яких тіленсих ушкоджень не завдав. В учасників конфлікту були відібрані письмові пояснення. Враховуючи викладене, матеріали списані до справи Коростенського РУП (а.с.16).

До заяви долучений психологічний висновок № 206 складений Коростенським міським центром соціальних служб 22.04.2026 року за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_1 щодо психологічної підтримки в процесі розлучення.

Судом також досліджені докази, подані заінтересованою особою на спростування доводів заявника, зокрема звернення до Коростенського міського центру соціальних служб, Управління праці та соціального захисту населення з приводу надання психологічної підтримки родині, лист – відповідь з Житомирської ОВА за результатами звернення та проведеної перевірки щодо перебування сім`ї у складних життєвих обставинах та фактів домашнього насильства, які не підтвердилися, копії виписки з медичної картки хворого ОСОБА_2 про надання йому медичної допомоги, копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме частки квартири АДРЕСА_3 , а також відеозапис розмови між подружжям.

Надаючи оцінку дослідженим доказам у їх сукупністю з фактичними обставинами, встановленими в судовому засіданні суд виходить з таких норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази, визначені п.3 ч.1 цієї статті до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.

Відповідно до ч. ч. 1,2,4 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Згідно з пунктами 3, 4, 17 частини першої статті 1Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Пунктом 7 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

З урахуванням змісту вищевказаних правових норм видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.

Разом з тим, в матеріалах справи взагалі відсутні відомості про проведення оцінки ризиків. Також відсутні будь-які докази на підтвердження викладених у заяві обставин, окрім як лише особистих тверджень заявниці. Тобто, належних і достатніх доказів з метою оцінки ризиків оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, заявниця не надала.

Обмежувальний припис є тимчасовим заходом, який виконує захисну та запобіжну функцію і направлений на попередження вчинення насильства та забезпечення першо-чергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 5 вересня 2019 у справі №756/3859/19).

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність.

Згідно з правовими позиціями викладеними Верховним Судом, зокрема, в Постановах від 27 листопада 2019 року у справі №753/23624/18, від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 754/9263/19, від 14 січня 2019 року у справі № 754/6995/19, від 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Звернення заявника до органів поліції самі по собі, не підтверджують факт вчинення насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

У постанові від 23.07.2020 року по справі № 138/2655/19 Верховний Суд надаючи оцінку доводам скаржника вказав, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявник не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення особою навмисного домашнього насильства, не визначають ризиків продовження чи повторного вчинення такого та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для заявника , що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а свідчать лише про наявність тривалого конфлікту між сторонами.

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, проте заявник має довести наявність підстав для видачі обмежувального припису (постанова Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі №202/11119/22).

Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заявниця посилалась на те, що її чоловік упродовж тривалого часу, зокрема після розірвання шлюбу, який мав місце 01.06.2026 року, вчиняє відносно неї психологічне насильство, однак окрім талонів-повідомлень ЄО від 21.03.2026, 25.04.2026, 20.05.2026 року про вчинення відносно неї домашнього насильства, за результатами опрацювання яких працівниками поліції не було встановленого такого факту, а лише зафіксовано наявність конфліктів з приводу розлучення між подружжям, не надала. В матеріалах справи відсутні докази притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП. Не заявляла також і клопотань про витребування судом доказів у разі неможливості їх подання до суду. Перевіркою судових рішень на веб-сайті "Судова влада України" судом таких постанов щодо ОСОБА_2 також не виявлено.

Сам факт наявності у ОСОБА_1 гострого емоційного стресу на момент обстеження 22.04.2026 року, пов`язаного з фактом вимушеного спільного проживання з чоловіком на одній житловій площі як джерелом психологічного тиску (у процесі розлучення) згідно з психологічним висновком (витяг) за результатами психодіагностичного обстеження від 22.04.2026 року № 206 суд вважає недостатнім доказом наявності підстав для задоволення заяви.

У судовому засіданні встановлено, що після розірвання шлюбу 01.06.2026 року сторони проживають окремо, фактів вчинення домашнього насильства у будь-якій формі як після розірвання шлюбу, так і на час розгляду справи матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявницею не доведено існування та продовження настання ризиків насильства у майбутньому у зв`язку із невчиненням щодо її колишнього чоловіка обмежувального припису, що є її процесуальним обов`язком згідно із статтями 12, 81 ЦПК України.

Доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно заявниці, що має регулярний та постійний характер, яке загрожує їх фізичному здоров`ю або завдає шкоди їх психологічному здоров`ю, заявницею суду не надано, та матеріали справи таких не містять. Сама лише вказівка у заяві те, що кривдник не залишає її у спокої та вчиняє це впродовж тривалого часу не є достатньою підставою для видачі обмежувального припису.

Крім того, суд вважає важливим і доречним заперечення з боку заінтересованої особи та його представника, що встановлення заборони не підходити до заявниці ближче, ніж на 100 метрів, за умов наявності у ОСОБА_2 на праві власності квартири, яка розташована в одному під`їзді житлового будинку поверхом нижче, неминуче призвело б до порушення його права власності у частині користування власним житлом, що було б є явно непропорційним до застосованого обмежувального заходу.

За ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки заявниця не надала беззаперечних доказів на підтвердження вчинення її колишнім чоловіком домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а судом не встановлено підтверджених фактів психологічного насильства відносно ОСОБА_1 , а також ризиків настання насильства у майбутньому, зіставляючи інтереси учасників справи та осіб, в право яких здійснюється втручання, суд дійшов висновку, що аргументи заявниці для виправдання втручання в життя заінтересованої особи не є достатніми.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок держави.

На підставі ст. 4, 9, 141, 211, 247, 263-265, 350-1, 350-8, 353, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи та їх адреси:

Заявниця: ОСОБА_1 , зареєстрвоана за адресою : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1

Заінтересована особа, стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2

Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ