Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 02 серпня 2026 р.
Справа: №523/7669/26
Суддя: Громік Р. Д.
Номер провадження: 33/813/1537/26
Номер справи місцевого суду: 523/7669/26
Головуючий у першій інстанції Нікітіна К. О.
Доповідач Громік Р. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2026 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.
за участю секретаря Скрипченко Г.В.,
за участі:
захисника Хараїм О.В
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Пересипського районного суду м. Одеси від 09 липня 2026 року, якою визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп,
В С Т А Н О В И В:
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №632239 від 04.04.2026 вбачається, що 04 квітня 2026 року о 22 год 25 хв ОСОБА_1 , рухаючись по вулиці Академіка Заболотного, 37, в м. Одеса, керував електричним транспортним засобом «Jet», без номерного знаку, в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.п. 2.9.а Правил дорожнього руху. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законному порядку із застосуванням приладу «Drager», результат огляду – 1,12 % проміле.
Постановою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 09 липня 2026 року визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що:
1) відсутні докази керування ОСОБА_1 у час зазначений у протоколі, а саме о 22:25:00;
2) останнє калібрування Драгеру було більше ніж півроку, а тому результати огляду за допомогою технічного приладу є недопустимим доказом;
3) у ОСОБА_1 не було очевидних ознак алкогольного сп`яніння, а тому у працівників поліції були відсутні підстави для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння;
4) працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 можливість пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі;
5) до ОСОБА_1 неможливо застосувати таке покарання у вигляді позбавлення права керування, оскільки у санкції ст. 130 передбачено відповідальність для інших осіб виключно у вигляді штрафу.
Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/753 (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також, бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимоги ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція № 1452/735).
Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7 розділу І Інструкції).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №632239 від 04.04.2026 складено відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1);
- довідкою про отримання (неотримання) особою посвідчення водія, згідно з якою ОСОБА_1 має таке посвідчення (а.с.3);
-довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до якої станом на 04.04.2026 ОСОБА_1 протягом року не притягався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП (а.с.4);
- актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результат огляду - 1.12 % проміле (а.с.5-6);
- відеозаписом з місця події (а.с.7).
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, обставини правопорушення й вина правопорушника підтверджуються також зібраними в порядку ст. 251 КУпАП доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу.
Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - електросамокату.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України».
Доводи скаржника про те, що відсутні докази керування ОСОБА_1 у час зазначений у протоколі, а саме о 22:25:00, є безпідставними з огляду на таке.
Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, для того, щоб притягнути особу до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, має бути встановлено дві обставини – керування транспортним засобом та перебування у стані, алкогольного, наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість.
Як роз`яснено у пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №404/4467/16-а зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу у просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Таким чином керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу у рух та зворушення з місця.
Із долучених до матеріалів справи відеозаписів вбачається, що о 22:24:35 ОСОБА_1 рухався на електросамокаті та здійснив зупинку біля свого знайомого, що зафіксовано на 00:03:11 хв (диск 1, назва відеофайлу «ЕПР1 632239 ОСОБА_1 ст. 130 + ча»).
Сукупність вищенаведених фактів дають змогу дійти висновку, що ОСОБА_1 дійсно керував електросамокатом, а тому вказані доводи скаржника є безпідставними.
Що стосується тверджень захисника про те, що останнє калібрування Драгеру було більше ніж півроку, а тому результати огляду за допомогою технічного приладу є недопустимим доказом, апеляційний суд зауважує наступне.
Згідно з листом ДП "Укрметртестстандарт" від 23.06.2018 року за вих. №12-41/93, де серед іншого зазначається, що термін "калібрування" можуть уживати у різних значеннях. У технічній документації на газоаналізатори Alkotest терміном "калібрування" позначають операцію регулювання засобів вимірювальної техніки, яка полягає у коригуванні нульових показів та чутливості засобів вимірювальної техніки із застосуванням робочих еталонів. Рекомендовані значення інтервалу між "калібруваннями" зазначає виробник в експлуатаційній документації на прилади. Для приладів, що використовуються на території України, міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки "Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається, встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від13.10.2016 року №1747.
Згідно із наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747 міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» становить 1 рік.
Так, відповідно до роздруківки з приладу «Драгер» 7510» остання повірка була проведена 02 жовтня 2025 року, в той час, як огляду на стан алкогольного сп`яніння був проведений – 04 квітня 2026 року, тобто відсутні підстави для визнання результатів приладу недійсними, оскільки наступне калібрування зазначеного приладу повинно бути – 02 жовтня 2026 року.
Суд апеляційної інстанції не може погодитися з доводами скаржника про те, що у ОСОБА_1 не було очевидних ознак алкогольного сп`яніння, а тому у працівників поліції були відсутні підстави для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, враховуючи таке.
Згідно з п. 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Пунктом 2 розділу І огляд на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
Тобто аналіз вищевказаної норми дає підстави стверджувати, що працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не може втручатися в аспекти внутрішнього переконання працівників поліції під час проведення огляду на стан сп`яніння в частині виявлення ознак такого сп`яніння та визначення виду сп`яніння, а тому вказане посилання скаржника є неспроможнім та не спростовує факту відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 можливість пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Із долучених до матеріалів справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу «Драгер», результат огляду якого становить 1,12 проміле, вподальшому працівники поліції спитали у водія чи згоден він з результатами огляду та чи бажає пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, однак ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на 00:12:04-00:12:15 хв (диск 1, назва відеофайлу «ЕПР1 632239 ОСОБА_1 ст. 130 + ча»).
Таким чином, вказані доводи скаржника не знайшли свого підтвердження.
Доводи апеляційної скарги, що до ОСОБА_1 неможливо застосувати таке покарання у вигляді позбавлення права керування, оскільки у санкції ст. 130 передбачено відповідальність для інших осіб виключно у вигляді штрафу, ґрунтуються на помилковому трактуванні правової норми, з огляду на таке.
Аналіз положень ч.1 ст.130 КУпАП дає підстави для висновку, що законодавець розмежовує суб`єктів відповідальності на водіїв та інших осіб.
При цьому до водіїв належать особи, які безпосередньо керують транспортними засобами у стані сп`яніння або відмовляються від проходження огляду, і до них застосовується як штраф, так і позбавлення права керування.
Натомість поняття «інші особи» охоплює осіб, які не є водіями у момент вчинення правопорушення, однак вчинили дії, передбачені диспозицією цієї норми, зокрема передали керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп`яніння.
Отже, твердження захисника про те, що ОСОБА_1 у розумінні ч.1 ст.130 КУпАП є «іншою особою», є безпідставними.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Пересипського районного суду м. Одеси від 09 липня 2026 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Пересипського районного суду м. Одеси від 09 липня 2026 рокузалишити без змін.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік
Оригінал: reyestr.court.gov.ua