Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №510/2179/25 — Ренійський районний суд Одеської області

Суд: Ренійський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 03 серпня 2026 р.

Справа: №510/2179/25

Суддя: Гончарова-Парфьонова О. О.

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Провадження № 3/510/407/26

Справа № 510/2179/25

04 серпня 2026 року м. Рені Одеської області

Суддя Ренійського районного суду Одеської області Гончарова-Парфьонова О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає у АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, -

встановив:

18 жовтня 2025 року о 22 годині 35 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «MAN», державний номер НОМЕР_1 , вчинив дорожньо-транспортну пригоду у м. Рені Ізмаїльського району Одеської області на вул. Дорога Дружби, 2А, після чого, до проведення медичного огляду, вживав алкогольні напої (результат приладу «Драгер» 2,33 0/00).

Таким чином, ОСОБА_1 притягається до відповідальності за порушення вимоги п. 2.10.є Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 4 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явися, однак, до суду надійшли письмові пояснення його захисника – адвоката Бірюкова А.М., відповідно до яких він вину не визнає, звертаючи увагу на численні процесуальні порушення з боку працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а також на невідповідність часу вчинення адміністративних правопорушень та неодноразове вимикання бодікамер, що призвело до епізодичної відео фіксації.

Суд, розглянувши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. ст. 251, 252, 280 КУпАП наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчинені особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення, підлягають доказуванню передбаченими законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з`ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Так, згідно пункту 2.10.є Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Невиконання вказаних правил утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 КУпАП, адміністративним правопорушенням є вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Так, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявний DVD-диск з відеозаписом, з якого вбачається, що 18 жовтня 2025 року о 22 годині 58 хвилин працівники поліції розбудили ОСОБА_1 , який відпочивав у автомобілі «MAN», державний номер НОМЕР_1 . Також, з вказаного відеозапису вбачається й порушення координації рухів в особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та незрозуміле мовлення, що може свідчити про стан алкогольного сп`яніння.

Крім того, відповідно до рапорту про отримання повідомлення зі служби 102, 18 жовтня 2025 року о 22 годині 50 хвилин «за адресою: Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Дорога Дружби, 1, АЗС вантажне авто зачепило газову колонку». Після отримання повідомлення наряд СРПП виїхав на місце події.

Тобто, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, можливо прийти до висновку, що ОСОБА_1 встиг за вісім хвилин вчинити ДТП, припаркувати автомобіль у спеціально відведене місце, вжити алкогольні напої та заснути.

Слід зауважити, що адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП є вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі.

Таким чином, у даному випадку, підлягає доказуванню факт вживання алкоголю особою, яка керувала транспортним засобом, саме після вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Проте, результати приладу «Драгер» 2,33 0/00 є досить значними, що викликає у суду сумнів стосовно можливості вжити велику кількість алкогольних напоїв менше ніж за вісім хвилин.

Прямих доказів вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 після вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди матеріали справи не містять.

Таким чином, обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб ВП № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області та його визнанні у момент перебування у стані достатньо значного алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Крім того, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.

За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.

Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282).

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є винною у його вчиненні.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу доказів, які є у матеріалах справи, та які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, яка викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Наявність таких обставин, яким не має розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Тобто, у даному випадку, цілком можливо, що ОСОБА_1 , враховуючи концентрацію алкоголю в його організмі у 2,33 0/00, вживав алкогольні напої до вчинення ДТП або і до і після нього. Саме вказаний факт не був встановлений працівниками поліції, які виїхали на місце події, а було встановлено лише алкогольне сп`яніння, що позбавляє суд можливості достовірно визначити об`єктивну сторону вчиненого адміністративного правопорушення, що необхідно для кваліфікації діяння за відповідною частиною ст. 130 КУпАП.

Так, у матеріалах справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 не має жодного доказу, який би поза розумним сумнівом свідчив про те, що правопорушення дійсно мало місце и дійсно було вчинено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події та наявності складу адміністративного правопорушення.

Отже, у даному випадку, відсутні достатні, допустимі та безсумнівні докази, які б поза розумним сумнівом свідчили про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого саме ч. 4 ст. 130 КУпАП, а тому суд приходить до висновку, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 24, 130 ч. 4, 221, 247, 268, 284, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua