Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №947/27905/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/27905/26

Провадження № 3/947/2755/26

05.08.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 701565 від 24.06.2026 року), –

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені інспектором Управління патрульної поліції в Одеській області майором поліції Синяковим Ростиславом Олексійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.140 КУпАП.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 701565 від 24.06.2026 року вбачається, що 05.06.2026 року о 23 годині 00 хвилин на автомобільній дорозі М-14, км 23 + 300 м, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою – директором ТОВ «Ростдорстрой», відповідальним за утримання вказаної ділянки автомобільної дороги, не вжив своєчасних заходів щодо ліквідації вибоїни. У результаті наїзду транспортного засобу Suzuki, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , на зазначену вибоїну транспортний засіб отримав механічні пошкодження згідно зі схемою дорожньо-транспортної пригоди.

Органом, який склав протокол, дії ОСОБА_1 кваліфіковано як порушення вимог п. 1.5 Правил дорожнього руху України, що виразилося у неприйнятті своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 140 КУпАП.

У судовому засіданні захисник Нартова І.О. заперечувала проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та просила закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування своїх заперечень зазначила, що ОСОБА_1 не є належним суб`єктом адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 140 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів того, що саме він був відповідальною особою за експлуатаційне утримання ділянки автомобільної дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода. Наголосила, що відповідно до акта обстеження ділянки вулично-шляхової мережі забезпечення безпечного експлуатаційного стану зазначеної ділянки покладено на Службу відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, тоді як до матеріалів справи не долучено жодного договору чи іншого документа, який би підтверджував покладення таких обов`язків на ТОВ «Ростдорстрой» або безпосередньо на ОСОБА_1 . Крім того, звернула увагу суду на порушення вимог ст. 254 КУпАП під час складання протоколу, невідповідність його змісту вимогам закону, а також на недоведеність вини особи належними та допустимими доказами з огляду на принцип презумпції невинуватості. У зв`язку з наведеним просила закрити провадження у справі через відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, надані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку про необхідність надання оцінки встановленим обставинам з урахуванням положень Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правил дорожнього руху України, Закону України «Про автомобільні дороги», Закону України «Про дорожній рух», а також інших нормативно-правових актів, що регулюють питання забезпечення безпеки дорожнього руху, утримання автомобільних доріг та визначення кола осіб, відповідальних за додержання встановлених правил, норм і стандартів у зазначеній сфері.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність конкретної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми для формування у суду переконання щодо наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення.

За змістом ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Статтею 140 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема посадових осіб, за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, а також за невжиття своєчасних заходів щодо усунення перешкод дорожньому руху чи забезпечення безпечних умов його здійснення у випадках, коли такі порушення спричинили наслідки, передбачені законом.

Положення п. 1.5 Правил дорожнього руху України покладають на осіб, діяльність чи бездіяльність яких створює небезпеку для дорожнього руху, обов`язок негайно вжити заходів для усунення такої небезпеки або її належного позначення та повідомлення уповноважених органів. Разом із тим питання про наявність у конкретної особи відповідних обов`язків має вирішуватися з урахуванням її правового статусу, службових повноважень та нормативного закріплення покладених на неї функцій.

Крім того, правове регулювання у сфері управління та утримання автомобільних доріг визначається Законом України «Про автомобільні дороги», яким встановлено систему органів управління автомобільними дорогами загального користування, їх повноваження, права, обов`язки та відповідальність, а також визначено порядок організації утримання таких доріг, залучення підрядних організацій та розмежування їх компетенції.

При цьому суд бере до уваги, що відповідно до принципу верховенства права та презумпції невинуватості, який поширюється і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, обов`язок доведення всіх елементів складу адміністративного правопорушення покладається на орган, який склав протокол про адміністративне правопорушення, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Наведені положення закону є визначальними для оцінки доказів та встановлення наявності чи відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, що підлягає окремому мотивуванню.

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що у даному випадку органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, не доведено наявності у діях ОСОБА_1 всіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, а тому підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності відсутні.

Насамперед суд звертає увагу, що обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 140 КУпАП, є наявність спеціального суб`єкта. Відповідальність за цією нормою може бути покладена виключно на посадову особу, до службових повноважень якої відповідно до закону, посадових обов`язків, договору або іншого правовстановлюючого документа належить забезпечення утримання конкретної автомобільної дороги, дорожньої споруди чи іншого об`єкта дорожньої інфраструктури, а також вжиття заходів щодо забезпечення безпечних умов дорожнього руху.

Сам по собі факт перебування особи на посаді директора підприємства не може автоматично свідчити про покладення на неї відповідних обов`язків щодо утримання певної ділянки автомобільної дороги. Для притягнення до адміністративної відповідальності орган, який склав протокол, зобов`язаний довести не лише факт зайняття відповідної посади, а й існування конкретного юридичного обов`язку цієї особи забезпечувати належне утримання саме тієї ділянки дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода.

Разом із тим із досліджених судом матеріалів справи такого висновку зробити неможливо.

Так, протокол про адміністративне правопорушення містить лише твердження про те, що ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «Ростдорстрой», є відповідальним за утримання відповідної ділянки дороги. Проте будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували зазначену обставину, до матеріалів справи не долучено.

Зокрема, матеріали справи не містять договору між Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та ТОВ «Ростдорстрой», технічного завдання, плану-завдання, акту приймання-передачі ділянки дороги на експлуатаційне утримання, посадової інструкції ОСОБА_1 , наказу про покладення на нього відповідних функціональних обов`язків чи будь-яких інших документів, які б підтверджували, що саме він на момент події був відповідальною посадовою особою за забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки автомобільної дороги М-14 на км 23+300.

Більше того, як убачається з наявного у матеріалах справи акта обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 06.06.2026 року, забезпечення безпечного експлуатаційного стану відповідної ділянки дороги покладено на Службу відновлення та розвитку інфраструктури. Таким чином, самі ж матеріали справи містять відомості, які не підтверджують, а навпаки ставлять під сумнів твердження органу поліції щодо належності ОСОБА_1 до числа суб`єктів відповідальності за інкриміноване правопорушення.

Крім того, Закон України «Про автомобільні дороги» чітко розмежовує повноваження органу державного управління автомобільними дорогами та підрядних організацій. Орган державного управління організовує експлуатаційне утримання автомобільних доріг та визначає виконавців відповідних робіт, тоді як підрядна організація виконує лише ті роботи, які прямо передбачені укладеним договором. Відповідно, лише наявність такого договору та документів, що визначають обсяг покладених обов`язків, може свідчити про виникнення у конкретної посадової особи відповідного юридичного обов`язку.

Однак жодного такого документа органом, який склав протокол, суду не надано.

Суд також враховує, що диспозиція ч. 4 ст. 140 КУпАП передбачає відповідальність не за сам факт перебування особи на певній посаді, а за конкретне порушення правил, норм чи стандартів, допущене особою, яка була зобов`язана забезпечити їх додержання. Тому саме орган, який здійснює провадження у справі, повинен довести існування такого обов`язку, його невиконання конкретною особою та причинний зв`язок між цим невиконанням і наслідками, які настали.

Водночас жодних доказів того, що ОСОБА_1 мав реальну можливість усунути вибоїну, організувати відповідні ремонтні роботи або був уповноважений приймати рішення щодо виконання таких робіт, матеріали справи не містять.

Не містять вони і доказів того, що саме бездіяльність ОСОБА_1 , а не інших осіб, відповідальних за організацію експлуатаційного утримання автомобільної дороги, перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою.

Фактично висновок про винуватість особи ґрунтується виключно на припущенні, що директор підрядної організації автоматично є відповідальним за всі недоліки експлуатаційного стану дороги. Однак такий підхід суперечить вимогам ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП та принципу індивідуальної юридичної відповідальності.

Суд також враховує правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови доведення всіх елементів складу адміністративного правопорушення належними, допустимими та достатніми доказами, а будь-які сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічний підхід узгоджується зі ст. 62 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування стандарту доказування «поза розумним сумнівом» у справах карального характеру.

За таких обставин суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 є спеціальним суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, а також доказів порушення ним конкретних покладених на нього службових обов`язків. Відсутність доказів спеціального суб`єкта виключає можливість встановлення складу адміністративного правопорушення в цілому, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, ст. 9, ст. 245, ст. 247, ст. 251, ст. 252, ст. 280, ст. 283, ст. 284 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 701565 від 24.06.2026 року) закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси Іванчук В. М.