Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №446/1749/25 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1749/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області обвинувальний акт у кримінальному провадження № 12025142420000084 від 21.07.2025, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Нижня Яблунька, Самбірського району, Львівської області та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня, номер обслуги 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», одруженого, у відповідності ст. 89 КК України раніше не судимого

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

за участі:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В :

19 липня 2025 року приблизно о 19:00 год., ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території господарства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , знаючи про те, що здоров`я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, протиправне посягання на нього є кримінально караним, під час конфлікту, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із сестрою ОСОБА_5 , маючи умисел на спричинення їй тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, бажаючи їх настання, вчиняючи правопорушення пов`язане з домашнім насильством, тобто діяння фізичного насильства, що вчиняється відносно рідної сестри, штовхнув ОСОБА_5 , внаслідок чого остання впала на землю, а ОСОБА_3 , не зупиняючись на вчиненому, продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, наніс один удар правою рукою зведеною в кулак в ділянку ребер зліва та два удари правою ногою у взутті у праву ногу ОСОБА_5 , яка знаходилася в лежачому положенні на землі, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді одного синця на правому стегні по задній поверхні в нижній третині, що відносяться до легких тілесних ушкоджень. Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у спричиненні умисних легких тілесних ушкоджень, тобто у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав у повному обсязі свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Вказав, що щиро розкаюється за вчинене та просить його суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні вказала, що претензій до обвинуваченого ОСОБА_3 не має, просила суворо не карати.

Оскільки обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор, потерпіла також не оспорювали встановлені фактичні обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння кримінальних правопорушень, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, заслухавши думку потерпілої, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах, доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України - умисне спричинення легкого тілесного ушкодження.

При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Також суд враховує загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, а саме призначення покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно положень Загальної частини цього Кодексу та з урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України класифікується як кримінальний проступок, також враховуються дані про його особу, зокрема те, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей, за місцем проживання скарг на нього не надходило, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України суд визнає його щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому є: рецидив злочинів, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Відтак, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому повинно бути пов`язано з накладенням штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень і суд не знаходить підстав для застосування іншого виду покарання, передбаченого санкцією статті.

Крім того, судом ураховано позицію прокурора, висловлену в судових дебатах, щодо можливого призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу, а також думку обвинуваченого, потерпілої.

Цивільний позов не заявлений.

Витрати на залучення експерта, речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляції через Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Суддя ОСОБА_1