Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №461/1947/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1947/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Романюка В.Ф.,

з участю:

секретаря судового засідання Салика С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування поширеної інформації та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить суд: визнати недостовірною та такою, що порушує право ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) на повагу до його честі, гідності та недоторканості ділової репутації інформацію ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ) поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 у соціальній мережі «Facebook» на персональній сторінці (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_4 а саме: « ОСОБА_3 є:»...-корупціонером»; « ОСОБА_3 є:»...«-людиною, яка зловживає владою»; « ОСОБА_3 є:»...-людиною, яку висміюють і не поважають підлеглі»; « ОСОБА_3 є:»...-людиною, яку не поважають і скаржаться підлеглі»; « ОСОБА_3 є:»...«-чоловіком, який зраджував»; « ОСОБА_3 є:»...«-чоловіком, який ...залишив трьох дітей, ...одружився з ОСОБА_4 , з якою мав стосунки ще під час вагітності дружини»; « ОСОБА_3 є:»...«в кожній своїй сім`ї однакова історія і патерн поведінки»; « ОСОБА_3 є:»... «-використовує службове становище для незаконного просування коханки за рік служби в ЗСУ від солдата на майорську посаду, підписує накази на неї, незаконно подає на нагороди і виплати бойових коли вона не з`являлась на службі»; « ОСОБА_3 є:»...«закінчив ОСР в НУОУ дистанційно»; « ОСОБА_3 є:»...«який купував для себе посади і звання, ввійшовши в коло угодних ОСОБА_5 ». Зобов`язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ) спростувати поширену недостовірну інформацію, шляхом розміщення протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили, на своїй сторінці у Facebook інформації наступного змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_3 у соціальній мережі «Facebook» на персональній сторінці (посилання: https://www.facebook.com/ivanna.pazdrii) мною, ОСОБА_6 , був опублікований допис. У вказаному дописі містилась недостовірна та така, що порушує право ОСОБА_7 на повагу до його честі, гідності та недоторканості ділової репутації інформація, а саме: « ОСОБА_3 є:»...«-корупціонером»; « ОСОБА_3 є:»...«-людиною, яка зловживає владою»; « ОСОБА_3 є:»...-людиною, яку висміюють і не поважають підлеглі»; « ОСОБА_3 є:»...«-людиною, яку не поважають і скаржаться підлеглі»; « ОСОБА_3 є:»...«-чоловіком, який зраджував»; « ОСОБА_3 є:»...«-чоловіком, який ...залишив трьох дітей, ...одружився з ОСОБА_4 , з якою мав стосунки ще під час вагітності дружини»; « ОСОБА_3 є:»...«в кожній своїй сім`ї однакова історія і патерн поведінки»; « ОСОБА_3 є:»... «-використовує службове становище для незаконного просування коханки за рік служби в ЗСУ від солдата на майорську посаду, підписує накази на неї, незаконно подає на нагороди і виплати бойових коли вона не з`являлась на службі»; « ОСОБА_3 є:»...«закінчив ОСР в НУОУ дистанційно»; « ОСОБА_3 є:»...«який купував для себе посади і звання, ввійшовши в коло угодних ОСОБА_5 » та з викладенням копії вступної та резолютивної частини рішення, не допускаючи при цьому власних коментарів. Визнати такими, що принизили честь та гідність ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) висловлювання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ) поширені ІНФОРМАЦІЯ_3 у соціальній мережі «Facebook» на персональній сторінці (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_4 a саме: « ОСОБА_3 є: аморальним офіцером», « ОСОБА_3 є: корупціонером», « ОСОБА_3 є: аб`юзером і садистом», « ОСОБА_8 є: токсичним маніпулятором, «макіавеліст», ОСОБА_3 є: симулякром, «одружився з коханкою надією Мороз, з якою мав стосунки ще під час вагітності дружини», «висміюють і не поважають підлеглі», «людина, якій соромно дивитися в очі суспільству», «зруйнував сталість оборони на Гуляйпільському напрямку, де воїни тримали позиції 3,5 роки», «купував для себе посади і звання». Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень, а також судові витрати.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України та діючим військовослужбовцем. Позивач та ОСОБА_9 з 13 жовтня 2023 року перебували у шлюбі, зареєстрованому відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Від шлюбу народилась донька, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_2 проживає разом зі спільною донькою у м. Львові. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 квітня 2025 року у справі №461/2236/25 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. ОСОБА_2 на своїй сторінці в соціальної мережі «Facebook» під псевдонімом « ІНФОРМАЦІЯ_6 » посилання ІНФОРМАЦІЯ_4 починаючи з липня 2025 почала публікувати дописи, згадуючи про особу позивача як «мій колишній чоловік», «мій колишній недочоловік». Крім того, на своїй сторінці відповідачка розміщує дописи, зазначаючи, що вона є ОСОБА_2 . Скрін-шоти додаються. Однак, починаючи з жовтня 2025 року ОСОБА_2 на своїй сторінці в соціальної мережі «Facebook» під псевдонімом « ІНФОРМАЦІЯ_6 » посилання ІНФОРМАЦІЯ_4 почала публікувати дописи вже іншого характеру. ІНФОРМАЦІЯ_7 і по дату звернення ОСОБА_2 регулярно, на постійній основі на своїй сторінці в соціальної мережі «Facebook» під псевдонімом « ІНФОРМАЦІЯ_6 » посилання ІНФОРМАЦІЯ_4 публікує особисті персональні дані позивача: прізвище, ім`я, по-батькові, номер особистого мобільного телефону, особисті фотографії, відео, розповсюджує недостовірну інформацію. Так, в соціальній мережі «Facebook» ОСОБА_2 , користувачем « ОСОБА_11 > ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 час: 14.24 год. розміщено допис та зображення до допису https://www.facebook.com/ivanna.pazdrii/posts/pfbid0359QiEQPCwbupUCCAugh786RtpyrnAQbt THiBkzt5uHLSdfaonkDY2v93eyVtkd5zl: Командувач ОК «Південь» генерал-майор ОСОБА_3 є: -аморальним офіцером -корупціонером -людиною, яка зловживає владою -людиною з подвійним життям -людиною, яку висміюють і не поважають підлеглі -людиною, яку не поважають і скаржаться підлеглі -чоловіком, який зраджував -чоловіком, який зруйнував три сім`ї і залишив трьох дітей, зараз одружився з коханкою Надією Мороз, з якою мав стосунки ще під час вагітності дружини -аб`юзером і садистом в кожній своїй сім`ї, всюди однакова історія і патерн поведінки -використовує службове становище для незаконного просування коханки за рік служби в 3СУ від солдата на майорську посаду, підписує накази на неї, незаконно подає на нагороди і виплати бойових коли вона не з`являлась на службі. -токсичним маніпулятором -людиною, якій соромно дивитися в очі суспільству -каталістом провалу оборони Запорізького напрямку і за словами його підлеглих і провалом оборони Півдня України загалом -винуватцем у загибелі тисяч військових (і пропавших безвісти), зруйнував сталість оборони на Гуляйпільськомв напрямку, де воїни тримали позиції 3,5 роки -симулякром, який закінчив ОСР в НУОУ дистанційно, фактично не навчаюсись. -макіавеліст, який маніпуляціями і за певні блага купував для себе посади звання, ввійшовши в коло угодних Барса. Ми точно заслуговуємо на таких командирів? Ми точно готові втрачати тисячі життів військових через некомпетентність? Yana Sydorenko. Вважаючи, що інформація, розміщена відповідачем в соціальній мережі «Facebook» від 1 грудня 2025 року, містить образливу, негативну інформацію про особу позивача, зважаючи на той факт, що позивач не має спеціальних лінгвістичних знань, позивач в особі представника, адвоката МАРЧЕНКО Вікторії, звернувся до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса» з заявою від 06 січня 2026 року про проведення лінгвістичної експертизи мовлення (копія з додатками додається). Між позивачем та Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України укладеного договір № 268 від 27 січня 2026 р. (копія додається). Під час проведення дослідження на розгляд експертній установі позивачем поставлені наступні питання: 1. «Чи містяться в тексті висловлювання образливого характеру щодо ОСОБА_1 ?» 2. «Чи міститься у тексті інформація негативного характеру щодо ОСОБА_1 ?» 3. «Чи є висловлювання, в яких міститься інформація негативного характеру щодо ОСОБА_1 , фактичними твердженнями або оціночними судженнями?» За результатами проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи для подання до суду 06.02.2026 складено Висновок експерта № 268. В результаті проведеного семантико-текстуального дослідження визначено, що встановлена інформація негативного характеру щодо ОСОБА_1 виражена у формі фактичних та оціночних (оцінних) суджень. Крім того, допис містить систему висловлювань образливого характеру, які реалізовуються через негативну номінацію, публічне розголошення інтимних деталей, звинувачення у злочинах, заперечення професійної компетентності, паталогізацію особистості та риторичне виключення з кола соціально прийнятних членів суспільства. бити чіткий висновок, що відповідач вийшла за межі допустимої критики та здійснила поширення недостовірної інформації по відношенню до позивача. Поширення такої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідача до позивача, що впливає на зниження цінності позивача не тільки як звичайної особи, а й також як уповноваженої особи Збройних Сил України. Відтак, беззаперечним є той факт, що поширенням недостовірної інформації створено негативну соціальну оцінку в очах оточуючих по відношенню до позивача, чим порушено честь, гідність та ділову репутацію позивача, а тому така інформація підлягає спростуванню. Звертаючись до суду із позовом, позивач оцінив завдану йому моральну шкоду у розмірі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень, яку просить стягнути з відповідача, оскільки публічно поширений допис відповідачем в соціальній мережі з висловлюванням в образливій, негативній формі та висвітлення недостовірної інформації призвело до психологічної напруги, душевних хвилювань та страждань позивача. Позивач зазначає, що в період з 10.01.2026 по 20.01.2026 перебував у стаціонарі, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого №403.

Ухвалою суду від 19 березня 2026 року у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

21 квітня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 — адвоката Кравчука П.І. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що 06.02.2026 року ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса» складено Висновок експерта №268 за результатами проведення судової лінгвістичного семантико-текстуальної експертизи. Дана експертиза проводилась на замовлення Позивача. Перед експертом були поставлені загальні питання, сформульовані Позивачем на його розсуд, про наявність або відсутність серед всього тексту публікації оціночних суджень або фактичних тверджень. Тобто експерт вичленував серед всього тексту публікації конкретні фрази, які можуть вважатись фактичними твердженнями, віднайшовши їх у відповідній кількості. Позивач наполягає, що Відповідачка безпідставно звинувачує його у вчиненні злочинів, тоді як згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Відповідачка з такими доводами Позивача не погоджується, оскільки в жодному із фактичних тверджень, які просить спростувати Позивач, взагалі не йдеться про вчинення якогось конкретного злочину. Наведені Позивачем паралелі із кримінальною відповідальністю за вчинення злочинів є безпідставними. Адже твердження про вчинення Позивачем будь-якого такого злочину відсутні у фактичних твердженнях публікації Відповідачки, такі слова і словосполучення взагалі не були вжиті. Інформація про Позивача стосувалася його публічної діяльності, а тому межа допустимої критики та обсяги інформації щодо нього були значно ширшими від критики пересічних осіб, оскільки позивач відігравав важливу роль у діяльності територіальної громади загалом. Зі змісту матеріалів позовної заяви очевидно, що Позивач впродовж тривалого часу лікувався амбулаторно і стаціонарно з приводу одних і тих же хронічних захворювань. Жодного причинно-наслідкового зв`язку між спірною публікацією і станом здоров`я Позивача немає. Відповідачка відкидає безпідставне припущення про те, що особа із фізіологічними показниками і якостями Позивача, його ментальним здоров`ям, професією і режимом військової служби тощо, може зазнати погіршення стану здоров`я від прочитання спірної публікації.

28 квітня 2026 року від представника позивача ОСОБА_1 — адвоката Марченко В.А. надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає, що проаналізувавши у сукупності викладене представником відповідача у відзиві на позовну заяву вдалось визначити, встановити, що особа відповідача не заперечує, що в соціальній мережі «Facebook» ОСОБА_2 , користувачем « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 час: 14.24 год. розміщено допис та зображення до допису https://www.facebook.com/ivanna.pazdrii/posts/pfbid0359QiEQPCwbupUCCAugh7 86RtpyrnAQbtTHiBkzt5uHLSdfaonkDY2v93eyVtkd5zl . Указані характеристики принижують особистісні і професійні якості позивача та завдають шкоди його доброму імені як людини, так і професіонала. Вищезазначені висловлювання відповідача стосовно особи позивача є інформацією негативного характеру, тобто є висловлюваннями про ставлення адресата до певних подій та/або осіб, а також сукупність повідомлень про належність або участь певної особи до суспільно осудної (часто незаконної) діяльності, викладена за допомогою слів і конструкцій із негативною семантикою. Тобто, образлива інформація також є негативною. Проаналізувавши викладене відповідачем, можна виснувати, що відповідач не заперечує Висновок експерта в частині наданих висновків щодо оціночних суджень, а ставить під сумнім лише висновки експерта щодо фактичних тверджень. Варто зазначити, що проводячи експертизу експерт «не вичленовує» конкретні фрази, а особа, яка володіє знаннями у відповідній сфері проводить лінгвістичну семантико-текстуальну експертизу вказаного допису відповідачки, результатом якого є Висновок експерта. Дуже суперечливим є твердження відповідачки про, начебто, «відсутність у публікації твердження про вчинення Позивачем будь-якого такого злочину відсутні у фактичних твердженнях публікації Відповідачки». Адже, з однієї сторони відповідач вказує на відсутність тверджень у публікації, і в той же час надає суду лист від 20.03.2026 Територіального управлінням ДБР, розташованого у місті Миколаєві, відповідно до змісту якого вивчаються обставини можливого набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів з ознаками необґрунтованості, зокрема, командувачем військо Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_8 » ОСОБА_1 . Відповідачка зазначає про відсутність фактичного твердження в опублікованій публікації в мережі інтернет, в той же час вчиняє всі дії з метою притягнення позивача до адміністративної відповідальності за, начебто, домашнє насильство, за вчинені, начебто, корупційні правопорушення, за, начебто, дисциплінарні проступки, пов`язані з несенням військової служби і надає суду відповідні докази своїх звернень.

13 липня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 — адвоката Кравчука П.І. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів. На підставі ч. 4 ст. 83 ЦПК України у відзиві Відповідачка зазначала про подання в подальшому результатів перевірок за зверненнями Відповідачки до правоохоронних та інших органів. У зв`язку з цим просить долучити до матеріалів справи відповіді Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони південного регіону, Державної аудиторської служби України, Державного бюро розслідувань, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Національного антикорупційного бюро України на звернення ОСОБА_2 . Вказані документи підтверджують, що в даній ситуації має місце реалізація Відповідачкою свого конституційного права на звернення громадянина, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

29 липня 2026 року від представника позивача ОСОБА_1 — адвоката Марченко В.А. надійшло клопотання про визнання доказів неналежними та недостовірними. Зазначає, що предметом позову у даній справі є 1) визнання недостовірною інформації, розміщеної та поширеною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 у соціальній мережі «Fасеbооk» на персональній сторінці (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо особи позивача, яка на думку останнього, є такою, що порушує право на повагу до його честі, гідності та недоторканості ділової репутації та 2) визнання висловлювань ОСОБА_2 такими, що принизили честь та гідність позивача, поширені ІНФОРМАЦІЯ_3 у соціальній мережі «Fасеbооk» на персональній сторінці (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_4 Тобто, в межах даної справи спірним є питання щодо поширеної ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачем інформації у соціальній мережі «Fасеbооk» на персональній сторінці (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_4 В той же час, представником відповідача до матеріалів справи долучаються неналежні докази, які не стосуються предмету спору, не стосуються спірних правовідносин, що мали місце 01 грудня 2025 року, та недостовірні докази, на підставі яких не можна встановити дійсні обставини справи, що мали місце 01 грудня 2025 року. В поданих представником відповідача доказах убачається, що ОСОБА_2 зверталась до компетентних органів у березні 2026 року, квітні 2026 року, у травні 2026 року. Яке відношення звернення відповідача у інший період, який не охоплюється датою 01 грудня 2025 року, має до предмету та підстав позову у даній справі. Навпаки, досить примітним є той факт, що саме після звернення позивача до суду у березні 2026 року, відповідачка почала переслідування (сталкінг), в тому числі з використанням електронних комунікацій, особи позивача, публікуючи нескінченні дописи в мережі Інтернет, втручаючись у особисте, сімейне, професійне життя особи позивача всупереч його волі, публікуючи недостовірну іформацію, розміщуючи особисті персональні дані щодо особи позивача та членів його сім`і та родини, публікуючи особисті фотозобораження, згоду на які позивач не надав відповідачу, звертаючись у органи державної влади з безпідставними та необгрунтованими зверненнями.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 — адвокат Марченко В.А. позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у позові. Просила суд позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 — адвокат Кравчук П.І. позовні вимоги заперечив, з підстав необґрунтованості та недоведеності. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 — адвоката Марченко В.А., представника відповідача ОСОБА_2 — адвоката Кравчука П.І. дослідивши матеріали справи та надані по справі докази на підтвердження та спростування позовних вимог, суд доходить до наступного висновку.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23).

Судом встановлено, що в соціальній мережі «Facebook» ОСОБА_2 , користувачем « ОСОБА_11 > ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 час: 14.24 год. розміщено допис та зображення до допису https://www.facebook.com/ivanna.pazdrii/posts/pfbid0359QiEQPCwbupUCCAugh786RtpyrnAQbt THiBkzt5uHLSdfaonkDY2v93eyVtkd5zl:

Командувач ОК «Південь» генерал-майор ОСОБА_3 є:

- аморальним офіцером

- корупціонером

- людиною, яка зловживає владою

- людиною з подвійним життям

- людиною, яку висміюють і не поважають підлеглі

- людиною, яку не поважають і скаржаться підлеглі

- чоловіком, який зраджував

- чоловіком, який зруйнував три сім`ї і залишив трьох дітей, зараз одружився з коханкою Надією Мороз, з якою мав стосунки ще під час вагітності дружини

- аб`юзером і садистом в кожній своїй сім`ї, всюди однакова історія і патерн поведінки

- використовує службове становище для незаконного просування коханки за рік служби в 3СУ від солдата на майорську посаду, підписує накази на неї, незаконно подає на нагороди і виплати бойових коли вона не з`являлась на службі

- токсичним маніпулятором

- людиною, якій соромно дивитися в очі суспільству

- каталістом провалу оборони Запорізького напрямку і за словами його підлеглих і провалом оборони Півдня України загалом -винуватцем у загибелі тисяч військових (і пропавших безвісти), зруйнував сталість оборони на Гуляйпільськомв напрямку, де воїни тримали позиції 3,5 роки

- симулякром, який закінчив ОСР в НУОУ дистанційно, фактично не навчаюсись

- макіавеліст, який маніпуляціями і за певні блага купував для себе посади звання, ввійшовши в коло угодних Барса.

Ми точно заслуговуємо на таких командирів?

Ми точно готові втрачати тисячі життів військових через некомпетентність?

Yana Sydorenko

Станом на дату звернення з даним позовом до суду, даний допис від 1 грудня 2025 року розміщеній на вищезазначеній сторінці відповідача в соціальної мережі «Facebook». Відповідний допис містить 10 коментарів та був поширений 20 користувачами соціальної мережі «Facebook», а також містить 67 реакцій користувачів.

Згідно із наданим стороною позивача висновком експерта Переяслова В. Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» №268 від 06.02.2026, на підставі заяви від 06.01.2026 про проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи для подання до суду адвоката Марченко В., що діє в інтересах ОСОБА_1 , проведено відповідну експертизу та надано такі висновки.

Під час проведення дослідження на розгляд експертній установі позивачем поставлені наступні питання: 1. «Чи містяться в тексті висловлювання образливого характеру щодо ОСОБА_1 ?»

2. «Чи міститься у тексті інформація негативного характеру щодо ОСОБА_1 ?»

3. «Чи є висловлювання, в яких міститься інформація негативного характеру щодо ОСОБА_1 , фактичними твердженнями або оціночними судженнями?»

Відповідно до Висновку експерта № 268 від 06.02.2026 експерт дійшов наступного:

У наданому на дослідження тексті міститься інформація негативного характеру щодо ОСОБА_1 , зокрема про те, що він є морально деградованою, професійно некомпетентною та корумпованою особою, яка систематично зловживає службовим становищем. Центральним меседжем с твердження, що ця особа потрапила на високу посаду не через заслуги чи компетентність, а через корупційні зв`язки та маніпуляції, при цьому не маючи навіть належної освіти. У підсумку текст стверджує, що ОСОБА_1 с прямою загрозою для обороноздатності України, оскільки його некомпетентність коштує життів українських військових, а його присутність на посаді підриває довіру до командування та дисципліну серед підлеглих, які його не поважають і висміюють.

Інформація негативного характеру щодо ОСОБА_1 виражена у формі фактичних тверджень та оціночних (оцінних) суджень. « ОСОБА_3 є:»...«-аморальним офіцером» оцінне (оціночне) судження; ОСОБА_3 є: » ІНФОРМАЦІЯ_9 » - фактичне твердження; « ОСОБА_3 є:»...«-людиною, яка зловживає владою» фактичне твердження; « ОСОБА_3 є:»... «-людиною з подвійним життям» - оцінне (оціночне) судження; « ОСОБА_3 є:»...«-людиною, яку висміюють і не поважають підлеглі» - фактичне твердження; « ОСОБА_3 є: »... «-людиною, яку не поважають і скаржаться підлеглі» - фактичне твердження; « ОСОБА_3 є:»...«-чоловіком, який зраджував» - фактичне твердження; « ОСОБА_3 є»...«-чоловіком, який зруйнував три сім`ї і залишив трьох дітей, зараз одружився з коханкою Надією Мороз, з якою мав стосунки ще під час вагітності дружини» — висловлювання має комбіновану форму вираження, де «зруйнував три сім`ї» є оцінним (оціночним) судженням; «залишив трьох дітей» є фактичне твердження; «одружився з коханкою Надією Мороз» - фактичне твердження з додаванням елементу оцінності «з коханкою»; «мав стосунки ще під час вагітності дружини» - фактичне твердження»; « ОСОБА_3 є:»...«-аб`юзеромі садистом в кожній своїй сім`ї, всюди однакова історія і патерн поведінки» - висловлювання має комбіновану форму вираження, де «аб`юзером і садистом» є оцінним (оціночним) судженням; «в кожній своїй сім`ї однакова історія і патерн поведінки» - фактичне твердження; « ОСОБА_3 »... «-використовує службове становище для незаконного просування коханки за рік служби в ЗСУ від солдата на майорську посаду, підписує накази на неї, незаконно подає на нагороди і виплати бойових коли вона не з`являлась на службі» - фактичне твердження; « ОСОБА_3 є»...«-токсичним маніпулятором» - оцінне (оціночне) судження; « ОСОБА_3 є:» ІНФОРМАЦІЯ_10 , якій соромно дивитися в очі суспільству» - оцінне (оціночне) судження; « ОСОБА_3 є»...«-каталістом провалу оборони Запорізького напрямку і за словами його підлеглих і провалом оборони Півдня України загалом» - висловлювання мас комбіновану форму вираження, де «каталістом провалу» оцінне (оціночне) судження, «словами його підлеглих» - фактичне твердження, «провалом оборони Півдня України загалом» - оцінне (оціночне) судження; « ОСОБА_3 є: » ІНФОРМАЦІЯ_11 «-винуватцем у загибелі тисяч військових (і пропавших безвісти), зруйнував сталість оборони на Гуляйпільському напрямку, де воїни тримали позиції 3,5 роки» - висловлювання має комбіновану форму вираження, де «винуватцем у загибелі тисяч військових (і пропавших безвісти)» - оцінне (оціночне) судження, «зруйнував сталість оборони на Гуляйпільському напрямку» - оцінне (оціночне) судження, «воїни тримали позиції 3,5 роки» - фактичне твердження; « ОСОБА_3 є:»...«-симулякром, який закінчив ОСР в НУОУ дистанційно, фактично не навчаючись» - висловлювання має комбіновану форму вираження, де «симулякром» - оцінне (оціночне) судження, «закінчив ОСР в НУОУ дистанційно» - фактичне твердження, «фактично не навчаючись» — оцінне (оціночне) судження; « ОСОБА_3 є: »...«-макіавеліст, який маніпуляціями і за певні блага купував для себе посади і звання, ввійшовши в коло угодних Барса» - висловлювання має комбіновану форму вираження, де «макіавеліст» — оцінне (оціночне) судження, «купував для себе посади і звання» - фактичне твердження, «ввійшовши в коло угодних Барса» — фактичне твердження.

У наданих на дослідження матеріалах містяться висловлювання образливого характеру щодо ОСОБА_1 . В контексті допису образливою є не окрема характеристика, а їх нагромадження та всеосяжність. Текст не залишає жодної сфери життя особи без негативної оцінки — ні особистого, ні професійного, ні морального, ні інтелектуального. Така тотальність дискредитації має образливий характер. Список побудований так, що кожен наступний пункт посилює попередній, створюючи образ абсолютно негідної, морально деградованої, професійно некомпетентної та соціально небезпечної людини. Образлива інформація виражена такими лексемами та лексичними сполуками: « ОСОБА_3 є: аморальним офіцером», « ОСОБА_3 є: корупціонером», « ОСОБА_3 є: аб`юзером і садистом», « ОСОБА_8 є: токсичним маніпулятором, «макіавеліст», ОСОБА_3 є: симулякром, «одружився з коханкою надією Мороз, з якою мав стосунки ще під час вагітності дружини», «висміюють і не поважають підлеглі», «людина, якій соромно дивитися в очі суспільству», «зруйнував сталість оборони на Гуляйпільському напрямку, де воїни тримали позиції 3,5 роки», «купував для себе посади і звання».

Відповідно ч. 1 до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Основним національним нормативно-правовим підґрунтям, яке регулює відносини щодо захисту гідності, честі та ділової репутації, є Конституція України та книга 2 ЦК України, яка присвячена особистим немайновим правам фізичної особи: у статті 296 ЦК України вказано, що фізична особа має право використовувати своє ім`я у всіх сферах своєї діяльності . Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди. Ім`я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом; у статті 297 ЦК України вказано, що кожен має право на повагу до його гідності та честі; у статті 299 ЦК України зазначено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.

Згідно із частинами першою - третьою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у приниженні честі та гідності фізичної особи.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, провадження № 61-1132св22).

Окрім зазначених нормативно-правових актів, під час розгляду справ про захист гідності, честі та ділової репутації фізичної та юридичної особи суд також застосовує, зокрема, Закон України «Про інформацію», інші нормативно-правові акти.

Також суди керуються статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», яка вказує на те, що суди повинні застосовувати під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (статті 3, 28).

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Стаття 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У зв`язку з внесенням із 27 березня 2014 року змін до ЦК України, зокрема до статті 277, принцип презумпції добропорядності (частину третю) було виключено, на підставі Закону України від 27 березня 2014 року № 1170-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації», що набрав чинності 19 квітня 2014 року й не має зворотної дії в часі на підставі частини першої статті 58 Конституції України, а тому доказування позивачем обґрунтованості свого позову, а саме поширення інформації відповідачем та її недостовірності, має відбуватися в загальному порядку.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria)).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не лише «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 6 жовтня 2015 року).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Встановлено, що публікації, поширені відповідачем в соціальній мережі «Facebook», стосуються безпосередньо позивача, про що свідчить наявність по тексту публікацій прізвища позивача, проаналізувавши інформацію з яких можна дійти висновку про те, що відомості відповідають особі позивача.

Правдивість поширеної відповідачем інформації останньою не доведено.

Оскільки інформація сформульована відповідачем способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів), при цьому за формою вираження вищезазначеної інформації указане повідомлення не містить критики або оцінки дій, виражено без застосування та вживання гіпербол, алегорій, сатири (чи інших мовностилістичних способів) та у формі констатації конкретних фактів (обставин), які нічим не підтверджені, суд визнає її як недостовірну, таку, що порушує особисті немайнові права позивача.

Якщо суд ухвалює рішення про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні, за необхідності, суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). Таким чином, через спосіб розповсюдження спростування повинно здійснюватися таким самим чином, як воно було здійснено.

Право на свободу вираження поглядів, що включає свободу своїх поглядів, одержання і передання інформації та ідей без втручання в це органів державної влади не є безмежним та абсолютним, воно пов`язане із відповідальністю, може підлягати формальностям, умовам та обмеженням або санкціям і є необхідними в умовах демократичного суспільства (ст. 10 Конвенції). В якості гарантій такого права, державу в особі судової гілки влади наділено правом на втручання й обмеження права на свободу вираження поглядів, одержання і передання інформації та ідей, шляхом здійснення своєї наглядової юрисдикції. Прим цьому така дискреційна юрисдикція національного суду буде вважатись правомірною за умови з`ясування того, чи були мотиви, наведені національними органами влади на виправдання втручання "обґрунтованими і достатніми" і чи був ужитий захід "пропорційним законним цілям".

Проаналізувавши висновок експерта та інформацію наведену у спірних публікаціях, докази, надані позивачем на спростування вказаної інформації, суд дійшов висновку, що така інформація подана саме у формі фактичних, образливих для позивача тверджень і, відповідно, не може кваліфікуватись та визначатись як оціночні судження.

Виходячи з вищевикладеного, встановлених обставин справи та положень законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини сторін, суд вважає, що позивачем доведено, що інформація, яка поширена відповідачем, висловлена у формі фактичних тверджень з негативним змістом, а відповідачем не доведено, що розповсюджена інформація відповідає дійсності.

Відповідно до ст. ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Викладена відповідачем інформація у мережі «Facebook» є фактичними твердженням, її не може бути віднесено до оціночних суджень та такої, що стосується допустимої критики, оскільки спростована наданими представником позивача доказами.

У зв`язку з цим дана інформація є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачів та не містять фактичних даних. Відповідачем не було надано жодного належного доказу на підтвердження достовірності опублікованої інформації.

Суд вважає, що оскаржувані твердження відповідача, формують негативну громадську думку про позивача, руйнують репутацію позивача, при цьому, вони не є підтвердженими жодними належними та допустимими доказами, а тому опублікований допис є таким, що порушує особисті немайнові права позивача на повагу до його честі, гідності і ділової репутації, розповсюдження такої інформації може створити негативні наслідки для позивача, поставити під сумнів дотримання ним законодавства України та його моральних якостей, сформувати негативну думку про нього.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв`язку з цим, суд бере до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права.

Відповідно до статті 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

За оцінкою наданих доказів, очевидним для суду є те, що поширена відповідачем інформація, опублікована ІНФОРМАЦІЯ_3 в соціальної мережі «Facebook» - є недостовірною, і порушує ділову репутацію позивача. Суд також погоджується з тим, що опублікована про позивача інформація є образливою та такою, що принижує честь та гідність позивача.

Отже, суд, на підставі належним чином оцінених доказів, врахувавши зміст поширеної відповідачем інформації щодо позивача в її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, встановивши, що позивач довів факт поширення про нього негативної та недостовірної інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, і викладене не є оціночним судженням, вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 24, 25 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Позивач обрав спростування недостовірної інформації як один із способів захисту свого порушеного права.

У зв`язку з наведеним, суд вважає за необхідне зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену у дописі від ІНФОРМАЦІЯ_3 в соціальної мережі «Facebook» інформацію шляхом публікації на цій же сторінці публічної інформації про її недостовірність.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди.

Судом встановлено, що позивачу завдано моральну шкоду приниженням його честі, гідності та ділової репутації, оскільки у даному випадку мало місце порушення прав позивача, а саме порушення конституційного права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, яке закріплено в преамбулі Загальної декларації прав людини, гарантоване ст. 28 Конституції Українита ст.ст. 270, 297, 299 Цивільного кодексу України.

Фізична особа, особисте немайнове право якої порушено, в силу ст. 280 ЦК України має право на відшкодування майнової та (або) моральної шкоди, яку їй завдано у зв`язку з таким порушенням.

Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.

Компенсація моральної шкоди - це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загальносоціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення в неї негативних психічних станів і процесів, викликаних - внаслідок цього порушення - приниженням оцінки її гідності.

Право на компенсацію моральної шкоди - це можливість людини, котрій заподіяно таку шкоду, внаслідок порушення її загальносоціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення в неї негативних психічних станів та процесів, викликаних (внаслідок цього порушення) приниженням оцінки її гідності; а також її можливості звернутися, в разі потреби, до компетентних національних чи міжнародних органів по примусове забезпечення виконання зазначеного обов`язку.

У деяких випадках оцінка гідності людини стає безпосереднім, самостійним і, можливо, навіть єдиним об`єктом умисного, цілеспрямованого її приниження. Але ця оцінка страждає також і тоді, коли відбувається порушення яких би то не було прав чи свобод людини. Підрив, руйнація гідності людини - це неминучий супутник, соціальна "тінь" будь - чийого зазіхання на всяке її право, оскільки й у таких випадках у потерпілого зазвичай виникають почуття приниженості, образи й інші негативні переживання, стан психічної пригніченості тощо.

Таким чином, там, де є порушення якогось права людини чи якоїсь свободи, завжди потерпає її гідність. Отже, немає такого порушення права чи свободи людини, яке не призвело б до виникнення в неї конкретного права на компенсацію моральної шкоди, конкретної можливості вимагати такої компенсації.

Позивачем зазначено про завдання йому відповідачем моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

Пункт 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" передбачає, що способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує роз`яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З встановлених по справі обставин суд приходить до висновку, що діями відповідача, які виразилися у розповсюдженні недостовірної інформації щодо позивача, останньому була завдана моральна шкода, що виразилась у втратах немайнового характеру внаслідок приниження його честі, гідності і ділової репутації, а також призвело до психологічної напруги, душевних хвилювань та страждань позивача.

Проаналізувавши встановлені по справі обставини в їх сукупності, виходячи із принципу розумності та справедливості суд вважає частково обґрунтованою вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди, яка полягає у приниженні його честі, гідності та ділової репутації у зв`язку з поширенням відповідачем недостовірної інформації та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.

Отже, позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно що вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 є учасником бойових дій, а тому звільнена від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне судові витрати зі сплати судового збору компенсувати за рахунок держави.

Крім цього, за проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи у даній справі позивачем було сплачено 50380,70 грн. згідно акту рахунку №82 від 15.01.2026 року.

Понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 50380,70 гривень, відповідно до норм ст. 141 ЦПК, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку із задоволенням позову в цій частині в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування поширеної інформації та відшкодування моральної шкоди, - задоволити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порушує право ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) на повагу до його честі, гідності та недоторканості ділової репутації інформацію ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ) поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 у соціальній мережі «Facebook» на персональній сторінці (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_4 а саме: « ОСОБА_3 є:»...-корупціонером»; « ОСОБА_3 є:»...«-людиною, яка зловживає владою»; « ОСОБА_3 є:»...-людиною, яку висміюють і не поважають підлеглі»; « ОСОБА_3 є:»...-людиною, яку не поважають і скаржаться підлеглі»; « ОСОБА_3 є:»...«-чоловіком, який зраджував»; « ОСОБА_3 є:»...«-чоловіком, який ...залишив трьох дітей, ...одружився з ОСОБА_4 , з якою мав стосунки ще під час вагітності дружини»; « ОСОБА_3 є:»...«в кожній своїй сім`ї однакова історія і патерн поведінки»; « ОСОБА_3 є:»... «-використовує службове становище для незаконного просування коханки за рік служби в ЗСУ від солдата на майорську посаду, підписує накази на неї, незаконно подає на нагороди і виплати бойових коли вона не з`являлась на службі»; « ОСОБА_3 є:»...«закінчив ОСР в НУОУ дистанційно»; « ОСОБА_3 є:»...«який купував для себе посади і звання, ввійшовши в коло угодних ОСОБА_5 ».

Зобов`язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ) спростувати поширену недостовірну інформацію, шляхом розміщення протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили, на своїй сторінці у Facebook інформації наступного змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_3 у соціальній мережі «Facebook» на персональній сторінці (посилання: https://www.facebook.com/ivanna.pazdrii) мною, ОСОБА_6 , був опублікований допис. У вказаному дописі містилась недостовірна та така, що порушує право ОСОБА_7 на повагу до його честі, гідності та недоторканості ділової репутації інформація, а саме: « ОСОБА_3 є:»...«-корупціонером»; « ОСОБА_3 є:»...«-людиною, яка зловживає владою»; « ОСОБА_3 є:»...-людиною, яку висміюють і не поважають підлеглі»; « ОСОБА_3 є:»...«-людиною, яку не поважають і скаржаться підлеглі»; « ОСОБА_3 є:»...«-чоловіком, який зраджував»; « ОСОБА_3 є:»...«-чоловіком, який ...залишив трьох дітей, ...одружився з ОСОБА_4 , з якою мав стосунки ще під час вагітності дружини»; « ОСОБА_3 є:»...«в кожній своїй сім`ї однакова історія і патерн поведінки»; « ОСОБА_3 є:»... «-використовує службове становище для незаконного просування коханки за рік служби в ЗСУ від солдата на майорську посаду, підписує накази на неї, незаконно подає на нагороди і виплати бойових коли вона не з`являлась на службі»; « ОСОБА_3 є:»...«закінчив ОСР в НУОУ дистанційно»; « ОСОБА_3 є:»...«який купував для себе посади і звання, ввійшовши в коло угодних ОСОБА_5 » та з викладенням копії вступної та резолютивної частини рішення, не допускаючи при цьому власних коментарів.

Визнати такими, що принизили честь та гідність ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) висловлювання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ) поширені ІНФОРМАЦІЯ_3 у соціальній мережі «Facebook» на персональній сторінці (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_4 a саме: « ОСОБА_3 є: аморальним офіцером», « ОСОБА_3 є: корупціонером», « ОСОБА_3 є: аб`юзером і садистом», « ОСОБА_8 є: токсичним маніпулятором, «макіавеліст», ОСОБА_3 є: симулякром, «одружився з коханкою надією Мороз, з якою мав стосунки ще під час вагітності дружини», «висміюють і не поважають підлеглі», «людина, якій соромно дивитися в очі суспільству», «зруйнував сталість оборони на Гуляйпільському напрямку, де воїни тримали позиції 3,5 роки», «купував для себе посади і звання».

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) моральну шкоду у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) судові витрати за проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи у розмірі 50380,70 (п`ятдесят тисяч триста вісімдесят) грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Романюк В.Ф.