Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №726/2412/26 — Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/2412/26

Провадження №2/726/724/26

Категорія 68

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Мілінчук С. В.,

за участю секретаря судового засідання Колісник А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,

за участю учасників судового провадження:

позивачки – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ :

До Садгірського районного суду м. Чернівці 22.06.2026 подано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.

У позові позивачка просить суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований 17.07.2019 року у Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, актовий запис за № 1099, з тих підстав, що спільне життя у сторін не склалося через несумісність характерів, у них з`явилися різні інтереси та змінилися погляди на сімейне життя, що призводило до сварок і непорозумінь між ними. Рутинність сімейного життя, відсутність взаємної турботи один про одного суттєво загострило їхні стосунки та породило нові конфлікти, через що у квітні 2026 року вони остаточно припинили подружні стосунки та ведення спільного господарствата стали проживати окремо. Вказує, що перебування у шлюбі суперечить її інтересам, а тому шлюб просить розірвати.

Також просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання їх неповнолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 від усіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, який встановлений для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду, до досягнення дитиною повноліття. Зазначає, що дитина народилася у шлюбі та зараз за домовленістю із відповідачем проживає разом із нею. Вказує, що вона одна не має можливості повністю матеріально забезпечувати утримання та виховання їхньої спільної доньки, угоду про добровільну сплату аліментів між ними досягнуто. Оскільки відповідач є працездатним, отримує дохід, інших осіб на утриманні не має, а тому може і повинен сплачувати аліменти у заявленому розмірі.

Всі судові витрати позивачка просить покласти на відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 23.07.2026 року у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

У судовому засіданні ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити із підстав, наведених у позові.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог не заперечував.

Суд, заслухав думку сторін, розглянув матеріали справи, встановив фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідив та оцінив надані докази в сукупності, ухвалює рішення відповідно до вимог ст.263 ЦПК України та доходить такого висновку.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом належними і допустимими доказами, встановлено, що 17 липня 2019 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладений шлюб, який зареєстрований Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, про що зроблено актовий запис № 1099, що вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що у сторін під час шлюбу народилася донька – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, встановлено, що подружні відносини між сторонами припинено, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки, яка в свою чергу на розірванні шлюбу наполягає, на примирення не погоджується.

Згідно з ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції "Про дискримінацію жінок" в ч. 1 підпункту "с", "однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання". Шлюб це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Встановлено, що шлюб існує формально, сторони не підтримують подружніх стосунків, разом не проживають, спільного господарства не ведуть, на примирення позивачка категорично не згодна, що чого слідує, що збереження їх сім`ї є неможливим.

Вказані обставини стверджуються матеріалами справи. З огляду на вищенаведене, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому позов в цій частині слід задовольнити та шлюб між сторонами розірвати.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів на дитину суд виходить з наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_6 , батьками якої записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 записаний як батько в свідоцтві про народження дитини, запис про батьківство не оспорював (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 26.12.2019 року, актовий запис №2793).

ОСОБА_1 , зареєстрована і проживає разом з донькою: ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з витягу з реєстру територіальної громади від 12.03.2026 року та довідки про реєстрацію місця проживання особи.

Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частинами ч.ч. 1, 2 ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. При цьому, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, в ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 27 Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХII), держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Керуючись вимогами ст. 182 СК України та п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне положення дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших утриманців, інші обставини, що мають істотне значення.

Суд також враховує ту обставину, що відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, обов`язок по утриманню дитини є рівною мірою як для батька так і для матері і, відповідно до цієї норми, на позивачці також лежить обов`язок по утриманню дитини.

Суд вважає, що відповідач, як батько, зобов`язаний утримувати дітей, оскільки останні потребують матеріальної допомоги, а отже існують правові підстави для стягнення з нього аліментів.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи відсутність взаємної домовленості між сторонами про участь у матеріальних витратах на утримання дитини, а також те, що відповідач несе обов`язок із утримання дитини поряд з матір`ю, є підстави для визначення розміру аліментів у частці заробітку (доходу), на чому наполягає позивач.

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини суд бере до уваги те, що відповідач, є працездатним та не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини, а тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Саме такий розмір аліментів надасть можливість забезпечити інтереси дитини, не ставитиме відповідача у скрутне матеріальне становище, відповідатиме загальним засадам сімейних відносин справедливості, розумності та моральності.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України передбачено, що рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі в розмірі 1331,50 грн. (судовий збір) за вимогу про розірвання шлюбу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 279, 280-289, 354, 355, 430 ЦПК України, ст.ст. 79, 84, 110-112, 180-184, 191 СК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Розірвати шлюбміж ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 17 липня 2019 року, Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, актовий запис за № 1099.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 ), аліменти на утримання неповнолітньоїдоньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 22.06.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ),судовий збір у розмірі 1331,50 грн.

Судове рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя С. В. Мілінчук