Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №714/1311/25 — Герцаївський районний суд Чернівецької області

Провадження № 1-кп/714/53/26

ЄУН : 714/1311/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2026 р. м. Герца

Герцаївський районний суд Чернівецької області у складі :

головуючого-судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурорів ОСОБА_3

ОСОБА_4

захисникаОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12025262020001606 від 07 травня 2025 року відносно

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Вінниця громадянин України, який має на утриманні одну малолітню дитину, не працюючого, мешканець АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_6 будучи обізнаним з тимчасовими обмеженнями щодо виїзду за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років з України через воєнний стан встановлений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та затвердженим Законом України № 2102-IX, переслідуючи корисливу мету направлену на отримання грошової винагороди з приводу незаконного переправлення осіб через державний кордон України, за попередньою змовою з невстановленими органом досудового розслідування особами та особою матеріали відносно якого виділено в окреме провадження за ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 14 січня 2026 року, сприяв незаконному переправленню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю міста Павлоград, через державний кордон України за наступних обставин.

Так, 18 квітня 2025 року, невстановлені органом досудового розслідування особи, організували незаконне переправлення через державний кордон України поза пунктом пропуску громадянина України ОСОБА_7 , який у свою чергу мав спла-тити 8500 доларів США, після його переправлення через державний кордон України.

У свою чергу, обвинувачений ОСОБА_6 та особа, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, вступили у попередню змову із невстановленою органом досудового розслідування особою, та у подальшому діяли за її вказівкою.

Після того, як ОСОБА_7 , 26 квітня 2025 року переказав на банківські реквізити невстановленій органу досудового розслідування особі 50000 гривень, ОСОБА_6 та особа, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, діючи за вказівкою невстановленої органом досудового розслідування особи, 27 квітня 2025 року, приблизно о 01 год., на автомобілі марки «Вольцваген Т5» реєстраційний номер НОМЕР_1 приїхали до місця проживання ОСОБА_7 - м.Павлоград Дніпропетровської області якого привезли до м. Коломия Івано-Франківської області та поселили у готелі «Бонус», наказавши очікувати на подальші вказівки від невстановленої особи.

Надалі, невстановлена органом досудового розслідування особа, за для конспірації дій пов`язаних із незаконним переправленням ОСОБА_7 через державний кордон України надав йому контакти іншої особи у телеграм каналі яка мала допомогти у незаконний спосіб виїхати за кордон.

За наслідками того, як ОСОБА_7 зв`язався із даною особою та отримав інструкції щодо подальших дій пов`язаних із виїздом за кордон у незаконний спосіб, попередньо обумовивши вартість таких послуг у сумі 500 доларів США, на ранок 04 травня 2025 року до готелю «Бонус», під`їхав автомобіль марки «Дачіа Логан», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням невстановленої органу досудового розслідування особи, яка доставила ОСОБА_7 до готелю «Кайзер» в м. Чернівці, який у свою чергу повідомив ОСОБА_7 на очікування подальших інструкцій.

Отримавши у вечорі 04 травня 2025 року від невстановленої органу досудового розслідування особи повідомлення щодо подальший дій, в т.ч. особи водія яка мала його відвезти, 05 травня 2025 року, о 10 год. 20 хв. до готелю «Кайзер» м. Чернівці під`їхав автомобіль марки «Дачіа Логан» червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням того самого водія. У свою чергу ОСОБА_7 , сів до автомобіля та передав водієві гроші кошти в сумі 500 доларів США, разом з яким поїхали в напрямку с. Куликівка Чернівецького району, де по приїзду, до входу у ліс, водій вказав ОСОБА_7 забігти у ліс та бігти прямо у напрямок огороджувального паркану, однак його дії були викриті працівниками прикордонної служби та затримано.

У подальшому, 08 травня 2025 року, невстановлена органом досудового розслідування особа, подзвонила до ОСОБА_7 , яка з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, запропонувала виїхати у незаконний спосіб за межі України за сприянням обвинуваченого ОСОБА_6 та особи, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, на що останній погодився, в т.ч. оплатити вартість таких послуг в раніше обумовленому розмірі, а саме 8500 доларів США за обставин вдалого перетину кордону.

Тоді, обвинувачений ОСОБА_6 разом із особою матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, на виконання вказівок невстановленої органом досудового розслідування особи, 09 травня 2025 року, близько 10 год. 50 хв. на автомобілі марки «Фольксваген Т5» реєстраційний номер НОМЕР_1 приїхали до готелю «Аліанда», що у с. Остриця Чернівецького району де зустріли ОСОБА_7 , якому наказали сісти у автомобіль та поїхати із ними до місця незаконного перетину державного кордону, однак дії ОСОБА_6 та особи матеріали відносно якого виділено в окреме провадження були викриті працівниками державної прикордонної служби.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та показав, що із ОСОБА_8 познайомився через товариша під час новорічних свят у 2025 році.

При одній із зустрічей з ОСОБА_8 , на його прохання, він погодився відвезти його товариша з міста Павлограда до міста Коломиї.

В один із днів, більш точної дати не пам`ятає, проте припускає що це квітень місяць 2025 року, разом із ОСОБА_8 , на автомобілі марки Фольксваген чорного кольору, який він позичив у свого товариша ОСОБА_9 , вони виїхали з міста Візниця та попрямували до міста Павлограда, де у вечорі забрали знайомого ОСОБА_10 , який виявився ОСОБА_11 . Усі разом, вони поїхали у напрямку міста Коломия. Під час слідування ОСОБА_12 спілкувався із ОСОБА_13 , однак зміст розмови йому не відомо. По приїзду до міста Коломия, ОСОБА_13 заселився у готель, після чого разом із ОСОБА_8 , вони повернулися до міста Вінниця.

8 травня 2025 року ОСОБА_12 поросив його привезти з міста Чернівці до міста Вінниця одну людину на що він погодився та узгодили час виїзду. На ранок 9 травня 2025 року, ОСОБА_12 приїхав до нього та на автомобілі під його керуванням, вони вирушили в напрямку міста Чернівці. Під час слідування, ОСОБА_12 повідомив йому що з готелю необхідно забрати ОСОБА_14 , який за поясненням ОСОБА_10 , був затриманий під час перетину кордону. По приїзду на місце, ОСОБА_12 подзвонив до ОСОБА_14 , який вийшов з готелю та після того як він сів до них до автомобіля, їх було затримано.

Про обставини того, що ОСОБА_13 мав намір перетнути кордон не знав, ніяких домовленостей ні з ким з даного приводу не мав, кошти не отримував та будь-якої розмови, в т.ч. із ОСОБА_8 з даного приводу також не мав. Тому, просив його виправдати.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_6 вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, його винуватість підтверджується сукупністю доказів надані стороною обвинувачення та досліджених судом у їх сукупності.

З показів свідка ОСОБА_7 , досліджених в судовому засіданні, які останній надав під час досудового розслідування в порядку статті 225 КПК України вбачається, що він мав намір нелегально потрапити за кордоном. На одному із сайтів в Тіктоці знайшов канал «ОСОБА_15», з яким згодом почав спілкуватися та у свою чергу запропонував безпечно покинути територію України у незаконний спосіб. Подальша розмова із вказаною особою провадив через платформу Телеграм.

Діючи за вказівкою « ОСОБА_15 », він придбав квиток на потяг з міста Павлограда до Чернівців, проте за декілька днів до виїзду йому зателефонував « ОСОБА_15 », який повідомив, що за ним приїдуть люди та зберуть з дому, за що має оплатити таку послугу у розмірі 1300 доларів США в еквіваленті на гривню.

За вказівкою « ОСОБА_15 », 26 квітня 2025 року перевів через обмінний пункт на три окремі карткові рахунки різних банків, кошти у розмірі відповідно, 12600 грн., 12600 грн. та 24800 грн., копії платіжок яких скинув по телефону « ОСОБА_16 ».

Після того, він скинув « ОСОБА_15 » геолокацію щодо місця проживання - м. Павлоград, та у вечорі з 26 на 27 квітня 2025 року, приблизно о 01 год. останній йому зателефонував та повідомив, що на вулиці на нього чекає автомобіль Фольксваген (бус) темного кольору.

Він сів до вказаного автомобіля, у якому знаходилися двоє хлопців, віком від 25 до 30 років. Останні не представилися, однак сказали що вони від ОСОБА_17 . На вимогу останніх, він передав їм свій закордонний паспорт, який сховали, проклали маршрут аби було менше блокпотсів, про що було озвучено, та приблизно через 5-10 хвилин, вони почали рух. Водночас, вони повідомили що їх завдання полягає у тому аби доставити його до точки «Х», «Ми тебе привиземо». Про обставини переведення ним коштів « ОСОБА_16 », останні були обізнанані та у свою чергу повідомили, «Ти переказав кошти, ми тебе доставимо до точки де скаже ОСОБА_18 ».

Рухалися вони з міста Павлограда до Дніпра, оминаючи місто, а на блокпості вони пред`явили документи, які свідчили що вони є або військовими або можливо про те, що займаються волонтерської діяльністю. Сам він знаходився на задньому сидінні та своїх документів не пред`являв, сидів спокійно як йому наказали.

На другий день, вони приїхали до міста Коломиї, та доставили до готелю «Бонус». За вказівкою « ОСОБА_16 », він зняв номер на три дні, де чекав подальших вказівок, проте довелось побути в готелі шість днів.

Самі особи які привезли його з міста Павлограда до міста Коломиї наказували дотримуватися вказівок ОСОБА_17 , бо інші особи у такий саме спосіб незаконно перетинали кордон. Вони його переконували у тому, що «все буде добре, ти повинен його слухатись що він там скаже, все вийде, рухатися в ліво, в вправо».

Через декілька днів, « ОСОБА_15 », повідомив йому що із ним зв`яжеться особа на ім`я ОСОБА_19 , який згодом зателефонував та повідомив, що все змінилося, перехід відбудеться в Чернівецькій області та за ним приїде інший автомобіль. За вказівкою « ОСОБА_15 » він перевів йому 100 доларів США.

Надалі, за ним приїхав автомобіль марки «Дачія Логан» червоного кольору, якому за вказівкою «ОСОБА_16» мав заплати водієві 500 доларів США. Під час слідування, доїжджаючи до міста Снятин, водій зупинився на заправці перед блокпостом, аби упевнитися у тому, чи перевіряють автомобілі на блокпості. Оскільки нікого на блокпості не зупиняли, то вони поїхали далі, та згодом його було доставлено до готелю «Кайзер», що в місті Чернівці, де він мав побути лише одну ніч, а в понеділок 05 травня 2025 року його мали забрати.

Під час руху, за словами водія автомобіль марки «Дачія Логан», останній повідомив, що у такий саме спосіб повиїжджало його знайомі, половини району, варіант безпечний, все буде добре, запевняв що все пройде без проблем. На його запитання чи його він забере завтра, отримав відповідь про те, що йому повідомлять.

У той вечір, о 22 годині, йому написали в телеграм анонімний користувач, який скинув маршрут, яким він має йти лісом та фото паркана який має перелізти.

На ранок 05 травня 2025 року о 10:27 год. за ним приїхав водій автомобіль марки «Дачія Логан», разом із яким він мав доїхати до точки «старта», до лісу. За таку послугу заплатив водієві 400 доларів США. Після того як водій проклав маршрут, вони почали рух. При цьому, водій постійно слідкував за повідомленнями у каналі «Телеграмі» щодо подальшого маршруту слідування за того аби безпечно доїхати до с. Куликівка. Попереду них, їхав другий автомобіль за для попередження наявності блокпостів. У с. Молодія вони зупинилися, він вийшов з автомобіля та пішов до лісу де далі спілкувався із людиною яка йому надіслала маршрут, за яким він рухався, проте згодом його було затримано.

Осіб водіїв запам`ятав за обличчям.

Сума винагороди за незаконне переправлення його за кордон мала становити 10000 доларів США, окрім витрат понесених ним у розмір 1300 доларів яку він заплатив за доставку його з міста Павлоград до міста Коломия.

Після того як його було затримано на строк до трьох діб, він поселився до готелю «Алеанда». За наслідками телефонної розмови із матір`ю, остання повідомила що спілкувалася із « ОСОБА_15 », який повідомив матері на необхідність вдруге спробувати незаконно перетнути кордон. Після того як він зв`язався по телефону із « ОСОБА_15 » який став наполягати на незаконний перетин кордону, він скинув йому геолокацію. Останній у свою чергу повідомив, що 09 травня 2025 року, зранку, його заберуть його люди, які зустрінуть та підвезуть ближче до кордону.

Через витрати які він поніс, та будучи наляканим з приводу того що його у черговий раз надурять, він зателефонував прикордонникам, і повідомив щодо розмови яку він напередодні мав із « ОСОБА_15 ».

09 травня 2025 року до готелю на транспортному засобі Фольксваген приїхали ті самі особи які привезли його з міста Павлограда до міста Коломия. Зустрівшись із ними, останні одобрили його намір знову перетнути кордон. Також вони повідомили, що мали розмов із ОСОБА_21 , через що вони за ним приїхали. Тоді же на місце їх було затримано.

Вказані особи, достеменно знали про обставини незаконного переправлення його через державний кордон. Так з особою нижчим за зростом ( ОСОБА_6 ), він особисто говорив з даного приводу. Також, у телеграмі був прайс-лист, зміст якого зводився до того, що 100 доларів на бензин не вистачить. Особі вищому за зростом (особа матеріали відносно якого виділено в окреме провадження) він надав 4200 грн., який у свою чергу наказав не говорити про це своєму знайомому ( ОСОБА_6 ).

За змістом повідомлення про виявлення кримінального правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07 травня 2025 року №05/4/230-25 вих, вбачається, що 05 травня 2025 року о 15 год. на напрямку прикордонного знаку № 876, за 1000 метрів до державного кордону України, за спробу незаконного перетину державного кордону було затримано ОСОБА_7 .

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07 травня 2025 року слідує, що свідок ОСОБА_7 , за наданими фото чотирьох осіб, за зовнішніми ознаками, впізнав особу під номером 3 - ОСОБА_6 , який перевозив його на автомобілі марки Фольксваген чорного кольору з міста Павлограда до міста Коломия.

Також, свідок ОСОБА_7 , за фотознімками впізнав особу під номером 1 - особу, матеріали відносно якого виділені в окремо провадження яка разом із обвинуваченим, перевозили його з міста Павлограда до міста Коломия на вказаному вище автомобілі, про що свідчить протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.05.2025 року.

Проведеними оперативно-розшуковими заходами на виконання доручення слідчого від 07.05.2025 року встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 разом з особою матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, на автомобілі марки «Вольцваген Т5» реєстраційний номер НОМЕР_1 доставили свідка ОСОБА_7 з міста Павлограда до міста Коломия, а також, здіснили його супровід до готелю «Бонус» м. Коломиї.

За змістом протоколу огляду від 08 травня 2025 року, було якого оглянуто мобільний телефону марки «Iphone 13», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , з номером НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_7 та виявлено переписку із контактом « ОСОБА_15 » у мобільному месенджері «Теlegram» щодо незаконного перетину кордону, послуг водіїв, додаткових витрат пов`язаних із незаконним переправленням через кордон, в т.ч. переказу коштів у сумі 50000 грн. трьома транзакціями на різні рахунки банків за означені послуги.

З протоколу огляду від 13 травня 2023 року, вбачається, що оглянуто мобільний телефон марки «iPhone 13», наданий за заявою особою, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження. У вказаному телефоні, з облікового запису месенджеру «Теlegram» за номером НОМЕР_6 , встановлено переписку з користувачем « ОСОБА_15 »». За змістом переписки, вказаними особами узгоджуються дії щодо переправлення особи через державний кордон України за грошову винагороду. Переписка містить відомості про оплату за дорогу за перевезення особи, розміру оплати вказаних послуг, місця де мають забрати особу, спосіб доставляння до міста Коломиї та поселення у готелі «Бонус». В переписці від 08 травня 2025 року, яка відбулася о 16:05, йдеться про те, що за «бабки» нехай мовчить.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 09 травня 2025 року на стоянці біля готелю-ресторану «Алеанда» що в с. Остриця Чернівецького району виявлено автомобілі марки «Вольцваген Т5» реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, яким керував ОСОБА_6 в салоні якого знаходився особа, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження. На вказаному автомобілі останні, доставили ОСОБА_7 з міста Павлограда до міста Коломия. Під час огляду було вилучено вказаний автомобіль, два мобільних телефонна марки «Iphone 13 Pro Max», які належали ОСОБА_6 та один мобільний телефон марки «Iphone 13» належний особі матеріали відносно якого виділено в окреме провадження.

Аналіз та оцінка вищенаведених доказів у їх сукупності, які повно і всебічно досліджені в судовому засіданні, дає можливість суду дійти висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, шляхом сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів за кваліфікуючими ознаками : вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Суд не приймає до уваги покликання сторони захисту на відсутність доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину з огляду на наступне.

Так, за конструкцією об`єктивної сторони склад злочину незаконного переправлення осіб через державний кордон України характеризується як злочин з формальним складом. Це означає, що злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із перерахованих у диспозиції ст. 332 КК України дії, а саме : незаконне переправлення осіб через державний кордон України; організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України; керівництво такими діями; сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, незалежно від того, чи фактично опинилася особа, яку переправляють через державний кордон України, за межами України.

Сприяння - це будь-яке діяння, що допомагає здійснити незаконне переправлення. Закон дає вичерпний перелік засобів сприяння : порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Сприяння порадами чи вказівками полягає в наданні особам інформації щодо найбільш зручних маршрутів руху до державного кордону, місця і часу його незаконного перетинання та інших обставин, які є необхідними для реалізації намірів на незаконне перетинання кордону.

Під корисливим мотивом треба розуміти випадки, коли винний, здійснюючи незаконне переправлення через державний кордон України, мав на меті одержати у зв`язку з цим протиправні матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди.

Таким чином, змістовний аналіз диспозиції ст. 332 КК України свідчить про те, що вказаний злочин є закінченим з моменту, зокрема, розробки та безпосередньої реалізацією планів незаконного перетинання державного кордону, тощо.

За положеннями ч. 2 ст. 28 КК України, злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (два або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

При цьому, домовленість про спільне вчинення злочину заздалегідь означає наявність згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об`єктивної сторони.

Домовленість на спільне вчинення кримінального правопорушення не обов`язково має відбуватися в усній чи письмовій формі, а визначається і за допомогою конклюдентних дій поведінки, що свідчить про намір діяти для досягнення спільної злочинної мети.

Згідно з ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Як зазначено у рішенні Верховного Суду від 21.01.2020 (у справі № 754/17019/17, провадження № 51-2568км19) стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 діючи спільно з невстановленими органом досудового розслідування особами та особою матеріали відносно якого виділено в окреме провадження за ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 14 січня 2026 року, допоміг ОСОБА_7 у здійсненні спроби незаконного перетину кордону.

Саме за вказівкою однієї із невстановлених органом досудового розслідування особи, обвинувачений ОСОБА_6 разом із особою матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, прибули до місця проживання свідка ОСОБА_7 якого доставили з міста Павлоград до міста Коломия - точки «Х» (готелю «Бонус»), хоча останнього до цих подій обвинувачений не знав та зв`язку з ним не мав. При цьому обвинувачений ОСОБА_6 за для прикриття (конспірації) незаконних дій, з метою уникнення перевірок під час проїзду через блокпости у своїй незаконній діяльності використав автомобіль марки «Фольксваген Т5» іноземної реєстраційний з номер НОМЕР_1 , який належить волонтерській організації.

Саме свідкові ОСОБА_7 , до моменту прибуття автомобіля «Фольксваген Т5» іноземної реєстраційний, було надіслано інформацію про марку та модель автомобіля, який буде здійснювати його перевезення до кордону, в тому числі уточнено колір автомобіля.

Під час перевезення ОСОБА_7 , обвинувачений та особа матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, під час руху спілкувався із свідком, були обізнані із його наміром щодо незаконного перетну кордону, в тому числі щодо переказу свідком грошових коштів на банківські рахунки на які вказав « ОСОБА_15 », про що зокрема свідчить розмова яка відбулася у автомобілі між обвинуваченим, свідком та особою матеріали відносно якого виділено в окреме провадження : «Ти переказав кошти, ми тебе доставимо до точки де скаже ОСОБА_18 ».

Отже, корисливий мотив, як і завчасність домовленості обвинуваченого з іншими особами, підтверджується тим, що тільки після сплати коштів ОСОБА_7 , йому було надіслано інформацію про автомобіль, який буде його перевозити.

Наведені обставини підтверджується зокрема показами свідка ОСОБА_7 , показання якого є послідовними, логічними, а тому підстав не довіряти їм суд не вбачає.

Покази свідка ОСОБА_7 також повною мірою узгоджуються з іншими вищеописаними дослідженими судом доказами, зокрема перепискою свідка ОСОБА_7 із особою, під обліковим записом « ОСОБА_15 », а також перепискою останнього із особою матеріали відносно якого виділено судом в окреме провадження, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, під час яких свідок ОСОБА_7 , вказав на обвинуваченого та особу, матеріали відносно якого судом виділено в окреме провадження, які разом перевозили його з місця проживання до міста Коломиї.

Вказані докази у своїй сукупності свідчать про заздалегідь сплановану невстановленою органу досудового розслідування особою схеми з переправлення осіб через державний кордон, до завдань обвинуваченого якого входило надання засобів та порад у сприянні цьому, тобто сприянні ОСОБА_7 у його незаконному переправленні через державний кордон.

Підстав для визнання наведених доказів недопустимими суд не вбачає.

Слід також зауважити, що обізнаність обвинуваченого ОСОБА_6 про обставини затримання свідка ОСОБА_7 через невдалу спробу перетину кордону та пов`язане із цим приїзд до місця перебування останнього - готель «Алеанда», який розташований у с. Остриця Чернівецького району, свідчать про його намір та умисел на доведення злочину до кінця.

Відтак, встановленні судом обставини, виключають будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом кримінального правопорушення, передбаченого статтею 332 КК України, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні, а саме сприянні у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, вчинене за попередньою змовою групи осіб, з корисливих мотивів.

З огляду на вищенаведені докази які були дослідженні та оцінені судом, твердження обвинуваченого ОСОБА_6 щодо відсутності в його діях складу інкримінованого йому злочину суд оцінює як обрану форму захисту, спрямовану на уникнення кримінальної відповідальності.

Доводи сторони захисту про те, що використання досудових показань свідка ОСОБА_7 наданих слідчому 07 та 09 травня 2025 року та допит останнього у порядку статті 225 КПК України 07 та 12 травня 2025 року не можуть бути використані як докази в суді та є недопустимими, суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

Як встановлено судом, 07 травня та повторно 09 травня 2025 року, старшим слідчим відділення поліції № 4 ( м. Новоселиця) СВ Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_22 , в рамках досудового розслідування кримінального провадження, відповідно до положень ст.ст. 55, 56, 95, 104, 106, 223, 224 КПК із застосовуванням відеозапису проведено допит свідка ОСОБА_7 .

Нормами статей 65, 66, 68 КПК України визначено поняття свідка, його права та обов`язки у кримінальному провадженні.

Статтею 95 КПК визначено поняття показань та особливості їх відібрання.

Положеннями ст. 224 КПК регламентовано порядок проведення допиту, та частиною 5 вказаної норми процесуального закону передбачено, що під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо-та/або відеозапис.

Статтею 23 КПК передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» №2201-ІХ від 14.04.2022 року, що набрав чинності 01.05.2022 року, внесені зміни до ряду статей Кримінального процесуального кодексу щодо кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Вказаним законом змінено правила використання показань в доказуванні через викладення в новій редакції ч. 4 ст. 95 КПК, відповідно до якої суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

Вищевказаним Законом змінено ст. 615 КПК, та згідно з новою редакцією вказаної норми, а саме ч. 11 ст. 615 КПК передбачено, що показання,отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

З огляду на викладене, системний аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що законодавець, зважаючи на умови воєнного стану, відійшов від принципу безпосередності дослідження доказів, закріпленого в ст. 23 КПК, з метою дотримання в умовах воєнного стану основних засад кримінального провадження, та змінив правила використання показань в доказуванні із застосуванням норм ст. 225 та ч. 11 ст. 615 КПК України.

Згідно ч. 11 ст. 615 КПК України, показання, які були отримані в ході досудового розслідування під час допиту потерпілого, свідка, за умови фіксації його ходу та результатів засобами відео-фіксації, можуть бути використані як доказ саме в суді при розгляді кримінального провадження по суті.

Зважаючи на те, що допит свідка ОСОБА_7 був зафіксований засобами відео-фіксації, то в силу вимог ч. 4 ст. 95 КПК України, ч. 11 ст. 615 КПК України такі покази свідка ОСОБА_7 можуть бути використані як докази в суді. Тому, підстав вважати їх недопустимим доказом, відсутні.

Щодо відсутність виняткових випадків, які би були пов`язані із необхідністю отримання показань свідка ОСОБА_7 під час досудового розслідування в порядку, передбаченому положеннями ст. 225 КПК України на які послалася сторона захисту, суд зазначає про наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 225 КПК України у виняткових випадках, пов`язаних із необхідністю отримання показань під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров`я особи, її тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити її допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такої особи в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворої особи в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.

Допит особи згідно з положеннями цієї статті може бути також проведений за відсутності сторони захисту, якщо на момент його проведення жодній особі не повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, слідчий за погодженням з прокурором 07 та 12 травня 2025 року відповідно, звернувся з клопотанням до слідчого судді щодо проведення допиту свідка ОСОБА_7 у порядку положень статті 225 КПК України.

Клопотання були мотивовані, значимістю показів свідка ОСОБА_7 для встановлення обставин кримінального правопорушення з огляду на його вік, який може бути залучений для забезпечення оборони держави, через що його допит може з часом бути утрудненим.

Згідно з журналом та аудіозаписом судового засідання допит свідка ОСОБА_7 відбувся 07 травня 2025 за участю сторін кримінального провадження, а саме прокурора та слідчого. З огляду на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 було вручено 10 травня 2025 року, то допит свідка ОСОБА_7 було здійснено у відсутності сторони захисту.

12 травня 2025 року за клопотанням слідчого погоджене прокурором, відповідно до ухвали слідчого судді Герцаївського районного суду було повторно допитано свідка ОСОБА_7 у порядку статті 225 КПК України, за участю прокурора, слідчого та сторони захисту.

Відповідно до вимог ст. 352 КПК України слідчий суддя перед допитом свідка встановив відомості про його особу, з`ясував стосунки з підозрюваним, чи не відмовляється він від надання показань у зв`язку з тим, що свідок та підозрюваний є рідними братами, й попередив про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Під час допиту сторони в повній мірі скористалися своїм правом ставити свідку запитання.

Зважаючи на вжитті усіх передбачених кримінальним процесуальним законом заходів щодо забезпечення прибуття свідка ОСОБА_7 в судове засідання та неможливості його допиту з поважних причин, суд безпосередньо дослідив його показання отриманні під час досудового розслідування, які отримані у кримінальному провадженні, в порядку ст. 225 КПК України.

Оскільки допит свідка ОСОБА_7 було проведено з дотриманням вимог ст. 225 КПК України, а 12 травня 2025 року такий допит свідка відбувся у присутності учасників сторін кримінального провадження, в т.ч. захисника ОСОБА_5 , який здійснював захист інтересів ОСОБА_6 що є свідченням забезпечення участі обох сторін кримінального провадження при проведенні цієї слідчої дії в аспекті дотримання права сторони кримінального провадження на перехресний допит свідка, то відсутні підстав для визнання означених допитів свідка як недопустими доказами

При цьому положеннями КПК України не передбачено, що при допиті свідка в порядку положень ст. 225 цього Кодексу обов`язковою є участь підозрюваного на що послався обвинувачений під час судових дебатів.

В суду немає підстав не довіряти показам свідка ОСОБА_7 який був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень та за відмов від давання показань за статтям 384, 385 КК України.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд в силу вимог ст. 50 КК України звертає увагу, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

На вказане неодноразово звернув увагу Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 3 квітня 2023 року у справі № 930/2622/20 (провадження № 51 - 2970 кмо 22); 18 липня 2024 року у справі № 703/1167/23 (провадження № 51-3476 ск 24); від 28 лютого 2024 року у справі № 379/494/23 (провадження № 51-5905 км 23).

Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, судом враховано те, що ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, є особою молодого віку, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Зважаючи на ступень тяжкості вчиненого умисного тяжкого злочину та обставини його скоєння, дані про винну особу, яка не визнала свою винуватість у вчиненні злочину та у скоєному не розкаялась, обставини, що обтяжує покарання, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі.

При цьому , суд враховує що обвинувачений вчинив тяжкий умисний злочин з корисливих мотивів щодо незаконного переправлення особи через державний кордон під час дії воєнного стану, з метою сприяння особі в ухиленні від мобілізації, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність як самого злочину, так і особи обвинуваченого

Підстав для застосування вимог ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.

Слід зазначити, що саме до аналогічного висновку про призначення судом покарання за вчинення таких злочинів дійшов Верховний Суд при вирішенні тотожної справи у своїй постанові від 14 вересня 2024 року, справа № 715/2395/22, провадження № 51-1878км23.

Вирішуючи питання про необхідність призначення передбаченого санкцією ст.332 ч. 3 КК України обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю суд виходить із того,, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ККС ВС у справі 295/5493/22 від 04.04.2023 року, такий вид покарання як позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю може застосовуватися як до осіб, які вже обіймають певні посади або здійснюють відповідну діяльність, так і до осіб, які такі посади можуть обійняти в майбутньому, або ж у майбутньому можуть здійснювати відповідну діяльність.

Тому, обвинуваченому слід призначити додаткове покарання у виді позбавлення права займатись діяльністю, пов`язаною з наданням логістичних послуг та перевезенням громадян через державний кордон України.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий корисливий злочин, суд вважає, що йому слід призначити додаткове покарання у виді конфіскації всього належного майна, за винятком житла, що відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.

На підставі ч. 5 ст.72 КК України обвинуваченому необхідно зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Щодо арештованого автомобіля марки «Вольцваген Т5» реєстраційний номер НОМЕР_1 , суд зазначає, що у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, відсутні будь-які посилання на використання обвинуваченим вказаного автомобіля як знаряддя злочину, без якого кримінальне правопорушення не було б вчинено, а тому спеціальна конфіскація щодо нього не підлягає застосуванню (постанова Касаційного кримінального суду ВС від 07 травня 2025 року у справі №335/12523/23).

Оскільки, в матеріалах справи не має доказів, що даний автомобіль належить обвинуваченому, то він підлягає поверненню власнику або законному володільцеві, із повідомленням митних органів України необхідності перевірки його законності перебування в Україні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із наданням логістичних послуг і перевезенням громадян через державний кордон України строком на 3 (три) роки та з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна, за виключенням житла.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту його затримання - 09 травня 2025 року.

До набрання вироком законної сили, обвинуваченому ОСОБА_6 залишити міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Речові докази :

- мобільні телефони марки : «Iphone 13 Pro Max» та «Iphone 13», які зберігається в камері зберігання речових доказів ВП № 4 (м. Герца) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області та камері зберігання речових доказів при ЦЗ ГУНП в Чернівецькій області - конфіскувати в дохід держави скасувавши арешт накладений на них ухвалою слідчого судді Герцаївського районного суду Чернівецької області від 13 травня 2025 року.

- автомобіль марки «Вольцваген Т5» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був вилучений 09 травня 2025 року під час огляду місця події та повернутий ОСОБА_23 , залишити законному володільцю, скасувавши арешт накладений на нього ухвалою слідчого судді Герцаївського районного суду Чернівецької області від 13 травня 2025 року.

Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду протягом 30-ти діб з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя :