Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №643/10311/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/10311/26

Провадження № 2/643/6817/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Осадчого О.В.,

за участю секретаря судового засідання Жівотченко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Лисенко Сергій Володимирович звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом у якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову представник зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьком якого є ОСОБА_2 , матір`ю є ОСОБА_1 . З січня 2023 по теперішній час позивач проживає разом із сином у ФРН на її утриманні. Батько допомоги на утримання сина не надає, тому позивач вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 21.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Бачіашвілі Марини Омарівни через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначає, що позовні вимоги визнають частково. Мотиви незгоди зводяться до такого, а саме обставини викладені в позовній заяві не відповідають дійсності, бо відповідач постійно надавав матеріальну допомогу на утримання сина, через борги та відкриті виконавчі провадження позивача, кошти за домовленістю перераховувались на рахунок матері позивача. Зазначає, що в позовній заяві не визначено порядок перерахування коштів позивачу та вважає, що позивачу потрібно звернутись до банку та відкрити рахунок із цільовим призначенням. Сума правової допомоги є занадто великою.

На адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Лисенка Сергія Володимировича, надійшла відповідь на відзив, в якому заначено, що доводи відповідача про те, що він постійно надавав матеріальну допомогу на утримання сина, є безпідставними та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Дитина проживає окремо відповідача з січня 2023 року та перебуває на повному утриманні позивача. На підтвердження своїх тверджень про постійне матеріальне забезпечення дитини відповідачем надало лише три квитанції про перерахування коштів за період з вересня по листопад 2025 року. Такі платежі не свідчать про системне та належне виконання відповідачем обов`язку щодо утримання дитини протягом усього періоду її проживання окремо від батька. Доводи відповідача щодо встановленого порядку перерахування аліментів не стосуються предмету спору.

Позивач у судове засідання не з`явилась, її представник подав заяву у якій позовні вимоги підтримав, просив розглянути справу без їхньої участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, від його представника через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності та просять урахувати у рішенні суду відзив на позовну заяву.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Сторони у справі мають сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 від 24 липня 2015 року.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до вимог ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 СК України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. Відповідно до вимог ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно наданого представником розширеного свідоцтва про реєстрацію виданим муніципалітетом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані в АДРЕСА_1 з 15.03.2022 (а.с.11-15).

Зазначене свідчить про те, що дитина проживає з матір`ю, дану обставину відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Як вбачається з позовної заяви позивач просить стягувати з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача.

Положенням Цивільно-процесуального кодексу визначено, що аліменти у розмірі 1/4 частини доходів можуть бути стягнуті судом у порядку наказного (безспірного) провадження, що є фактичним законодавчим визначенням оптимального і звичайно прийнятого розміру аліментів на одну дитину.

Відповідач перебуває в працездатному віці, являючись батьком дитини, зобов`язаний утримувати його до повноліття, враховуючи право дитини на достатній рівень життя, з урахуванням обов`язку обох батьків утримувати своїх дітей, суд вважає, що слід стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки його доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону та у першу чергу інтересам дитини та не порушить прав сторін.

Що стосується доводів представника відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Аліменти, одержані на дитину, мають використовуватися за цільовим призначенням.

Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей (постанову Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 682/690/16-ц).

Посилання відповідача на наявність у позивачки відкритих виконавчих проваджень та можливість арешту коштів на її рахунках не спростовує права дитини на належне утримання і не має правового значення для вирішення спору про стягнення аліментів. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, аліменти, одержані на дитину, є коштами, що мають виключно цільове призначення в інтересах дитини, а тому на них не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями законного представника.

Сам по собі факт наявності у позивачки інших виконавчих проваджень не звільняє відповідача від обов`язку брати участь в утриманні дитини та не може бути підставою для відмови у задоволенні позову. Питання технічного порядку зарахування чи подальшого руху коштів у межах інших виконавчих проваджень не впливає на обсяг та характер аліментного обов`язку і вирішується у порядку, передбаченому законом, окремо від спору про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Заст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Представник позивача надав до суду заяву про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Згідно п. 8 ч. 2 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд дослідивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, докази надані на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, вважає, що судові витрати в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з положень статей 137, 141ЦПК України, статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Таким чином, суд зобов`язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

В позовній заяві на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України зазначено, що понесені судові витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 15000,00 грн.

Провадження по цивільній справі відкрито в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених статтями 137 та 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних робіт, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд, вирішуючи питання щодо витрат понесених учасником справи на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що додані до позову документи, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному в позові розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Заявлені витрати на правову допомогу на загальну суму 15000,00 грн. є очевидно не співмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Отже, враховуючи, що з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд доходить висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу у суді першої інстанції в розмірі 10000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Позовна заява подана до суду 19.05.2026 року, тому аліменти присуджуються саме з цієї дати, тобто з 19.05.2026 року.

На вимогу ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Згідно ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивачі при поданні позову про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору.

Суд вважає, що з відповідача в порядку ст.141 ЦПК України, та Закону України Про судовий збір, підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.05.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмір 10000 (десять тисяч) 00 гривень.

Рішення суду в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання в межах оплати платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 04.08.2026

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , місце реєстрації за кордоном: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Суддя: О.В. Осадчий